Рішення

від 17.01.2018 по справі 911/3517/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2018 Справа № 911/3517/17 За позовом Переяслав-Хмельницького міськрайонного центру зайнятості,

Київська область, м. Переяслав-Хмельницький

до Київської обласної організації Товариства Червоного Хреста України,

м. Київ

про стягнення коштів у сумі 4 618, 38 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники учасників судового процесу:

Не з явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Переяслав-Хмельницького міськрайонного центру зайнятості (далі - позивач) до Київської обласної організації Товариства Червоного Хреста України (далі - відповідач) про стягнення коштів у сумі 4 618, 38 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав на те, що внаслідок внесення недостовірних даних до актів виконаних робіт за договором № 1068100426000025 від 26.04.2010 про організацію та проведення оплачуваних громадських робіт відповідачу було зайво відшкодовано грошові кошти в розмірі 4 618, 64 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 прийнято справу № 911/3517/17 до свого провадження та призначено до розгляду на 17.01.2018.

15.12.2017р. набрав чинності Закон України від 03.10.2017р. N2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017р. N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Розглянувши матеріали справи № 911/3517/17 господарський суд дійшов висновку, що справу № 911/3517/17 слід розглядати за правилами загального позовного провадження.

На виконання наведених приписів Господарського процесуального Закону, суд визнав за необхідне призначити підготовче засідання у справі на 17.01.2018р. та встановив сторонам строки для подання ними документів на підтвердження своєї правової позиції в даному спорі.

В підготовче засідання представники сторін не з явилися. Від представника позивача надійшла заява про розгляду справи за відсутності його представника. Відповідно до даної заяви позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, керуючись ст.ст. 177-185, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд ухвалив закінчити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначив на 17.01.18 об 11:50 год.

У судовому засіданні 17.01.2018 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України Про загальнообов язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття на Переяслав - Хмельницький міськрайонний центр зайнятості покладено функції робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов язкового соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно ст. 23 Закону України Про зайнятість населення , місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за участю державної служби зайнятості для забезпечення тимчасової зайнятості населення, передусім осіб, зареєстрованих як безробітні, організовують проведення оплачуваних громадських робіт на підприємствах, в установа і організаціях комунальної власності і за договорами - на інших підприємствах, в установах і організаціях.

Положенням про порядок організації та проведення оплачуваних громадських робіт, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2008 року №839, передбачено, що особи, зареєстровані як безробітні, залучаються до оплачуваних громадських робіт на строк, що сумарно не перевищує 180 календарних днів в межах календарного року.

Для проведення оплачуваних громадських робіт (незалежно від джерел їх фінансування) між міським, районним або міськрайонним центром зайнятості (далі - центр зайнятості) та роботодавцями укладається договір про організацію та проведення оплачуваних громадських робіт. Примірна форма зазначеного договору затверджується Мінпраці за погодженням з правлінням Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд).

Направлення державною службою зайнятості громадян на оплачувані громадські роботи здійснюється на підставі укладених договорів. З особами, зайнятими на оплачуваних громадських роботах, роботодавці відповідно до законодавства про працю укладають у письмовій формі строкові трудові договори. Оплата праці осіб, зайнятих на громадських роботах, здійснюється за фактично виконану роботу і не може бути меншою мінімального розміру заробітної плати, встановленої законодавством України, при якісному виконанні норм праці. На осіб, зайнятих на громадських роботах, поширюються соціальні гарантії, включаючи право на пенсійне забезпечення, виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частинами першою та другою статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Між Переяслав-Хмельницьким міськрайонним центром зайнятості (надалі позивач) та Київською обласною організацією Товариства Червоного Хреста України (надалі відповідач) були укладені 2 договори про організацію оплачуваних громадських робіт на 2010 та 2011 роки №1068100426000025 від 26.04.2010р. та № 1068110321000002 від 21.03.2011 р.

Відповідно до п. 2.1 договору позивач зобов язується здійснити направлення 1 особи на тимчасові робочі м'ясця, що створюються роботодавцем (відповідачем) для проведення оплачуваних громадських робіт.

Розпорядженням відповідача №148 від 14.10.2010 року було прийнято ОСОБА_2 (з числа безробітних громадян Переяслав-Хмельницького МРЦЗ) на посаду молодшої сестри медичної по догляду за хворими з 14.10.2010 р. по 31.12.2010 року до Переяслав- Хмельницького міськрайонного Товариства Червоного Хреста України. Розпорядженням відповідача №171 від 22.11.2010 року було звільнено ОСОБА_2 з 22.11.2010 року в зв'язку із закінченням строку дії трудового договору на оплачувані громадські роботи.

Відповідно до розпорядження відповідача №49 від 24.03.2011 р. та №172 від 16.09.2011 року, ОСОБА_2 перебувала також в трудових відносинах з Переяслав-Хмельницьким міськрайонним Товариством Червоного Хреста України згідно договору про організацію оплачуваних громадських робіт на 2011 рік з 24.03.2011 р. по 16.09.2011 р. включно.

На виконання п.2.3. договорів між ОСОБА_2 та відповідачем були укладені трудові договори на участь в оплачуваних громадських роботах.

Фінансування організації оплачуваних громадських робіт проводилось за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття на підставі актів виконаних робіт та відомостей щодо витрат роботодавця на організацію громадських робіт.

Кошти щомісячно позивачем перераховувались відповідачу у відповідності з розрахунково-платіжними відомостями про виплату заробітної плати щомісячно особі - ОСОБА_2, яка була працевлаштована по Договору №1068100426000025 від 26.04.2010 р. та Договору №106811032100002 від 21.03.2011 р. щодо організації оплачуваних громадських робіт.

Кошти Фонду відповідно до п. З Порядку використання коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та здійснення контролю під час організації оплачуваних громадських робіт для безробітних, затвердженого постановою Правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття від 16.10.2008 року №69, можуть бути використані для:

- оплати основної та додаткової заробітної плати, визначеної відповідно до першої та другої частин статті 2 Закону України "Про оплату праці 11 , сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності безробітних осіб, зайнятих на оплачуваних громадських роботах;

- оплати послуг з перевезення безробітних осіб або їх проїзду до місць проведення робіт та у зворотному напрямку на підставі поданих центру зайнятості документів;

- придбання інвентарю (вартістю до однієї тисячі гривень за одиницю), його ремонт та обслуговування;

- придбання господарських матеріалів, інших матеріальних ресурсів (вартістю до однієї тисячі гривень за одиницю), які обліковуються у складі запасів, що можуть використовуватися для організації та проведення оплачуваних громадських робіт у юридичних осіб державної або комунальної форм власності чи неприбуткових організацій.

При розгляді справи судом встановлено, що відповідно до п.2.34 плану Держфінінспеції України на 4 квартал 2011 року, п. 1.1.2.4 плану КРУ в Київській області на 4 квартал 2011 року, та п.1.4 плану контрольно-ревізійної роботи КРВ в м. Переяслав-Хмельницький та Переяслав- Хмельницькому районі на 4 квартал 2011 року, та згідно направлень на проведення ревізії від 25.10.2011 №70 та від 27.10.2011 №71 старшим контролером-ревізором Мироненко Л.І. було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2009 року по 01.10.2011 року. В ході проведення ревізії проведено зустрічну звірку з метою перевірки дотримання законодавства при використанні коштів Фонду на організацію оплачуваних громадських робіт відповідачем за період з 01.01.2009 по 01.10.2011 р.р. В результаті даної перевірки встановлено фінансові порушення, а саме - зайво нараховану та виплачену заробітну плату безробітній, яка надавала соціальні послуги одиноким непрацездатним громадянам за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в сумі 3379, 10 грн. та сплачених внесків до державних цільових фондів в сумі 1239, 54 грн., що в загальному становить 4618, 64 грн.

Таким чином, внаслідок внесення недостовірних даних до актів виконаних робіт за рахунок коштів Фонду було зайво відшкодовано відповідачу грошові кошти в сумі - 4 618, 64 грн.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п.2.2.6 Договору №106811032100002 від 21.03.2011 р. та п. 2.3.6Договору № 1068100426000025 від 26.04.2010 р. відповідач зобов'язаний щомісячно, до 05 числа наступного місяця інформувати центр зайнятості про кількість осіб, які взяли участь в оплачуваних громадських роботах, їх заробітну плату та кількість відпрацьованих людино-днів.

Відповідальними за достовірність наданих даних, які являються підставою для фінансування Фондом організації оплачуваних громадських робіт, являються роботодавці, в даному випадку Київська обласна організація Товариства Червоного Хреста України, в особі голови Бондаренко П.В., що закріплено в Порядку використання коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та здійснення контролю під час організації оплачуваних громадських робіт для безробітних, затвердженого постановою Правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття від 16.10.2008 року № 69, в Положенні про порядок організації та проведення оплачуваних громадських робіт, затвердженого постановою КМУ від 10.09.2008 р. №839 та обумовлено в п.4.3 договору на організацію та проведення оплачуваних громадських робіт.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У статті 204 ЦК України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зібрані у справі докази свідчать, що станом на час розгляду спору по суті Договір є чинним, доказів протилежного відповідачем не подано.

В п.4.4 Договору №106811032100002 від 21.03.2011 р. та п.4.4 Договору № 1068100426000025 від 26.04.2010 р. на організацію та проведення оплачуваних Громадських робіт сторони передбачили, що у разі нецільового використання коштів Фонду або недостовірності поданих даних Роботодавець (відповідач) зобов'язується повернути Центру зайнятості (позивачу) в повному обсязі суму профінансованих центром зайнятості витрат, зазначених у кошторисі з урахуванням індексу зростання цін на споживчі товари, протягом 10 днів з моменту виявлення зазначених порушень.

Судом встановлено, що подання відповідачем недостовірної інформації було зафіксоване в ході ревізії фінансово- господарської діяльності позивача з 01.01.2009 по 01.10.2011 р.р., внаслідок чого встановлено фінансові порушення, а саме - зайво нараховану та виплачену заробітну плату безробітній, яка надавала соціальні послуги одиноким непрацездатним громадянам за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в сумі 3379, 10 грн. та сплачених внесків до державних цільових фондів в сумі 1239, 54 грн., що в загальному становить 4618, 64 грн.

Відповідно до умов договору відповідач повинен був повернути кошти, отримані внаслідок подання недостовірної інформації, протягом 10-ти днів з моменту виявлення порушення.

Кошти в сумі 4618,64 грн. відповідач позивачу станом на час розгляду справи не повернув, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в повному обсязі.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Виходячи зі змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р. Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в ч.1 ста.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Отже, до обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги входять, зокрема, факти, з яких вбачається, що відповідач вчинив дії, спрямовані на порушення інтересу позивача, на захист якого подано позов, або утверджують за собою право, яке належить позивачу тощо, тобто ті, які свідчать про те, що право (інтерес) позивача порушене або оспорюється. Зазначені обставини входять до підстав позову і підлягають дослідженню, оскільки, суд, приймаючи рішення, має встановити чи мають місце факти порушення чи оспорення суб'єктивного матеріального права чи інтересу, на захист якого подано позов.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

Судові витрати, у які позивачем включено витрати по оплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Київської обласної організації Товариство Червоного Хреста України (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 51-Б, ідентифікаційний код 00434230) користь Переяслав - Хмельницького міськрайонного центру зайнятості (08400, Київська область, вул. Шевченка, 23, ідентифікаційний код 22201383) 4 618 грн. основного боргу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 19.01.2018р.

Суддя Трофименко Т.Ю.