Рішення

від 15.01.2018 по справі 922/3794/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2018 р.Справа № 922/3794/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Агро-Ка Полтава", с. Тарасівка до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-запчастина", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Агро-Ка Полтава" (позивача) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-запчастина", в якій позивач просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 24156,00 грн., пеню у розмірі 2763,14 грн., штраф у розмірі 3535,92 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань договору поставки №01/16-АГ від 01.01.2016р. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1600,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.12.2017р. клопотання відповідача про відкладення розгляду справи судом задоволено. Розгляд справи відкладено на "15" січня 2018 р. о 10:30.

15.12.2017 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017, котрим ГПК України викладено в новій редакції.

У відповідності до п.п. 9 п.1 Розділу XI Перехідних Положень ГПК України в новій редакції, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувається за правилами, що передбачені новою редакцією ГПК України.

Відповідно до частини першої, п'ятої статті 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).

Згідно приписів частин 1 статті 247 ГПК України у спрощеному провадженні господарський суд розглядає малозначні справи.

Приписи пункту 2 частини 5 статті 12 ГПК України визначають, що малозначними справами є справи, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розглянувши матеріали даної справи, беручи до уваги, що в даному випадку справа відповідає ознакам малозначної справи, наведеним у пункті 2 частини 5 статті 12 ГПК України, суд приходить до висновку про те, що справа №922/3794/17 підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

У відповідності до частини п'ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач, який був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали про відкладення розгляду справи від 04.12.2017р. повноважному представнику відповідача 07.12.2017р. Також, суд враховує, що відповідач звертався до суду 01.12.2017р. із клопотанням про відкладення розгляду справи, яке судом задоволено та розгляд справи було відкладено на іншу дату для надання можливості відповідачу надати відзив на позов та з'явитися у судове засідання для надання пояснень, які виникають під час розгляду справи, проте відповідач правом на участь у розгляді справи не скористався, у судове засідання не з'явився та відзив на позов до суду не надав, суд вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного провадження за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача у судове засідання не з'явився. Надав через канцелярію суду 15.01.2018р. клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача згідно ст. 196 ГПК України.

Враховуючи, що згідно ч. 3 ст. 196 ГПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності, суд вважає за необхідне клопотання позивача задовольнити та справу розглядати за відсутності представника позивача.

Розглянувши матеріали справи та надані учасниками судового процесу документи і матеріали, судом встановлено наступне.

01.01.2016р. між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) було укладено договір поставки № 01/1 б-АГ від 01.01.2016 року (далі по тексту - договір).

Згідно умов договору постачальник зобов'язаний поставити та передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити, продукцію виробничо-технічного призначення (далі по тексту - товар).

Згідно п. 1.2 договору, поставка товару здійснюються, відповідно до виставлених постачальником та оплачених покупцем рахунків-фактур.

Пунктом 6.4. договору передбачено, що якщо інше не буде встановлено відповідною специфікацією на поставку товару, оплата товару здійснюється покупцем у 7-ми денний строк з моменту отримання рахунку-фактури, виставленого на підставі замовлення покупця.

Відповідно до п. 5.5. договору, якщо інше не буде встановлено відповідною специфікацією на поставку товару, постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару у 10 календарних днів з дати отримання передоплати за поставку відповідної партії товару.

Постачальник надав покупцю наступні рахунки на оплату: №306 від 29.02.2016р. на суму 29924,80 грн.; №618 від 25.04.2017р. на суму 35359,20 грн., які була сплачені позивачем згідно платіжних доручень: №8421 від 03.03.2016р., №11026 від 27.04.2017р. (арк. справи №16-17, 21-22).

Проте відповідач всупереч зобов'язань за договором здійснив поставку товару не в повному обсязі, а саме за рахунком №306 від 29.02.2016р. на суму 19776,80 грн., тобто вартість непоставленого товару складає 5148,00 грн.; а за рахунком №618 від 25.04.2017р. поставив товар на суму 16351,20 грн., тобто вартість не поставленого товару складає 19008,00 грн. Вказане підтверджується видатковими накладними, що містяться у матеріалах справи, що не спростовано відповідачем.

Позивач в порядку досудового врегулювання спору звернувся до відповідача і претензією №2711 від 30.05.2017р. в якій вимагав від відповідача погашення боргу перед позивачем, проте відповідач на претензію не відреагував та суму боргу не сплатив.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч.1-2 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 24156,00 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь пеню у розмірі 2763,14 грн., штраф у розмірі 3535,92 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 8.5. договору, постачальник несе відповідальність за затримку з поставкою товару, сплачуючи договірну господарську санкцію, яка вираховується як пеня, у і подвійної облікової ставки НБУ, яка діятиме на відповідний момент, від вартостівиставленогоо Товару за кожен день прострочення.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.5.1 договору за прострочення поставки товару більш, ніж на 5 календарних днів. Постачальник сплачує штраф у розмірі 10% відсотків від вартості несвоєчасно поставленого товару.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши нарахування пені та штрафу за допомогою системи "Законодавство", суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Судовий збір у розмірі 1600,00 грн. із врахуванням ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 29, 42, 86, 91, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-запчастина" (61099, м. Харків, вул. Лодзька, 8 А, код ЄДРПОУ 36815765) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Агро-Ка Полтава" (38113, Полтавська область, Зіньківський район, Тарасівка, вул. Шкільна, 33, код ЄДРПОУ 35193242, п/р 26009311835500 у АТ "УкрСиббанк", м. Київ, МФО 351005, ІПН 351932416118) основний борг у розмірі 24156,00 грн., пеню у розмірі 2763,14 грн., штраф у розмірі 3535,92 грн. та судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Згідно зі ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області.

Повне рішення складено 22.01.2018 р.

Суддя ОСОБА_1