Рішення

від 17.01.2018 по справі 922/3690/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2018 р.Справа № 922/3690/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом Приватної фірми "ЄВРОБУД", м. Харків до Приватного акціонерного товариства "ХАРКІВСЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ "СЛОБОЖАНСЬКИЙ", м. Харків про стягнення 20485,94 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, директор, наказ №1/к від 03.01.2008;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Приватна фірма "ЄВРОБУД" (позивач) звернулась до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Приватного акціонерного товариства "ХАРКІВСЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ "СЛОБОЖАНСЬКИЙ" заборгованості в сумі 23283,72 грн.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі - продажу №8 від 24.09.2013, щодо оплати вартості поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 листопада 2017 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21 листопада 2017 року о 10:30 годині. Цією ж ухвалою суду витребувано у сторін додаткові докази.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 листопада 2017 року розгляд справи відкладено на 04 грудня 2017 року о 11:00 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 грудня 2017 року розгляд справи відкладено на 20 грудня 2017 р. о 11:30 год.

Суд не переходив до початку розгляду справи по суті.

Від позивача надійшли уточнення позовних вимог (вх. №41881 від 14.12.2017), відповідно до яких останній зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 20485,94 грн. основного боргу.

Також, зі змісту вищевказаної заяви (вх. №41881 від 14.12.2017) вбачається, що позивач змінив підставу позову, посилаючись, зокрема на те, що поставка товару здійснювалась відповідно до видаткових накладних, вказаних у заяві.

15.12.2017 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017, яким ГПК України викладено в новій редакції.

У відповідності до п.п.9 п.1 Розділу XI Перехідних Положень ГПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувається за правилами, що передбачені новою редакцією ГПК України.

Суд, дослідивши вищезазначену заяву (уточнення позовних вимог) та додані до неї документи, враховуючи те, що відповідно до статті 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, а також приймаючи до уваги те, що зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі, прийняв надану заяву (вх. №41881 від 14.12.2017) до розгляду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 грудня 2017 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання на 17 січня 2018 року о 10:30 год.

Позивач в судовому засіданні 17.01.2018 підтримав позов з урахуванням заяви (вх. №41881 від 14.12.2017).

Відповідач в призначене судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не надав, про дату, час і місце проведення судового засідання для розгляду справи по суті повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, суд вважає заможливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Між Приватною фірмою "ЄВРОБУД" (позивач) та Приватним акціонерним товариством "ХАРКІВСЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ "СЛОБОЖАНСЬКИЙ" (відповідач) виникли правовідносини поставки.

Так, позивачем відповідачу було поставлено товар на загальну суму 21217,32 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000084 від 31.01.2017 на суму 4919,28 грн., видатковою накладною №РН-0000166 від 27.02.2017 на суму 4900,14 грн., видатковою накладною №РН-0000167 від 27.02.2017 на суму 1768,32 грн., видатковою накладною №РН-0000178 від 28.02.2017 на суму 3375,00 грн., видатковою накладною №РН-0000414 від 24.05.2017 на суму 2700,36 грн., видатковою накладною №РН-0000415 від 24.05.2017 на суму 1068,00 грн., видатковою накладною №РН-0000589 від 26.07.2017 на суму 2270,22 грн. та видатковою накладною №РН-0000590 від 26.07.2017 на суму 216,00 грн.

Втім, відповідач за поставлений товар розрахувався частково на суму 731,38 грн., що підтверджується випискою про рух коштів.

Таким чином, заборгованість відповідача по сплаті товару поставленого по вищевказаним видатковим накладним на час розгляду справи становить 20485,94 грн.

Вказана сума заборгованості також визнається відповідачем в акті звірки взаємних розрахунків, складеним станом на 20.09.2017 (арк.85).

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес способами, що встановлені договором або законом.

Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною 1 ст. 181 Господарського суду України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Дії сторін (передача продавцем товару покупцю за накладною, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що між сторонами було укладено договір поставки у спрощений спосіб.

Згідно із ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У п.1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 за № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Частиною першою ст. 222 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Судом встановлено, що позивачем за договором поставки, укладеним сторонами у спрощений спосіб, було поставлено відповідачу товар на загальну суму 21217,32 грн.

Вищевказані видаткові накладні, які підтверджують поставку товару, оформлені належним чином та наявні в матеріалах справи.

Видаткова накладна відповідає вимогам ст.9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дані накладні є первинними документами, які фіксують здійснення господарської операції (поставка товару) та початок перебігу строку для оплати за поставлений товар.

Відповідач за поставлений позивачем товар розрахувався частково, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 20485,94 грн.

Позивач звертався на адресу відповідача з вимогою №01/03 від 21.04.2017 та з вимогою №31/05 від 12.06.2017 сплатити заборгованість, однак дані вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно з приписами ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевказані обставини та приймаючи до уваги те, що відповідач не надав суду доказів на спростування наявної перед позивачем заборгованості, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення заборгованості в сумі 20485,94 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у разі задоволення позову покладається - на відповідача. У зв'язку з чим, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в розмірі 1600,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, статтями 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ХАРКІВСЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ "СЛОБОЖАНСЬКИЙ" (61029, м. Харків, Салтівське шоссе, 129, ідентифікаційний код 00381870) на користь Приватної фірми "ЄВРОБУД" (61051, м. Харків, вул.Солдатська, б.14, ідентифікаційний код 30496050) суму основного боргу в розмірі 20485,94 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1600 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 22.01.2018 р.

Суддя ОСОБА_2