Постанова

від 17.01.2018 по справі 810/2404/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/2404/17 Суддя суду першої інстанції: Лапій С.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 січня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Земляної Г.В.,

Ісаєнко Ю.А.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року, що прийнята о 13 год. 17 хв. у м. Києві (повний текст складений 18 серпня 2017 року), у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Є АПТЕКА до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.04.2017 № 0013651404.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що позивачем протиправно завищено витрати по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 у зв'язку із відсутністю достовірного документального підтвердження реальності відповідних господарських операцій.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив відмовити у її задоволенні, зазначивши, що до перевірки ним було надано усі необхідні первинні документи по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ТОВ Є АПТЕКА перебуває на податковому обліку у Васильківській об'єднаній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області. Основним видом діяльності підприємства є роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах (основний).

У період з 17.10.2016 по 23.11.2016 посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Є АПТЕКА з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016.

За результатами перевірки складено акт від 14.12.2016 №149/10-36-14-04/38097342, згідно висновків якого за позивачем встановлено порушення підпунктів 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 138.4, 138.6, 138,7, 138.8, 138.9, підпунктів 138.10.2, 138.10.3, 138.10.4 пункту 138.10, пункту 138.11 статті 138 Податкового кодексу України (далі ПК) та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 531 086 грн, а саме по періодам: за 2013 рік на суму 72 562 грн; за 2014 рік на суму 95 819 грн; за 2015 рік на суму 232 024 грн; за І півріччя 2016 року на суму 130 681 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.12.2016 № 0004721404.

За наслідками адміністративного оскарження, рішенням Державної фіскальної служби України від 13.03.2017 № 4955/6/99-99-11-01-01-25 вказане податкове повідомлення-рішення скасовано у частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток за рахунок зменшення платнику адміністративних витрат та витрат на збут внаслідок помилкових висновків перевірки, що такі суми повинні включатися до складу собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг), а також скасовано вказане податкове повідомлення-рішення в частині донарахувань по операціях з ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 за період 2015 року - І півріччя 2016 року (за виключенням сум, по яких до перевірки скаржником не представлено акти наданих послуг з консультування), а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

На підставі вказаного рішення Державної фіскальної служби України відповідачем прийнято нове податкове повідомлення-рішення №0013651404 від 13.04.2017, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 71 510 грн, у тому числі за основним платежем 63 588 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 7 922 грн.

Не погодившись з таким рішенням позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваній постанові дійшов висновків про те, що надання консультаційний послуг ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 призвело до отримання позивачем прибутку від діяльності аптек, що свідчить про позитивний господарський та економічний ефект від надання консультаційних послуг, а тому оплата таких послуг правомірно була включена до складу витрат. Також суд наголосив на тому, що акти наданих послуг з консультування надавались податковому органу як під час перевірки, так і в ході адміністративного оскарження рішення.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Згідно підпунктів 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК об'єктом оподаткування (податком на прибуток підприємств) є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до пункту 3 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73 витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положеннями пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (далі Закон №996-XIV).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, варто звернути увагу, що одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону № 996-XIV). У відповідності до зазначеного принципу, неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувавати таку операцію, натомість обліку підлягає та операція, яка фактично відбулася.

Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладені норми первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та витрат позивача.

Із матеріалів справи вбачається, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням позивачу нараховано суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за 2014 рік на суму 31 688 грн та за 2015 рік на суму 63 588 грн.

Як слідує зі змісту акту перевірки, зазначені суми нараховано у зв'язку із непідтвердженням позивачем первинними документами витрат у 2014 році у розмірі 50 151,69 грн (по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_4) та 125 891,93 грн (по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_5), а також у 2015 році у розмірі 177 220,69 грн (по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_4).

Так, між ТОВ Є АПТЕКА і ФОП ОСОБА_5 укладено договір на надання послуг консультування №03/08/1 від 03.08.2012, за умовами якого останній зобов'язаний надати послуги консультування з питань комерційної діяльності та керування аптекою (вул. Пушкіна, 126/51, м. Каховка), а позивач зобов'язується сплатити винагороду на умовах та у порядку, передбаченому цим договором.

Також між ТОВ Є АПТЕКА і ФОП ОСОБА_4 укладено договір на надання послуг консультування №03/09/1 від 03.09.2012, за умовами якого останній зобов'язаний надати послуги консультування з питань комерційної діяльності та керування аптекою (вул. Пилипчука, 36, м. Хмельницький), а позивач зобов'язується сплатити винагороду на умовах та у порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до обов'язків контрагентів позивача, що визначені розділом другим вказаних договорів, вони зобов'язані здійснювати загальний нагляд за діяльністю та функціонуванням відповідної аптеки, який полягає у перевірці дотримання персоналом та завідуючою аптекою чинного законодавства України та ліцензійних умов, а також щоденної наявності в торгівельному залі аптеки необхідних товарів, поточне консультування щодо здійснення бухгалтерського обліку та податкової звітності позивачем відносно господарської діяльності аптеки, покращувати фінансові показники аптеки тощо.

Як вбачається з пунктів 6.1 зазначених договорів та додатків № 3 до них, винагорода контрагентам виплачуються виключно у разі досягнення аптекою фінансових показників за результатами господарської діяльності за звітний період та обчислюється виходячи з операційного прибутку аптеки, а випадку, якщо діяльність аптеки за звітний період є неприбутковою - винагорода не виплачується.

На підтвердження реальності виконання умов зазначених договорів позивачем були надані до суду відповідні акти надання послуг за 2014 рік по договору з ФОП ОСОБА_5 на загальну суму 125 891,93 грн (т. 1 а.с. 132-143) по договору з ФОП ОСОБА_4 на загальну суму 50 151,69 (т. 1 а.с. 215-225). Зазначені акти були надані позивачем до перевірки та перевірялися інспекторами. Також в матеріалах справи наявні акти надання послуг по договору з ФОП ОСОБА_4 за період березень-грудень 2015 року на загальну суму 177 220,69 грн (т. 1 а.с. 228-237). Характер наданих послуг деталізовано у відповідних додатках до актів (т. 1 а.с. 187-193, т. 2 а.с. 40-63).

Нарахування винагороди сторони погоджували звітами про фінансовий стан аптек за відповідні спірні періоди (т. 1 а.с. 157-168, т. 2 а.с. 2-25). Правильність визначення фінансового стану аптек для цілей розрахунку та виплати винагороди контрагентам позивача, відповідачем у ході перевірки не заперечувалося. Окрім того, в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що вказана у звітах інформація щодо фінансового стану аптек відповідає показникам фінансової звітності позивача.

Обставини перерахування позивачем коштів ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_4 згідно наведених договорів не заперечується сторонами. Поряд із цим, на вимогу суду апеляційної інстанції позивачем були надані відповідні платіжні доручення на підтвердження здійснення розрахунків за вказаними договорами.

Щодо тверджень про неподання до перевірки актів надання ФОП ОСОБА_4 послуг за 2015 рік на суму 177 220,69 грн, то варто зазначити таке.

З акту перевірки вбачається, що, за твердженням податкового органу, до перевірки не надано зазначені акти виконаних робіт від 31.03.2015 на суму 22 837,27 грн, 30.04.2015 на суму 10 546,62 грн, 31.05.2015 на суму 16 825,01 грн, 30.06.2015 на суму 13 399,15 грн, 31.07.2015 на суму 18 213,48 грн, 31.08.2015 на суму 14 032,78 грн, 31.10.2015 на суму 21 116,34 грн, 31.10.2015 на суму 12 890,84 грн, 30.11.2015 на суму 23 679,60 грн, 31.12.2015 на суму 23 679,60 грн (т. 1 а.с. 43).

Не зважаючи на це, колегія суддів суду апеляційної інстанції не вбачає підстав для висновку, що вказані документи були відсутні при проведенні перевірки у позивача. Судом приймається до уваги його доводи про те, що вказані акти надавалися перевіряючим, так як відомості про їх дату та відповідні суми були відомі відповідачу, що свідчить про обізнаність перевіряючих про об'єктивне існування цих документів.

Окрім того, зазначені акти виконаних робіт були долучені до скарги позивача на оскаржуване податкове повідомлення-рішення, що подавалася до Державної фіскальної служби України. Ці акти також було долучено позивачем до матеріалів даної адміністративної справи (т. 1 а.с. 228-237).

Відповідно до підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПК контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи;

Матеріали справи не містять доказів того, що зазначені акти запитувалися відповідачем, відсутні докази того, що висновок акту перевірки про їх ненадання ґрунтувався саме на умисній бездіяльності позивача, а не, зокрема, помилці перевіряючих (помилкове упущення цих документів).

Враховуючи викладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що позивачем підтверджено належними первинними та іншими документами правомірність формування сум податкової звітності по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_4 у 2014 та 2015 роках. Надані позивачем документи дають змогу встановити характер та обсяг наданих послуг, а також свідчать про економічну доцільність спірних послуг.

Відповідачем не надано доказів того, що ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 не було оподатковано у встановленому законом порядку отриманий від ТОВ Є АПТЕКА дохід. У цьому випадку, донарахування позивачу спірних сум податкової звітності свідчить про подвійне оподаткування прибутку (оподатковуваного доходу) одних і тих самих господарських операцій.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що акти надання послуг не містять інформації про вид, перелік дій, проведених контрагентами за певний проміжок часу, колегія суддів суду апеляційної інстанції відхиляє, оскільки зазначене, на думку суду, не може бути підставою для позбавлення позивача права на формування витрат від господарської діяльності. Окрім того, як зазначалося, сказану інформацію деталізовано у відповідних додатках до актів надання послуг, які наявні в матеріалах справи.

Наявність у позивача певної заборгованості за надані ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 послуги у відповідності до вимог ПК, у даному випадку, не є підставою для позбавлення позивача права на формування сум цієї заборгованості у складі витрат.

Посилання в апеляційній скарзі на ненадання до перевірки актів наданих послуг за 2013 рік та на завищення інших операційних витрат на суму 1 289 022 грн у 2015 році суд апеляційної інстанції вважає помилковим, оскільки у даній справі вирішується питання правомірності формування позивачем витрат за 2014 рік на суму 176 044 грн та за 2015 рік на суму 177 222 грн.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.

Таким чином, оскаржуваним рішенням відповідача порушені права позивача як добросовісного платника податків на отримання податкової вигоди (зменшення прибутку за рахунок понесених витрат). Отже, суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Ю.А. Ісаєнко

Повний текст постанови складений 19.01.2018.