Рішення

від 17.01.2018 по справі 914/2280/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2018р. Справа №914/2280/17

місто Львів

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Галич", м. Моршин, до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробнича компанія "Забава", м. Львів, предмет позову: стягнення 111.439,83 грн., підстава позову:порушення умов договору купівлі-продажу №1803/1-13 від 18.03.2013.

СуддяОСОБА_1 Секретар судового засіданняОСОБА_2

Представники: позивача:ОСОБА_3 - довіреність №01-11/17 від 02.11.2017, відповідача:не з'явився. На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Галич" до товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробнича компанія "Забава" про стягнення 111.439,83 грн., в тому числі 106.044,36 грн. основного боргу, 3.966,05 грн. інфляційних втрат, 1.429,42 грн. - 3% річних. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.11.2017 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 22.11.2017. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.

З огляду на вступ у дію Господарського процесуального кодексу України в новій редакції з 15.12.2017 суд продовжив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач у порушення умов Договору купівлі-продажу №1803/1-13 від 18.03.2013 не виконав свого обов'язку з повної оплати отриманого товару, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 106.044,36 грн. Крім того, за неналежне виконання грошових зобов'язань відповідачу нараховано 3.966,05 грн. інфляційних втрат та 1.429,42 грн. - три проценти річних.

В судові засідання, які відбувалися 22.11.2017, 06.12.2017, 20.12.2017, представник відповідача не з'являвся, хоч був належним чином повідомлений про час та місце таких засідань за адресою, зазначеною у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 16.11.2017: 79031, АДРЕСА_1. Проте ухвали суду від 07.11.2017 про порушення провадження у справі, від 22.11.2017 та від 06.12.2017 про відкладення розгляду справи були повернуті відділенням поштового зв'язку без вручення за закінченням строків зберігання. Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. За таких обставин відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце судових засідань. Враховуючи зазначене, суд в підготовчому засіданні 20.12.2017 постановив ухвалу, якою закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 17.01.2018.

В судове засідання 17.01.2018 представник відповідача не з'явився, хоч був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи по суті, причин неприбуття не повідомив, проти позову в установленому порядку не заперечив. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив такі обставини.

18 березня 2013 року між сторонами у справі укладено Договір купівлі-продажу №1803/1-13 (надалі - Договір) (а.с. 18). За умовами пункту 1.1 цього договору продавець (позивач у справі) зобов'язується поставити покупцю (відповідач у справі) товар - електролітичну білу листову жерсть ЕЖК?0,22-0,34 мм не калібровану, код УКТ ЗЕД НОМЕР_1.

На виконання своїх зобов'язань позивач поставив, а відповідач прийняв товару на загальну суму 417.432,76 грн. , що підтверджується видатковими накладними, які долучені до матеріалів справи: №РН-0000014 від 12.08.2016 на суму 36.220,80 грн. (а.с.19 ); №РН-0000016 від 15.08.2016 на суму 26.888,40 грн. (а.с.20 ); №РН-0000019 від 22.08.2016 на суму 148.086,42 грн. (а.с.21 ); №РН-0000022 від 19.09.2016 на суму 162.932,02 грн. (а.с.22 ); №РН-0000003 від 08.02.2017 на суму 43.305,12 грн. (а.с.23 ).

Відповідач кореспондуючий обов'язок з оплати виконав частково, в загальному розмірі 311.388,40 грн. , що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками: від 16.08.2016 на суму 10.000,00 грн. (а.с. 53), від 17.08.2016 на суму 26.888,40 грн. (а.с. 54), від 26.08.2016 на суму 60.000,00 грн. (а.с. 55), від 06.09.2016 на суму 4.000,00 грн. (а.с. 56), від 07.09.2016 на суму 3.000,00 грн. (а.с. 57), від 13.09.2016 на суму 2.000,00 грн. (а.с. 58), від 16.09.2016 на суму 51.500,00 грн. (а.с. 59), від 22.09.2016 на суму 5.000,00 грн. (а.с. 60), від 07.10.2016 на суму 50.000,00 грн. (а.с. 61), від 11.10.2016 на суму 50.000,00 грн. (а.с. 62), від 12.10.2016 на суму 29.000,00 грн. (а.с. 63), від 22.05.2017 на суму 20.000,00 грн. (а.с. 64).

10 жовтня 2017 року позивач надіслав відповідачу вимогу про сплату заборгованості за Договором на суму 106.044,36 грн. (а.с. 26). Вказану вимогу відповідач отримав 26.10.2017, що підтверджується долученим до матеріалів справи повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 27). Необхідно звернути увагу, що зазначена вимога була отримана відповідачем за адресою його офіційної реєстрації.

Матеріали справи не містять доказів відповіді відповідача на отриману вимогу. Відповідачем не представлено суду доказів оплати боргу, не надано суду інших доказів, які б мали значення для правильного вирішення спору.

При ухваленні рішення суд виходив з наступного.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною першою пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до п. 2.2 Договору покупець (відповідач у справі) зобов'язується сплатити вартість Товару протягом 30 банківських днів після отримання Товару.

Як установлено судом, позивач поставив, а відповідач прийняв товару на загальну суму 417.432,76 грн. Кореспондуючий обов'язок з оплати відповідач виконав частково, в розмірі 311.388,40 грн. Відтак, позовні вимоги позивача про стягнення 106.044,36 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Суд погоджується з правильністю розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат, а тому позовні вимоги про стягнення 1.429,42 грн. трьох процентів річних та 3.966,05 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позивних вимог. Відтак, з відповідача підлягає до стягнення 1.671,60 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 13, 73, 74, 81, 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробничої компанії "Забава" (адреса: АДРЕСА_2, 79031; ідентифікаційний код 38558082) на користь товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Галич" (адреса: вулиця Шевченка, будинок 56а, місто Моршин, Львівська область, 82482; ідентифікаційний код 13648926 ) 106.044 (сто шість тисяч сорок чотири) грн. 36 коп. основного боргу, 3.966 (три тисячі дев'ятсот шістдесят шість) грн. 05 коп. інфляційних втрат, 1.429 (одна тисяча чотириста двадцять дев'ять) грн. 42 коп. - три проценти річних, 1.671 (одна тисяча шістсот сімдесят одна) грн. 60 коп. відшкодування витрат на оплату судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 19.01.2018.

Суддя Рим Т.Я.