Постанова

від 11.01.2018 по справі 912/1856/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2018 року Справа № 912/1856/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Березкіної О.В., Антоніка С.Г.

при секретарі судового засідання : Логвіненко І.Г.

Представники сторін:

від відповідача: Попович С.М., довіреність №31-11-0.61-4/2-18 від 02.01.2018 р., ;

від відповідача: Куєвда Ю.С., довіреність № 31-11-0.61-97/2-18 від 03.01.2018 р., ;

скаржник: ОСОБА_3, паспорт серія НОМЕР_2 від 12.08.1998 р., ;

від скаржника ОСОБА_4: ОСОБА_5, довіреність № 23 від 12.12.2017 р., ;

скаржник: ОСОБА_6, паспорт серія НОМЕР_3 від 13.08.2009 р., ;

скаржник: ОСОБА_7, пспортб/н від 12.02.2016 р., ;

від скаржника ОСОБА_8: ОСОБА_9, довіреність №21 від 20.11.2017 р., ;

від Гурівської сільської ради: Василенко О.В., посвідченняб/н від 05.11.2015 р., ;

інши учасники процесу в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином,

розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_4 на рішення господарського суду Кіровоградської області від 13.06.2016 року по справі №912/1856/16, ухвалене суддею Болгар Н.В., повний текст якого складений 17.06.2016 року,

за позовом : Фермерського господарства "Хлібороб";

до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області;

за участю третіх осіб , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області та Гурівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області;

про визнання недійсними рішень, визнання поновленим договору оренди землі, визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою звернулось Фермерське господарство "Хлібороб", що містить вимоги:

- визнати недійсним рішення Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 05.02.16 № Ф-298/0-1094/0/6-16 про відмову у поновленні договору оренди землі від 10.03.06, укладеного між Долинською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та фермерським господарством "Хлібороб", зареєстрованого 14.03.06 у ДП "Центр ДЗК при Держкомземі по земельних ресурсах" в Долинському районі за № 1;

- визнати недійсним рішення Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 02.03.16 № Ф-2947/0-1410/0/6-16 про відмову у поновленні договору оренди землі від 10.03.06, укладеного між Долинською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та фермерським господарством "Хлібороб", зареєстрованого 14.03.06 у ДП "Центр ДЗК при Держкомземі по земельних ресурсах" в Долинському районі за № 1;

- визнати поновленим строком на 10 років з 11.03.2016 по 11.03.2026 договір оренди землі, укладений 10.03.06 між Долинською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та фермерським господарством "Хлібороб", зареєстрованого 14.03.06 у ДП "Центр ДЗК при Держкомземі по земельних ресурсах" в Долинському районі за № 1, з урахуванням всіх змін і доповнень, які були чинними до моменту поновлення договору;

- визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, укладеного між Долинською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та фермерським господарством "Хлібороб", зареєстрованого 14.03.06 у ДП "Центр ДЗК при Держкомземі по земельних ресурсах" в Долинському районі за № 1, направлену Головному управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області 05.01.16 на умовах, які були чинними до моменту поновлення договору у редакції, викладеній в позовній заяві.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ФГ Хлібороб виконало всі умови передбачені Договором та законодавством. В листі відмові від 05.02.2016 р. та 02.03.2016 р. ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області ніяким чином не обґрунтувало свою відмову, а тому ФГ Хлібороб вчасно звернулося до відповідача з відповідним листом-повідомленням в межах п. 8 Договору та ч. 2 ст. 33 ЗУ Про оренду землі . В результаті цього ФГ Хлібороб має переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк.

Встановивши факт належного виконання орендарем умов договору оренди; дотримання ним строків та процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк; не надіслання орендодавцем у встановлений законом строк відмови у поновленні договору на новий строк; продовження використання ним земельної ділянки після закінчення строку дії договору; відсутність доказів того, що відповідачем повідомлено орендарю про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб, на підставі статті 33 Закону України Про оренду землі позивач вважає, що можна дійти висновку про наявність у нього переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк.

Таким чином, відповідно до змісту позовної заяви договір оренди землі має бути поновленим на підставі частини 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 13.06.2016 року по справі №912/1856/16 позов задоволено частково.

У задоволенні позову про визнання недійсними рішень Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 05.02.16 № Ф-298/0-1094/0/6-16, від 02.03.16 № Ф-2947/0-1410/0/6-16 про відмову у поновленні договору оренди землі від 10.03.06, укладеного між Долинською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та фермерським господарством "Хлібороб", зареєстрованого 14.03.06 у ДП "Центр ДЗК при Держкомземі по земельних ресурсах" в Долинському районі за № 1, відмовлено.

Визнано поновленим строком на 10 років з 11.03.2016 по 11.03.2026 договір оренди землі, укладений 10.03.06 між Долинською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та фермерським господарством "Хлібороб", зареєстрованого 14.03.06 у ДП "Центр ДЗК при Держкомземі по земельних ресурсах" в Долинському районі за № 1.

Визнано укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, укладеного між Долинською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та фермерським господарством "Хлібороб", зареєстрованого 14.03.06 у ДП "Центр ДЗК при Держкомземі по земельних ресурсах" в Долинському районі за № 1, направлену Головному управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області 05.01.16 на умовах, які були чинними до моменту поновлення договору у наступній редакції:

ДОДАТКОВА УГОДА

до договору оренди землі від 10.03.2006 р., укладеного між Долинською РДА Кіровоградської області та ФГ "Хлібороб", зареєстрованого 14.03.2006 року у КРФ ДП "Центр ДЗК при Держкомземі по земельних ресурсах" в Долинському районі

книга № 4 за № 1

місто Долинська

Кіровоградської області "_____"

---

2016 р. Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, від імені якого діє

---

, що діє на підставі статті 122 Земельного кодексу України, іменоване в подальшому "Орендодавець", з одного боку, та фермерське господарство "Хлібороб", від імені якого на підставі статуту діє голова Гаращенко Ольга Григорівна, іменоване в подальшому "Орендар", з другого боку, відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі", уклали цю додаткову угоду (далі за текстом - угода) про поновлення договору оренди землі від 10.03.2006 р., укладеного між Долинською РДА Кіровоградської області та ФГ "Хлібороб", зареєстрованого 14.03.2006 року у КРФ ДП "Центр ДЗК при Держкомземі по земельних ресурсах" в Долинському районі книга № 4 за № 1, (далі за текстом - договір), на наступних умовах:

1. Сторони домовились поновити договір оренди землі від 10.03.2006 р. між Долинською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та ФГ "Хлібороб", який 14.03.2006 року був зареєстрований у КРФ ДП "Центр ДЗК при Держкомземі по земельних ресурсах" в Долинському районі книга № 4 за № 1, на 10 (десять) років з дати його закінчення, а саме з 10.03.2016, виклавши пункт 8 Договору в наступній редакції: "Договір укладено на 10 (десять) років з 10.03.2006 року по 10.03.2016 року. Договір є поновленим на 10 (десять) років з 11.03.2016 року по 11.03.2026 року. Загальний строк дії договору (з урахуванням поновлення на новий строк) складає 20 років, а саме з 10.03.2006 року по 11.03.2026 року".

2. Замінити у всіх частинах і пунктах договору означення органу державної влади, який виступає ОРЕНДОДАВЦЕМ з Долинської районної державної адміністрації на Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у зв'язку з переходом повноважень щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, згідно із ст. 122 Земельного кодексу України.

3. Доповнити договір підпунктом 2.1 наступного змісту: "В оренду передається земельна ділянка площею 39,7 га, до складу якої входять: земельна ділянка площею 28,7 га кадастровий номер 3521982500:02:000:9005, земельна ділянка площею 10,9729 га, кадастровий номер 3521982500:51:000:9006, розташовані на території Гурівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області".

4. Всі інші умови вищезгаданого договору не обумовлені даною угодою, залишаються незмінними.

5. Ця додаткова угода є невід'ємною частиною договору оренди землі від 10.03.2006 року, укладеного між Долинською РДА Кіровоградської області та ФГ "Хлібороб", та набирає чинності після підписання сторонами і державної реєстрації речового права.

Додаткова угода укладена у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, одна з яких знаходиться у "Орендодавця", другий - у "Орендаря", третій - у органі, який здійснив державну реєстрацію речового права.

Реквізити сторін

"Орендодавець": Орендар":

Головне управління Держгеокадастру у Фермерське господарство "Хлібороб",

Кіровоградській області ідентифікаційний № 30282311,

вул. Тімірязєва, 84 28540, Кіровоградська область,

м. Кіровоград, 25006 Долинський район, с. Гурівка,

ідентифікаційний код 39767636 вул. Миру, 56

засоби зв'язку: тел. НОМЕР_1".

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області 2 756 грн. судового збору.

Рішення мотивовано тим, що позов Господарства про визнання Договору поновленими та про визнання додаткової угоди укладеною, ґрунтується на частині шостій ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та на доведенні того, що воно продовжує належним чином користуватися землею та сплачувати орендну плату. На даний час на земельній ділянці, яка є предметом Договору знаходиться незавершене виробництво. Проект додаткової угоди до Договору Управління було отримано, однак заявникові не було повернуло, протягом місяця після закінчення строку дії Договору не вимагало повернення земельної ділянки з оренди та не направило орендарю листа-повідомлення про відмову у поновленні договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку оренди, обумовленого Договором.

Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду особи: ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13. ОСОБА_4, які не брали участі у справі, однак вважають, що господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, звернулись до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 13.06.2017 року по справі № 912/1856/16 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

При цьому, скаржники в апеляційних скаргах посилаються на те, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просять касувати рішення та відмовити у задоволенні позову повністю з тих підстав, що:

- сам факт надіслання орендарем повідомлення про намір поновити договір оренди не означає його (договору) автоматичне поновлення, і у даному випадку орендодавець наділений правом на законних підставах заперечувати проти поновлення договору оренди землі;

- позивачем не було вчинено необхідних та достатніх дій, передбачених ст. 33 Закону України "Про оренду землі", направлених на укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання поновленим спірного договору. Позивачем не надано належних та допустимих доказів оскарження дій орендодавця щодо зволікання та не укладення додаткової угоди про продовження строку дії спірного договору;

- будь-які порушення прав, свобод та інтересів позивача з боку Управління відсутні;

- 05.02.2016 року листом № Ф-298/0/6-16 Управління повідомило про прийняте рішення щодо заперечення в поновлені договору оренди землі, а 02.03.16 листом № Ф-2947/0-1410/0-16 повторно повідомило про прийняте рішення щодо заперечення в поновленні договору оренди землі;

- з 14.03.2016 року спірна ділянка площею 39,7 га набула статусу ненаданих земель державної власності (запас). В подальшому був здійснений розподіл земельної ділянки з присвоєнням кадастрових номерів і земельні ділянки площею по 2 га передані у власність учасникам АТО.

Також, на виконання доручення віце-прем'єра України та рішень колегії Держземагентства України з 15.10.2014 року обов'язковим стало врахування позицій органів місцевого самоврядування, тоді як сільська рада звернулась до Головного управління з проханням не поновлювати з фермерським господарством Хлібороб договору оренди землі через відсутність вільних земельних ділянок, необхідних для виділення учасникам АТО та працівникам соціальної сфери.

Крім того, про заперечення в поновленні договору оренди землі позивачу було відомо як до закінчення строку дії так і після його закінчення.

Відповідач - головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надав пояснення, зміст якого співпадає із змістом апеляційних скарг, просить апеляційну скаргу задовольнити.

Позивач - Фермерське господарство "Хлібороб" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін, а у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Треті особи надали відзиви на апеляційні скарги, в яких просять апеляційні скарги задовольнити, проти заявленого позову заперечили з тих підстав, що:

- 01.07.14 головою Держземагентства України видано доручення № 349/3-14-01 щодо першочергового відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності громадянам - учасникам антитерористичної операції;

- на території Гурівської сільської рад налічується 25 учасників АТО, тому сільською радою зарезервовано вказану земельну ділянку для передачі у власність із повідомленням про прийняте рішення позивача;

- відповідно до абзацу четвертого п. 8 постанови пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16.04.04 № 7, в разі закінчення зазначеного в договорі строку оренди переважне право орендарів на поновлення договору оренди, передбачене ст. 33 Закону України "Про оренду землі", поширюється на випадки, коли земля знову передається в оренду;

- питання переважного права на поновлення договору оренди землі розглядатись не може, оскільки земля буде передана до приватної власності.

Ухвалами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.11.2017 року

були прийняті апеляційні скарги та призначені до розгляду на 28.11.2017 року.

Ухвалами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 року та 14.12.2017 року відкладено розгляд справи.

В судовому засіданні 11.01.2018 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

На підставі розпоряджень голови РДА від 28.10.05 № 826-р, від 06.02.06 № 70-р, РДА - орендодавець та Господарство - орендар на 10 років уклали договір оренди землі від 10.03.06, який був зареєстрований у ДП "Центр ДЗК при Держземі по земельних ресурсах" у Долинському районі 10.03.06 у книзі № 4 за № 1 (т.1 а.с.15-16).

За умовами Договору в оренду передається земельна ділянка площею 39,7 га, в тому числі ріллі - 39,7 га, з них 39,7 га - землі запасу. Сторони досягли згоди по всіх істотних умовах Договору і по акту "Про передачу та прийом земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка надається в оренду" земельна ділянка загальною площею 39,70 га передана орендодавцем орендареві.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України, Договір є укладеним з 10.03.2006 року до 10.03.2016 року.

Як вбачається із витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 19.08.15 з індексними номерами 42496039, 42497512, 18.08.15 здійснено державну реєстрацію права Господарства на оренду по Договору двох земельних ділянок площею 27,7 га із кадастровим номером 3521982500:02:000:9005 та площею 10,9729 га із кадастровим номером 3521982500:51:000:9006.

Дані про названі земельні ділянки підтверджуються витягами з Державного земельного кадастру НВ-3502795912016 та НВ-3502795872016. Порядок присвоєння кадастрових номерів на земельні ділянки площею 28,70000 та 10,9729 га викладений у листі відділу Держгеокадастру у Долинському районі Кіровоградської області від 06.06.16 № 27-1111-99.2-2454/2-16, копія кого додана позивачем до пояснень від 13.06.16. Згідно даних Державного земельного кадастру про земельну ділянку, зазначені земельні ділянки за формою власності є державними, за категорією земель - землі сільськогосподарського призначення, за видом використання земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Таким чином, по Договору у строковому платному користуванні Господарства знаходилися земельні ділянки площею 27,7 га із кадастровим номером 3521982500:02:000:9005 та площею 10,9729 га із кадастровим номером 3521982500:51:000:9006.

Частиною 3 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, які перебувають у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності - земельних ділянок, що перебувають у розпорядження одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування). Договір не протирічить Закону.

Пунктом п. 8 Договору передбачено, що після закінчення строку договору оренда має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

05.01.2016 року, тобто за два місяці до закінчення строку дії Договору, Господарством було надіслало Управлінню листа-повідомлення про його поновлення та, крім іншого, проект додаткової угоди у трьох примірниках (т. 1 а.с. 19-22).

Відповідно до змісту даного листа-повідомлення договір оренди землі має бути поновленим на підставі частини 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Відповідач не доводив дати отримання ним листа-повідомлення та проекту додаткової угоди щодо поновлення Договору на новий строк, однак сторони не заперечують того, що результатом розгляду звернення Господарства є листи-повідомлення Управління від 05.02.2016 року № Ф-298/0-1094/0/6-16 та від 02.03.2016 року № Ф-2947/0-1410/6/6-16 про наявність заперечень та про прийняте рішення про заперечення щодо поновлення Договору (т. а.с. 23, 24).

Оскільки Додаткова угода Відповідачем підписана не була, вказане стало підставою для звернення із даним позовом до суду, який обґрунтований посиланням на ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до наказів Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області №№ 11-5618/14-16-СГ, 11-5614/14-16-СГ, 11-5620/14-16-СГ, 11-5622/14-16-СГ, 11-5616/14-16-СГ, 11-5615/14-16-СГ від 09.06.2016 року (т. 1 а.с. 103-107, 111) та № 11-2060/14-15-СГ від 28.04.2015 року (т.2 а.с. 186) скаржникам: ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_4 було надано дозволи на розроблення документації із землеустрою для передачі у приватну власність земельних ділянок площею 2,00 га.

Наказами Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області:

- № 11-8489/14-16-СГ від 31.08.2016 року ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 12);

- № 11-3762/14-17-СГ від 25.04.2017 року ОСОБА_7 (т. 2 а.с. 30;

- № 11-7837/14-16-СГ від 15.08.2016 року ОСОБА_8 (т. 2 а.с. 48);

- № 11-4691/14-17-СГ від 31.05.2017 року ОСОБА_11 (т. 2 а.с. 66);

- № 11-960/14-17-СГ від 07.02.2017 року ОСОБА_12 (т. 2 а.с. 84);

- № 11-829/14-17-СГ від 02.02.2017 року ОСОБА_13 (т. 2 а.с. 102);

- № 11-959/14-17-СГ від 07.02.2017 року ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 120),

затверджено документацію із землеустрою та надано земельні ділянки у власність без зміни цільового призначення.

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

01.01.2013 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 року № 5245-17, відповідно до якого райдержадміністрації не наділено повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів. Вищезазначені повноваження передано до центральних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів. На території Кіровоградської області дані функції передано Головному управлінню Держземагенства у Кіровоградській області.

Наказом від 25.01.2013 року № 40 Міністерство аграрної політики України затвердило зміни до Положення про Головні управління Держземагенства в областях, згідно з пунктом 4.32 якого Головні управління Держземагенства в областях наділені повноваженнями передавати відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб в межах областей.

Відповідно до пунктів 2 та 5 частини першої постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" Державне агентство земельних ресурсів України реорганізоване шляхом перетворення в Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру. Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру є правонаступником Державного агентства земельних ресурсів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №5 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, у тому числі і Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області; реорганізовані територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, у тому числі і Головне управління Держземагенства у Кіровоградській області шляхом його приєднання до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області. Встановлено, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.03.2015 № 294-р "Питання Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" функції та повноваження Державного агентства земельних ресурсів у зв'язку з розформуванням покладено на Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Відповідно до положень ст. 770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Як вбачається із матеріалів справи земельна ділянка, яка є предметом Договору, розташована на території Кіровоградської області, належить до категорії земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, а тому повноваження по розпорядженню такою земельною ділянкою в тому числі й за Договором оренди земельної ділянки від 10.03.2006 року відноситься до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Згідно ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України (у редакції на момент винесення оскаржуваного рішення) господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Статтею 129 Конституції України встановлені основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, а основним завданням суду апеляційної інстанції є забезпечення права на апеляційне оскарження згідно з законом.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем і в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадку і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Крім того, в п.п. 8, 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 №8 "Про незалежність судової влади" встановлено, що звернення до суду здійснюється у формі, порядку, випадках та особами, передбаченими процесуальним законом; звернення у справах інших осіб у всіх випадках, а учасників процесу - поза випадками, передбаченим процесуальним законом, розгляду судами не підлягають; оскарження судових рішень допускається у випадках, порядку та з підстав, визначених законом.

Статтею 91 ГПК України (у редакції на момент звернення скаржників із апеляційними скаргами) визначено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Враховуючи той факт, що акти індивідуальної дії (накази Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою для передачі у приватну власність земельних ділянок) були прийняті 09.06.2016 року, тобто до винесення оскаржуваного рішення суду від 13.06.2016 року, колегія суддів вважає, що господарський суд вирішив питання про права та обов'язки скаржників, і останні мали право подати апеляційні скарги на рішення суду, яке порушує їх право власності.

Згідно з частиною 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 № 457/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За змістом пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24 червня 2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.

Зазначеним вище рішенням Європейського суду також встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції", отже визнання недійсним договору, згідно якого покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

При цьому, у змісті рішення у справі " Девелопмент Лтд" та інші проти Ірландії" від 23 жовтня 1991 року Європейський суд з прав людини зазначив, що "правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Із матеріалів справи вбачається, що апелянти дотримались всіх вимог законодавства при набутті права власності на спірні земельні ділянки, а тому набули права "правомірного очікування", яке б підлягає судовому захисту.

Згідно із статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, строк дії договору оренди.

Згідно з частиною першою статтею 19 Закону строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Одночасно статтею 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено можливість поновлення договору оренди землі.

Так, за наведеною нормою по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (ч. 1 ст. 33 Закону).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. (ч. 2 ст. 33 Закону).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч. 3 ст. 33 Закону).

З матеріалів справи вбачається, що позивач дотримався наведених вище умов договору та 05.01.2016 року, тобто за два місяці до закінчення строку дії Договору надіслав Управлінню листа-повідомлення про його поновлення та, крім іншого, проект додаткової угоди у трьох примірниках (т. 1 а.с. 19-22).

Відповідно до змісту даного листа-повідомлення договір оренди землі має бути поновленим на підставі частини 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Таким чином, з наведених вище документів слідує, що позивачем дотримано строк і процедуру повідомлення про намір реалізувати переважне право поновити Договір, позивач належно виконував свої обов'язки за Договором.

Результатом розгляду звернення Господарства є листи-повідомлення Управління від 05.02.2016 року № Ф-298/0-1094/0/6-16 та від 02.03.2016 року № Ф-2947/0-1410/6/6-16 про наявність заперечень та про прийняте рішення про заперечення щодо поновлення Договору (т. а.с. 23, 24).

Згідно з ч. 4 статті 33 Закону України " Про оренду землі" при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5 ст. 33 Закону).

За змістом частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа - повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу (частина 7).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку (частина 8).

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржена в суді (частина 9).

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди (частина 10).

Як зазначено у правовій позиції Верховного суду України, викладеній у постанові від 25 лютого 2015 року у справі № 6-219 цс14 стаття 33 Закону України "Про оренду землі" об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Так, у частині першій статті 33 цього закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків (частини 2-5 цієї статті).

Так, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти:

- орендар належно виконує свої обов'язки за договором;

- орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк;

- до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди;

- орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність наступних юридичних фактів:

- орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою;

- орендар належно виконує свої обов'язки за договором;

- відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди;

- сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК України, матиме місце при укладенні договору оренди:

- із новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право;

- у випадку недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах та укладення з ним договору, на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права;

- укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб.

Таким чином, поняття переважного права орендаря перед іншими особами означає надання йому переваги орендодавцем у разі наявності пропозицій інших господарюючих суб'єктів, що містять умови рівні з умовами особи, що наділена переважним правом. Тобто, поновлення договору оренди земельної ділянки у такий спосіб можливе виключно за інших рівних умов з іншими особами-претендентами на право оренди цієї земельної ділянки.

Як вже зазначалося вище, при подані позовної заяви позивач обґрунтовував свої позовні вимоги, посиланням на ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Між тим, матеріалами справи не встановлено обставин надання земельної ділянки, яка орендується позивачем за Договором, іншим особам за договором оренди. Не повідомляє про вказане і позивач у справі.

Оскільки переважне право на поновлення договору оренди землі на новий строк може бути реалізоване перед іншими претендентами на оренду і за інших рівних умов, а із встановлених обставин в даній справі вбачається розгляд відповідачем звернення позивача, а також:

- надіслання орендодавцем у встановлений законом строк відмови у поновленні договору на новий строк;

- не встановлено існування прав або інтересів до відповідної земельної ділянки інших осіб (укладення орендодавцем договору оренди з іншим орендодавцем на таких самих умовах, які запропоновані попереднім орендарем),

колегія суддів вважає, що переважне право позивача на укладення Договору перед іншими особами (чч. 1 - 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі") не є порушеним, а тому підстави для поновлення Договору у спосіб, передбачений ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", відсутні.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційних скарг про те, що судом не було враховано того що, сам факт надіслання проекту додаткової угоди про намір поновити договір оренди не означає автоматичне поновлення договору. В даному випадку орендодавець наділений правом на законних підставах заперечувати проти поновлення договору оренди землі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.02.2015 року, постанові Вищого господарського суду України від 16.10.2015 р. у справі №904/8031/14, постанові Вищого господарського суду України від 20.10.2015 року у справі 904/3929/14.

Висновок господарського суду, про те, що позов Фермерського господарства "Хлібороб" про визнання Договору поновленими та про визнання додаткової угоди укладеною, ґрунтується на частині шостій ст. 33 Закону України "Про оренду землі", суперечить змісту позовної заяви.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем клопотань про зміну підстав позову або про вихід суду за межі позовних вимог не подавалось.

У зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що господарський суд в порушення п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, приймаючи рішення, вийшов за межі позовних вимог, за відсутності про це клопотання заінтересованої сторони.

Більш того, у господарського суду не було підстав для поновлення Договору й у спосіб, передбачений ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Так, Згідно ч.ч.8, 9 ст. 33 Закону України Про оренду землі додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, нормами законодавства України, які є чинними під час виникнення спірних правовідносин та на момент розгляду справи судом першої інстанції, прямо встановлена обов'язковість оформлення додаткової угоди до договору оренди землі для оформлення факту його поновлення. При цьому, додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Пролонгація відбувається автоматично, проте в силу приписів частин 7- 9 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у місячний строк обов'язково має бути укладена додаткова угода, яка засвідчує юридичний факт поновлення договору.

Наведене є підставою для висновку про застосування до обох правових конструкцій поновлення договору оренди землі частини третьої наведеної норми, відповідно до якої орендар має надіслати проект додаткової угоди орендодавцеві.

Оскільки про пролонгацію може бути остаточно відомо лише через місяць після закінчення строку дії договору, то проект додаткової угоди про продовження на підставі саме частині шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" договору на той самий строк і на тих самих умовах має бути надіслано орендодавцю вже після закінчення строку договору оренди.

При цьому, підставою для укладання додаткової угоди в даному випадку буде саме частина шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Як встановлено матеріалами справи, додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення не була укладена сторонами у місячний строк, тобто до 10.03.2016 р., у зв'язку з чим договір оренди землі між сторонами не поновлений, а припинив свою дію відповідно до положень статті 31 Закону України "Про оренду землі".

Позивачем не надано доказів надіслання відповідачеві після закінчення строку договору оренди проекту додаткової угоди про продовження на підставі саме частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" договору на той самий строк і на тих самих умовах.

У зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційних скарг, що в порушення ст.ст. 74, 76, 78 ГПК України, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області зволікало із укладанням додаткової угоди про продовження строку дії спірного договору, так як проект відповідної додаткової угоди відповідачем позивачу взагалі не надсилався.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що позивачем не було вчинено необхідних та достатніх дій, передбачених статтею 33 Закону України "Про оренду землі", направлених на укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі в порядку ч. 6 Закону, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання поновленим спірного договору оренди на підставі наведеної правової норми.

Крім того, слід зазначити, що на виконання доручення віце-прем'єра України та рішень колегії Держземагентства України з 15.10.2014 року обов'язковим стало врахування позицій органів місцевого самоврядування, тоді як сільська рада звернулась до Головного управління з проханням не поновлювати з фермерським господарством Хлібороб договорів оренди землі через відсутність вільних земельних ділянок, необхідних для виділення учасникам АТО та працівникам соціальної сфери.

Про заперечення в поновленні договору оренди землі позивачу було відомо як до закінчення строку дії так і після його закінчення.

Відповідно до наказів Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області скаржникам було надано дозволи на розроблення проектів землеустрою та в подальшому передано у приватну власність земельні ділянки площею 2,00 га.

На підставі вищевказаних дій та згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012р. № 1051 Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру державним кадастровим реєстратором ділянка з кадастровими номерами 3521982500:02:000:9005, 3521982500:02:000:9006 була перенесена до архівного шару Держаного земельного кадастру у зв'язку з поділом та формування нових земельних ділянок на підставі розроблених та погоджених документацій із землеустрою.

Кадастровий реєстратор в межах наданих повноважень та у відповідності до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ №1051 від 17.10.2012 року здійснив поділ раніше сформованої земельної ділянки. За результатами проведених робіт було створено нові земельні ділянки, яким присвоєно кадастрові номери (т. 2 а.с. 157-229).

Зміна фактичних площ і меж земельних ділянок з присвоєнням їм нових кадастрових номерів, що відбулося в справі, яка розглядається, після надання учасникам АТО дозволів на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, унеможливлює пролонгацію укладеного раніше договору у порядку, передбаченому ч.ч. 1, 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , оскільки такі зміни мають наслідком укладання договору оренди земельних ділянок із дотриманням вимог закону щодо порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Оскільки рішення господарського суду Кіровоградської області від 13.06.2017 року у справі № 912/1856/16 в частині відмови в задоволенні позову про визнання недійсними рішень Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 05.02.16 № Ф-298/0-1094/0/6-16, від 02.03.16 № Ф-2947/0-1410/0/6-16 про відмову у поновленні договору оренди землі від 10.03.06, укладеного між Долинською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та фермерським господарством "Хлібороб", зареєстрованого 14.03.06 у ДП "Центр ДЗК при Держкомземі по земельних ресурсах" в Долинському районі за № 1, фактично скаржниками не оскаржується, знаходиться поза межами доводів та вимог апеляційної скарги, то суд апеляційної інстанції не досліджує докази, що не стосуються фактів, на які учасники справи не посилаються в апеляційній скарзі, а саме доказів, на підставі яких відмовлено в позові у вищезазначеній частині.

За наведених вище обставин, які були встановлені у ході апеляційного провадження у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду, проаналізувавши застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, доходить висновку, що доводи апеляційних скарг про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, знайшли своє підтвердження.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду є таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального законодавства, в зв'язку з чим апеляційні скарги на підставі ст. 277 ГПК України підлягають частковому задоволенню, рішення господарського суду в частині визнання поновленим договору оренди землі, визнання укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі та в частині стягнення судового збору підлягає скасуванню. В цій частині слід прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Оскільки апеляційні скарги підлягають задоволенню, то судові витрати за подання апеляційних скарг відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 275, 277, 281, 282, 283 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 13.06.2017 року у справі № 912/1856/16 в частині:

- визнання поновленим строком на 10 років з 11.03.2016 по 11.03.2026 договору оренди землі, укладеного 10.03.2006 року між Долинською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та фермерським господарством "Хлібороб", зареєстрованого 14.03.2006 року у ДП "Центр ДЗК при Держкомземі по земельних ресурсах" в Долинському районі за № 1;

- визнання укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, укладеного між Долинською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та фермерським господарством "Хлібороб", зареєстрованого 14.03.2006 року у ДП "Центр ДЗК при Держкомземі по земельних ресурсах" в Долинському районі за № 1, направлену Головному управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області 05.01.2016 року на умовах, які були чинними до моменту поновлення договору;

- стягнення судового збору,

скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В решті рішення господарського суду Кіровоградської області від 13.06.2017 року у справі № 912/1856/16 залишити без змін.

Стягнути з Фермерського господарства "Хлібороб" (28540, Кіровоградська область, Долинський район, с. Гурівка, вул. Миру,56 , код ЄДРПОУ 30282311) в доход Державного бюджету України 6 063,20 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Видачу наказу з урахуванням необхідних реквізитів доручити господарському суду Кіровоградської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 17.01.2018 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна

Суддя С.Г. Антонік