Ухвала

від 12.01.2018 по справі 761/43191/17

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/43191/17

Провадження № 1-кс/761/27450/2017

У Х В А Л А

Іменем України

12 січня 2018 року

Шевченківський районний суд м. Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю заявника адвоката ОСОБА_3 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_3 подане в інтересах ТОВ «РЕСІЛІЕНТ БІЛОЦЕРКІВСЬКА» про скасування арешту майна, по кримінальному провадженню № 42017110000000270 від 03.05.2017 року,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва перебуває вищевказане клопотання.

Заявник обґрунтовує клопотання тим, що 15 вересня 2017 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_4 по справі №761/32504/17, за результатами розгляду клопотання слідчого СУ ГУ НП в Київській області в рамках кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України, внесеного до ЄРДР за №42017110000000270 від 03.05.2017 року, накладено арешт на майно, що належить на праві приватної власності TOB «РЕСІЛІЕНТ БІЛОЦЕРКІВСЬКА», а саме: земельні ділянки, розташовані на території Білоцерківського району Київської області.

Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕСІЛІЕНТ БІЛОЦЕРКІВСЬКА» вважає накладений на належні йому земельні ділянки арешт безпідставним та незаконним та просить слідчого суддю його скасувати.

Заявник в судовому засіданні клопотання підтримав, просив його задовольнити.

Слідчий в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином, що не перешкоджає розгляду.

Заслухавши думку заявника, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 132 КПК України, клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Отже, клопотання подано до належного суду.

Відповідно до ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю або частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З мотивувальної частини ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 15.09.2017 вбачається, що арешт було накладено з метою збереження речових доказів.

Однак з клопотання заявника та долучених до нього документів не вбачається відповідності арештованого майна вимогам ст. 98 КПК Україна.

До такого висновку слідчий суддя приходить виходячи з наступного.

Слідчим, в обґрунтування наявності в СВК ім. Щорса права постійного користування на земельні ділянки, надано копію частини державного акту на право постійного користування Колективним сільськогосподарським підприємством ім. Щорса землею площею 411,2 га, виданого 04.12.1995 року згідно з розпорядженням Білоцерківської РДА №46, серії І-КВ №001537.

При цьому, із змісту державного акту взагалі не вбачається кадастрового номеру земельної ділянки, яка начебто належала на праві постійного користування КСП ім. Шорса, та інформації про те, з якими земельними ділянками вона межує, як і інших відомостей, які б давали можливість чітко та однозначно ідентифікувати її розташування.

Крім того, слідчим не долучено до клопотання документації щодо винесення меж земельної ділянки площею 411,2 га в натурі.

Заявник в своєму клопотанні зазначає, що в Публічній кадастровій карті України взагалі відсутні будь-які земельні ділянки площею 411,2 га, розташовані в адміністративних межах Яблунівської та Пилипчанської сільських рад Білоцерківського району Київської області.

Також, слідчим не надано відомостей з Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права постійного користування за СВК ім.Щорса на вищевказану землю.

Отже, за непідтвердженості інформації, яка підлягала обов`язковому з`ясуванню слідчим, відсутні будь-які підстави вважати, що у СВК ім. Щорса наявне право постійного користування на земельні ділянки, які належать TOB «РЕСІЛІЕНТ БІЛОЦЕРКІВСЬКА» на праві власності, як і будь-які підстави для накладення на них арешту.

Крім того, слідчим не доведено, які конкретно відомості, сліди злочину містять належні TOB «РЕСІЛІЕНТ БІЛОЦЕРКІВСЬКА» земельні ділянки, а також яким чином вказане майно могло бути використане як знаряддя вчинення злочину. Відтак, не наведено доказів того, що належні TOB «РЕСІЛІЕНТ БІЛОЦЕРКІВСЬКА» земельні ділянки мають ознаки речових доказів.

Отже враховуючи, що арештовані земельні ділянки не можуть бути визнані речовими доказами в даному кримінальному провадженні а тому відсутні підстави для існування арешту такого майна.

Також, як зазначає заявник жодній службовій особі TOB «РЕСІЛІЕНТ БІЛОЦЕРКІВСЬКА» підозра в даному кримінальному провадженні не пред`явлена.

Згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, що передбачено ч. 2 ст. 131 КПК України. Відповідно до ч. З ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Вбачається, що під час вирішення питання про застосування арешту майна, в рамках проведення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, слідчий як сторона кримінального провадження, на яку покладено обов`язок виконати таке завдання кримінального судочинства, як недопущення необґрунтованого процесуального примусу, зобов`язаний подати слідчому судді або суду докази обставин, на які він посилається. При цьому, арешт майна допускається, якщо буде доведено обґрунтованість підозри у вчинені кримінального правопорушення, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підприємства і в такий спосіб може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звертається з клопотанням.

Оскільки поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слід зазначити позицію Європейського суду з прав людини, відображену, зокрема, у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що є факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, пункт 32, Series А, N 182).

Арешт на майно накладається виключно, якщо є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, або призначалися для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом. Предметом арешту може бути майно, яке перебуває у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Тобто із змісту вказаних положень, вбачається, що накладення арешту на майно особи не причетної до вчиненого кримінального правопорушення - не передбачений КПК України.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

На підставі ч. ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 3 статті 170 КПК України єдиною підставою арешту майна є наявність сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що арешт на майно було накладено необґрунтовано оскільки відсутня підстава для арешту майна, тому, враховуючи вищевикладене вважаю, що клопотання адвоката ОСОБА_3 подане в інтересах ТОВ «РЕСІЛІЕНТ БІЛОЦЕРКІВСЬКА» про скасування арешту майна, по кримінальному провадженню № 42017110000000270 від 03.05.2017 року підлягає до задоволення.

Керуючись ст.110, 174 КПК України, слідчий суддя -

У Х В А Л И В :

Клопотання адвоката ОСОБА_3 подане в інтересах ТОВ «РЕСІЛІЕНТ БІЛОЦЕРКІВСЬКА» про скасування арешту майна, по кримінальному провадженню №42017110000000270 від 03.05.2017 року - задовольнити.

Скасувати арешт, який накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15 вересня 2017 у справі № 761/32504/17, по кримінальному провадженню № 42017110000000270 від 03.05.2017, земельні ділянки, розташовані на території Білоцерківського району Київської області з кадастровими номерами:

3220489700:06:001:0024; 3220489700:06:001:0027; 3220489700:06:001:0030; 3220489700:06:001:0033; 3220489700:06:001:0036; 3220489700:06:001:0039; 3220489700:06:005:0018; 3220489700:06:005:0028; 3220489700:06:005:0025; 3220489700:06:005:0022; 3220489700:06:002:0027; 3220489700:06:002:0024; 3220489700:06:002:0021; 3220489700:06:002:0018; 3220489700:06:002:0043; 3220489700:06:002:0040; 3220489700:06:002:0037; 3220489700:06:002:0029; 3220489700:06:002:0032; 3220489700:06:002:0035; 3220489700:06:002:0092; 3220489700:06:002:0095; 3220489700:06:002:0098; 3220489700:06:002:0101;

3220489700:06:001:0025; 3220489700:06:001:0028; 3220489700:06:001:0031; 3220489700:06:001:0034; 3220489700:06:001:0037; 3220489700:06:005:0019; 3220489700:06:005:0017; 3220489700:06:005:0027; 3220489700:06:005:0024; 3220489700:06:005:0021; 3220489700:06:002:0026; 3220489700:06:002:0023; 3220489700:06:002:0020; 3220489700:06:002:0045; 3220489700:06:002:0042; 3220489700:06:002:0039; 3220489700:06:002:0036; 3220489700:06:002:0030; 3220489700:06:002:0033; 3220489700:06:002:0090; 3220489700:06:002:0093; 3220489700:06:002:0096; 3220489700:06:002:0099; 3220489700:06:001:0026; 3220489700:06:001:0029; 3220489700:06:001:0032; 3220489700:06:001:0035; 3220489700:06:001:0038; 3220489700:06:005:0003; 3220489700:06:005:0016; 3220489700:06:005:0026; 3220489700:06:005:0023; 3220489700:06:005:0020; 3220489700:06:002:0025; 3220489700:06:002:0022; 3220489700:06:002:0019; 3220489700:06:002:0044; 3220489700:06:002:0041; 3220489700:06:002:0038; 3220489700:06:002:0028; 3220489700:06:002:0031; 3220489700:06:002:0034; 3220489700:06:002:0091; 3220489700:06:002:0094; 3220489700:06:002:0097; 3220489700:06:002:0100.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1