Постанова

від 11.12.2017 по справі 826/4915/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11 грудня 2017 року 09:50 № 826/4915/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БК Техносила до Ніжинської Об`єднаної Державної Податкової інспекції Головного Управління Державної фіскальної Служби України у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальінстю БК Техносила , (далі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Ніжинської Об'єднаної Державної Податкової інспекції Головного Управління Державної фіскальної Служби України у Чернігівській області (далі - відповідач), в якому, позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ніжинської Об`єднаної державної податкової інспекції у Чернігівській області від 17.10.2016 року №0000151400, яким визначено завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 20089,00 грн.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ніжинської Об`єднаної державної податкової інспекції у Чернігівській області від 17.10.2016 року №0000141400, яким було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 313244,33 грн. та за штрафними санкціями на 78311,08 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, перевищуючи надані йому повноваження, прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість і застосовані штрафні (фінансові) санкції, а також зменшено залишок від'ємного значення, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки висновки акту перевірки та оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України. За таких обставин, відповідач просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У відповідне судове засідання представники сторін не прибули, представником позивача подано заяву про розгляд справи без участі представника позивача. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Посадовими особами Ніжинської ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області згідно п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, (далі - ПК України), проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ БК Техносила з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за січень 2016 року по взаємовідносинах з ТОВ Акта Компані код за ЄДРПОУ 39533163 , за наслідками якої було складено Акт від 27.09.2016 року № №/14-38649169 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю БК Техносила з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за січень 2016 року по взаємовідносинах з ТОВ Акта Компані код за ЄДРПОУ 39533163 (далі по тексту - Акт перевірки)

У висновку Акту перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

1. Статті 185, статті 186, статті 198, статті 200, статті 201 розділу V Податкового кодексу України, пункту 2 статті 3, частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 313244, 33 грн. в тому числі за січень 2016 року на суму 313244, 33 грн.

2. Статті 185, статті 186, статті 198, статті 200, статті 201 розділу V Податкового кодексу України, пункту 2 статті 3, частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся на загальну суму 20089,00 грн. у тому числі за січень 2016 року - 20089,00 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем були прийняті були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000151400, яким визначено завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 20089,00 грн. та №0000141400 від 17.10.2016 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 313244,33 грн. та за штрафними санкціями на 78311,08 грн.

За результатами адміністративного (досудового) оскарження висновки акту перевірки та спірні податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Під час перевірки відповідачем встановлено, що за період із 01.02.2016 р. по 31.01.2016 р. позивачем задекларовано податкового кредиту на суму 608922,0 грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за січень 2016 р. встановлено його завищення всього у сумі 313244,33 грн. На формування вказаної суми податкового кредиту мали вплив взаємовідносини позивача з ТОВ Акта Компані .

До складу податкового кредиту позивачем безпідставно, на думку відповідача, включено суму ПДВ у розмірі 313244,33 грн., оскільки правочини між позивачем та вказаним товариством вчинені без мети настання реальних наслідків. У ТОВ Акта Компані відсутня можливість вчинення відповідної господарської операції, оскільки згідно поданих, з моменту реєстрації до лютого 2016 року, ТОВ Акта Компані Звітів про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на даному підприємстві працювала 1 особа; з початку своєї діяльності ТОВ Акта Компані не здійснювало придбання армататури, яка є предметом укладеного між позивачем та ТОВ Акта Компані договором; невідповідність кількості та маси виробів у паспортах, у актах приймання виконаних робіт, у актах прийому-передач доданих до специфікацій та податкових накладних; відсутності товарно-транспортних накладних; наявності Ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по справі №201/8694/15-к, де зазначено, що здійснюється досудове розслідування за фактом фіктивного підприємництва за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 212 ККУ.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю БК Техносила зареєстровано 04.04.2013 р. за №1067102 0000 018954, зареєстровано як платник податку на додану вартість 01.05.2013 р.

20 січня 2016 року між Позивачем та ТОВ Акта Компані було укладено договір на виконання робіт №2001 від 20.01.2016 року, відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець зобов`язується виготовити власними або залученими силами та засобами, та передати (поставити) Замовнику арматурні каркаси (далі - продукція) згідно наданого Замовником технічного завдання .

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов зазначеного вище договору ТОВ "АКТА Компані" виготовило позивачу товар на загальну суму 2000000,00 грн., в т.ч. ПДВ 333 333,33 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами:

- Актом №1 приймання виконаних робіт від 31.01.2016 року на суму 514500,00 грн.;

- Актом прийому-передачі №1 до Додатку №1 від 31.01.2016 року;

- Специфікацією до Додатку №1 до Договору на виконання робіт №2001 від 20.01.2016 року;

- Специфікацією до Додатку №2 до Договору на виконання робіт №2001 від 20.01.2016 року;

- Актом прийому-передачі №1 до Додатку №2 від 31.01.2016 року;

- Специфікація до Додатку №3 до Договору на виконання робіт №2001 від 20.01.2016 року від 31.01.2016 року;

- Актом прийому-передачі №1 до Додатку №3 від 31.01.2016 року;

- Актом №2 приймання виконаних робіт за січень 2016 року від 31.01.2016 року на суму 368300,00 грн.;

- Специфікацією до Додатку №4 до Договору на виконання робіт №22001 від 20.01.2016 року;

- Актом прийому-передачі №1 до Додатку №4 від 31.01.2016 року

- Актом №3 приймання виконаних робіт за січень 2016 року від 31.01.2016 року на суму 588000,00 грн.;

- Актом №4 приймання виконаних робіт за січень 2016 року від 31.01.2016 року на суму 294000,00 грн.;

- Специфікацією до Додатку №5 до Договору на виконання робіт №22001 від 20.01.2016 року;

- Актом прийому-передачі №1 до Додатку №5 від 31.01.2016 року;

- Актом прийому-передачі №2 до Додатку №5 від 31.01.2016 року;

- Актом прийому-передачі №3 до Додатку №5 від 31.01.2016 року;

- Актом №5 приймання виконаних робіт за січень 2016 року від 31.01.2016 року на суму 235200,00 грн.;

- Специфікацією до Додатку №6 до Договору на виконання робіт №22001 від 20.01.2016 року;

- Актом прийому-передачі №1 до Додатку №6 від 31.01.2016 року.

У подальшому поставлені армокаркаси були використані позивачем для будівництва будівель за наступними адресами ( посилання на які наявні у вище вказаних досліджених судом додатках до договору та актах):

- Офісний комплекс та паркінг по вул. Кіквідзе, 44а у Печерському районі у м. Києві;

- Квартал житлової забудови по вул. Шевченко, 60 і вул. Скляній, 15 у м. Львові (будинок №2);

- Житловий будинок по вул. Драгоманова, 35 у Дарницькому районі у м. Києві;

- Комплекс будівель по вул. Воскресенській, 7 у Дніпровському районі м. Києва;

- Житловий комплекс на вул. Сурікова, 3 у Соломянському районі у м. Києві;

- Торгівельно-офісний-житловий центр, розташований між вулицями Воровського 15-А, О.Гончара 48/2, 38-Б у Шевченківському районі м. Києва. (додатки №№14-32 ).

Крім того, ТОВ Акта Компані було надано паспорти, що підтверджують якість продукції:

- Паспорт СЗШзм/1

- Паспорт СЗШзм/2

- Паспорт СЗШ6

- Паспорт СЗШ9

- Копію Сертифікату якості №1087 від 25.01.2016 року

- Копію Сертифікату якості №16819 від 24.12.2015 року

- Копію Сертифікату якості №922 від 22.01.2016 року

- Паспорт СЗС301А

- Паспорт СЗС301Д

- Паспорт СЗС304А2

- Паспорт СЗС304Д

- Паспорт СЗС304А1

- Копію Сертифікату якості №12646 від 09.09.2015 року

- Копію Сертифікату якості №12707 від 11.09.2015 року

- Копію сертифіката приемки №8001076344;

- Копію сертифіката приемки №80033263;

- Паспорт В15С14/2

- Паспорт В15С14/1

- Копію сертифіката приемки №8001157437;

- Копію сертифіката приемки №8001154241;

- Копію сертифіката приемки №0080045737;

- Копію сертифіката приемки №0080043131;

- Паспорт 01.16/1

- Паспорт 01.16/2

- Паспорт 01.16/3

- Копію сертифіката приемки №80028142;

- Копію сертифіката приемки №80028562;

- Копію сертифіката приемки №80025457;

- Копію сертифіката приемки №80028718;

- Паспорт 02/16-1

- Паспорт 02/16-2

- Паспорт 02/16-3

- Паспорт 02/16-4

- Копію сертифіката приемки №8001120517;

- Копію сертифіката приемки №8001093812;

- Копію сертифіката приемки №80033263;

- Копію сертифіката приемки №8001151011

- Паспорт 12.15-Л1

- Паспорт 12.15-Л2

- Паспорт 12.15-Л3

- Паспорт 12.15-Л4

- Паспорт 12.15-Л5

- Паспорт 12.15-Л6

- Паспорт ППБН -4

- Копію сертифіката приемки №8000957772

- Копію сертифіката приемки №8000959730

- Копію сертифіката приемки В-1951 (додатки №№33-79 )

, що містять всі обов'язкові реквізити.

Судом встановлено, що ТОВ "АКТА КОМАНІ" були оформлені на користь позивача податкові накладні на загальну суму 2000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 333 333,33 грн.:

- Податкова накладна №72 від 31.01.2016 року на суму 588000,00 грн.;

- Податкова накладна №70 від 31.01.2016 року на суму 514500,00 грн.;

- Податкова накладна №71 від 31.01.2016 року на суму 368300,00 грн.;

- Податкова накладна №73 від 31.01.2016 року на суму 294000,00 грн.;

- Податкова накладна №74 від 31.01.2016 року на суму 235200,00 грн.),

що оформлені у відповідності до вимог ст.201 Податкового кодексу України.

Факт оплати позивачем виконаних робіт, наданих ТОВ "Акта Компані" згідно зазначених вище договорів підтверджується, дослідженими судом, належним чином засвідченими платіжними дорученнями:

- №951 від 16.02.2016 року на суму 148 338,09 грн., в т.ч. ПДВ 24723, 01 грн.;

- №952 від 16.02.2016 року на суму 202661, 91 грн., в т.ч. ПДВ 33776, 91 грн.,;

- №966 від 29.02.2016 року на суму 125000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20833, 33 грн.;

В частині, що стосується заборгованості позивача перед ТОВ Акта Компані суд зазначає наступне, позивачем отримано лист від ТОВ Акта Компані №01/09 від 01.09.2016 p., в якому останнє сповіщає, що знаходиться в стані припинення і не проводить господарської діяльності, тому звертається з проханням не перераховувати на їхню користь заборгованість по Договору №2001 від 20.01.2016 року. Тому, подальша оплата повинна буде проводитись пізніше або буде складено додатковий договір на заміну кредитора.

Отже, за вище вказаними Договором №2001 від 20.01.2016 року оплата була призупинена у відповідності з надісланим листом ТОВ АКТА КОМПАНІ №05/07 від 05.07.2017 p.

Крім того, на підтвердження існування заборгованості Позивачем було підписано з ТОВ Акта Компані акт звірки від №05/08, який міститься в матеріалах справи.

Судом встановлено, що на час існування спірних правовідносин, контрагент позивача, - ТОВ "АКТА КОМПАНІ" був належним чином зареєстрований як юридична особа та як платник податку на додану вартість, відтак мав належний обсяг правосуб'єктності для здійснення господарських операцій, що підтверджується наданим позивачем витягом у формі інформації з реєстрів, що був роздрукований з офіційного сайту ДФС України за посиланням https://cabinet.sfs.gov.ua/cabinet/faces/public/reestr.jspx.

Згідно з дослідженою судом, наданою позивачем податковою декларацією з ПДВ за січень 2016 р., всі господарсько-фінансові стосунки позивача з ТОВ "Акта компані" та третіми особами знайшли відображення в податковому обліку в повному обсязі. Зауважень по наданій декларації, порядку її оформлення представник відповідача не заявив.

Крім того, на підтвердження реальності здійснення господарської операції, позивач надав суду договори та інші товаросупровідні документи з контрагентами ТОВ БК Техносила , які підтверджують подальше використання у господарській діяльності придбаних за замовленням арматурних каркасів, а саме:

- копія договору субпідряду №01-23/09/15 від 23.09.2015 з ТОВ Буделітмонтаж , довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 від 29.02.2016 року, Акт №5 від 29.02.106 року, приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2016 року форма КБ-2 від 29.04.2016 року, Акт №6 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2016 року форма КБ-2 від 29.04.2016 року, виписка з поточного рахунку позивача про здійснення оплати за будівельно-монтажні роботи по Договору з контрагентом ТОВ Буделітмонтаж ;

- копія договору підряду №ШТ021215 від 02.12.2015 з ТОВ Інтергал-Буд , довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 від 29.02.2016 року, випискою з поточного рахунку позивача про здійснення оплати за будівельно-монтажні роботи по Договору з контрагентом ТОВ Інтергал-Буд , відомістю ресурсів матеріалів генпідрядника №1, актом №2 приймання виконаних будівельних робіт від 29.02.2016 року, актом №1 приймання виконаних будівельних робіт від 29.02.2016 року,

- копія договору підряду №СТ190116 від 19.01.2016 року з ТОВ ТОВ Інтергал-Буд , довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 від 30.04.2016 року, 31.07.2016 року та від 31.08.2016 року, виписка з поточного рахунку позивача про здійснення оплати за будівельно-монтажні роботи по Договору з контрагентом ТОВ Інтергал-Буд , актом №2 приймання виконаних будівельних робіт від 30.04.2016 року, актом б/Н приймання виконаних будівельних робіт від 31.08.2016 року; актом б/Н приймання виконаних будівельних робіт від 31.07.2016 року

- копія договору підряду від 20.01.2016 року з ТОВ ТОВ ПБФ Груп , довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 від 31.03.2016 року, актом №1 приймання виконаних будівельних робіт від 31.03.2016 року, актом №2 приймання виконаних будівельних робіт від 30.06.2016 року, актом №3 приймання виконаних будівельних робіт від 30.06.2016 року, актом №4 приймання виконаних будівельних робіт від 30.06.2016 року, випискою з поточного рахунку позивача про здійснення оплати за будівельно-монтажні роботи по Договору з контрагентом ТОВ ПБФ Груп .

- копія договору підряду №753/3-16СП від 25.01.2016 року з ТОВ ГОРБУД , актом №1 приймання виконаних будівельних робіт від 20.06.2016 року, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 20.06.2016 року, актом №1 приймання виконаних будівельних робіт від 29.02.2016 року, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 29.02.2016 року, випискою з поточного рахунку позивача про здійснення оплати за будівельно-монтажні роботи по Договору з контрагентом ТОВ ГОРБУД ;

- копія Договору підряду №743/1-16СП від 04.01.2016 року з ТОВ Будівельно-промислова компанія Ягуар , актом №2 приймання виконаних будівельних робіт від 29.02.2016 року, актом №1 приймання виконаних будівельних робіт від 24.02.2016 року, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 29.02.2016 року, актом №3 приймання виконаних будівельних робіт від 31.03.2016 року, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 31.03.2016 року.

Суд констатує, що згідно вимог чинного законодавства України, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, також, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Суд критично відноситься до посилань відповідача на Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по справі №201/8694/15-к, як на доказ недійсності зазначеного вище правочину позивача з ТОА "Акта Компані", оскільки факт існування даної Ухвали не був підставою проведення перевірки позивача, та відомості щодо даної Ухвали не включені в Акт перевірки.

Разом з тим, як станом на дату проведення перевірки позивача, так і станом на дату вирішення даної справи, Окружним адміністративним судом міста Києва не встановлено наявності відповідного рішення місцевого загального суду, яке набрало законної сили, по кримінальному провадженню №3 32014040000000090, яким би посадових осіб ТОВ Акта Компані було визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених ст. 205 ч. 1, ст. 27 ч.5 ст. 212 ч.3 КК України.

Щодо твердження відповідачаї про відсутність товарно-транспортної накладної як підтвердження того, що товар не був поставлений позивачу суд зазначає наступне. Наявність первинних документів, фізичних та технічних можливостей ТОВ БК Техносила , а також зв'язок між придбанням товару і подальшою господарською діяльністю підтверджується документально.

Крім того, Верховний суд України у постанові від 27.10.2015 р. у справі № 826/661/14 (№ 21-1539а15) стверджує, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Разом з тим, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Так, з урахуванням наведеного, слід зазначити, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат, а відтак, і не може бути підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Вирішуючи питання реальності виконання договору з метою використання отриманого за вказаним договором у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача - ТОВ Акта компані не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірних операціях, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб, відповідачем до суду не надано.

Суд критично сприймає доводи представника відповідача про нікчемність укладених між позивачем та ТОВ Акта компані договору №2001 від 20.01.2016 року, оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами та спростовуються доказами, наданими представником позивача.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частина друга ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною третьою цієї статті Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України, необхідними є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентом до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частини першої та четвертої ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність вище вказаних правочинів, укладеного між позивачем та ТОВ "Акта компані", а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Суд також звертає увагу, що, в силу положень ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.8., 201,9 та п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.184.1 ст.184 ПК України, реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

Зі змісту наведених положень Податкового кодексу України вбачається, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1 та п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом встановлено, що зазначені вище договір був укладений позивачем з метою виконання позивачем своїх обов'язків, як виконавцем, перед іншими контрагентами, зокрема, ТОВ БК Інтергал-буд , ТОВ ПБФ Груп , ТОВ Будівельна-промислова компанія ЯГУАР , ТОВ Горбуд , ТОВ Буделітмонтаж , що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та банківськими виписками.

З огляду на те, що судом було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем витрат, що враховуються при формуванні податкового кредиту за результатами господарських відносин із вказаними контрагентами за спірний період, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість, податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Із зазначеного вище вбачається, що відповідач помилково вважав, що первинні документи були складені ТОВ "Акта компані" з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції, та не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

З логічного аналізу, зазначених вище норм, та фактичних обставин справи суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено порушень вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 313244, 33 грн. в тому числі за січень 2016 року на суму 313244, 33 грн. та завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся на загальну суму 20089,00 грн. у тому числі за січень 2016 року - 20089,00 грн.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не було доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих податкових повідомлень-рішень №0000151400 та №0000141400 від 17.10.2016 року.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вище викладеного в сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ніжинської Об`єднаної державної податкової інспекції у Чернігівській області від 17.10.2016 року №0000151400 та №0000141400.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БК Техносила (код ЄДРПОУ 38649169) сплачений ним судовий збір у розмірі 6830,37 грн. (шість тисяч вісімсот тридцять гривень тридцять сім коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Ніжинської Об`єднаної державної податкової інспекції у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 39482774) .

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Ю.Т. Шрамко