Постанова

від 16.01.2018 по справі 387/749/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

іменем України

16 січня 2018 року м. Кропивницький

справа № 387/749/17

провадження № 22-ц/781/181/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Чельник О.І., Кіселика С.А., Черненка В.В.

секретаря Двоєнко А.І.,

за участі представника відповідача Віватенка М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою селянського (фермерського) господарства Надія на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 22 листопада 2017 року у складі судді Цоток В.В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до селянського (фермерського) господарства Надія про визнання договору оренди землі недійсним,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2017 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до селянського (фермерського) господарства Надія (далі по тексту - СФГ Надія ) про визнання договору оренди землі недійсним. В обґрунтування позову вказав, що йому на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 3,8916 га, кадастровий номер НОМЕР_1,яка розташована на території Олексіївської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області.

У серпні 2017 року позивачу стало відомо про те, що 28 березня 2013 року між ним та СФГ Надія було укладено договір оренди належної йому земельної ділянки, строком на 25 років. Зазначив, що договір оренди землі від 28 березня 2013 року та акти прийому-передачі ОСОБА_6 не підписував. Вказав, що повноваження по довіреності на підписання такого договору та актів нікому не передавав.

Посилаючись на зазначені обставини, просив суд визнати договір оренди земельної ділянки від 28 березня 2013 року, зареєстрований 29 березня 2013 року, недійсним.

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 22 листопада 2017 року позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі від 28 березня 2013 року, укладений між ОСОБА_6 та СФГ Надія , право оренди на підставі якого зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.03.2013 року за № 496759. Скасовано рішення державного реєстратора реєстраційної служби Добровеличківського районного управління юстиції Кіровоградської області ОСОБА_7 від 29.03.2013 року індексний № 1252288, номер запису про інше речове право - 496759, щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки, на підставі договору оренди виданого 28.03.2013 року, видавник: орендар СФГ Надія , орендодавець ОСОБА_6 Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду СФГ Надія подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог на підставі пропуску строку позовної давності. Зокрема, вказується про безпідставне незастосування судом строків позовної давності. Вказало, що початок перебігу строку позовної давності необхідно обчислювати з моменту отримання орендної плати на підставі спірного договору, оскільки позивач отримував плату за користування землею, а тому починаючи з 1 листопада 2013 року знав про дані правовідносини, що виникли на підставі договору оренди від 28 березня 2013 року.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, та зазначив, що у матеріалах справи наявні докази, які підтверджують отримання позивачем орендної плати у 2013 році, про що останній не заперечував у засіданні суду першої інстанції.

Позивач у судове засідання не з'явився. Про час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Причину неявки суду не повідомив.

Колегія суддів ухвалила слухати справу у відсутності позивача на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, з ухваленням нового рішення.

Згідно зі ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння, користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається у письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.2 ст.207 ЦК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 3,8916 гектарів сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Олексіївської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12 березня 2013 року, індексний номер 1125749 (а.с.12).

Відповідно до наявного у матеріалах справи договору оренди землі від 28 березня 2013 року, належна позивачу земельна ділянка була передана ним в строкове платне користування терміном на 25 років СФГ Надія . За користування об'єктом оренди встановлена орендна плата в розмірі 4 % від грошової оцінки, яку орендар має сплачувати у строки 01.08 - 01.11 щорічно (а.с.10-11).

Право оренди зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29 березня 2013 року за №496759 (а.с.109 зворот).

Особа, яка вважає, що її речові права порушені, має право звернутися до суду з позовом про визнання відповідної угоди недійсною(ч.3 ст.215 ЦК України).

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання його стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу саме в момент вчинення правочину.

Суд погодився з доводами позивача щодо невідповідності укладеного договору оренди вимогам ч.3 ст.203 ЦК України, відповідно до якої волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

На обґрунтування рішення про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_6 та СФГ Надія , суд поклав висновок судової почеркознавчої експертизи № 260 від 06.11.2017 про те, що підпис, розташований у графі Орендодавець ОСОБА_6 у договорі оренди землі від 28 березня 2013 року, виконаний не ОСОБА_5, а іншою особою, з наслідуванням підпису ОСОБА_6 (а.с.97-102).

Колегія суддів погоджується з висновком суду в цій частині рішення, оскільки зроблений на підставі належних і допустимих доказів. Таким чином, є доведеним, що позивач договір оренди не підписував і укладений правочин не відповідав внутрішній волі позивача.

Представником відповідача під час розгляду справи у суді першої інстанції до ухвалення судом рішення було заявлено про застосування строків позовної давності з тих підстав, що позивач довідався у 2013 про існування договору оренди землі від 28 березня 2013 року, оскільки отримав орендну плату за вказаним договором 01 листопада 2013 року, що підтверджується відомостями нарахування і видачі орендної плати за 2013 рік (а.с.45-48).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки.

Частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Спірний договір оренди укладено 28 березня 2013 року. Орендну плату за 2013 рік ним було отримано 01 листопада 2013, про що позивач у суді першої інстанції не заперечував. Позивач звернувся до суду 29 серпня 2017 року, тобто після закінчення загального трирічного строку звернення до суду, зазначаючи, що про укладений договір оренди і порушення своїх прав йому стало відомо у серпні 2017 року, коли отримав примірник договору оренди землі, який він не укладав, отже строк звернення до суду не вважає пропущеним.

Судом першої інстанції доводи позивача були прийняті до уваги, правила позовної давності не застосовані.

Колегія суддів з висновком суду в цій частині рішення не погоджується.

За змістом ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відмовляючи у застосуванні строків позовної давності та вираховуючи початок перебігу строку позовної давності з серпня 2017 року суд, в порушення вимог ст.ст. 228-229 ЦПК України, не перевірив належним чином усі обставини справи, не з`ясував чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги й заперечення сторін, не дано належної правової оцінки зібраним у справі доказам, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Так, позивач стверджував, що про укладений договір оренди йому стало відомо лише у 2017 році, що підтвердив витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3504653642017 від 01.08.2017 року, виданого на запит представника позивача. Суд першої інстанції помилково вважав встановленим той факт, що саме цього дня ОСОБА_6 дізнався про порушення свого права.

Згідно з відомістю нарахування і видачі орендної плати за 2013 рік, затвердженої головою СФГ Надія ОСОБА_8, ОСОБА_6 було нараховано орендну плату за передану у користування згідно з договором оренди земельної ділянкиу розмірі 3822 грн. 16 коп., яку позивач отримав у 2013 році в сумі 3248 грн. 84 коп. без урахування податку з доходів фізичних осіб. Документ містить особистий підпис ОСОБА_6 та дані ідентифікаційного коду одержувача (а.с.47-48).

Крім того, у судовому засіданні суду першої інстанції 05 жовтня 2017 року ОСОБА_6 підтвердив факт про отримання ним саме орендної плати у 2013 році (а.с.68-70).

Таким чином, достовірність підпису та факт отримання орендної плати у 2013 році не спростовані стороною позивача.

Колегія суддів вважає, що наведені обставини доводять, що позивач, об'єктивно міг довідатися та довідався у 2013 році про спірний договір оренди земельної ділянки, який він не укладав.

Таким чином, колегія суддів вважає, що про заявлене позивачем порушення права, він дізнався у 2013 році. Позивач звернувся до суду з порушенням строків позовної давності. Про поважність пропуску строку позивачем не зазначено.

Суд ухвалив рішення без з'ясування обставин справи наведених у цій частині, сукупність яких, на переконання колегії судів, доводить про обізнаність позивача щодо укладення договору оренди та передачі належної йому земельної ділянки у користуванні СФГ Надія .

Тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

За таких обставин колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного застосування судом норм матеріального права, а відтак і помилкового визначення юридичних наслідків цих обставин. Зазначене відповідно до вимог ч.1 ст.376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову через порушення строків позовної давності.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 389, 390 ЦПК України

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу селянського (фермерського) господарства Надія задовольнити.

Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 22 листопада 2017 року скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні позову ОСОБА_5 до селянського (фермерського) господарства Надія про визнання договору оренди землі недійсним- відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст складено 19 січня 2018 року

Головуючий суддя: О.І. Чельник

Судді: С.А. Кіселик

В.В. Черненко