Ухвала

від 04.01.2018 по справі 201/17956/17

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УКРАЇНА

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

справа №201/17956/17

№1-кс/201/50/2018

У Х В А Л А

іменем України

04 січня 2018 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ОНЛАЙН ІНТЕРНЕТ-ЦЕНТР» (ЄДРПОУ 40853424, представник ОСОБА_3 ) на бездіяльність слідчого Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області щодо неповернення тимчасово вилученого майна

В С Т А Н О В И В:

Представник ТОВ «ОНЛАЙН ІНТЕРНЕТ-ЦЕНТР» ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність слідчого Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області щодо неповернення тимчасово вилученого майна. Просить слідчого суддю зобов`язати слідчого повернути вилучене майно, а саме системні блоки у кількості одинадцяти штук та монітори до персональних комп`ютерів у кількості одинадцяти штук.

Посилається на те, що співробітниками Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області 22.11.2017 року був проведений обшук нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Дніпро, пр. Гагаріна, 171, яке знаходиться у користуванні ТОВ «ОНЛАЙН ІНТЕРНЕТ-ЦЕНТР» на підставі договору суборенди. Під час проведення обшуку співробітниками Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області були вилучені речі, володільцем яких є ТОВ «ОНЛАЙН ІНТЕРНЕТ-ЦЕНТР», а саме системні блоки в кількості одинадцяти штук та монітори до персональних комп`ютерів у кількості одинадцяти штук. Представник заявника також зазначає, що у співробітників поліції була відсутня ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська на проведення обшуку приміщення за вказаною адресою. Крім того, слідчий за погодженням із прокурором невідкладно після здійснення таких дій не звертався з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді, відповідно до вимог ч.3 ст.233 КПК України. Тобто, майно було вилучене співробітниками Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області з грубим порушенням вимог КПК України.

Представник заявника наголошує на тому, що, відповідно до ч.1 ст.167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у ч.2 ст.167 КПК України майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. В ч.5 ст.171 КПК України вказано, що клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої було вилучено. На момент подачі скарги (12.12.2017 року) представнику заявника не відомо чи звертався слідчий до слідчого судді з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна. Тому, подальше незаконне тримання речей, вилучених під час обшуку 22.11.2017 року, власником яких є ТОВ «ОНЛАЙН ІНТЕРНЕТ-ЦЕНТР», є незаконним та прямо порушує вимоги законодавства України.

Представник заявника у судове засідання не з`явився, що з урахуванням ч.6 ст.9 КПК України, дозволяє слідчому судді застосувати загальні засади кримінального провадження, передбачені ст.28 КПК України та розглянути дану скаргу без участі заявника, з метою прийняття процесуального рішення по ній в розумні строки.

Представник Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 у судове засідання не з`явився. У своїй письмовій заяві просить у задоволенні скарги відмовити, оскільки речі були повернуті власнику 28.12.2017 року. Копію розписки про отримання майна було направлено на електронну адресу суду та долучено до матеріалів даної справи. Відсутність представника прокуратури під час судового засідання відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України не є перешкодою для розгляду скарги.

Відповідно до ст. 107 КПК України у зв`язку з відсутністю учасників кримінального провадження, фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, слідчим суддею встановлено наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, співробітниками Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області 22.11.2017 року був проведений обшук нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Дніпро, пр. Гагаріна, 171, яке знаходиться у користуванні ТОВ «ОНЛАЙН ІНТЕРНЕТ-ЦЕНТР» на підставі договору суборенди. Під час проведення обшуку співробітниками Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області були вилучені речі, володільцем яких є ТОВ «ОНЛАЙН ІНТЕРНЕТ-ЦЕНТР», а саме системні блоки в кількості одинадцяти штук та монітори до персональних комп`ютерів у кількості одинадцяти штук. У розпорядження суду не було надано ухвали слідчого судді на проведення обшуку приміщення за вказаною адресою та жодної інформації з приводу існування клопотання про арешт майна. Але, Дніпропетровською міською прокуратурою №2 було надано розписку про отримання майна, відповідно до якої майно було повернуто власнику 28.12.2017 року.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 КПК України, подані заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.

Відповідно до ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним його майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Частина 2 ст. 167 КПК України містить перелік майна, яке може бути тимчасово вилученим. До такого майна законодавець зокрема відніс речі, документи, гроші тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, пов`язаного з їх незаконним обігом; набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.

Згідно з приписом ч. 2 ст.2 ст.168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, огляду.

Системний аналіз норм КПК України дає підстави вважати, що вилучене під час обшуку майно є тимчасово вилученим майном, яке при наявності передбачених ст. 98 КПК України ознак може бути визнано речовим доказом або на яке, при наявності передбачених ст. 170 КПК України підстав, ухвалою слідчого судді може бути накладено арешт.

Однак, навіть при наявності ознак, зазначених у ст. 98 КПК України, які дають підстави вважати тимчасово вилучене майно речовим доказом, відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК України вказане майно повинно бути якнайшвидше повернуте володільцю, а підставою для збереження вказаного майна в органі досудового слідства може бути лише ухвала слідчого судді, винесена за результатами розгляду клопотань про тимчасовий доступ до речей і документів або про арешт майна.

За змістом ст. 169 КПК України, тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучене, в таких випадках: якщо прокурор визнав вилучення майна безпідставним; якщо слідчий суддя відмовив у задоволенні клопотання про накладення арешту на таке майно; якщо слідчий не звернувся до суду з клопотанням про арешт майна у встановлений ч. 5 ст. 171 цього Кодексу строк (не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна); якщо слідчий суддя не постановив ухвалу про арешт майна протягом сімдесяти двох годин з дня надходження до суду клопотання (ч. 6 ст. 173 КПК України).

Згідно положень статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення ЄСПЛ у справі "Іатрідіс проти Греції" від 25 березня 1999 року). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення ЄСПЛ у справі "Антріш проти Франції" від 22 вересня 1994 року, "Кушоглу проти Болгарії"від 10 травня 2007 року).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року). Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року).

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права тасвободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Згідно зі ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

На підставі ч.2 ст.8, ч.5 ст.9 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В даному випадку слід врахувати, що, відповідно до розписки про отримання майна, вилучене майно було повернуто його власнику 28.12.2017 року.

З огляду на вищевикладене слідчий суддя вважає, що в задоволенні скарги заявників слід відмовити.

Керуючись ст. 9, 16, 24, 28, 98, 100, 107, 167-171, 173, 303, 306 КПК України, с. 55. Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «ОНЛАЙН ІНТЕРНЕТ-ЦЕНТР» (ЄДРПОУ 40853424, представник ОСОБА_3 ) на бездіяльність слідчого Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області щодо неповернення тимчасово вилученого майна відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1