Рішення

від 18.01.2018 по справі 910/22140/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.01.2018Справа № 910/22140/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. при секретарі судового засідання Кимлик Ю.В., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом Управління поліції охорони в м. Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю Голден Проект

про стягнення 2.903,59 грн.

У засіданні приймали участь представники сторін:

від позивача Одинець Л.П., довіреність № 976/43/29/5/01-2016 від 18.05.2016

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Управління поліції охорони в м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю Голден Проект про стягнення 2.903,59 грн., з яких: 2.620,88 грн. основного боргу, 178,61 грн. пені, 83,10 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 21,00 грн. - 3% річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору про спостереження за системами тривожної сигналізації, що встановлені на об'єктах з реагуванням наряду поліції охорони № 71/29/17/2/ОБ/ТС-2017 від 14.02.2017 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим у останнього за період серпень, вересень 2017 року виникла заборгованість по сплаті наданих послуг та за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання нараховані пеня, інфляційні втрати та 3% річних в заявлених розмірах.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 порушено провадження у справі № 910/22140/17 та призначено справу до розгляду на 18.01.2018.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетом є швидке вирішення справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/22140/17 від 20.12.2017, у зв'язку з набранням 15.12.2017 чинності Господарського процесуального кодексу України в новій редакції, справу відповідно до ст. 247 цього Кодексу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні 18.01.2018.

Позивач в судовому засіданні 18.01.2018 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 18.01.2018 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 13.12.2017 та ухвали від 20.12.2017 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки позивач ухвалу суду від 20.12.2017 отримав 11.01.2018, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103045203887.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача або про розгляд справи без участі представника відповідача не надходило.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 18.01.2018, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14.02.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Голден Проект (замовник, відповідач) та Управлінням поліції охорони в м. Києві (виконавець, позивач) було укладено договір про спостереження за системами тривожної сигналізації, що встановлені на об'єктах з реагуванням наряду поліції охорони № 71/29/17/2/ОБ/ТС-2017 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець здійснює в інтересах замовника:

1.1.1 спостереження за станом та технічне обслуговування сигналізації, що встановлена на об'єктах замовника, перелік та адреси яких зазначені у Дислокації (додаток 1 до договору), що є невід'ємною частиною цього договору.

1.1.2 у разі надходження на ПЦС (пункт централізованого спостереження) сигналу про спрацювання сигналізації забезпечує реагування НР (наряд реагування) для встановлення причин його надходження, а в разі необхідності - припинення правопорушення або злочину на об'єкті.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 10.1. договору він укладається на 3 (три) місяці і набуває чинності з 14.02.2017.

Згідно з п. 10.2 договору якщо за 15 днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін не вимагатиме у письмовій формі його припинення або перегляду, договір вважається продовженим на тих самих умовах на той же термін.

Доказів в підтвердження того, що однією із сторін було виявлено небажання продовжувати договірні правовідносини не подано.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно з п. 2.1 договору ціна однієї години спостереження, технічного обслуговування однієї умовної установки сигналізації за цим договором визначається на підставі розрахунку нарахованих валових витрат, пов'язаних з цією діяльністю та узгоджується Протоколом узгодження ціни (додаток 3 до договору), що є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.2 договору визначено, що оплата охоронних послуг відповідно до визначених тарифів та кількості годин охорони здійснюється замовником на умовах попередньої оплати, шляхом перерахування замовником відповідної суми, вказаної у розрахунку вартості наданих послуг (додаток 2 до договору), що невід'ємною частиною цього договору, на рахунок виконавця до 10 числа поточного місяця за послуги, які будуть надані в наступному місяці.

Згідно додатку 3 до договору сторонами досягнуто згоди, що ціна за надання охоронних послуг становить 15.685,20 грн. за рік.

Відповідно до п. 2.3 договору до закінчення поточного місяця виконавець надає замовнику два примірники акта приймання наданих послуг, який останній зобов'язаний протягом п'яти перших робочих днів наступного місяця підписати і один примірник підписаного акта повернути виконавцю. У випадку наявності у замовника заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, замовник зобов'язаний в той же строк у письмовій формі, надати виконавцю свої обґрунтовані заперечення.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що за умови неповернення замовником підписаного акта приймання наданих послуг чи ненадання обґрунтованих заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, в строк, визначений п. 2.3 даного договору, вважається, що послуги у такому місяці надані виконавцем в повному обсязі і прийняті замовником без зауважень.

Позивачем до позовної заяви подано акт прийому-здачі виконаних робіт/послуг № ОБТ-004348 від 31.08.2017 на суму 1.330,48 грн. та акт прийому-здачі виконаних робіт/послуг № ОБТ-004948 від 30.09.2017 на суму 1.290,40 грн., які з боку відповідача не підписані та не скріплені його печаткою.

Доказів в підтвердження того, що позивач щомісячно надавав відповідачу акти наданих послуг не подано.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою № 2735-43/29/5/01-2017 від 25.10.2017, в якій повідомив про наявність боргу за договором, вимагав сплатити її протягом 10 днів та підписати прийому-здачі виконаних робіт/послуг за серпень, вересень 2017 року. Дана вимога отримана відповідачем 07.11.2017, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Проте, відповідач зазначені акти не підписав та не повернув позивачу, а отже в силу умов п. 2.4 договору послуги за період серпень, вересень 2017 року за договором вважаються наданими та прийнятими відповідачем без зауважень.

При цьому, відповідач листом № 19 від 26.12.2017 повідомив, що заборгованість за договором виникла внаслідок скрутного фінансового становища та гарантував погашення заборгованості за договором частинами.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто, обов'язковою підставою для здійснення замовником свого обов'язку щодо оплати послуг є надання цих послуг.

Відповідачем доказів в підтвердження не надання позивачем охоронних послуг за договором не подано.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором вартість наданих охоронних послуг у визначений договором строк не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем за період серпень, вересень 2017 року, яка не оспорена відповідачем, та складає 2.620,88 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості наданих охоронних послуг в розмірі 2.620,88 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 5.2.2 договору передбачено, що у разі несвоєчасної (неповної) оплати наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період надання послуг, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати наданих послуг.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті за надані послуги відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню розмір якої, за обґрунтованими розрахунками становить 178,61 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 178,61 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення зі сплати за надані послуги, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 83,10 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 21,00 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору інший розмір процентів не визначений.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 83,10 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 21,00 грн. - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками).

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Управління поліції охорони в м. Києві є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Голден Проект (02660, м. Київ, вул. Червоноткацька, 87, офіс 7, код ЄДРПОУ 39716859) на користь Управління поліції охорони в м. Києві (04050, м. Київ, вул. Студентська, 9, код ЄДРПОУ 40109147) 2.620 (дві тисячі шістсот двадцять) грн. 88 коп. основного боргу, 178 (сто сімдесят вісім) грн. 61 коп. пені, 83 (вісімдесят три) грн. 10 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 21 (двадцять одну) грн. 00 коп. - 3% річних, 1.600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 22.01.2018.

Суддя В.В.Сівакова