Рішення

від 12.12.2017 по справі 911/3227/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2017 р. Справа № 911/3227/17

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Стройперліт , Київська обл.., Києво-Святошинський р-н, с. Тарасівка до Товариства з обмеженою відповідальністю Птахофабрика Київська , Київська обл., Броварський р-н, с. Пухівка про стягнення 567295,41 грн. за участю представників:

позивача:ОСОБА_1 - адвокат відповідача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Стройперліт (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Птахофабрика Київська (далі - відповідач) про стягнення 567295,41 грн. з яких 532361,40 грн. основного боргу, 30602,19 грн., інфляційних втрат, 4331,82 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про купівлю-продаж товарів від 13.03.2017 щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар.

В процесі розгляду справи позивач подав до суду клопотання яким зменшив розмір позовних вимог в частині заявлених до стягнення сум інфляційних втрат до 17727,63 грн., збільшив розмір заявлених до стягнення сум 3 % річних до 7307,21 грн., а також заявив додаткову вимогу про стягнення 9845,03 грн. пені.

Розглянувши подане клопотання суд зазначає наступне.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 22 ГПК України, відповідно до яких позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, збільшити та зменшити розмір позовних вимог, суд приймає до розгляду подане позивачем клопотання в частині в якій він зменшив розмір позовних вимог щодо заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та в частині в якій він збільшення розміру позовних вимог щодо заявлених до стягнення сум 3 % річних.

Що стосується клопотання в частині заявленої до стягнення суми пені у розмірі 9845,03 грн., то суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

У п. 3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 № 18, ГПК України, зокрема, зазначено, що статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про доповнення або уточнення позовних вимог, або заявлення додаткових позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

В поданому клопотанні в частині заявленої вимоги про стягнення пені в розмірі 9845,03 грн. йдеться не про збільшення позовних вимог - зміну кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві, а про заявлення додаткової вимог до викладених у позовній заяві вимог.

За таких обставин, суд відхиляє подане клопотання в частині вимоги про стягнення пені в розмірі 9845,03 грн., оскільки заявлена додаткова вимога не може бути предметом розгляду у даному позовному провадженні.

Таким чином, в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення 532361,40 грн., основного боргу, 17727,63 грн., інфляційних втрат та 7307,21 грн., 3 % річних.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги в редакції поданого клопотання та просив суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір про купівлю-продаж товарів від 13.03.2017 (далі - договір), відповідно до умов якого, позивач - постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, відвантажити продукцію, а покупець - відповідач зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором прийняти й оплатити таку продукцію. (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 3.1 договору загальна ціна товару, що закуповується за цим договором узгоджується у специфікації що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 4.2 договору перехід права власності на товар відбувається в момент підписання документів про приймання-передачу товару (видаткової накладної).

Згідно п. 5.1, 5.2 договору розрахунок між сторонами здійснюється в українській національній валюті - гривнях, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Оплата за цим договором здійснюється на поточний рахунок продавця шляхом 100 % передплати загальної вартості товару з моменту підписання договору.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.05.2017 року (п. 8.1 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2271481,78 грн., по наступним видатковим накладним: від 13.03.2017 № 3 на суму 157600,13 грн., від 16.03.2017 № 4 на суму 114500,09 грн., від 16.03.2017 № 5 на суму 154400,12 грн., від 22.03.2017 № 7 на суму 116100,10 грн., від 24.03.2017 № 8 на суму 116600,09 грн., від 27.03.2017 № 9 на суму 169500,13 грн.. від 29.03.2017 № 10 на суму 141200,11 грн., від 31.03.2017 № 11 на суму 128900,10 грн., від 06.04.2017 № 12 на суму 118900,09 грн., від 07.04.2017 № 13 на суму 118800,10 грн., від 11.04.2017 № 14 на суму 137600,11 грн., від 28.04.2017 № 20 на суму 126400,10 грн., від 18.05.2017 № 25 на суму 129744,10 грн., від 26.05.2017 № 26 на суму 106742,08 грн., від 02.06.2017 № 27 на суму 108226,08 грн., від 08.06.2017 № 30 на суму 107060,08 грн., від 15.06.2017 № 31 на суму 108491,08 грн., від 21.06.2017 № 34 на суму 110717,09 грн. Зазначені накладні підписані в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплені печатками та штампами підприємств, завірені копії яких залучено до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар в повному обсязі не виконав, в зв'язку з чим, за ним рахується борг в сумі 532361,40 грн.

Розмір заявленої заборгованості підтверджується актом звірки взаємних розрахунків між сторонами у справі за період з 01.01.2017 по 31.07.2017, відповідно до якого сальдо на користь позивача станом на 21.06.2017 складає заявлену до стягнення суму заборгованості в розмірі 532361,40 грн. Зазначений акт підписаний в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар, в зв'язку з чим, за ним на час розгляду справи рахується борг в розмірі 532361,40 грн. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 532361,40 грн. заборгованості за поставлений товар.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з прострочених сум за загальний період прострочення з липня 2017 по жовтень 2017 складають 17727,63 грн., 3% річних з прострочених сум за загальний період прострочення з 22.06.2017 по 05.12.2017 складають 7307,21 грн.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом, з урахуванням заявленого позивачем періоду нарахування інфляційних втрат, стягненню підлягають інфляційні втрати в розмірі 17711,76 грн. В решті заявлених до стягнення суми інфляційних втрат в розмірі 15,87 грн. суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

Здійснений позивачем розрахунок 3% річних є арифметично вірним, відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині є доведеною та обґрунтованою та підлягає задоволенню.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 532361,40 грн. основного боргу, 17711,76 грн. інфляційних втрат, 7307,21 грн. 3% річних та є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Позивач посилаючись на приписи ст.ст. 44, 49 ГПК України просить суд покласти на відповідача понесені ним витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 26618,07 грн.

Згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру .

Закон України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, а також порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 статті 1 розділу I цього Закону договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до вимог ст. 30 Закон України Про адвокатуру та адвокатську діяльність порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно із приписами п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21.02.2013р. № 7 відшкодування витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги від 01.09.2017 № 0109/1-17 (далі - договір) за умовами якого адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу щодо складання процесуальних документів замовнику - позивачу, підписувати від його імені заяви, клопотання та інше та представляти його інтереси в суді по справі щодо стягнення заборгованості з ТОВ Птахофабрика Київська , що буде розглядатись у господарському суді Київської області в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами (п. 1.1 - договору).

Відповідно до положень п. 1.2 договору адвокат відповідно до узгоджених сторонами доручень здійснює підготовку проектів юридичних документів (оформлення позовної заяви, звернень, запитів, претензій, клопотань, заяв тощо) з питань замовника, юридичні консультації, які надаються за запитами замовника в усній формі, підготовку проектів рішень, протоколів та інших документів, представляти інтереси замовника в суді та інших підприємствах, організаціях та установах всіх форм власності (державної, приватної), в тому числі надання клопотань, звернень, пояснень, укладення мирової угоди на будь-якій стадії судового процесу зі згоди замовника.

Згідно п. 3.1 договору за правову допомогу, передбачену в. п. 1.2 договору замовник сплачує адвокату винагороду в розмірі 26618,07 грн.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 2.1 - договору).

Позивачем під час розгляду справи не надано суду належних та допустимих доказів, які підтверджують сплату ним на користь адвоката грошових коштів за надання зазначених послуг з правової допомоги в розмірі 26618,07 грн.

Враховуючи відсутність документального підтвердження понесених позивачем витрат з оплати послуг адвоката в розмірі 26618,07 грн. у суду відсутні правові підстави покладати їх на відповідача.

З огляду на зазначене, суд відмовляє позивачу у вимозі покласти на відповідача понесені ним витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 26618,07 грн., позаяк позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами понесення ним зазначених витрат на оплату послуг адвоката.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129 1 Конституції України, ст.ст. 4 3 , 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Птахофабрика Київська (07413, Київська обл., Броварський район, с. Пухівка, вул. Радгоспна, ідентифікаційний код 05513187) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Стройперліт (08161, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Тарасівка, вул. Київська, 1Б, ідентифікаційний код 40683900) 532361 (п'ятсот тридцять дві тисячі триста шістдесят одна) грн. 40 коп., основного боргу, 17711 (сімнадцять тисяч сімсот одинадцять) грн. 76 коп. інфляційних втрат, 7307 (сім тисяч триста сім) грн. 21 коп. 3% річних, 8360 (вісім тисяч триста шістдесят) грн. 70 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Ю.В. Подоляк

Дата підписання рішення 18.01.2018.