Рішення

від 17.01.2018 по справі 907/823/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а , тел.: (0312) 617451

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2018                               м. Ужгород                              Справа № 907/823/17

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Кут Л.В.

розглянувши позовну заяву спільного українсько-американсько-російського підприємства «АЙСБЕРГ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (СП «АЙСБЕРГ» ЛТД), м. Берегове

до відповідача приватного підприємства «МАРІНА», м. Ужгород

про стягнення суми 61199,19грн. боргу по оплаті за поставлену продукцію,

Представники сторін: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Спільне українсько-американсько-російське підприємство «АЙСБЕРГ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (СП «АЙСБЕРГ» ЛТД), м. Берегове звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до приватного підприємства «МАРІНА», м. Ужгород стягнення суми 61199,19грн. боргу по оплаті за поставлену продукцію, посилаючись на порушення відповідачем вимог ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 610, 612, 692 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 28.11.2017 порушено провадження у справі №907/823/17 та призначено до розгляду на 12.12.2017.

Ухвалою суду від 12.12.2017 розгляд справи було відкладено на 21.12.2017 з мотивів, наведених у ній.

Ухвалою суду від 21.12.2017 сторони повідомлено, що 15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017р. N2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно приписів ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зважаючи на те, що справа № 907/823/17 не є складною з огляду на наявні в ній матеріали, враховуючи обсяг та характер доказів у справі, суд прийшов до висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження та призначив розгляд справи на 17.01.2018.

У судовому засіданні 17.01.2018 судом протокольно ухвалено здійснювати розгляд справи №907/823/17 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 120 ГПК України судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи були надіслані за адресою місцезнаходження відповідача, а саме: 88000, м. Ужгород, вул. Міксата, буд. 48.

Відповідач відзиву по суті заявлених позовних вимог суду та позивачу не подав, свого повноважного представника у судове засідання не направив. У матеріалах справи містяться відомості стосовно повернення відділенням поштового зв'язку повідомлень суду про розгляд справи з причин спливу строку зберігання поштових відправлень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.252 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників позивача та відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

Розглянувши подані позивачем матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між СП «Аійсберг» ЛТД та ПП «МАРІНА» 21.02.2012 було укладено договір за №21/02-12 поставки, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання поставити, а відповідач - оплатити поставлений товар (вина виноградні) у відповідності до умов даного договору.

Згідно з пунктом 3.3 договору сторонами узгоджено, що відповідач повинен провести оплату вартості отриманого товару протягом 40 календарних днів з дати поставки товару.

Як вбачається з матеріалів справи, остання поставка товару була здійснена позивачем 12.04.2017, термін оплати за якою спливає 22.05.2017.

Однак, відповідачем вартість отриманого товару не сплачено у повному обсязі. Згідно з суті поданого позивачем акту звірки взаєморозрахунків станом на 22.05.2017, який підписано та погоджено відповідачем, заборгованість на користь позивача складає суму 61199,19грн., яку позивач просить стягнути з відповідача у примусовому порядку з посиланням на вимоги ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 610, 612, 692 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір поставки товарів № 21/02-12 від 21.02.2012, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати за поставлений позивачем товар згідно з умовами Договору, внаслідок чого у ПП «МАРІНА» виникла заборгованість перед СП «Айсберг» ЛТД у розмірі 61199,19грн., яка станом на день розгляду даної справи є непогашеною.

Доказів протилежного суду не надано.

Статтею 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила правочин.

Тобто, даною статтею Цивільного кодексу України встановлено загальне правило, за яким боржник несе відповідальність за порушення зобов'язання за наявності його вини. Випадки, в яких боржник взагалі не несе відповідальності, визначені, зокрема, статтею 617 Цивільного кодексу України, статтею 218 Господарського кодексу України, та пов'язані з невиконанням зобов'язання через випадок чи непереборну силу тощо.

Натомість, визначення наявності чи відсутності вини боржника в розумінні статті 614 Цивільного кодексу України здійснюється саме через доведення боржником та з'ясування судом тих обставин, що боржником було вжито всіх залежних від нього заходів для виконання зобов'язання.

Водночас частиною 1 статі 625 Цивільного кодексу України встановлено виняток зі загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, а саме, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, саме стаття 625 Цивільного кодексу України є спеціальною відносно до статті 614 Цивільного кодексу України та підлягає переважному застосуванню в даному випадку.

Таким чином відсутність фінансування не є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов`язання за укладеним Договором.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Спільного українсько-американсько-російське підприємства «АЙСБЕРГ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (СП «АЙСБЕРГ» ЛТД), м. Берегове до приватного підприємства «МАРІНА», м. Ужгород про стягнення суми 61199,19грн. боргу по оплаті за поставлену продукцію підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Ураховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства «МАРІНА» (88000, м. Ужгород, вул. Міксата, буд. 48, ідентифікаційний код 31477620) на користь Спільного українсько-американсько-російське підприємства «АЙСБЕРГ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (СП «АЙСБЕРГ» ЛТД) (90202, Закарпатська область, м. Берегове, ур. Чізай, №1, ідентифікаційний код 22079373) суму 61199 (шістдесят одна тисяча сто дев'яносто дев'ять) грн. 19 коп. заборгованості, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

Видати наказ на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 22.01.2018

Суддя О.Ф. Ремецькі