Рішення

від 10.01.2018 по справі 295/13071/16-ц

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/13071/16-ц

Категорія 29

2/295/438/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2018 року м. Житомир

Богунський районний суд м.Житомира , в складі:

головуючої судді - Чішман Л.М.,

секретаря с/з - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до КУ Центральна міська лікарня № 2, третя особа Житомирська міська рада про визнання дій протиправними та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить, визнати дії працівників протитуберкульозного амбулаторно - поліклінічного відділення КУ ЦМЛ №2 м. Житомира, щодо не інформування позивача про рецидив його хвороби, ненаданні своєчасно належної медичної допомоги, щодо ненадання позивачу лікарських препаратів з 25.03.2014 року по 02.04.2014 року, з 24.04.2014 року по 28.04.2014 року, з 24.06.2014 року по 02.07.2014 року, протиправними та такими, що порушили права позивача гарантовані Конституцією України в сфері охорони здоров`я. Просить стягнути з КУ Центральної міської лікарні №2 м. Житомира моральну шкоду в сумі 50 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що тривалий час лікувався Житомирському Обласному протитуберкульозному диспансері, Національному Інституті фтизіатрії та пульмонології ім. Ф.Г.Яновського, із липня 2011 року по грудень 2011 року, а також із серпня 2012 року по січень 2015 року, та з липня 2015 по вересень 2016 року в протитуберкульозному амбулаторно - поліклінічному відділенні КУ ЦМЛ № 2 м. Житомира.

Так, 09.03.2006, у зв'язку із погіршенням стану здоров'я, позивач звернувся до тубвідділення ЦМЛ №2. Де було проведено його огляд та призначені відповідні обстеження, які позивач виконав того ж дня. Через декілька днів знов звернувся до тубвідділення ЦМЛ №2, щоб дізнатися про результати обстеження. В зв язку з відсутністю лікаря, завідуюча відділенням ОСОБА_3 повідомила, про те що дивилася рентгенівський знімок та аналізи позивача та зазначила, що все добре.

25.05.2006, під час затримання позивача правоохоронними органами в смт. Радомишль Житомирської області, йому було проведено рентген-обстеження в умовах Радомишльської районної лікарні та повідомлено про його результат: "У верхній долі правої легені каверна діаметром 2 сантіметри". Після обстеження у Житомирському СІЗО, на початку червня 2006 року, позивач дізнався, що у нього "відкрита форма туберкульозу".

04.10.2016 р., під час перегляду своєї амбулаторної медичної картки в приміщенні тубвідділення ЦМЛ №2, позивач знайшов запис лікаря-рентгенолога від 09.03.2006: "В верхней доле правого легкого появились свежие очаги. Прошу рентген архив.".

Також звернув увагу на те, що після запису зробленого 09.03.2006 лікарем , під час його звернення до тубвідділення ЦМЛ №2 того дня, йде наступний запис - від 27.11.2006 р., "Уч. медсестре! Срочно вызвать больного в туб. отделение для обследования!".

Вважає такі дії/бездіяльність лікарів туб відділення ЦМЛ №2 щодо не інформування його про рецидив хвороби, ненадання своєчасно належної медичної допомоги злочинною недбалістю, що призвело до тяжкого перебігу хвороби, незворотніх наслідків, чим заподіяно непоправну шкоду здоров'ю позивача.

Крім того, позивач зазначає, що 25.03.2014, прийшов в тубвіддлення ЦМЛ №2 для отримання призначених йому ліків, але в повному обсязі (відповідно до призначення) їх не отримав, оскільки був відсутній препарат "Піразинамід На запитання з даного приводу в диспансері ЦМЛ №2 йому пояснили, що "Піразинамід" проходить перереєстрацію, а тому Обласний протитуберкульозний диспансер не видає їм цей препарат.

Для більш детального з'ясування обставин по цьому питанню позивач зателефонував головному лікарю Житомирського обласного протитуберкульозного диспансера, який спростував інформацію надану в диспансері ЦМЛ №2, та повідомив, що "Піразинамід" - відповідно до наказу МОЗ України №149 від 26.02.2014 - дозволений до використання з 26.02.2014, а проблема з видачою препарату полягає в тому, що диспансер ЦМЛ №2 не подав заявку на отримання ліків.

Позивач вважає, що в результаті бездіяльності лікарів тубвідділення ЦМЛ №2, препарат "Піразинамід" отримав лише 02.04.2014, таким чином на дев'ять днів було перерване його лікування, що є загрозливим для стану позивача.

Продовжуючи лікування, 24.04.2014 прийшов до тубвідділення ЦМЛ №2 для отримання наступної дози протитуберкульозних препаратів, але не отримав їх у зв'язку з тим, що медпрацівники вказаного закладу не подали заявку до Житомирського Обласного протитуберкульозного диспансера на отримання ліків. Таким чином, його лікування знову було перервано з 24.04.2014 по 28.06.2014 рік

Надалі, 24.06.2014 знову звернувся до диспансеру ЦМЛ №2 щоб в черговий раз отримати ліки, але весь набір препаратів йому знову не видали. Цього разу був відсутній вкрай важливий для лікування препарат "Теріз".

При з'ясуванні причин відсутності препарату "Теріза", позивачу було повідомлено, що він закінчився в Обласному протитуберкульозному диспансері. В подальшому, позивач став вимагати видати йому Циклосерин", який є в наявності і вважається аналогом "Теріза".На це йому відповіли, що в призначеннях Інституту, згідно яких позивача лікують, зазначений саме "Теріз", а тому заявку в Обласний протитуберкульозний диспансер на отримання для нього "Циклосерину" не робили.

Вважає такі дії працівників медичного закладу щодо не видачі йому вчасно ліків незаконними та такими що завдали моральної шкоди, яку визначив в сумі 50 000,00 грн., оскільки наслідки перенесенного душевного хвилювання призвели до появи негативних психосоматичних та психоемоційних змін, порушення сну, швидкої виснаженості, зниженого настрою, нервозності, пригніченості , відчуття власної неповноцінності, тривог з приводу майбутнього та інш.

В судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити. Додаткові письмові пояснення приєднагі до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позову, зазначив, що позивач власне не з явився до тубвідділення ЦМЛ №2 для проходження відповідного обстеження та отримання результатів ренгенобстеження, так само як і не з являвся для отримання відповідних препаратів для лікування, чим власне допустив порушення в проходженні лікування, тому підстави для задоволення позову відсутні. Письмові заперечення приєднані до матеріалів справи.

Свідок ОСОБА_4 яка є старшою медичною сестрою відділення пояснила, що саме вона складає заявки на лікарські засоби. 01 квітня 2014 року отримала препарат Піразенамід в кількості 2000шт., замість замовлених 6000 шт. Препарат не видали, оскільки була перереєстрація. Зазначила, що ОСОБА_2 не з являвся за отриманням препаратів про що свідчать дані форми про безпосередне спостереження за вживанням протитуберкульозних препаратів в інтенсивній та підтримуючій фазі. Пояснила, що дійсно писала пояснювальну, в березні 2014 року, щодо неотримання препаратів в тубдиспансері.

Свідок ОСОБА_5 завідувач відділенням протитуберкульозного амбулаторно - поліклінічного відділеннія КУ ЦМЛ № 2 м. Житомира пояснила, після виявлення 09.03.2006 року ознак захворювання позивача, медична сестра неодноразово виходила за місцем проживання хворого, з метою проведення дообстеження, проте відсутність відповідних записів в медичній картці хворого, пояснила неналежним веденням медичної документації. Зазначила, що позивач власне допустив недбалість в обстеженні, не пройшов всіх обстежень призначених лікарем,тому вина медичного закладу відсутня.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" , Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", Законом України "Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз" , Уніфікованим клінічним протоколом первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги "Туберкульоз" (далі - Протокол №1091) затвердженого наказом МОЗ України №1091 від 21.12.2012 року ( в редакції чинній на час винекнення спірних правовідносин).

Законом України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" передбачено, що кожна людина має природне невід'ємне і непорушне право на охорону здоров'я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров'я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров'я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв'язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя.

Основи законодавства України про охорону здоров'я визначають правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров'я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій галузі з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров'я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.

Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб" визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов'язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.

У ст.3 Закону України "Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз" передбачено , що державне регулювання у сфері боротьби із захворюванням - це реалізація державної політики шляхом розробки та виконання цільових програм підвищення добробуту населення, створення інших економічних, соціальних і правових умов для попередження захворювання на туберкульоз та його масового поширення, лікування, забезпечення належного контролю та нагляду за здійсненням протитуберкульозних заходів.

У ст. 8 цього Закону прерогатива віддається своєчасному виявлення хворих на туберкульоз, яке забезпечується лікарями, іншими медичними працівниками, які зобов'язані усіх хворих із будь-якими ознаками туберкульозу направити для подальшого обстеження до відповідного протитуберкульозного закладу чи до лікаря-спеціаліста (фтизіатра).

Судом встановлено, що позивач тривалий час лікувався Житомирському Обласному протитуберкульозному диспансері, Національному Інституті фтизіатрії та пульмонології ім. Ф.Г.Яновського, в протитуберкульозному амбулаторно - поліклінічному відділенні КУ ЦМЛ № 2 м. Житомира.

Зі змісту медичної карти позивача вбачається, що 09.03.2006 року позивач звернувся до лікаря, яким було проведено огляд та призначені відповідні обстеження( а.с. 29) запис, який йде наступним після запису від 09.03.2006 р. В правом легком появились свежие очаги , є - запис від 27.11.2006 р. "Уч. медсестре срочно вызвать больного в туботделение для обследования"( а.с 44). Через 2 місяці запис 02.02.2007 року зобов'язано дільничну медсестру викликати позивача в туб. відділення для обстеження. Записами від 07.02.2007 та 07.05.2007 року двері квартири позивача зачинені, медичною сестрою залишено повідомлення про виклик хворого (а.с.30), 18.08.2007 року зазначено, що позивача направлено на ЛКК для зняття з Д обліку у зв'язку з перебуванням в місцях позбавлення волі.

Згідно до п.3 ст. 10 Закону України Про протидію захворюванню на туберкульоз контроль за дотриманням хворими призначеного лікарем режиму лікування та протиепідемічного режиму, у тому числі виявлення їх порушення, здійснюється медичними працівниками, які відповідно здійснюють або мають здійснювати лікування хворого на туберкульоз.

Послідовний алгоритм дій медичних працівників закріплений в п. 6.7, 7.1,7.2 Наказу МОЗ України №233 від 29.07.1996 року, а саме у процесі лікування хворих на туберкульоз проводять регулярні обов'язкові обстеження з метою контролю ефективності лікування, своєчасної реєстрації побічних реакцій та їх усунення, визначено перелік обов'язкових і додаткових обстежень.

Крім того, до складу алгоритму входить відповідна санітарна профілактика попередження інфікування туберкульозом здорових людей, захистити і зробити безпечним контакт з хворим на туберкульоз в активній формі (особливо з бактеріовиділенням) оточуючих його людей в побуті і на роботі. Важливою складовою частиною санітарної профілактики є проведення соціальних, протиепідемічних та лікувальних заходів у вогнищі туберкульозної інфекції (в сім'ї й оселі хворого на туберкульоз, який виділяє міліарний туберкульоз).

Відповідно до Наказу МОЗ України №795/75 від 03.11.2009 затверджено Уніфікований клінічний протокол медичної допомоги Туберкульоз в даному протоколі зосереджено увагу на основних етапах надання медичної допомоги пацієнтам з туберкульозом.

Відповідно до п.п.6.7, 7.1 ,7.2 Інструкції Про проведення флюрографічних обстежень особи, у яких виявлені безсумнівні патологічні тінеутворення в легенях зміни, що викликають підозру на патологію, а також пацієнти з туберкульозними змінами, сумнівними щодо їх активності, підлягають контрольному клініко-рентгенологічному дообстеженнню... Виклик на дообстеження здійснюється працівником флюорографічного кабінету не пізніше 48 годин після проведення флюорографії. Форма виклику: особисте повідомлення (в тому числі по телефону), телефонограма через медсанчастину, здоровпункт, адміністрацію за місцем роботи, надсилання повідомлення додому. Повідомлення надсилається у запечатаному вигляді без вказівок на конверті про заклад, що викликає. Якщо пацієнт не з'являється, виклик слід зробити повторно через 10-14 днів. У випадках, коли повторний виклик не дав результатів, відомості щодо осіб, які не з'явилися, передають дільничним лікарям для залучення їх для до обстеження.

Проте, відповідачем не надано належних та допустимих доказів про вжиття всіх передбачених заходів для застереження загострення захворювання у позивача та відвернення загрози для оточуючих.

Зі змісту записів в медичній картці ОСОБА_2 чітко прослідковується про те, що лише через 7 місяців лікар звернув увагу на необхідність вжиття заходів щодо надання медичної допомоги та встановлення додаткового обстеження хворого, що є недопустимим та вказує несвоєчасне надання медичної допомоги, та створення загрози для оточуючих, за таких обставин, суд визнає дії працівників протитуберкульозного амбулаторно-поліклінічного відділення КУ Центральна міська лікарня № 2 щодо не інфомування ОСОБА_2 про рецедив хвороби, ненадання своєчасно належної медичної допомоги протиправними та такими що порушили гарантовані Конституцією України права та свободи в сфері охорони здоров я.

Відповідно до п.2 ст. 4 Закону України Про протидію захворюванню на туберкульоз під час лікування хворі на туберкульоз безперебійно та безоплатно забезпечуються протитуберкульозними препаратами відповідно до їх переліку і обсягів, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.

Відповідно до п. А.3.3.5 Протоколу №1091: "...препарати призначаються як мінімум 6 разів на тиждень або щоденно", додатка 2 до Уніфікованого клінічного протоколу первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги "Туберкульоз"( УКПМД) : "...у разі переривання призначеного лікування буде формуватись (або поширюватись) медикаментозна резистентність збудника туберкульозу до протитуберкульозних препаратів, що призведе до неефективності лікування".

Відповідно до п. А.2.3 Протоколу №1091 одним з необхідних дій лікаря є: "Організація та забезпечення проведення контрольованого лікування в ІФ і ПФ основного курсу протитуберкульозної ХТ..."

До медичної картки ТБ-1 МР ТБ хворого на туберкульоз вносяться дані щодо анамнезу захворювання, часу та місця його виявлення, призначених та проведених обстежень, консультацій спеціалістами, дана картка є основним документом, що підтверджує наявність у хворого та прийняття останнім протитуберкульозних припаратів.

Змістом журналу обліку видачі протитуберкульозних препаратів вбачається, що в період з 25.03.2014 року по 02.04.2014 року, з 24.04.2014 року по 28.04.2014 року, з 24.06.2014 року по 02.07.2014 року ОСОБА_2 не отримував лікарських препаратів, крім того, вказана інформація підтверджується записами внесеними до відомості про безпосередне спостереження за вживанням протитуберкульозних препаратів в інтенсивній та підтримуючій фазі ( а.с.38-40) та медичної картки ТБ-1 МР ТБ ( а.с.125-126).

Посилання представника відповідача на те, що позивач власне -допустив порушення порядку лікування, а саме не з являвся за отриманням ліків спростовується його неодноразовими скаргами з даного приводу до різних органів, записами в медичні картці.

З пояснень учасників судового розгляду, відсутність лікувального препарату Піразинамід 25.03.2014 року була викликана тим, що препарат не пройшов перереєстрацію. Проте, відповідно до наказу МОЗ України № 149 від 26.02.2014 року вищезазначений препарат був дозволений до використаня з 26.02.2014 року. Вказаний наказ був розміщений на офіційному сайті МОЗ України.

Неотримання препаратів в період з 24.04.2014 року по 28.04.2014 року сталось за відсутності лікарських засобів в установі відповідача, пов язаною з невчасним направленням заявки(а.с.33- 34). Запис в картці хворого свідчить про те, що останній з явився на прийом лікаря, в зв язку з чим, суд не бере до уваги пояснення представника відповідача, щодо порушенння ОСОБА_2 дисципліни лікування.

24.06.2014 року, позивачу втрете вчасно не видано набір препаратів за відсутності препарату Теріз , що також було визвано невчасним поданням заявки на препарат, про що вказує запис в медичні картці ОСОБА_2 від 26.04.2014 року Подана заявка на АБТ ІІ ряда( а.с.36).Тобто заявка подана після звернення за лікарськими засобами.

Крім того, 24.06.2014 року позивач звертався зі скаргою до В.О. начальника управління охорони здоров я Житомирської міської ради з приводу ненадання лікарських препаратів. На вказану скаргу позивач отримав відповідь від 01.07.2014 року.

Відповідачем не надано суду належних та переконливих доказів про те, що на препарати, які мав отримати позивач вчасно направлялись відповідні заявки, що препарати були в наявності, за таких обставин звинувачення позивача про порушення проходження дисципліни лікування є недоведеним, а з наданих позивачем доказів вбачається, що препарати необхідні для лікування позивача не видавалися, в зв язку з чим неодноразово переривався курс лікування. Посилання представників відповідача на той факт, що препарат перебував в вільному продажу в аптеках міста та є недорогоцінним, не знімає обов язку ( визначеного законом) з лікарського закладу про безкоштовне забезпечення препаратами хворих.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що належним чином не виконуються вимоги Закону України "Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз" у частині забезпечення хворим на туберкульоз, спеціалізованого лікування у територіальних протитуберкульозних медичних закладах.

Суд також вважає, що заявник, як потерпілий від стверджуваного фізичного і медичного зловживання з боку медичних працівників зазнав моральної шкоди,

Суд зазначає, що майже сім місяців працівниками медичного закладу відповідача не здійснювались дії щодо забезпечення проходження позивачем додаткового обстеження, в зв язку з чим не призначено відповідне лікування, що призвело до загострення хвороби, що підтверджує скарги заявника щодо неадекватності наданої медичної допомоги, невиявлення захворювання в короткий термін чи нездійснення ізоляції заявника та надання йому адекватного та своєчасного лікування, що є порушенням вимог Закону України Про протидію захворюванню на туберкульоз .

На думку суду, вищезгадані обставини дозволяють зробити висновок, що заявник не отримав необхідної та своєчасної допомоги, з огляду на серйозність захворювання та наслідки для його здоров'я.

Враховуючи викладене, суд вважає бездіяльність лікарів тубвіддлення ЦМЛ № 2 щодо неінформування позивача про рецедив хвороби, ненадання своєчасно належної медичної допомоги протиправною та такою, що призвела до тяжкого перебігу хвороби, незворотніх наслідків, чим завдало позивачу шкоду його здоров"ю.

Згідно ч.1 ст. 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу .

У відповідності до ч.2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

При визначенні розміру моральної шкоди суд, керуючись ст. 23 ЦК України, враховує, що відповідачем було допущене порушення вимог діючого законодавства стосовно неінформування позивача про рецедив хвороби, ненадання своєчасно належної медичної допомоги, що призвело до тяжкого перебігу хвороби, незворотніх наслідків, ступень вини відповідача, яка виразилася в необережності при діяльності щодо боротьби з захворюванням на туберкульоз, глибину фізичних, та душевних страждань позивача, які виразилися у перенесеному душевному хвилюванні, що призвели до появи негативних психосоматичних та психоемоційних змін, порушення сну, нервозності, пригніченості, відчуття власної неповноцінності, тривога з приводу майбутнього та інш. . З урахування викладеного суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди піддягає частковому задоволенню в розмірі 10000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2, ( ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_2, 2-й проїзд майдану Польового, 5 кв. 72, НОМЕР_1) до КУ Центральна міська лікарня № 2( 10004, м.Житомир, вул. Романа Шухевича, 2-а, код ЄРДПОУ: 01992096), третя особа Житомирська міська рада ( м. Житомир, майд. ім. С. П. Корольова, буд. 4/2, код ЄДРПОУ: 13576954) про визнання дій протиправними та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати дії працівників протитуберкульозного амбулаторно-поліклінічного відділення КУ Центральна міська лікарня № 2 щодо не інфомування ОСОБА_2 про рецедив хвороби, ненадання своєчасно належної медичної допомоги та ненадання лікарських препаратів в період з 25.03.2014 року по 02.04.2014 року, з 24.04.2014 року по 28.04.2014 року, з 24.06.2014 року по 02.07.2014 року протиправними та такими що порушили гарантовані Конституцією України права і свободи в сфері офорони здоров"я.

Стягнути з КУ Центральна міська лікарня № 2 на користь ОСОБА_2 10 000,00 грн. моральної шкоди.

Стягнути з КУ Центральна міська лікарня № 2 на користь держави 1409,60 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М.Чішман