Ухвала

від 16.11.2017 по справі 804/2387/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 листопада 2017 рокусправа № 804/2387/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

за участю представників:

позивача: - ОСОБА_1 (довіреність від 28 березня 2016 року),

відповідача: - ОСОБА_2 (довіреність від 12 січня 2017 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Клінтек"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 червня 2017 року

у справі № 804/2387/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Клінтек"

до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю Клінтек звернулося у Дніпропетровський окружний адміністративний суд з позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01 вересня 2014 року №0005172203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1309855,50 гривень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року, позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 березня 2016 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року скасовано та направлено справу на новий розгляд.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 червня 2017 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю Клінтек подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У судовому засіданні представник товариства з обмеженою відповідальністю Клінтек наполягає на вимогах та доводах апеляційної скарги.

Представник Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області у судовому засіданні заперечує проти вимог апеляційної скарги та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено позапланову документальну невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю Клінтек з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час здійснення взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Хеппі Трейд за січень 2014 року, товариством з обмеженою відповідальністю Агматіс Трейд за лютий 2014 року, товариством з обмеженою відповідальністю Стіл-Інвест за березень 2014 року, товариством з обмеженою відповідальністю Промі-Лайт за квітень 2014 року, товариством з обмеженою відповідальністю Центр-ТК за травень 2014 року, за результатами якої складно акт від 01 серпня 2014 року №2734/2203/32861729 (т. 1 а.с.12-30).

Перевіркою встановлено нереальність здійснення господарських відносин товариства з обмеженою відповідальністю Клінтек , а саме: встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення позивачем операцій по ланцюгу з контрагентами; порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у 2014 року на загальну суму 873237 гривень.

На підставі акту перевірки, контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 01 вересня 2014 року №0005172203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1309855,50 гривень, у тому числі 873237 гривень за основним платежем та 436618,50 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с.44).

Згідно з матеріалами справи, для здійснення своєї фінансово-господарської діяльності товариство з обмеженою відповідальністю Клінтек використовує приміщення (офіс) за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Миру, 12/176. У І-ІІ кварталі 2014 року на підприємстві працювало 12 осіб, станом на 01 травня 2014 року затверджено штатний розклад у кількості 10 штатних одиниць, а саме: директор, 2 заступники директора, 5 прибиральників приміщень, двірник, головний бухгалтер.

У перевіряємий період, товариство з обмеженою відповідальністю Клінтек мало взаємовідносини з товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Хеппі Трейд на підставі договорів поставки від 03 травня 2013 року №№31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39 з товарів (постачання побутової хімії). На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів позивачем надано видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, на суму 864837,94 гривень (т. 1 а.с. 51-137).

Також, між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю Агматіс Трейд укладено договори поставки від 03 лютого 2013 року №№41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, за умовами яких контрагентом поставлено товар (побутова хімія). На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів позивачем надано видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури на суму 1064784,64 гривень (т. 1 а.с. 138-241).

Між товариством з обмеженою відповідальністю Клінтек та товариством з обмеженою відповідальністю Стіл-Інвест укладено договори поставки від 03 березня 2014 року №№201, 202, 203, 204, 205, 207, 208, 209, 210 з постачання товарів (побутової хімії). На підтвердження виконання умов яких позивачем надано видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, на суму 1046958 гривень (т. 1 а.с. 242-251, т. 2 а.с. 1-88).

Товариством з обмеженою відповідальністю Промі-Лайт укладено з позивачем договори поставки від 01 квітня 2014 року №№177, 178, 179, 180, 181, 182, 183, 184, 185, 186 на постачання товарів (побутової хімії). На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів позивачем надано видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, на суму 1153072,77 гривень (т. 2 а.с. 89-204).

Також, між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю Центр-ТК укладено договори поставки від 13 травня 2014 року №№51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59 з постачання товарів (побутової хімії). На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів позивачем надано видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, на суму 1118001,59 гривень (т. 2 а.с.205-251, т. 3 а.с. 1-63).

При цьому, як відображено в акті перевірки, рахунки-фактури за вказаними договорами з цими контрагентами під час перевірки позивачем не надані.

Суми податку на додану вартість за отриманими податковими накладними відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, включено до податкового кредиту відповідних періодів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що під час проведення перевірки позивачем не підтвердженого факт здійснення господарських операцій із контрагентами, відповідачем правомірно встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, в результаті чого занижено податок на додану вартість у 2014 року на загальну суму 873237 гривень та відсутності підстав для скасування податкового повідомлення-рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі - Положення) - первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозоли адміністрації на їх проведення.

Згідно з підпунктом 2.4 пункту 2 Положення, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до підпунктів 2.15 та 2.16 пункту 2 Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах господарського та податкового обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом першої інстанції установлено, що під час проведення перевірки контролюючим органом враховано матеріали перевірок контрагентів позивача, а саме

- акт державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 10 квітня 2014 року №504/04-62-22-3/38434227 про результати проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Хеппі Трейд щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2014 року, за змістом якого, зокрема товариство відсутнє за податковою адресою, до звірки будь-які первинні документи не подало, у товариства відсутні складські приміщення, незначна кількість трудових ресурсів, які фізично не могли виконати роботи, послуги, реалізувати товари; не підтверджені факти отримання товарів по ланцюгу постачання;

- акт державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів м. Києва від 20 червня 2014 року №1756/26-55-22-10/38650153 про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю Агматіс Трейд щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за лютий 2014 року, за змістом якого, зокрема у товариства відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності,

- акт державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 07 травня 2014 року №1197/26592205/38782260 про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю Стіл-Інвест з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинах з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за березень 2014 року, за змістом якого товариство має незначні трудові ресурси, відсутні складські приміщення та транспортні засоби, виробниче обладнання,

- акт державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів м. Києва від 10 червня 2014 року №1601/26-55-22-07/38920669 про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю Промі-Лайт щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за квітень 2014 року, за змістом якого зокрема, товариство не знаходиться за податковою адресою, основні засоби відсутні, працівником рахується 1 особа, аналізом накладних встановлено невідповідність придбаного та реалізованого товару;

- акт Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області від 03 липня 2014 року №346/10-04-22-10/36577386 про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю Центр - ТК щодо підтвердження господарських взаємовідносин з постачальниками та покупцями за період травень 2014 року, за змістом якого товариство має незначні трудові ресурси, відсутні складські приміщення та транспортні засоби, виробниче обладнання.

Разом з тим, з метою встановлення факту здійснення господарських операцій, для з'ясування, зокрема, таких обставин: транспортування товару, розміщення та розвантаження товару, книга складського обліку, сертифікати якості товару, номенклатура товару, судом першої інстанції витребовувались від позивача всі документи первинного обліку, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з контрагентами.

Пунктом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, (далі - Правила №363) встановлено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з пунктом 11.4 Правил, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Пунктом 11.6 Правил передбачено, що перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (№363).

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що, у разі здійснення самостійної доставки контрагентами у позивача повинен бути залишений екземпляр товарно-транспортної накладної.

Податковому органу під час проведення перевірки, а також під час судового розгляду справи документи, які підтверджують факт транспортування товару позивачу від постачальників, не надано.

Відсутність у позивача складських приміщень та зберігання товару за адресою нерухомого майна одного із учасників товариства, не позбавляло позивача можливості належним чином оприбутковувати товарно-матеріальні цінності.

Перелік та типові форми первинних документів, які підтверджують оприбуткування товарно-матеріальних цінностей на склад, встановлено наказом Міністерства статистики України від 21 червня 1996 року №193 Про затвердження типових форм первинних документів з обліку сировини та матеріалів , зокрема, журнал обліку вантажів, що надійшли (форма №М-1), журнал реєстрації довіреностей (форма №М-3), прибутковий ордер (форма №М-4), картка складського обліку матеріалів (форма №М-12), матеріальний ярлик (форма №М-16), реєстр приймання-здачі документів (Форма № М-13).

З огляду на викладене, суд першої інстанції вірно зазначив про недоведеність того, що товар дійсно був придбаний у постачальників зберігався позивачем до моменту його використання в господарській діяльності.

З урахуванням викладеного та сукупності фактичних обставин справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю"Клінтек" - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 червня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Ухвала в повному обсязі складена 29 грудня 2017 року.

Головуючий суддя І.Ю. Богданенко

суддя С.А. Уханенко

суддя Ю.М. Дадим