Ухвала

від 18.01.2018 по справі 922/210/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний

Суд

УХВАЛА

18 січня 2018 року

м. Київ

справа № 922/210/15

Суддя Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду Мачульський Г.М.

розглянувши матеріали заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 04.10.2017 у складі (головуючий суддя Корсак В.А., судді Данилова М.В., Ходаківська І.П.)

за позовом Харківської міської ради

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про повернення майна та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду Харківської області від 18.01.2017 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь Харківської міської ради 297 840,09 грн. збитків у вигляді доходів, отриманих від безпідставно набутого майна, 5 956,80 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 рішення Господарського суду Харківської області від 18.01.2017 скасовано в частині задоволення позовних вимог та прийнято нове, яким в позові у цій частині відмовлено. В іншій частині вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.10.2017 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 в частині відмови у стягненні коштів скасовано, а рішення Господарського суду Харківської області від 18.01.2017 залишено в силі.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 04.10.2017, в якій заявник просить скасувати вказану постанову суду касаційної інстанції, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 залишити в силі.

Заяву, з посиланням на ухвалу Верховного Суду України від 21.12.2005, постанови Верховного Суду України від 02.09.2014 у справі № 910/2023/13, від 28.01.2015 у справі № 5023/3993/12(5023/9057/11) та постанову Вищого господарського суду України від 30.08.2017 у справі № 910/19794/16 мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних відносинах, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення, а саме, ст.ст.22, 1166, 1212 Цивільного кодексу України.

Оскільки 15.12.2017 набув чинності Господарський процесуальний кодекс України, на підставі підпункту 1 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ, справа № 922/210/15 Господарського суду Харківської області була передана Верховним Судом України до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

За приписами пункту 1 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у господарських справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Відтак, розгляд заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Вищого господарського суду України від 04.10.2017 здійснюється Касаційним господарським судом за правилами Господарського процесуального кодексу України в редакції, яка діяла до 15.12.2017.

Частиною третьою статті 111 19 Господарського процесуального кодексу України (№ 1798-ХІІ від 06.11.1991 в редакції чинній до 15.12.2017) встановлено, що до заяви також додається документ про сплату судового збору.

До заяви додано, зокрема: квитанцію про сплату судового збору № 3934 від 31.10.2017 у розмірі 3361,68 грн.

Із доданої заявником до заяви копії постанови Вищого господарського суду України від 04.10.2017 у справі № 922/210/15 вбачається, що позовна заява була подана у січні 2015 року.

При цьому із абзацу шостого резолютивної частини постанови Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 у справі № 922/210/15 слідує, що з Харківської міської ради на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 було стягнуто 7892,28 грн. судового збору, тобто ця особа була обізнана про розмір судового збору із вимог майнового та немайнового характеру, який був нею сплачений при оскарженні рішення суду першої інстанції до суду апеляційної інстанції, звернувшись із заявою про перегляд Верховним Судом України судових рішень не обґрунтовувала правових підстав для обрахування судового збору в іншому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 та 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції від 28.12.2014) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру та немайнового характеру ставки судового збору становили 2 відсотки ціни позову та 1 розмір мінімальної заробітної плати відповідно, яка згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28.12.2014 складає 1218,00 грн.

Частиною третьою статті 6 Закону України "Про судовий збір" (в редакції від 28.12.2014) встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

При цьому згідно підпункту 6 пункту 2 частини другої статті 4 цього Закону (в редакції від 17.05.2017) за подання до господарського суду заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України ставка судового збору становить 130 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Таким чином виходячи із наданих Верховному Суду України матеріалів, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 при зверненні до Верховного Суду України із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 04.10.2017 у справі № 922/210/15 повинна була сплатити судовий збір у розмірі 9327,24 грн., оскільки судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру, тобто (2 % ціни позову від 297 840,09 грн. = 5956,80 грн. (майнова вимога) + 1218,00 грн. (немайнова вимога)= 7174,80 грн., а 130 % з даної суми становить 9327,24 грн.

Відтак, подана Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 квитанція про сплату судового збору № 3934 від 31.10.2017 у розмірі 3361,68 грн., не може вважатися належним доказом сплати судового збору у встановленому законом порядку, оскільки заявником судовий збір сплачено не у повному розмірі.

Крім того, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 не додано до заяви про перегляд Верховним Судом України судових рішень копій різних за змістом судових рішень, як це вимагається положеннями пункту 3 частини 2 статті 111 19 Господарського процесуального кодексу України (№ 1798-ХІІ від 06.11.1991 в редакції чинній до 15.12.2017), а саме ухвали Верховного Суду України від 21.12.2005, на яку вона посилається у своїй заяві як на підставу для перегляду судових рішень Верховним Судом України. Відомості про те, що вказана ухвала додається до заяви, відсутні і в описі вкладення на ім'я Верховного Суду.

Пунктами 2 та 3 частини 2 статті 111 19 Господарського процесуального кодексу України (№ 1798-ХІІ від 06.11.1991 в редакції чинній до 15.12.2017) встановлено, що до заяви про перегляд судових рішень господарських судів додаються копії судових рішень, про перегляд яких подано заяву та копії різних за змістом судових рішень, якщо заява подається з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частини 2 та 4 статті 111 20 Господарського процесуального кодексу України (№ 1798-ХІІ від 06.11.1991 в редакції чинній до 15.12.2017) суддя-доповідач протягом трьох днів здійснює перевірку відповідності заяви вимогам цього Кодексу. У разі якщо заяву подано без додержання вимог статей 111 18 та 111 19 цього Кодексу, заявник письмово повідомляється про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов'язаний їх усунути. При цьому у разі, якщо заявник не усунув недоліки протягом установленого строку, заява повертається заявнику.

Отже, виходячи із наведеного, суд касаційної інстанції вважає за необхідне визначити заявнику строк для усунення недоліків до 31 січня 2018 року, залишивши заяву без руху.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017), пунктом 1 частини 2, частиною 3 статті 111 19 та частинами 2 та 4 статті 111 20 Господарського процесуального кодексу України (№ 1798-ХІІ від 06.11.1991 в редакції чинній до 15.12.2017),

У Х В А Л И В:

Заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом постанови Вищого господарського суду України від 04.10.2017 у справі № 922/210/15 залишити без руху та надати строк на усунення недоліків до 31 січня 2018 року.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали заяву буде повернуто заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г.М. Мачульський