Рішення

від 18.12.2017 по справі 814/2504/17

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2017 р. № 814/2504/17

м. Миколаїв

          Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Устинов І.А, розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Миколаєва Миколаївської обл., пр. Богоявленський ,55-е, м. Миколаїв, 54018

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра - Люкс", пр. Миру, 4, м. Миколаїв, 54034

про: стягнення заборгованості в сумі 125,31 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Інгульське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра-Люкс" (далі - відповідач), про стягнення заборгованості в сумі 125,31 грн.

Позивач обгрунтував позовні вимоги тим, що відповідач має заборгованість зі сплати боргу по внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яка станом на час розгляду справи є несплаченою.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, просив суд розглянути справу за його відсутності.

          Відповідач у судове засідання не з'явився. Копія ухвали про відкриття провадження у справі, яку суд направив на адресу відповідача, повернулась до суду без вручення адресату з поштовою відміткою “За закінченням терміну зберігання”. Частиною 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі повернення поштового відправлення з повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

З врахуванням положень частин 1, 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних у ній доказів у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд встановив наступне.

Відповідно до абз. 6 п. 7 розділу 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” № 2464 від 08.07.2010 року передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Згідно зі ст. 20 Закону № 1058 від 09.07.2003 року страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

За приписами пунктів 2 частини 9 статті 106 Закону № 1058 ( в редакції, яка діяла до 01.01.2011 року) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу; за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків, передбачених цим Законом, - штраф у розмірі 50 відсотків сум несплачених або своєчасно не сплачених авансових платежів.

В зв'язку з тим, що відповідач несвоєчасно, та не в повному обсязі сплачував страхові внески за вересень 2005 року, у нього виникла заборгованість зі страхових внесків в сумі 125,31 грн. В рахунок погашення вказаних нарахувань відповідачем сплачено 87,05 грн.

Позивачем відповідно до п. 2, п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058 винесені рішення від 25.05.2005 року № 567, якими застосовані санкції у вигляді стягнення штрафу в сумі 0,52 грн. та нарахована пеня у розмірі 66,48 грн. та рішення від 23.11.2005 року № 1547, відповідно до якого фінансові санкції складають 36,98 грн. та пеня в сумі 2,58 грн. Відповідачем сплачено частково заборгованість по фінансовим санкціям в розмірі 0,52 грн., пеня в розмірі – 0,01 грн. Отже, заборгованість відповідача по фінансовим санкціям складає 36,98 грн., по пені – 69,05 грн.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 106 Закону № 1058 позивачем сформовано та направлено вимогу № Ю-43 від 03.01.2013 року про необхідність сплати відповідачем заборгованості в сумі 125,31 грн. рекомендованим листом з повідомленям про вручення. Але дана вимога повернулась на адресу позивача без її вручення відповідачу.

Згідно п.8 Інструкції про порядок обчиислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків загальнообов'язкового державного соціального страхування до Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року, вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі від підпис або рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Вимога вважається врученою належним чином, навіть у разі повернення рекомендованого листа з повідомленням без врученння його адресату, якщо від страхувальника на день надсилання позивачем йому листа, не надходило відомостей щодо зміни його місцязнаходження.

Вищезазначена вимога відповідачем не оскаржувалась та вважається узгодженою.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач своїм правом не скористався, станом на день розгляду справи доказів погашення заборгованості чи оскарження рішення, вимоги суду не подав.

За таких обставин позов належить задовольнити, оскільки він обґрунтований та підтверджений матеріалами справи.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Миколаєва Миколаївської області задовольнити повністю.

          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра-Люкс" (пр. Миру, 4, м. Миколаїв, 54018, код ЄДРПОУ 31764046) на користь Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (пр. Богоявленський, 55-е, м. Миколаїв, 54018, код ЄДРПОУ 41250638) заборгованість зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів в сумі 125,31 грн. (сто двадцять п'ять гривень 31 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду – 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження – 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя                                                                                 І. А. Устинов