Рішення

від 15.01.2018 по справі 916/2551/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕННЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" січня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2551/17

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Шевченко К.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Інститут креативних технологій" про стягнення 56473,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Інститут креативних технологій" про стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 49273,73грн. та пені у сумі 7183,17грн.

В обґрунтування позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості та пні позивач посилається на неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами договору оренди №87/50 від 12.08.2003р.

Позивач заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі, подав пояснення щодо розрахунку заборгованості від 23.11.2017р. (вх.суду№24990/17), 12.12.2017р. за вх.суду№26622/17 та за вх.суду№26621/17 надав копію розрахунку заборгованості, пені та додаткові документи в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач заперечує проти здійсненого позивачем розрахунку пені та просить застосувати ч.6 ст. 762 Цивільного кодексу України щодо позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати.

Крім того відповідач просить застосувати позовну давність до вимог позивача про стягнення пені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

24 листопада 2006р. року між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (позивач, Орендодавець) (правонаступником якого є Департамент комунальної власності Одеської міської ради згідно рішення Одеської міської ради №2752-VI від 19.02.2013р.) та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Інститут креативних технологій" (відповідач, Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №87/50 від 12.08.2003 року у новій редакції (далі договір), відповідно до якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежилі приміщення першого поверху, загальною площею 87,6кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 83, вищезазначені приміщення належать Територіальній громаді міста ОСОБА_1 в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 02 серпня 2006 року на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №123 від 10 березня 2005 року право власності на які зареєстровано 16.08.2006р. Комунальним підприємством „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» у книзі 4ог-187, номер запису 2901. Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №11558638, виданого КП „ОМБТІ та РОН» 16.08.2006 року, реєстраційний номер вищевказаних нежилих приміщень першого поверху становить 15747750 (п. 1.1. договору).

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх щодо своєчасної оплати орендної плати, позивач звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ "Інститут креативних технологій" про стягнення заборгованості з орендної плати, пені, розірвання договору оренди та виселення ТОВ "Інститут креативних технологій" з орендованих приміщень.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.06.2016р. по справі №916/688/17. Залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.12.2016р. та постановою Вищого господарського суду України від 04.04.2017р. позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задоволено у повному обсязі, стягнуто з ТОВ "Інститут креативних технологій" заборгованість з орендної плати у розмірі 310498 ,37грн., пеню у розмірі 38846,41грн., розірвано договір оренди №87/50 від 12.08.2003р. в новій редакції від 24.11.2006р., виселено ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Інститут креативних технологій" з нежилих приміщень першого поверху, загальною площею 87,6 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 83 та стягнуто з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Інститут креативних технологій" 7996,18грн.

Позивач вказує, що рішення суду щодо розірвання договору оренди набрало чинності 21.12.2016р. згідно постанови Одеського апеляційного господарського суду.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.05.2017р. по справі №916/614/17 позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задоволено частково та стягнуто з ТОВ "Інститут креативних технологій" на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради заборгованість по орендній платі у сумі 103320,34грн., пеню у сумі 17723,53грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1815,66грн.

Позивач вказує, що рішення суду 06.06.2016р. по справі №916/688/17 в частині виселення ТОВ "Інститут креативних технологій" з нежилих приміщень першого поверху, загальною площею 87,6кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 83 було виконано лише 23.09.2016р. згідно акту державного виконавця у зв'язку з чим позивачем за період з 08.07.2016р. по 23.09.2016р. була нарахована заборгованість з орендної плати у розмірі 49293,73грн. однак станом на день подання позову зазначена заборгованість не сплачена.

Враховуючи несплату відповідачем заборгованості у сумі 49293,73грн., позивач нарахував відповідачу пеню у сумі 7183,17грн. за період з 16.07.2016р. по 15.03.2017р.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача заборгованості з орендної плати у сумі 49273,73грн. та пеню у сумі 7183,17грн.

Відповідач в своїх пояснення на позовну заяву зазначає, що виселення відповідача відбулося з грубими порушеннями 23.09.2016р. до остаточного рішення по справі №916/688/16.

Відповідач вказує. Що добровільно він не міг виселитися через необізнаність щодо суду з приводу виселення, а також без належного повідомлення відповідача.

Посилаючись на п.6 ст.762 Цивільного кодексу України відповідач стверджує, що якщо наймач тимчасово позбавляється можливості користуватися найнятим майном через обставини, за які він не відповідає, він звільняється від плати за весь час неможливості такого користування.

Відповідач вказує, що 23.09.2016р. він випадково дізнався про існування рішення суду про розірвання договору та виселення. Після чого у відповідача були відсутня можливість використовувати об'єкт оренди.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

З матеріалів справи вбачається, що 24 листопада 2006р. року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди нежитлового приміщення №87/50 від 12.08.2003 року у новій редакції, відповідно до якого, позивач передав відповідачу у строкове платне користування нежилі приміщення першого поверху, загальною площею 87,6кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 83, вищезазначені приміщення належать Територіальній громаді міста ОСОБА_1 в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 02 серпня 2006 року на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №123 від 10 березня 2005 року право власності на які зареєстровано 16.08.2006р. Комунальним підприємством „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» у книзі 4ог-187, номер запису 2901. Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №11558638, виданого КП „ОМБТІ та РОН» 16.08.2006 року, реєстраційний номер вищевказаних нежилих приміщень першого поверху становить 15747750 (п. 1.1. договору).

Як свідчать матеріали справи, укладений між сторонами договір, за своєю правовою природою відноситься до договорів найму, різновидом якого є оренда. Приймаючи до уваги, що майно, яке виступає предметом договору, належить до комунальної власності, до спірних правовідносин застосовуються також норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ст.ст. 10,18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", істотною умовою договору оренди, зокрема, є орендна плата. Орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату своєчасно та в повному обсязі. Орендар вносить орендну плату за договором незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно зі ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання зі сплати орендної плати, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення заборгованості з орендної плати, пені, розірвання договору оренди та виселення ТОВ "Інститут креативних технологій" з орендованих приміщень.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.06.2016р. по справі №916/688/17. Залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.12.2016р. та постановою Вищого господарського суду України від 04.04.2017р. позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задоволено у повному обсязі, стягнуто з ТОВ "Інститут креативних технологій" заборгованість з орендної плати у розмірі 310498 ,37грн., пеню у розмірі 38846,41грн., розірвано договір оренди №87/50 від 12.08.2003р. в новій редакції від 24.11.2006р., виселено ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Інститут креативних технологій" з нежилих приміщень першого поверху, загальною площею 87,6кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 83 та стягнуто з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Інститут креативних технологій" 7996,18грн.

В подальшому рішенням Господарського суду Одеської області від 17.05.2017р. по справі №916/614/17 позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задоволено частково та стягнуто з ТОВ "Інститут креативних технологій" на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради заборгованість по орендній платі у сумі 103320,34грн., пеню у сумі 17723,53грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1815,66грн.

Станом на день розгляду справи №916/2551/17 рішення Господарського суду Одеської області від 06.06.2016р. по справі №916/688/17 та від 17.05.2017р. по справі №916/614/17 чинні.

23.09.2016р. відповідно до акту державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Інститут креативних технологій" було виселено з нежилих приміщень першого поверху, загальною площею 87,6кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 83 та приміщення передане Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Судом встановлено, що згідно рішення суду від 17.05.2017р. по справі №916/614/17 з відповідача було стягнуто заборгованість з орендної плати у сумі 103320,34грн. за період з 01.02.2016р. по 08.07.2016р.

Згідно ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана.

Пунктом 4.7. договору передбачено, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, Орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду.

Докази, того, що відповідачем було добровільно повернуто орендоване приміщення за актом приймання-передачі, як то передбачено п.4.7. договору оренди в матеріалах справи відсутні.

Судом встановлено, що орендоване приміщення було передано позивачу 23.09.2016р. відповідно до акту державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (копія в матеріалах справи).

Враховуючи, що об'єкт оренди було повернуто 23.09.2016р., позивач нарахував відповідачу орендну плату у сумі 49293,73грн. за період з 08.07.2016р. по 23.09.2016р. (фактичне звільнення приміщення).

Доводи відповідача про те, що він не користувався орендованим приміщенням у зв'язку з чим відповідно до п.6. ст.762 Цивільного кодексу України він звільняється від сплати орендної плати судом до уваги не приймаються, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на обґрунтування зазначених доводів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у сумі 49293,73грн. за період з 08.07.2016р. по 23.09.2016р., обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача пені у сумі 7183,17грн. за період з 16.07.2016р. по 15.03.2017р. слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою (ч. 1 ст. 546 ЦК України). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник зобов'язаний передати кредитору у випадку порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, не може перевищувати одного року. З огляду на правову природу пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до ст. 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

В своїх пояснення на позов відповідач звернувся до суду з заявою про застосування строків позовної давності щодо нарахування штрафних санкцій.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі у сумі 7183,17грн. за період з 16.07.2016р. по 15.03.2017р.

Позивач звернувся до суду з даним позовом 23.10.2017р. таким чином відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність до вимог про стягнення пені обчислюється з 23.10.2016р. натомість позивачем здійснений розрахунок пені з 16.07.2016р. з порушенням вимог ст. 258 Цивільного кодексу України.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені з урахуванням вимог ст. 258 Цивільного кодексу України зазначає, що стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 4329,17грн., а саме за період з 23.10.2016р. по 15.01.2017р. у сумі 940,72грн. згідно рахунку за липень 2016р. на суму 14578,94грн., за період з 23.10.2016р. по 15.02.2017р. у сумі 1734,94грн. згідно рахунку за серпень 2016р. на суму 19649,88грн., за період з 23.10.2016р. по 15.03.2017р. у сумі 1653,71грн. згідно рахунку за вересень 2016р. на суму 15064,91грн.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у сумі 2854,00грн. задоволенню не підлягають у зв'язку із спливом позовної давності.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Інститут креативних технологій" підлягають частковому задоволенню у сумі 53602,90грн. у тому числі 49273,73грн. заборгованості з орендної плати, 4329,17грн. пені.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача та відповідача пропорційно задоволеним вимогам згідно ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Інститут креативних технологій" про стягнення 56473,90 грн. - задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Інститут креативних технологій" (65012, м. Одеса, вул. Пушкінська, 83, код ЄДРПОУ 05389043) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595) 49273/сорок дев'ять тисяч двісті сімдесят три/грн. 73коп. заборгованості з орендної плати, 4329/чотири тисячі триста двадцять дев'ять/грн. 17коп. пені, 1518/одна тисяча п'ятсот вісімнадцять/грн.. 66коп. судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

3. В частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Інститут креативних технологій" пені у сумі 2854,00грн. - відмовити.

Повне рішення складено 19 січня 2018р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова