Рішення

від 11.01.2018 по справі 911/3564/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2018 р. м. Київ Справа № 911/3564/17

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніккол , м.Київ

До Товариства з обмеженою відповідальністю Тас Груп , с.Віта-Поштова

Про стягнення 150000,00 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніккол (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Тас Груп (далі - відповідач) про стягнення 150000,00 грн.

Провадження у справі №911/3564/17 порушено відповідно до ухвали суду від 01.12.2017 року та призначено справу до розгляду на 12.12.2017 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 12.12.2017 року без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав. Розгляд справи відкладався до 11.01.2018 року.

Як визначено п. 9 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

В судове засідання 11.01.2018 року представник позивача не з'явився та подав клопотання, в якому позовні вимоги підтримав і просив розглядати справи за його відсутності за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання 11.01.2018 року не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

За загальним правилом, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв'язку з чим, в судовому засіданні 11.01.2018 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, у період грудня 2016 року по серпень 2017 року між Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Ніккол та Товариством з обмеженою відповідальністю ТАС ГРУП відбувались господарські відносини щодо поставки товару без укладення договору, поставка товару проходила на підставі усних замовлень Покупця (ТОВ Компанія Ніккол ) за попередньою оплатою.

Згідно домовленостей сторін позивач замовляв у відповідача необхідний товар (ОСОБА_1/Дріт), отримував рахунок на оплату і після його оплати отримував товар на підставі видаткових накладних.

Позивач зазначив та надав докази, що в ході здійснення господарських операцій з відповідачем були виставлені: рахунок на оплату по замовленню № 387 від 13.12.2016 року (ОСОБА_1 5.5. мм. 10,04 т. загальна вартість 138000,00 грн.), який оплачено трьома сумами (127000,00 грн.+5050,00 грн.+6000,00 грн.); рахунок на оплату по замовленню № 32 від 13.03.2017 року (ОСОБА_1 6.5. мм. 0,849 т. загальна вартість 11213,40 грн.), який оплачено однією сумою (11213,50 грн.); рахунок на оплату по замовленню № 103 від 15.05.2017 року (ОСОБА_1 6.5. мм. 6,095 т. загальна вартість 93253,50 грн.), який оплачено однією сумою (93253,50 грн.); рахунок на оплату по замовленню № 134 від 29.05.2017 року (ОСОБА_1 Дріт ОК ф 4мм. 0,841 т. загальна вартість 13498,06 грн.), який оплачено трьома сумами (6000,00 грн.+5235,00 грн.+2263,05 грн.); рахунок на оплату по замовленню № 149 від 06.06.2017 року (ОСОБА_1 5.5. мм. 4,045 т. загальна вартість 62292,98 грн.), який оплачено однією сумою (64000,00 грн.); рахунок на оплату по замовленню № 232 від 01.08.2017 року (ОСОБА_1 5.5. мм. 30 т. загальна вартість 472500,00 грн.), який оплачено однією сумою (471000,00 грн.) з урахуванням попередніх переплат.

Таким чином, за час існування господарських відносин позивач сплатив на користь відповідача 941014,95 грн., в той час, як ТОВ ТАС ГРУП поставив ТОВ Компанія Ніккол товар на загальну суму 791014,95 грн.

Відповідно, різниця між вартістю поставленого товару та сумою сплачених коштів, що складає 150000 грн. є зайво сплаченими коштами. Також, позивач вказує на помилковість сплати відповідної суми коштів, оскільки в призначенні платежу випадково було вказано як підставу сплати рахунок № 232 від 01.08.2017 року, по якому сторони вже виконали свої зобов'язання у повному обсязі.

Позивач зазначає, що з метою досудового врегулювання спору 07.10.2017 року ТОВ Компанія Ніккол направила на адресу ТОВ ТАС ГРУП претензію щодо повернення помилково перерахованої суми, яка залишена без відповіді та задоволення.

Як передбачено ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Частиною 3 ст.612 Цивільного кодексу України визначено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Аналогічні положення передбачені ч.2 ст.220 Господарського кодексу України, яка передбачає, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Звернення позивача до суду з вимогою про повернення передплачених коштів, свідчить про втрату ним інтересу до виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару, що з огляду на ст.ст. 612, 615, 1212 Цивільного кодексу України та 220 Господарського кодексу України є правомірним.

Враховуючи, що відповідач спірні кошти в сумі 150000 грн. не повернув, товар на відповідну суму не поставив, розмір заявлених до стягнення коштів відповідає фактичним обставинам справи, факт отримання коштів та їх безпідставного утримання відповідачем належним чином не спростовано, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 150000 грн. є правомірною, обґрунтованою, документально підтвердженою та підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі в сплаченій позивачем сумі 2250,00 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 202, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТАС ГРУП (08170, Київська обл., Києво-Святошинський район, с.Віта-Поштова, вул. Набережна 33, код 40113153) на користь Товариства з обмежси відповідальністю Компанія Ніккол (м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21, кодУ 3811940204655) 150000,00 грн. зайво сплачених коштів та 2250,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.Ю. Кошик