Рішення

від 19.02.2010 по справі 2-895/10

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Кіровський районний суд м.Дніпропетровська

м. Дніпропетровськ, пр. Пушкіна, 29, 49101, (0562) 33-50-26

Справа №2-895/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2010 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Бабка Г.Г.

за участю позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи без самостійних вимог - Кіровський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області, про припинення права власності на частку в спільному майні, визнання права власності на автомобіль,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи без самостійних вимог - Кіровський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області, про припинення права власності на частку в спільному майні, визнання права власності на автомобіль. В обґрунтування позову зазначила, що знаходилась з відповідачем в зареєстрованому шлюбі, який на теперішній час розірвано. За час шлюбу ними було придбано автомобіль ОСОБА_4, 2002 року випуску, д/н НОМЕР_1. Заочним рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 11.09.2006 року, яке набрало чинності 05.11.2007 року, з відповідача на її користь стягнуто 60770 грн. у рахунок компенсації вартості 2/3 частин вказаного автомобіля. На виконання зазначеного рішення суду 03.12.2007 року було відкрито виконавче провадження. В процесі виконання рішення за її бажанням непродане майно з аукціону, а саме спірний автомобіль, було залишено за нею. З цих підстав постановою Кіровського відділу державної виконавчої служби від 04.09.2008 року було вирішено передати їй рахунок часткового погашення боргу автомобіль ОСОБА_4, 2002 року випуску, д/н НОМЕР_1, який зареєстрований за відповідачем. 08.09.2008 року згідно акту про передачу стягувачу майна в рахунок погашення заборгованості в порядку ст.61 Закону України Про виконавче провадження їй було передано вказаний автомобіль. На підставі цих документів вона звернулась до МРІВ-1 щодо реєстрації зазначеного автомобіля на її ім'я. На вимогу органів МРІВ 28.10.2008 року по автомобілю було проведено криміналістичне дослідження відділенням комплексного дослідження транспортних засобів НДЕКЦ при УМВС України в Дніпропетровській області, за результатами якого змін номерних знаків не виявлено. Але їй було відмовлено в реєстрації автомобіля на її ім'я, оскільки відсутні документи про право власності на автомобіль, а саме рішення суду про визнання за нею права власності на автомобіль. Відповідно до рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 11.09.2006 року сума компенсації вартості 2/3 автомобіля складала 60770 грн. Після переоцінки їй за постановою Кіровського ВДВС було передано автомобіль вартістю 54526 грн. 37 коп., але претензій матеріального характеру до відповідача в зв'язку з цим вона не мала. Оскільки автомобіль є річчю неподільною, відповідач не заперечував проти передачі їй автомобіля, посилаючись на ст.ст.365,366 ЦК України просила припинити право власності відповідача на автомобіль ОСОБА_4, 2002 року випуску, д/н НОМЕР_1 та визнати за нею право власності на цей автомобіль.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги та, посилаючись на зазначені в позові підстави, просила суд задовольнити останній в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, зазначивши, що раніше рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 11.09.2006 року, яке набрало чинності, вже було поділено спільне майно позивачки та відповідача. Вказаним рішенням право власності на автомобіль було визнано за відповідачем. Таким чином, спір між тими самими сторонами, про той самий предмет вже розглядався судом та є рішення суду, яке набрало чинності. В даному випадку у позивачки фактично виник спір з третьою особою - УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області щодо відмови в перереєстрації права власності на спірний автомобіль за нею. Тому просив в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи - Кіровського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції, в попередньому судовому засіданні не заперечував проти задоволення позову. В судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив. Про день та час слухання справи повідомлявся належним чином.

Представник третьої особи - УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області (залучена до участі у справі за заявою позивачки замість ГУМВС України в Дніпропетровській області), в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив. Про день та час слухання справи повідомлявся належним чином.

З урахуванням зазначених обставин та думки позивачки та представника відповідача, які не заперечували проти проведення розгляду справи у відсутності представників третіх осіб, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності останніх.

Заслухавши представника позивача, перевіривши доводи представника відповідача, викладені в запереченнях на позовну заяву, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що заочним рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 11.09.2006 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 щодо розподілу спільного нажитого майна. Стягнуто з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачки ОСОБА_1 у рахунок компенсації вартості 2/3 частин автомобіля ОСОБА_4, 2002 року випуску, д/н НОМЕР_1 60770 грн. (а.с.8-9).

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 05.11.2007 року вказане заочне рішення залишено без змін та доповнено вказівкою про виділення автомобіля ОСОБА_4, 2002 року випуску, д/н НОМЕР_1 ОСОБА_3 (а.с.10-12). Вказана ухвала сторонами не оскаржувалась.

Таким чином, заочне рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська 05.11.2007 року набрало законної сили.

Звертаючись до суду з позовом про припинення права власності відповідача ОСОБА_3 на автомобіль ОСОБА_4, 2002 року випуску, д/н НОМЕР_1 та визнання права власності на цей автомобіль за нею, позивачка посилається на ст.ст.365,366 ЦК України.

Разом з тим, главою 26 ЦК України регулюється право спільної власності, а ст.ст.365,366 глави 26 ЦК України, на які посилається позивачка, як на підставу для задоволення позовних вимог, встановлено підстави припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників (ст.365 ЦК України), а також підстави та порядок звернення стягнення на частку у майні, що є у спільній частковій власності.

Однак, спірний автомобіль належав сторонам на праві спільної сумісної власності, як майно набуте подружжям за час шлюбу та зазначеними вище заочним рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 11.09.2006 року та ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 05.11.2007 року, які набрали законної сили 05.11.2007 року, фактично було припинено право спільної сумісної власності на автомобіль ОСОБА_4, 2002 року випуску, д/н НОМЕР_1 та визнано право власності на цей автомобіль за відповідачем ОСОБА_3

Відповідно до ч.3 ст.372 ЦК України у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно до ч.3 ст.61 Закону України Про виконавче провадження якщо передане торговельним організаціям майно не буде продано протягом двох місяців, воно підлягає переоцінці. Державний

виконавець переоцінює майно в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі коли в місячний строк після переоцінки майно не буде продано, державний виконавець повідомляє про це стягувача і пропонує йому вирішити питання щодо залишення за собою непроданого майна.

Як вбачається з наданих позивачкою документів в ході примусового виконання виконавчого листа №2-103/2006 виданого 29.11.2007 року Красногвардійським районним судом м.Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 60770 грн. у рахунок компенсації вартості 2/3 частин автомобіля ОСОБА_4, 2002 року випуску, д/н НОМЕР_1, 04.09.2008 року заступником начальника Кіровського ВДВС на підставі ст.ст.5,6,61 Закону України Про виконавче провадження було винесено постанову про передачу ОСОБА_1 в рахунок часткового погашення боргу вищезазначеного автомобіля вартістю 54526 грн. 37 коп., що належить ОСОБА_3, в зв'язку з заявою ОСОБА_1 від 04.09.2008 року щодо залишення за собою непроданого майна (а.с.14-15).

08.09.2008 року складено акт про передачу стягувану майна в рахунок погашення заборгованості в порядку ст.61 Закону України Про виконавче провадження відповідно до якого ОСОБА_1 було передано автомобіль ОСОБА_4, 2002 року випуску, д/н НОМЕР_1 (а.с.16-17).

05.12.2008 року ОСОБА_1 звернулась до начальника МРІВ-1Дніпропетровської області про перереєстрацію зазначеного автомобіля на її ім'я з посиланням на постанову державного виконавця від 04.09.2008 року та акт про передачу майна від 08.09.2008 року (а.с.18).

30.12.2008 року на вказану заяву ОСОБА_1 було надано відповідь за підписом начальника ВРЕР-1 УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області, в якій останній було роз'яснено порядок реєстрації транспортних засобів у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998 року Про затвердження правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок . А також зазначено на відсутність в рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська та постанові державного виконавця посилань на необхідність перереєстрації автомобіля на ОСОБА_1 (а.с.19).

Відповідно до ч.6 ст.61 Закону України Про виконавче провадження майно передається стягувачу за оцінкою, за якою воно було передано на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державним виконавцем складається акт. Постанова і акт є підставою для подальшого оформлення стягувачем

права власності на це майно.

Таким чином, судом встановлено, що фактично у позивачки виник спір з третьою особою - УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області під час проведення виконавчих дій щодо відмови в перереєстрації спірного автомобіля на ОСОБА_1 на підставі постанови державного виконавця від 04.09.2008 року.

Позивачці в ході розгляду справи пропонувалось судом уточнити позовні вимоги з урахуванням фактичних обставин по справі, однак остання наполягала на розгляді справи відповідно до заявлених позовних вимог.

З урахуванням встановлених судом обставин та зазначених вище положень закону, суд вважає, що позовні вимоги позивачки про припинення права власності відповідача на автомобіль ОСОБА_4, 2002 року випуску, д/н НОМЕР_1 та визнання права власності на цей автомобіль за нею не ґрунтуються на законі та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України Про державне мито та Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1258 від 21.12.2005 року, при подачі позовної заяви позивачка повинна була сплатити судовий збір в сумі 545 грн. 26 коп. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

При подачі позовної заяви позивачкою були сплачені витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в зазначеному вище розмірі та судовий збір в сумі 61 грн. 90 коп.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.82 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

З підстав, зазначених у ч.1 цієї статті, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.

Враховуючи, що позивачка має на утриманні неповнолітню дитину, її місячний дохід згідно довідки з місяця роботи складає 700 грн., тобто в розмірі меншому ніж прожитковий мінімум встановлений законодавством , суд у відповідності до ч.3 ст.82 ЦПК України вважає за можливе звільнити позивачку від доплати судового збору в сумі 483 грн. 36 коп., не сплаченого при подачі позовної заяви.

Керуючись ст.ст.365,366,372 ЦК України, ст.61 Закону України Про виконавче провадження , ст.ст.10,11,31,58-61,82,88,212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи без самостійних вимог - Кіровський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області, про припинення права власності на частку в спільному майні, визнання права власності на автомобіль - відмовити повністю.

Звільнити позивачку ОСОБА_1 від сплати суми судового збору в розмірі 483 грн. 36 коп. недоплаченої при подачі позовної заяви.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подачі протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження апеляційної скарги, або в порядку передбаченому ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя С.Ю.Казак