Рішення

від 22.01.2018 по справі 910/23121/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.01.2018Справа № 910/23121/17

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Пукшин Л.Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Кевлар-Охорона", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буревісник-9", м. Київ

про стягнення 21 861,26 грн.

Представники сторін не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Кевлар-Охорона" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буревісник-9" про стягнення 21 861,26 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг № 01/03-СК від 01.03.2016, а саме, в частині здійснення розрахунків, у останнього виникла заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 21 861,26 грн., з яких: 17 000,00 грн. - сума основного боргу, 2 467,53 грн. - пеня, 1 965,26 грн. - інфляційні втрати та 428,47 грн. - 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2017 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/23121/17 та ухвалив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

З наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0103044528332 вбачається, що ухвала про відкриття провадження у справі була отримана відповідачем 29.12.2017, проте, у визначений судом строк відзив на позовну заяву останнім не подано.

Відповідно до ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

11.01.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи оригіналу ордеру на надання правової допомоги від 11.01.2018 та копії свідоцтва про право на заняття адвокатською віяльністю № 44476/10 від 23.03.2011.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

01 березня 2016 року між Приватним підприємством "Кевлар-Охорона" (надалі - позивач/виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Буревісник-9" (надалі - відповідач/замовник) укладено Договір № 01/03-СК про надання послуг (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання з надання послуг щодо організації заходів безпеки на об'єкті Замовника , а саме: контрольно-пропускного порядку у житлових будинках та забезпечення заходів безпеки на території, де вони розміщені, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Драгоманова, 3, 3а, 3б (надалі -об'єкт).

Згідно з п. 1.2. договору зобов'язання щодо організації заходів безпеки об'єкту у Виконавця розпочинаються із 8-00 годин 1 березня 2016 року шляхом організації трьох добових робочих місць згідно Дислокації (Додаток №1) до Договору.

За умовами п. 3.1. договору щомісячна вартість послуг по даному договору становить 31 000,00 грн., без ПДВ, та вказується щомісячно у Акті виконаних робіт, завіреному підписами та печатками сторін, який надається по закінченню звітного місяця.

Відповідно до п. 2.3.5. договору Замовник зобов'язаний належним чином розраховуватись з Виконавцем за надані послуги.

Щомісячно до 15 числа наступного за звітним місяця Замовник перераховує оплату за надані послуги згідно Акту виконаних робіт завіреному підписами та печатками сторін, згідно п. 3.1. Остаточний розрахунок та задоволення взаємних вимог проводиться протягом п'яти банківських днів з моменту розірвання або закінчення цього договору. (п.п. 3.2., 3.4 договору).

Додатковими угодами № 1 від 30.04.2016, № 2 від 31.10.2016, № 3 від 30.11.2016 та № 4 від 08.01.2017 до договору вносились зміни та доповнення, зокрема, в частині вартості послуг та порядку розрахунків.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що договір вступає в силу з дня його підписання сторонами і діє протягом одного року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що на виконання взятих на себе зобов'язань за договором ним впродовж строку дії договору своєчасно та якісно надавались послуги щодо організації заходів безпеки на об'єкті, про що свідчать наступні Акти здачі-приймання робіт:

- Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 7 від 31.03.2016 року на загальну суму 31 000 грн. 00 коп.;

- Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 9 від 30.04.2016 року на загальну суму 31 000 грн. 00 коп.;

- Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 9 від 31.05.2016 року на загальну суму 18 000 грн. 00 коп.;

- Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 13 від 30.06.2016 року на загальну суму 18 000 грн. 00 коп.;

- Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 14 від 31.07.2016 року на загальну суму 18 000 грн. 00 коп.;

- Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 17 від 31.08.2016 року на загальну суму 18 000 грн. 00 коп.;

- Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 26 від 30.11.2016 року на загальну суму 12 000 грн. 00 коп.;

- Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 28 від 31.12.2016 року на загальну суму 23 000 грн. 00 коп.;

- Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2 від 31.01.2017 року на загальну суму 21 000 грн. 00 коп.;

- Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5 від 28.02.2017 року на загальну суму 21 000 грн. 00 коп. .

Вказані Акти були підписані та скріплені печаткою відповідача без жодних претензій та зауважень по об'єму, якості та строкам виконаних позивачем робіт (наданих послуг).

За твердженням позивача, спір у даній справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, зокрема, в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 17 000,00 грн.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку, позивач звертався до відповідача з претензіями вих. №10/03-01 від 10.03.2017 (отримана відповідачем 14.03.2017 за вх.. №14/03/17-02) та вих. №07/06-02 від 07.06.2017 (отримана відповідачем 01.12.2016), у яких повідомляв про існування у відповідача заборгованості за договором №01-03-СК від 01.03.2016 та просив сплатити її у добровільному порядку. Проте, станом на момент звернення позивача позовом до суду, відповідач заборгованість у повному обсязі не сплатив.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

За правилами ст. 903 цього ж Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідно до умов договору та додаткових угод до нього, а також з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, строк виконання грошового зобов'язання відповідача по оплаті наданих послуг на момент звернення позивача із позовом до суду настав.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем за період дії договору було надано відповідачу послуги щодо організації заходів безпеки на об'єкті на загальну суму 211 000,00 грн., що підтверджується належним чином складеними та підписаними між сторонами актами здачі-приймання робіт.

Проте, відповідачем всупереч умовам п. 3.2 договору було здійснено лише часткову оплату наданих послуг, а саме на суму 194 000,00 грн., про що свідчать додані до матеріалів справи копії платіжних доручень.

Таким чином, станом на момент розгляду справи у відповідача перед позивачем існує заборгованість за надані послуги у розмірі 17 000,00 грн. (211 000,00 грн. - 194 000,00 грн.)

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги зазначене, суд приходить до висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором № 01/03-СК від 01.03.2016 належним чином доведений, документально підтверджений та строк оплати, у відповідності до умов договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за надані позивачем послуги у розмірі 17 000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 467,53 грн., інфляційних втрат у розмірі 1 965,26 грн. та 3 % річних у розмірі 428,47 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати, вказаної в п.3.2. договору, відповідач оплачує позивачу пеню у розмірі, встановленому діючим законодавством України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені у розмірі 2 467,53 грн., інфляційних втрат у розмірі 1 965,26 грн. та 3 % річних у розмірі 428,47 грн., суд дійшов висновку, що останні є обґрунтованими та арифметично вірними, а тому вимоги в цій частині є правомірні та такі, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем відзиву на позовну заяву, контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не надано, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Приватного підприємства "Кевлар-Охорона" та стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 21 861,26 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами п. п. 1-2 ст. 126 ГПК України , розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Крім того, ч. 4-5 зазначеної статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як свідчать матеріали справи, у зв'язку з порушенням відповідачем прав та інтересів позивача, останній звернувся до Адвокатського об'єднання АЛІАС з метою надання йому юридичних послуг з приводу захисту інтересів в суді за позовом до ТОВ "Буревісник-9", про що було укладено відповідний Договір №32/17 про надання юридичних послуг адвокатом від 21.11.2017.

Факт надання юридичних послуг Адвокатським об'єднанням АЛІАС підтверджується наявним в матеріалах справи Актом прийому-передачі наданих юридичних послуг від 01.12.2017, а розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн. - рахунком-фактурою № 14 від 01.12.2017 та платіжним дорученням № 91 від 01.12.2017.

Враховуючи викладене, а також те, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та сума таких витрат підтверджується матеріалами справи, і відповідач в порядку, визначеному п. 5 ст. 126 ГПК України не звертався до суду з клопотанням про їх зменшення, суд приходить до висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача, стягнувши з останнього на користь позивача 3 000,00 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буревісник-9" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 82, офіс 256; ідентифікаційний код 40279237) на користь Приватного підприємства "Кевлар-Охорона" (04176, м. Київ, вул. Електриків, 26, корпус 87; ідентифікаційний код 39400644) основний борг у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., пеню у розмірі 2 467 (дві тисячі чотириста шістдесят сім) грн. 53 коп., 3 % річних у розмірі 428 (чотириста двадцять вісім) грн. 47 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 965 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 26 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.01.2018.

Суддя Пукшин Л.Г.