Рішення

від 22.01.2018 по справі 826/15364/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 22 січня 2018 року                      № 826/15364/17 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна агенція «Фомейшн Секьюріті Кентрол» доГоловного управління ДФС у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Охоронна агенція «Фомейшн Секьюріті Кентрол» (далі по тексту – позивач, ТОВ «Фомейшн Секьюріті Кентрол») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту – відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 листопада 2017 року № 00008051402. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2017 року відкрито провадження у справі №826/15364/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. В судовому засіданні 11 грудня 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,- ВСТАНОВИВ: Відповідно до податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві  від 03 листопада 2017 року № 00008051402 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, відповідно до абзацу другого пункту 123.1 статті 123, за порушення пунктів  198.1,  198.3,  198.6  статті  198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України  ТОВ «Фомейшн Секьюріті Кентрол» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 127  229,00 грн., в тому числі за основним платежем – 101783,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями – 25446, 00 грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 10 жовтня 2017 року № 408/26-15-14-02-05/36038882 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна агенція «Фомейшн Секьюріті Кентрол» (36038882) податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, валютного - за період 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування – за період 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року». За висновками акту перевірки, встановлено порушення пунктів 198.1,  198.3,  198.6  статті  198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 101783 грн, в тому числі по періодах: травень 2015 року – 26783 грн, липень 2015 року – 18333 грн, грудень 2015 року – 16667 грн, вересень 2016 року – 40000 грн.      Вказані в акті перевірки порушення мотивовані неправомірним включенням позивачем до складу витрат вартості послуг по взаємовідносинам із ТОВ «Бізнес Страйк», ТОВ «Вісконт Сервіс», ТОВ «Тревел Компані Плюс», ТОВ «Меларіс», та безпідставним включенням до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість по цим відносинам у зв'язку із не підтвердженням реальності вчинення господарських операцій, виходячи із того, що контрагенти не мають достатніх можливостей для виконання спірних операцій; відсутності їх за податковою адресою; ненадані первинні документи (звіти) для підтвердження товарності та реальності здійснення господарських операцій за перевіряємий період; наявні кримінальні провадження відносно службових осіб контрагентів постачальників; формування постачальниками сумнівного податкового кредиту по ланцюгу постачання тощо. Позивач вважає протиправним податкове повідомлення-рішення, оскільки господарські операції підтверджені первинними документами та податковими накладними, а ТОВ «Бізнес Страйк», ТОВ «Вісконт Сервіс», ТОВ «Тревел Компані Плюс», ТОВ «Меларіс» дотримані передбачені  Податковим кодексом України  умови для формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту. Відповідач у письмовому запереченні проти позову повністю підтримав висновки акту перевірки. Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, звертає увагу на наступне. Згідно усталеної позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій ТОВ «Охоронна агенція «Фомейшн Секьюріті Кентрол» з його контрагентами – ТОВ «Бізнес Страйк», ТОВ «Вісконт Сервіс», ТОВ «Тревел Компані Плюс», ТОВ «Меларіс»; мету придбання та обставини використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції. На підставі наявних у справі доказів суд встановив, що між позивачем та ТОВ «Бізнес Страйк» укладено Договір від 05 вересня 2016 року № 050916 про надання послуг з організації професійної підготовки персоналу. На підставі складеного договору підписано між сторонами Додаток № 1 «тарифи та перелік послуг, що надаються», акт № 386 здачі-прийняття робіт, податкову накладну № 386 від 30 вересня 2016 року на суму 200  000,00 грн. (номенклатура товарів/послуг продавця – надання послуг з організації професійної підготовки персоналу). На підтвердження здійснення взаєморозрахунків позивачем надано платіжне доручення № 503 від 10 жовтня 2016 року на суму 240000,00 грн. Крім цього, між ТОВ «Охоронна агенція «Фомейшн Секьюріті Кентрол» (Замовник) та ТОВ «Вісконт Сервіс» (Виконавець) укладено Договір про надання юридичних послуг від 01 липня 2015 року № 8, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання надати юридичні послуги, юридичне представництво (діяльність в межах класу за КВЕД 69.10) в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.           На підставі вказаного Договору, Сторонами підписаний акт № 1341 здачі-прийняття робіт від 31 липня 2015 року, позивачем складено податкову накладну від 31 липня 2015 року № 8 (номенклатура – надання юридичних послуг) на суму 110  000,00 грн (в тому числі ПДВ – 18333,33 грн).               На підтвердження здійснення взаєморозрахунків позивачем надано платіжне доручення № 85 від 13 серпня 2015 року на суму 110000,00 грн.            01 грудня 2015 року між ТОВ «Охоронна агенція «Фомейшн Секьюріті Кентрол» (Замовник) та ТОВ «Тревел Компані Плюс» (Виконавець) укладено Договір № 15 про надання юридичних послуг, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання надати юридичні послуги, юридичне представництво в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.   На підставі вказаного Договору, Сторонами підписаний акт здачі-прийняття робіт № 15 від 31 грудня 2015 року, позивачем складено податкову накладну від 31 грудня 2015 року № 15 на суму 100 00,00 грн., в тому числі ПДВ – 16  333,33 грн (номенклатура послуг – надання юридичних послуг). На підтвердження здійснення взаєморозрахунків позивачем надано платіжні доручення № 211 від 13 січня 2016 року на суму 20000,00 грн,  № 219 від 19 січня 2016 року на суму 80000,00 грн. Також, 05 травня 2015 року між ТОВ «Охоронна агенція «Фомейшн Секьюріті Кентрол» (Замовник) та ТОВ «Меларіс» (Виконавець) укладено Договір № 5 про надання інформаційних послуг, за умовами якого Замовник доручає та оплачує, а Виконавець виконує комплекс послуг з надання інформаційних послуг по телефону з використанням комп'ютерної технології; надання послуги з пошуку корисної інформації; надання послуг з добору новин і матеріалів із прес (медійний моніторинг) тощо.               На підставі вказаного Договору, Сторонами підписаний акт здачі-прийняття робіт № 3105/19 від 31 травня 2015 року, позивачем складено податкову накладну від 31 травня 2015 року № 5 на суму 160  700,00 грн, в тому числі ПДВ – 26  783,33 грн.   На підтвердження здійснення взаєморозрахунків позивачем надано платіжні доручення № 31 від 09 червня 2015 року на суму 80350,00 грн,  № 39 від 19 червня 2015 року на суму 80350,00 грн. Згідно з підпунктом  14.1.181  пункту  14.1  статті 14 Податкового кодексу України   податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з  розділом V цього Кодексу. Відповідно до пункту  198.1  статті  198 Податкового кодексу України  право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Пункт  198.3  статті  198 Податкового кодексу України  встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до  статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом  193.1  статті  193  цього  Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до пункту  201.10  статті  201 Податкового кодексу України  податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно з пунктом  198.2  статті  198 Податкового кодексу України  датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом  201.11  статті  201  цього  Кодексу). Згідно з пунктом  201.1  статті  201 Податкового кодексу України  платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Наведені правові норми вказують, що визначальною фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Суд враховує наявність в матеріалах справи первинних документів по відносинам із постачальниками, однак звертає увагу, що формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та придбання послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку. Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем робіт/послуг з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне. Відповідно до визначення частини першої  статті 3 Господарського кодексу України  під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Підпункт  14.1.36  пункту  14.1  статті  14 Податкового кодексу України  визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.           Позивач зазначив, що послуги, а саме: організація професійної підготовки (за Договором від 05 вересня 2016 року № 050916), юридичні послуги (за Договором № 8 від 01 липня 2015 року), юридичні послуги (за Договором № 15 від 01 грудня 2015 року), інформаційні послуги (за Договором № 3105/19 від 31 травня 2015 року) придбані для використання у власній господарській діяльності. При цьому, суд звертає увагу на те, що жодних доказів на підтвердження зазначеного та, відповідно, отримання та використання придбаних послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивач до суду не надав.           Так, наприклад, в матеріалах справи відсутні будь-які документи на підтвердження отримання послуг, а саме: за Договором від 05 вересня 2016 року № 050916 - організація професійної підготовки персоналу (відсутня інформації про осіб, які надавали послуги, про осіб, яким надавались послуги, не надано документів для ідентифікації персоналу, будь-які звіти про надані послуги відсутні, не можливо встановити характер та обсяги наданих послуг). Аналогічно, за Договорами № 8 від 01 липня 2015 року та № 15 від 01 грудня 2015 року про надання юридичних послуг, позивач не надав суду рекомендації та проекти документів, як доказ виконання контрагентами умов договорів, а тому в матеріалах справи відсутні кінцеві результати надання послуг. За Договором від 05 травня 2015 року № 5 Виконавець надавав позивачу інформаційні послуги, при цьому, будь-які документи на конкретизацію вказаних послуг відсутні в матеріалах справи.   Надані позивчем акти здачі-прийняття робіт не містять інформації визначення вартості послуг: кількість персоналу контрагента, які були залучені до надання послуг та чи мали дані особи спеціальні знання і кваліфікацію, та кількість годин надання послуг. Суд звертає увагу, що під час перевірки позивач не посилався та не надавав відповідачу будь-яких звітів контрагентів про надання послуг, про що акцентовано увагу в акті перевірки. Слід додати, що підписані за спірними операціями акти здачі – прийняття робіт та податкові накладні містять загальне посилання на номенклатуру послуг, без конкретизації та деталізації послуг. Акти здачі – прийняття робіт не розкривають змісту дій виконавців, не містять конкретизації обсягу наданих послуг/робіт тощо, а відтак такі документи не можуть враховуватися при формуванні відповідних податкових вигод. Під час перевірки та розгляду справи у суді позивач не посилався та не надавав будь-яких інших документів на підтвердження здійснення спірних операцій за участю контрагентів. В ході розгляду справи позивачем не надано доказів, а судом не встановлено наявності у контрагентів достатніх трудових ресурсів для здійснення спірних операцій, а саме фахівців у сфері правознавства, фахівців з професійної підготовки персоналу тощо, зокрема не надано штатного розгляду/штатного розпису, податкової звітності. Крім того, під час розгляду позивачем не було надано будь-якого листування з приводу укладання договорів про надання послуг, доказів передачі позивачем контрагентам будь-якої документації, передача якої замовником виконавцю необхідна при наданні такого роду послуг. При цьому, враховуючи навіть отримання вищезазначених послуг, не вбачається можливим встановити, яким чином юридичні, інформаційні та послуги з організації професійної підготовки персоналу використовувались позивачем у власній господарській діяльності.     З огляду на зазначене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм  Податкового кодексу України  в частині заниження податку на додану вартість є обґрунтованими, а тому збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість є правомірним. Таким чином, вимога про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 листопада 2017 року № 00008051402 нормативно та документально не підтверджуються. Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням    повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою  статті 19 Конституції України  та частиною третьою  статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна агенція «Фомейшн Секьюріті Кентрол» задоволенню не підлягає. Враховуючи викладене, керуючись статтями 77, 78, 241 – 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ВИРІШИВ: В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Охоронна агенція «Фомейшн Секьюріті Кентрол» (код ЄДРПОУ 36038882, місцезнаходження юридичної особи: 04071, місто Київ, вул. Верхній Вал, буд. 68) відмовити повністю. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                     В.В. Аверкова