Ухвала

від 14.12.2017 по справі 804/4836/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 грудня 2017 рокусправа № 804/4836/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Богданенка І.Ю.,

судді: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

за участю:

позивача: - ОСОБА_1,

представників:

позивача: - ОСОБА_2 (договір від 01 вересня 2017 року),

відповідача: - не з'явився,

третьої особи: - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року

у справі № 804/4836/17

за позовом ОСОБА_1

до Юр`ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області,

третя особа фермерське господарство "МЮД"

про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в Дніпропетровський окружний адміністративний суд з позовом до Юр`ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору фермерське господарство "МЮД", про визнання протиправним та скасувати рішення державного реєстратора реєстраційної служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_3 від 29 жовтня 2014 року, індексний номер 16824377, про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1225987800:01:002:0567 та зобов'язати відділ державної реєстрації Юр'ївської районної державної адміністрації внести запис про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки на підставі рішення державного реєстратора від 29 жовтня 2014 року, індексний номер 16824377.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

За доводами апеляційної скарги, судом першої інстанції неповно було досліджено всіх обставин справи що призвело до прийняття незаконного рішення.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник наполягають на доводах та вимогах апеляційної скарги.

Представники Юр`ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області та фермерського господарства "МЮД", будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, заслухавши позивача та його представника, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 22 березня 2012 року між ОСОБА_1 та ФГ «МЮД» в особі директора укладено договір оренди землі №154-5 за умовами якого та відповідно до складеного акта прийому-передачі землі від 22 березня 2012 року позивач передав ФГ «МЮД» належну йому на підставі державного акту на право приватної власності земельну ділянку, кадастровий номер 1225987800:01:002:0567, розташовану на території Чаплинської сільської ради Юр'ївського району Дніпропетровської області, строком на 5 років (а.с. 8-10).

20 червня 2012 року зазначений договір зареєстровано Чаплинською сільською радою Юр'ївського району Дніпропетровської області.

Рішенням державного реєстратора реєстраційної служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_3 від 29 жовтня 2014 року, індексний номер 16824377, про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1225987800:01:002:0567, на підставі договору оренди землі, серія та номер:154-5, виданого 22 березня 2012 року зареєстровано право оренди на земельну ділянку площею 9,047 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за ФГ «МЮД» (а.с. 11).

У червні 2016 року та січні 2017 року ОСОБА_1 звертався до фермерського господарства «МЮД» з повідомленням, що він не має наміру продовжувати договір оренди належної йому земельної ділянки (а.с. 12 - 13).

Листом від 30 січня 2017 року фермерське господарство «МЮД» , повідомило позивача, що договір укладався між сторонами строком на 5 років, набрав чинності з 29 жовтня 2014 року, після державної реєстрації права оренди земельної ділянки та діє до 29 жовтня 2019 року . У зв'язку з цим земельна ділянка була засіяна (а.с. 14).

Предметом оскарження у справі є визнання протиправними та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в момент звернення фермерського господарства "МЮД" до державного реєстратора, жодних обмежень на земельну ділянку не існувало, тому здійснюючи державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень відповідно до договору оренди землі від 22 березня 2012 року №154-5, відповідач діяв правомірно.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 4 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV, обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

У відповідності до норм статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2)право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право остійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3)інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Пунктом 2 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено. що державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі: 1) встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном; 2) рішень судів, що набрали законної сили; 3)ухвали слідчого судді, суду, постанови державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно; 4) накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом; 5) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; 6) інших актів відповідних державних органів та посадових осіб згідно із законом; 7) договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року №2768-III право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Позивачем не було надано до суду жодних належних доказів в розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які б свідчили про протиправність рішення державного реєстратора про реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 16824377 від 29 жовтня 2014 року, винесення його відповідачем не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використання повноваження з метою, з якою це повноваження відповідачу надано; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; упереджено; недобросовісно; нерозсудливо; без дотримання принципу рівності перед законом; без запобігання несправедливій дискримінації; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення; без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення; несвоєчасно.

Згідно з частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Ухвала в повному обсязі складена 15 січня 2018 року.

Головуючий суддя І.Ю. Богданенко

суддя С.А. Уханенко

суддя Ю.М. Дадим