Рішення

від 19.01.2018 по справі 815/4393/17

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 815/4393/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2018 року Одеський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В.,

секретаря судового засідання - Маковейчук Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Юг Кабель до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказу, податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.08.2017 №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, від 16.08.2017 №№ НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, скасування наказу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 07.06.2017 № 1942.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07.06.2017 ГУ ДФС прийнято наказ № 1942 про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ Юг Кабель з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, на підставі якого співробітниками податкового управління проведено перевірку, результати якої оформлені актом від 26.07.2017 № 917/15-32-14-01/38617535. Копію вищезазначеного акту було направлено на адресу позивача кур'єрською службою « ACD» та отримано Товариством 16.08.2017. На думку позивача відображені в акті перевірки висновки щодо виявлених порушень, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, містять відомості, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустимими доказами, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини. Так, перевіркою встановлено, що копії документів, які б підтверджували державну реєстрацію фізичних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як суб'єктів підприємницької діяльності, відсутні, у зв'язку із чим Товариству нараховано податок на доходи фізичних осіб та військовий збір по сплаченим їм коштам. Позивач наполягає, що статус суб'єктів підприємницької діяльності вказаних контрагентів є публічною інформацією, яка при цьому знаходиться в розпорядженні ДФС України, у зв'язку із чим відповідні свідоцтва не є вирішальними чинниками для мети оподаткування. Крім того, отримані директором Товариства кошти з каси за видатковими касовими ордерами оформлені належним чином, зокрема за підписом отримувача відповідних коштів. При цьому відсутність понаднормових залишків лімітів каси підтверджується меморіальними ордерами, згідно яких кошти у відповідні дні здавалися до банківської установи. Крім того, позивач наголошує, що всі первинні документи, на підставі яких формулювалася податкова звітність по господарським операціям із контрагентами, складені з дотриманням вимог законодавства про бухгалтерський облік. Сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договорів та виконали останні в повному обсязі. Висновки перевіряючих про те, що товар не отримувався безпідставні, так як поставки ТМЦ оформлювалися з дотриманням всіх потрібних первинних документів, а перевезення здійснювалося залученими позивачем перевізниками, що підтверджується відповідними ТТН. Отже прийняті за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Ухвалою судді від 30.08.2017 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 13.09.2017 о 10:00.

Ухвалою суду від 13.09.2017 зупинено провадження по справі до 02.10.2017 за клопотанням представника відповідача для надання заперечень на адміністративний позов та доказів в їх обґрунтування.

Ухвалою суду від 02.10.2017 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Юг Кабель до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування наказу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 07.06.2017 № 1942, податкових повідомлень-рішень від 15.08.2017 №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 та позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Юг Кабель до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.08.2017 №№ НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 об'єднані в одне провадження.

Ухвалою суду від 02.10.2017 зупинено провадження по справі до 23.10.2017 за клопотанням представника позивача для надання йому часу для ознайомлення із матеріалами справи.

Ухвалою суду від 23.10.2017 зупинено провадження по справі до 08.11.2017 за клопотанням представника позивача для надання йому часу для ознайомлення із наданими в судовому засіданні представником відповідача додатковими поясненнями та можливим уточненням позовних вимог.

Ухвалою суду від 08.11.2017 зупинено провадження по справі до 27.11.2017 за клопотанням представника відповідача для ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою суду від 27.11.2017 зупинено провадження по справі до 18.12.2017 за клопотанням представника позивача для надання витребуваних доказів.

Ухвалою суду від 18.12.2017 поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 18.12.2017 оголошено перерву в судовому засіданні до 15.01.2018 о 12:00 для виклику свідків.

До суду з'явився представник позивача, який позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зважаючи на правомірність оскаржуваних наказу про призначення перевірки, податкових повідомлень-рішень та обґрунтованість і відповідність висновків за результатами перевірки фактичним обставинам.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що на підставі направлень ГУ ДФС від 27.06.2017 №№ 3625/14-01, 3627/14-01, 3629/14-09, 3630/14-09, 3626/14-09, 3628/14-09, від 12.07.2017 № 3950/14-09, наказу ГУ ДФС в Одеській області від 07.06.2017 № 1942, відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.77.1 ст.77 ПК України співробітниками податкового управління проведено планову виїзну перевірку ТОВ Юг Кабель з питань дотримання вимог податкового законодавства, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, валютного законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 26.07.2017 № 917/15-32-14-01/38617535.

Копію наказу ГУ ДФС в Одеській області від 07.06.2017 № 1942 вручено під розписку 12.07.2017 директору ТОВ Юг Кабель ОСОБА_3, якого також ознайомлено з направленнями на проведення перевірки.

Виходячи із загальних засад адміністративного судочинства, задоволенню підлягають ті вимоги, які фактично відновлюють порушене право особи у взаємовідносинах з суб'єктом владних повноважень.

Так, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

В іншому разі позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Такий підхід в застосуванні норм права відповідає позиції, викладеній в постановах Вищого адміністративного суду України від 19 грудня 2013 р. № К/800/30029/13, від 13.01.2015 р. № К/800/36956/14, від 11.08.2015 р. № К/800/20054/15, від 29.05.2014 р. № К/800/32767/13, від 13.03.2014 р. № К/800/31609/13, від 13.02.2014 р. № К/800/31023/13.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 24.12.2010 у справі № 21-25а10 за позовом ТОВ Foods and Goods L.T.D. , підконтрольний суб'єкт, який вважає порушеним порядок та підстави призначення перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень законодавства, дотримання якого перевіряється контролюючими органами.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе.

В даному випадку ТОВ Юг Кабель було допущено посадових осіб ГУ ДФС в Одеській області до перевірки, надано запитувані контролюючим органом документи, у зв'язку із чим, враховуючи, що ГУ ДФС в Одеській області фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, позовні вимоги щодо скасування наказу ГУ ДФС в Одеській області від 07.06.2017 № 1942 до задоволення не підлягають.

Перевіркою встановлено порушення:

пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України, в результаті чого занижено фінансовий результат до оподаткування та об'єкт оподаткування у розмірі 4716968 грн., в т.ч. 2015 р. - 2023780 грн., 2016 р. - 2693188 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 849054 грн.;

п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2014-31.12.2016 на загальну суму 926809 грн.;

п.51.1 ст.51 гл.2, пп. б п. 176.2 ст.176 розд. IV ПК України, пп. 2.1, 3.2, 3.3, 3.4 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 № 49 (втратив чинність 01.04.2015); пп. 2.1, 3.2, 3.3, 3.4 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, в результаті чого податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку форми №1ДФ за ІІІ квартал 2015 подано з порушенням термінів надання розрахунку, податковий розрахунок форми 1-ДФ за 4 квартал 2015 р. та 1 квартал 2016 р. подано не у повному обсязі;

пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.162.1 ст.162, п.163.1 ст.163, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.171.1, п.171.2 ст.171, пп. а п.176.2 ст.176, п.177.8 ст.177, пп. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 п.1.6-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, в результаті чого донараховано військовий збір в сумі 102, 15 грн.;

п.1, п.4 ч.2 ст.6, ч.5 ст.8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , п.4.1, п.4.9 розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 454, донараховано єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 1465,44 грн., в т.ч. за січень 2015 р. 732,72 грн., квітень 2015 р. - 732,72 грн.;

п.2.8 гл.2, п.3.5 гл.3 Положення Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні , затвердженого постановою Правління НБ України від 15.12.2004 № 637.

На підставі вищевказаного акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

від 15.08.2017 № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на 970998 грн., в т.ч. 849054 грн. - основне зобов'язання та 121934 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

від 15.08.2017 № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 1158511 грн., в т.ч. 926809 грн. - основне зобов'язання та 231702 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

від 16.08.2017 № НОМЕР_5, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівку та застосування реєстраторів розрахункових операцій в розмірі 62562 грн. (31281 грн. х 2 (абз.2 п.1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 Про застосування санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки));

від 16.08.2017 № НОМЕР_3, яким Товариству визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 2134,59 грн., в т.ч. 1188 грн. основного зобов'язання, 546,75 грн. штрафних санкцій та 399,84 грн. пені;

від 16.08.2017 № НОМЕР_4, яким Товариству суму грошового зобов'язання з військового збору на 183,07 грн., в т.ч. 102,15 грн. основного зобов'язання, 46,36 грн. штрафних санкцій та 34,56 грн. пені.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначені податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, а позовні вимоги в цій частині підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.

З огляду на матеріали справи, в грудні 2015 р. та березні 2016 р. ТОВ Юг Кабель нарахувало та виплатило ФОП ОСОБА_1 і ФОП ОСОБА_2 кошти за постачання пакетів оновлення до комп'ютерної програми ME.DOC IS та оплатило рахунок на загальну суму 6810 грн.

За висновками перевіряючих, оскільки Товариством під час перевірки не надані документи, які б підтверджували статус суб'єктів підприємницької діяльності вищевказаних контрагентів позивача, ТОВ Юг Кабель неправомірно нараховувались та виплачувались кошти за постачання пакетів оновлення до КП ME.DOC IS без утримання з нарахованого податку на доходи фізичних осіб, військового збору у зв'язку із чим нараховано грошове зобов'язання по цьому податку за 2015-2016 рр. в сумі 1188 грн., а також по військовому збору в сумі 102,15 грн.

Згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

З аналізу пункту 123.1 статті 123 ПК убачається, що для настання відповідальності за порушення положень зазначеної норми необхідно встановити такі характерні ознаки в сукупності: несплату платником податків суми податкового зобов'язання в повній мірі; самостійне визначення контролюючим органом на підставах, встановлених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК, суми податкового зобов'язання, не сплаченої його платником.

Закон України від 31 липня 2014 року N 1621 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів" у редакції від 31.07.2014 р. визначав, що платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу; об'єктом оподаткування збором є доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" № 71-VIII 28.12.2014 р. підпункт 1.2 викладено в редакції: "1.2. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу", тобто з 01.01.2015 р. об'єкт оподаткування військовим збором змінений.

Згідно з п.177.8 ст.177 ПК України під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Механізм надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) (крім виписок з Єдиного державного реєстру, які надаються в обов'язковому порядку при проведенні реєстраційних дій відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців") з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців встановлює Порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, затверджений наказом Міністерства юстиції України 31 березня 2015 року N 466/5.

Згідно з п.2 вищезазначеного Порядку № 466/5 виписки, витяги та довідки в паперовій та електронній формах відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" мають однакову юридичну силу.

Тобто інформації на сайті Міністерства юстиції Україні достатньо для підтвердження державної реєстрації підприємця.

Крім того, на офіційному сайті ДФС України в розділі Реєстр платників єдиного податку наявна інформація про обох контрагентів позивача ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2, як платників єдиного податку.

При цьому згідно розділу 107.12 ресурсу База податковий знань , суб'єктам господарювання, які мають господарські відносини з підприємцями-платниками єдиного податку достатньо на дату виплати доходів таким платниками наявності відомостей про них в Реєстрі платників єдиного податку, оприлюдненого на офіційному веб-порталі ДФС України.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74).

Відтак, відійшовши від офіційної позиції центрального фіскального органу про відсутність необхідності надавати до перевірки платником податків копій свідоцтв про реєстрацію контрагентів фізичних осіб - підприємцям, які є платниками єдиного податку, та про статус суб'єктів господарювання яких податковий орган апріорі обізнаний, суб'єктом владних повноважень порушено низку принципів, на яких ґрунтується податкове законодавства, що призвело до прийняття необґрунтованих податкових повідомлень-рішень від 16.08.2017 №№ НОМЕР_3, НОМЕР_4.

Крім того, перевіркою дотримання ТОВ Юг Кабель встановленого ліміту залишку готівки в касі встановлено, що з каси 06.06.2014 згідно видаткового касового ордеру № 1 видані ОСОБА_4, готівкові кошти в сумі 6000 грн., які не підтверджені підписом одержувача готівкових коштів у день їх видачі; 04.08.2014 - згідно видаткового касового ордеру № 2 видані ОСОБА_4, готівкові кошти в сумі 3800 грн.; 05.08.2014 - згідно видаткового касового ордеру № 3 видані ОСОБА_4, готівкові кошти в сумі 1800 грн.; 07.05.2015 - згідно видаткового касового ордеру № 4 видані ОСОБА_3 готівкові кошти в сумі 3500 грн.; 11.02.2015 - згідно видаткового касового ордеру № 1 видані ОСОБА_3 готівкові кошти в сумі 6000 грн.; 27.02.2015 - згідно видаткового касового ордеру № 2 видані ОСОБА_3 готівкові кошти в сумі 5500 грн.; 20.04.2015 - згідно видаткового касового ордеру № 3 видані ОСОБА_3 готівкові кошти в сумі 4800 грн., що з урахуванням ліміту каси - 17 грн. (встановлений наказами № 1 від 31.12.2013, № 1 від 31.12.2014, № 1 від 31.12.2015) утворило понадлімітні залишки всього на суму 31281 грн., чим не дотримано п.3.5 гл.3 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в України від 15.12.2004 № 637.

В листі від 11.08.2016 № 17492/6/99-99-15-02-02-15 ДФС України висловило офіційну правову позицію центрального фіскального органу, що на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Кодексом та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів, застосовується строк давності, визначений ст. 102 Кодексу, тобто 1095 днів.

Отже застосування відповідачем спірним податковим повідомленням-рішенням від 16.08.2017 № НОМЕР_5 штрафних (фінансових) санкцій за порушення, що мали місце 06.06.2014, 04.08.2014, 05.08.2014, всупереч офіційній позиції ДФС України здійснено поза межами вищезазначеного строку.

Відповідно до пункту 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року N 637, підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.

Згідно з п.3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Відповідно до пп.7.23 п.7 Положення N 637 під час перевірок підприємств з питань дотримання вимог касової дисципліни для визначення понадлімітних залишків готівки в касі порівнюються записи про фактичні її залишки в касі за касовою книгою з установленим лімітом каси за кожний день незалежно від того, здійснювалися в цей день касові обороти (надходження і витрати готівки) чи ні. Якщо в періоді, що перевіряється, виявлено перевищення ліміту каси, то з'ясовується, протягом якого часу (у днях) і які понадлімітні суми не здавалися в установлені строки до банку і з якої причини, а також загальна сума понадлімітних залишків.

Підпунктом 7.24 п. 7 Положення N 637 передбачено, що у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.

Нормою абз. 2 ст. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року N 436/95 за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах передбачено застосування фінансові санкції у вигляді штрафу в двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

З наданих представником позивача копій видаткових касових ордерів від 06.06.2014 № 1, 04.08.2014 № 2, від 05.08.2014 № 3, від 07.05.2015 № 4, від 11.02.2015 № 1, від 27.02.2015 № 2, від 20.04.2015 № 3 у графі одержав присутні підписи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про видачу грошових коштів. При цьому одержувачами відповідних грошових коштів були також ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки останні у відповідних періодах часу за сумісництвом займали посади керівника та головного бухгалтера Товариства.

Крім того, видані за видатковими касовими ордерами суми були здані до банку ЮЖНЕ ГРУ ПАТ КБ Приватбанк згідно меморіальних ордерів № ATM06B1D9 від 06.06.2014 на суму 6000 грн., № ATM04BVJF1 від 04.08.2014 на суму 3800 грн., № ATM06B3YAY від 05.08.2014 на суму 1800 грн., № @2PL079705 від 11.02.2015 на суму 6000 грн., № ATM07BMR14 від 27.02.2015 на суму 5500 грн., № ATM00BIXXN від 20.04.2015 на суму 4800 грн., № ATM07BLQBC від 07.05.2015 на суму 3500 грн., - в дні видачі відповідних сум грошових коштів за видатковими ордерами, що свідчить про фактичну видачу готівки з каси та здачу останньої до банку, і про неможливість перевищення ліміту каси, та безпідставність тверджень відповідача, в основу яких покладено відсутність підписів одержувачів на видаткових касових ордерах.

Згідно з ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

В даному випадку, відповідальність за абз. 2 ст. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року N 436/95 настає саме за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі, що спростовано позивачем належними та допустимими доказами. Відсутність підписів на видаткових касових ордерах, як передумова для висновку про перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі, мала б значення у разі недоведеності здачі готівки у банк в дні її видачі. Отже позивачем доведено відсутність перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі, у зв'язку із чим відповідне податкове повідомлення-рішення від 16.08.2017 № НОМЕР_5, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівку та застосування реєстраторів розрахункових операцій в розмірі 62562 грн., є неправомірним та підлягає скасуванню.

Крім того, перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 встановленого його заниження всього в сумі 849054 грн., в т.ч. в 2015 р. - 364280 грн., 2016 р. - 484774 грн. внаслідок порушення пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України, в результаті чого занижено фінансовий результат до оподаткування та об'єкт оподаткування у розмірі 4716968 грн., в т.ч. 2015 р. - 2023780 грн., 2016 р. - 2693188 грн.

Зокрема, перевіркою не підтверджено факт отримання товарно-матеріальних цінностей від контрагентів постачальників ТОВ Паттерн Альянс , ТОВ ТД-Енергопром , ТОВ Адванс Ассист , ТОВ Іверія Пром , ТОВ Бізнес Юніті .

З огляду на матеріали справи, на підставі договору купівлі-продажу від 21.04.2016 № 21/04/16 ТОВ Паттерн Альянс поставило на адресу ТОВ Юг Кабель товари (провід, верстат, шнур та ін.) згідно видаткових накладних від 12.11.2015 № 121146, від 26.11.2015 № 2611161, від 29.01.2016 № 290169, від 11.02.2016 № 110234, від 21.03.2016 № 2103207, від 04.04.2016 № 40405 на загальну суму 367566,71 грн. Поставка товару здійснена на умовах самовивозу зі складу постачальника силами покупця.

Згідно акту перевірки, в основу висновків про відсутність фактичних поставок товарів покладено відсутність товарно-транспортних документів на товар, отриманий від ТОВ Паттерн Альянс , оскільки фактична адреса ТОВ Паттерн Альянс : АДРЕСА_1. При цьому всі ТМЦ отримувались ОСОБА_5, однак накази про відрядження ОСОБА_5 до м. Києва для отримання товарів не складалися. Отже перевіряючі дійшли висновку про те, що ОСОБА_5 ТМЦ протягом 2015-2016 рр. не отримувала. Крім того, на ТОВ Юг Кабель відсутність транспортні засоби і в цьому періоді послуги щодо транспортування ТМЦ від ТОВ Паттернс Альянс .

Крім того, перевіряючими взято до уваги дані АС Податковий блок, а саме фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва, який був наданий ТОВ Паттерн Альянс до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві 24.02.2017 № НОМЕР_6, згідно якого у підприємства відсутні будь-які необоротні активи (власні основні засоби).

Також відповідно до даних ЄРПН протягом 2015-2016 рр. на адресу ТОВ Паттерн Альянс контрагентами-постачальниками не виписувалися (складалися) податкові накладні з номенклатурою ТМЦ, які були вказані в податкових складених, на адресу ТОВ Юг Кабель .

На підставі викладеного, у зв'язку з відсутністю фактичного отримання та оприбуткування товарів на підприємстві ТОВ Юг Кабель від ТОВ Паттерн Альянс в 2015-2016 рр., на думку перевіряючих, такі товари не можуть бути визнані запасами згідно з ст.1, п.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.4, п.5, п.8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 (Запаси), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р № 246, п.4, п.6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, вартість ТМЦ, які вказані в складених ТОВ Паттерн Альянс не можуть бути визнані витратами.

Аналогічних висновків та з аналогічних підстав перевіряючі дійшли по всіх господарських операціях ТОВ Юг Кабель з іншими контрагентами позивача, зокрема ТОВ ТД-Енергопром , ТОВ Адванс Ассист , ТОВ Іверія Пром , ТОВ Бізнес Юніті , ТОВ ТД Енергопромкомплект . Так, перевіряючими зазначено, що вартість придбаних ТМЦ не може бути визнана витратами по наступних правочинах:

поставки товарів за договором від 03.09.2015 № 77 із ТОВ ТД-Енергопром на загальну суму 2305519,98 грн. (без ПДВ) згідно видаткових накладних від 04.09.2015 № Т00000268, від 12.10.2015 № Т00000468, від 23.10.2015 № Т00000533, віл 30.11.2015 № Т00000576, від 10.11.2015 № Т00000636, від 19.11.2015 № Т00000685, від 25.11.2015 № Т00000732, від 03.12.2015 № Т00000796, від 04.12.2015 № Т00000798, від 21.12.2015 № Т00000899, від 14.01.2016 № Т00000019, від 29.01.2016 № Т00000113 (катанка алюмінієва, АВВГ 5/120 мж кабель, АВВГ 5х70 мж кабель та ін.);

поставки товарів за договором від 21.04.2016 № 21/04/16 із ТОВ Адванс Ассист на загальну суму 280831,77 грн. (без ПДВ) згідно видаткових накладних від 25.04.2016 № 250488, від 30.05.2016 № 3005160, від 06.07.2016 № 60742 (провід ВВГндг-1 3х1,5, провід СИП - 4 4х16, провід СИП 4 4х15, провід СИП - 4 2х16);

поставки товарів за договором від 06.06.2016 № 09/08/16 із ТОВ Іверія Пром на загальну суму 100340,04 грн. (без ПДВ) згідно видаткової накладної від 09.08.2016 № 90819 (провід СИП - 4 4х35);

поставки товарів за договором від 27.10.2016 № 27/10/73 із ТОВ Бізнес Юніті на загальну суму 152846,46 грн. (без ПДВ) згідно видаткової накладної від 27.10.2016 № 27107 (провід СИП 4 4х35);

постави товарів за договором від 12.02.2016 № 22 (а не як помилково зазначено акті перевірки - від 21.04.2016 № 21/04/16) із ТОВ ТД Енергопромкомплект на загальну суму 1719980,49 грн. (без ПДВ) згідно видаткових накладних від 03.04.2016 № Е-00000010, від 16.02.2016 № Е-00000032, від 16.03.2016 № Е-00000194, від 04.04.2016 № Е-00000341, від 27.04.2016 № Е-00000500, від 10.05.2016 № Е-00000551, від 14.06.2016 № 00000804, від 11.11.2016 № Е-00001916, від 17.11.2016 № Е-00001970, від 15.12.2016 № 00002180, від 16.01.2016 № 00000017 (катанка алюмінієва АКЛП 9,5; АВВГ 1х240 кабель).

Відтак перевіряючі дійшли висновку про заниження ТОВ Юг Кабель податку на прибуток в періоді з 01.01.2015 по 31.12.2016 на загальну суму 849054 грн., в т.ч. в 2015 р. - 364280 грн., в 2016 р. - 484774 грн.

Крім того, перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 встановленого його завищення всього на 985416,70 грн., який ТОВ Юг Кабель задекларовано за результатами господарських операцій з придбання ТМЦ від ТОВ Паттерн Альянс , ТОВ Адванс Ассист , ТОВ ТД-Енергопром , ТОВ Іверія Пром , ТОВ Бізнес Юніті , ТОВ ТД Енергопромкомплект на підставі виписаних постачальниками податкових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи.

Такий висновок обумовлений непідтвердженням, на думку перевіряючих, фактів отримання (придбання) позивачем ТМЦ від вищевказаних контрагентів Товариства внаслідок недоведеності транспортування товарів.

Однак, на думку суду, перевіряючими не надано оцінки первинним документам, що підтверджують фактичність господарських операцій, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Натомість констатовано, що ці документи не доводять реальності операцій. При цьому суд зауважує, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд зазначає, що в акті перевірки висновки про нікчемність укладених ТОВ Юг Кабель правочину ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи, які б спростовували надані позивачем документи та свідчили на користь висновків податкового органу. Недопустимість таких підходів до проведення перевірок платників податків визнано ДПА України та доведено до відома підпорядкованих підрозділів листом № 20289/7/16-1617 від 29.09.2010 року Щодо підстав для визнання договорів нікчемними .

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2- 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст.138 Податкового кодекс України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом П цього Кодексу.

Відповідно до п. г п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України до складу інших витрат, зокрема, включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, в тому числі, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За приписами п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому п. 198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону N 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори про поставку товарів мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки договори виконані сторонами в повному обсязі (товари поставлені, а операції оформлені належними первинними документами).

З огляду на матеріали справи, у періоді, що перевірявся, ТОВ Юг Кабель було замовником транспортних послуг ТОВ Телк Ювіс , ТОВ Автошайрподілля , ТОВ Авто-Транс-Логістика , якими здійснювалися перевезення кабельно-проводнікової продукції, що була поставлена за договорами поставок.

Зокрема, між ТОВ Юг Кабель та ТОВ Авто-Транс-Логістика 16.12.2015 укладений договір № ТЛ-161215 про надання транспортно-експедиторських послуг на території України (т.ІІ, а.с. 31-33); із ТОВ Автошайрподілля від 05.09.2016 № Ш-050916 (т.ІІ, а.с. 47-50); позивач також користувався послугами перевізників: ПП ОСОБА_6, ПП ОСОБА_7, ПП ОСОБА_8, ПП ОСОБА_9, ПП ОСОБА_10, ПП ОСОБА_11, про що свідчать копії ТТН щодо перевезення останніми кабельно-проводнікової продукції.

Надання послуг з перевезення оформлено актами виконання роботі з надання транспортно-експедиторських послуг (т.ІІ, а.с. 41-45) та актами здачі-прийняття робіт (т.ІІ, а.с. 54-57). При цьому перевізники - контрагенти позивача були також платниками податку на додану вартість та по здійснених операціях виписували податкові накладні; сплата за послуги перевезення підтверджується виписками по рахунку.

Перевезення придбаних від контрагентів товарів здійснювалося позивачем шляхом самовивозу із залученням перевізників за адресою: вул. Локомотивна, 24 у м. Одесі (пункт розвантаження). Приймання товарів здійснювалося методом звірки фактичної номенклатури товару з даними видаткових накладних. Як до перевірки, так і до суду позивачем надані товарно-транспортні накладні, якими підтверджується перевезення придбаної кабельно-провідникової продукції. У відомостях про вантаж зазначено номенклатуру товару, який придбавався позивачем згідно вищезазначених договорів поставок.

В подальшому згідно з Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 3318 та Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку 9 Запаси , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246, на підставі належним чином оформлених первинних документів ТОВ Юг Кабель сформовано валові витрати, задекларовано та сплачено податкові зобов'язання з податку на додану вартість, сформовано податковий кредит.

Однак згідно п.11 Правил № 363 від 14.10.1997 р. товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

З наданих позивачам до суду копій товарно-транспортних накладних вбачається, що останні містять всі необхідні відомості, передбачені Правилами № 363 від 14.10.1997 р., у зв'язку із чим твердження відповідача про неналежність вказаних документів є безпідставними.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Правові наслідки порушення зобов'язання настають тільки у випадках, коли це передбачено законом або договором. Покладення на сторону договору відповідальності за невиконання зобов'язання, яка не встановлена договором або законом, є порушенням ст. 611 ЦК України (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 6 листопада 2013 р. у справі № 6-111цс13).

Отже суд не може погодитися із твердженням відповідача про те, що ТОВ Юг Кабель не було отримано товарів лише з тих підстав, що на думку перевіряючих перевезення товарів не підтверджено документально, оскільки, по-перше це спростовується матеріалами справи, а по-друге, оцінка відповідачем виконання умов договорів щодо поставок товарів та фактичне заперечення їх виконання сторонами правочинів не може бути засноване на такому поверховому аналізі.

Згідно з п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно пп. 4.1.2 - 4.1.4 ст. 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами (пп. 21.1.1); не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (пп. 21.1.4); забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій (пп. 21.1.2); забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень (пп. 21.1.3).

Відповідно до п. 83.1 ст. 81 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; (83.1.2) податкова інформація; (83.1.3) експертні висновки; (83.1.4) судові рішення; (83.1.6) податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Однак перевіряючі жодним чином не обґрунтували мотиви неврахування первинних документів по операціям постачання кабельно-проводнікової продукції на користь ТОВ Юг Кабель . При цьому в ході перевірки не було встановлено, що відомості у документах є неповними, недостовірними або суперечливими, що в свою чергу могло б свідчити про нікчемність правочинів.

Згідно з п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 р. № 727, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи

Відповідно до п.5 цього ж Порядку факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В порушення вищенаведеного положення, перевіряючими в акті перевірки викладені порушення без посилання на первинні або інші документи, які підтверджують зазначені факти. Самі порушення висвітлені нечітко, необ'єктивно та не у повній мірі; акт не містить систематизованого викладу виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового законодавства.

На переконання суду, такі твердження перевіряючих аргументовано можна назвати оціночними судженнями, які, в свою чергу, не містять фактичних даних і не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані. У зв'язку із цим оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, і в будь-кому разі не можуть слугувати підставою для невизнання наслідків господарських операцій платника податків.

Згідно з абз. 1, 2 п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно з п. 86.10 ст. 86 Податкового кодексу України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

Придбання кабельно-проводнікової продукції підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів поставки, податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами здачі-прийняття послуг перевізників, рахунками-фактур, платіжними дорученнями, податковими деклараціями.

Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкових зобов'язань по операції постачання кабельно-проводнікової продукції на користь ТОВ Юг Кабель , відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

При цьому суд зауважує, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Наявні в матеріалах справи первинні документи, бухгалтерські та інші супутні документи, надані позивачем, за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані та під час розгляду справи судом не встановлено.

В той же час відповідачем не наведено будь-яких доводів та не надано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, які свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.

Таким чином, вищерозглянуті висновки відповідача в акті перевірки ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними документами та доказами з боку відповідача. Натомість, позивачем документально підтверджено правомірність формування податкових зобов'язань по господарським операціям з контрагентами, реальність операцій з постачання кабельно-проводнікової продукції на користь ТОВ Юг Кабель , у зв'язку із чим суд дійшов висновку про неправомірність податкових повідомлень-рішень від 15.08.2017 № НОМЕР_1, НОМЕР_2, які підлягають скасуванню.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги сплачений позивачем згідно платіжних доручень № 139 від 23.08.2017 на суму 31943 грн., № 140 від 23.08.2017 на суму 1600 грн., № 148 від 08.09.2017 на суму 1600 грн., позивачу у відповідності до ч.3 ст.139 КАС України належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС в Одеській області судові витрати в розмірі 33543 грн. - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 242-246 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Юг Кабель задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 16.08.2017 №№ НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, від 15.08.2017 №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 39398646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Юг Кабель (67600, Одеська область, м. Біляївка, вул. Костіна, 5/5; код ЄДРПОУ 38617535) судові витрати у розмірі 33543 грн. (тридцять три тисячі п'ятсот сорок три грн.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19 січня 2018 року.

Суддя І.В. Завальнюк

.