Постанова

від 11.01.2018 по справі 909/740/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2018 р. Справа № 909/740/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Дубник О.П.

суддів Хабіб М.І.

ОСОБА_1

при секретарі Мокрій А.В.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Прикарпатекосервіс" б/н від 09.11.2017р. (вх. № 01-05/5398/17 від 17.11.2017р.)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 31.10.2017р.

у справі № 909/740/17 (суддя Гриняк Б.П.)

за позовом: Івано-Франківської міської ради , м. Івано-Франківськ

до відповідача: ТОВ "Прикарпатекосервіс", м. Івано-Франківськ

про стягнення збитків в сумі 92151,06 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: ОСОБА_3 - представник (довіреність в матеріалах справи).

Відповідно до п.п.9 п.1 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) в редакції Закону від 03.10.17 р. №2147-VIII справи в судах апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України не заявлялось.

У судовому засіданні 11.01.2018р. здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно ст. 222 ГПК України.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.11.2017р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 13.12.2017 року.

У судовому засіданні 13.12.2017 року у розгляді справи оголошено перерву до 11.01.2018р.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 31.10.2017р. (повний текст рішення складено 01.11.2017р.) у справі № 909/740/17 (суддя Гриняк Б.П.) позов Івано-Франківської міської ради задоволено та стягнуто з ТОВ "Прикарпатекосервіс" на користь Івано-Франківської міської ради 92151,06 грн. збитків за період з 29.11.2013 р. по 29.11.2016р. за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів та 1600,00 грн. судового збору.

Судове рішення у справі мотивоване ст. 13, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 3, ст.ст. 80, 116, 122, 123, 124, 152, 156, 157, 206 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України), ст.ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст. 224 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), п. 288.1. ст. 288 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 року №161-XIV (надалі - Закон №161-XIV), і зроблено висновок, що відповідач, не оформив відповідно до чинного законодавства користування земельною ділянкою, на якій розташовані належні йому на праві власності об'єкти нерухомості, на відповідача покладено обов'язок оформити таке право на землю, зокрема, вчинити дії з виготовлення та погодження технічної документації із землеустрою, невиконання ж цього обов'язку свідчить про наявність складу правопорушення в діях відповідача, що зумовлює його відповідальність у вигляді відшкодування збитків, завданих внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів. При цьому судом враховано фактично сплачені відповідачем суми коштів з призначенням платежу «за оренду земельної ділянки» . Також місцевим господарським судом застосовано за заявою відповідача позовну давність. ЇЇ суд обрахував з моменту складання комісією з визначення збитків власнику землі при виконавчому комітеті Івано-Франківської міської ради акту визначення збитків власнику землі від 29.11.2016 р., який затверджений рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 17 від 12.01.2017р. За висновком суду першої інстанції для позивача саме з 12.01.2017р. слід обраховувати позовну давність.

ТОВ "Прикарпатекосервіс" не погоджується з ухваленим рішенням суду, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Апелянт зазначає, що після спливу строку договору оренди землі від 03.10.2006р. товариство продовжувало використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням і щомісячно сплачувало орендну плату, однак новий договір був укладений лише 20.01.2017р. Зазначає, що судом не взято до уваги, що в матеріалах справи відсутні докази, що за весь період з часу закінчення терміну дії договору, Івано-Франківською міською радою був підготовлений проект додаткової угоди і поданий для підписання відповідачу, а останній ухилився від його укладення. Вказує про відсутність в діях відповідача протиправної поведінки та неподання позивачем доказів у підтвердження того, що після закінчення строку дії договору ним вживались заходи щодо недопущення упущеної вигоди . Зазначає, про необґрунтованість розрахунку збитків, який наданий позивачем. Вважає, що судом першої інстанції при розрахунку збитків було застосовано грошову оцінку землі, яка належним чином документально не підтверджена, оскільки існують розбіжності між нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки, що зазначена у ОСОБА_3 з технічної документації про нормативну грошову оцінку станом на 2016 рік та у розрахунку збитків, що доданий до акту визначення збитків та наводить власний розрахунок збитків. Зазначає, що судом зроблено помилковий висновок про відсутність пропуску позовної давності, оскільки позивач знав і міг довідатись протягом усього часу про можливі порушення його прав, а позивач може заявляти тільки ті вимоги, що мали місце з 01.08.2014р. по 31.07.2017р. Апелянт просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 31.10.2017р. у справі № 909/740/17 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу стверджує, що договір оренди землі від 03.10.2006р. припинив свою дію 05.12.2009р., а орендарем жодних повідомлень про намір продовжити його дію не надсилалось, а законодавством передбачено обов'язок землекористувача звернутись із клопотанням та пакетом документів, а відповідач протягом 2009-2015 років користувався земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

ТОВ "Прикарпатекосервіс" у додаткових поясненнях зазначає, що зверталось до Відділу у м. Івано-Франківську Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області і у листі отримали відповідь, що технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок за 2013-2015 роки втратила чинність, що унеможливлює проведення розрахунку нормативної грошової оцінки за вказані роки. Стверджує, про неможливість провести контррозрахунок заявлених сум збитків за 2013-2015 роки.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї та додатковими поясненнями, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши зібрані по справі докази, та дослідивши фактичні обставини у справі, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, при цьому, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду встановила наступні обставини та керувалася такими мотивами.

03.10.2006 р. на підставі п. 4.16 рішення Івано-Франківської міської ради від 28.09.2005р. між Івано-Франківською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Прикарпатекосервіс" (орендар) укладено договір оренди землі строком на 3 роки для обслуговування переобладнаних орендованих нежитлових будівель під виробничі приміщення переробки вторинної сировини на вул. Левицького, 3а (а.с. 21-22). Договір оренди зареєстровано 06.12.2006 року №040629400470 у Івано-Франківському міському відділі Івано-Франківської регіональної філії центру ДЗК при Держкомземі України і він діяв до 05.12.2009 р. включно. Ця обставина сторонами не заперечується.

Відповідачу на праві приватної власності належать нежитлові приміщення за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Левинського, 3 а.

Відповідно до ст.ст. 12, 189 ЗК України, п.п.1 п. б ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997р. №280/97-ВР (зі змінами) (далі - Закон №280/97-ВР), Положення про здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель в м. Івано-Франківську, затвердженого рішенням сесії Івано-Франківської міської ради від 28.08.2014р. № 1508-47, інспектором з самоврядного контролю за використанням та охороною земель управління самоврядного контролю Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради у присутності свідків 16.09.2016р. проведено обстеження земельної ділянки за адресою вул. І Левинського, 3а в м. Івано-Франківську площею 0,3183 га кадастровий номер 2610100000:20:009:0049 на предмет дотримання вимог земельного законодавства - наявності правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

За результатами проведення обстеження складено акт обстеження земельної ділянки №48 від 16.09.2016р., відповідно до якого встановлено, що на день проведення обстеження земельна ділянка площею 0,3183 га використовується без правовстановлюючих документів (а.с. 17).

Департаментом комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради на адресу відповідача 29.09.2016р. направлено клопотання № 1064/34.3-02/18-в від 28.09.2016р. про необхідність укладення договору оренди земельної ділянки (а.с. 19,20).

На засіданні комісії з визначення збитків власнику землі від 29.11.2016р., визначено розмір збитків, нанесених Івано-Франківській міській раді, у вигляді неодержаного доходу за час використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів, які становлять 92 151,06 грн., про що складено відповідний акт (а.с. 27-28).

ОСОБА_4 доданого до акту про визначення збитків власнику землі від 29.11.2016р. розрахунку збитків, сума неодержаного територіальною громадою м. Івано-Франківська доходу визначається збитками в розмірі 92151,06 грн., за період з 29.11.2013р. по 29.11.2016р. (а.с. 29). При здійсненні розрахунку було взято до уваги інформацію надану ДПІ у м. Івано-Франківську про сплату відповідачем 55 432,12 грн. орендної плати за вказаний період (а.с. 31).

Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 12.01.2017р. № 17 затверджено акт про визначення збитків власнику землі від 29.11.2016р. (а.с. 30).

Позивачем відповідачу надіслано лист №80/01-18/19-в від 19.01.2017 р. про необхідність добровільного відшкодування завданих збитків.

Відповідач не здійснив відшкодування заподіяних збитків у добровільному порядку.

Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення збитків, завданих користуванням земельною ділянкою комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська без правовстановлюючих документів у розмірі 92151,06 грн. за період з 29.11.2013 р. по 29.11.2016р., оскільки відповідачем не вжито заходів щодо укладення договору оренди землі.

ОСОБА_4 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЗК України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

ОСОБА_4 ст. 12 ЗК України вказано, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ст. 80 ЗК України суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

За змістом статей 122, 124 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

ОСОБА_4 ст.206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

До обов'язків землекористувачів згідно зі ст. 96 ЗК України віднесено своєчасну сплату земельного податку або орендної плати.

В ході розгляду справи суд встановив, що відповідачу на праві приватної власності належать нежитлові приміщення за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Левинського, 3 а.

03.10.2006 р. на підставі п. 4.16 рішення Івано-Франківської міської ради від 28.09.2005р. між Івано-Франківською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Прикарпатекосервіс" (орендар) було укладено договір оренди землі строком на 3 роки для обслуговування переобладнаних орендованих нежитлових будівель під виробничі приміщення переробки вторинної сировини на вул. Левицького, 3а (а.с. 21-22). Даний договір діяв до 05.12.2009 р. включно.

Враховуючи наведене, у період з 29.11.2013р. по 29.11.2016р. відповідач використовував земельну ділянку площею 0,3183 га кадастровий номер 2610100000:20:009:0049, яка заходиться за адресою за адресою вул. І Левинського, 3а в м. Івано-Франківську, без правовстановлюючих документів, які надають право користування землею.

Заподіяні збитки полягають у неотриманні доходів до бюджету міської ради, які могли бути отримані у вигляді орендної плати при укладенні договору оренди і відсутності обмежень прав власника землі.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення майнової шкоди (збитків), потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини. При цьому для стягнення збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) також необхідним є встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 152 ЗК України землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відшкодування заподіяних збитків.

ОСОБА_4 ст. 156 ЗК України землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні, зокрема, внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

ОСОБА_4 ч. ч. 1, 3 ст. 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з п. 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 284 від 19.04.1993р., зі змінами, (далі-Порядок) власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Відшкодуванню, згідно з п. 3 Порядку підлягають, зокрема, збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому неодержаним доходом є дохід, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Розміри збитків, у т.ч. неодержані доходи землекористувачів згідно п.2 Порядку, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконкомами міських (міст обласного значення) рад.

Відповідно до п. 5 Порядку (у редакції чинній з 01.01.2012р.) збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій, а при вилученні (викупі) земельних ділянок - після прийняття відповідною радою рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку підприємства, установи, організації або громадянина.

Відповідно до акту про визначення збитків власнику землі від 29.11.2016р., розрахунку збитків, сума неодержаного територіальною громадою м. Івано-Франківська доходу визначається збитками, які нанесені міській раді за час фактичного використання відповідачем земельної ділянки по вул. І Левинського, 3а в м. Івано-Франківську площею 0,3183 га складає 92151,06 грн., за період з 29.11.2013р. по 29.11.2016р. (а.с. 27-28, 29). При здійсненні розрахунку було взято до уваги інформацію надану ДПІ у м. Івано-Франківську про сплату відповідачем 55 432,12 грн. орендної плати за вказаний період (а.с. 31).

Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 12.01.2017р. № 17 затверджено акт про визначення збитків власнику землі від 29.11.2016р., завданих користуванням земельною ділянкою без правовстановлюючих документів (а.с. 30).

Розмір збитків при використанні земель без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування) земельної ділянки, дорівнює сумі, яка могла б надійти до місцевого бюджету у разі, якщо б зазначений договір був укладений між орендарем та орендодавцем, або у разі, якщо був би здійснений розрахунок земельного податку. Розмір збитків нараховується на підставі даних нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

ОСОБА_4 пп. 271.1.1., 271.1.2. п. 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

ОСОБА_4 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» від 11 грудня 2003 року №1378-IV (далі - Закон №1378-IV) за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

ОСОБА_4 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 2016 рік №1455/03-05 від 10.10.2016р. виданого Відділом Держгеокадастру у м. Івано-Франківську нормативна грошова оцінка земельної ділянки по вул. І Левинського, 3а в м. Івано-Франківську площею 0,3183 становить1 595 293,39 грн (а.с. 79).

Як вбачається з доданого до акту про визначення збитків власнику землі від 29.11.2016р., розрахунку збитків, заподіяних внаслідок використання земельних ділянок комунальної власності з порушенням законодавства (а.с. 29) вказана нормативна грошова оцінка земельної ділянки за період з 01.01.2016р. по 29.11.2016р. у сумі 2 052 430,23 грн, що перевищує суму нормативної грошової оцінки земельної ділянки згідно ОСОБА_4 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 2016 рік №1455/03-05 від 10.10.2016р.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта про те, що існують розбіжності між нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки, що зазначена у ОСОБА_4 з технічної документації про нормативну грошову оцінку станом на 2016 рік та у розрахунку збитків що доданий до акту визначення збитків. Таким чином, розмір збитків за період з 01.01.2016р. по 29.11.2016р. повинен був розраховуватись позивачем виходячи з розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки по вул. І Левинського, 3а в м. Івано-Франківську площею 0,3183 в сумі 1 595 293,39 грн, а не - 2 052 430, 23 грн.

Таким чином, враховуючи доведеність протиправної поведінки відповідача, наявність збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ "Прикарпатекосервіс " на користь Івано-Франківської міської ради збитків за період з 29.11.2013 р. по 29.11.2016р.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України щодо застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, викладену у наступних постановах: від 17.02.2016р. у справі №904/5857/14; від 02.03.2016р. у справі № 922/538/14; від 28.01.2015р. у справі № 3-210гс14; від 18.05.2016р. у справах № 3-194гс16, № 922/51/15, № 922/228/15; від 07.12.2016 р. у справі № 922/1009/15.

Щодо позовної давності, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву, вказано про те, що позивачем пропущено строк позовної давності(а.с. 40-44).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

ОСОБА_4 ст. 257 ЦК загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Норма ч.1 ст. 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Оскільки позивач, як юридична особа, набуває та здійснює свої права і обов'язки через свої органи, то його обізнаність про порушення його прав або можливість такої обізнаності слід розглядати через призму обізнаності його органів та інших осіб, до повноважень яких належав контроль у сфері земельних відносин (правова позиція відображена у постанові Верховного Суду України від 29.10.2014 р. по справі № 6-152цс14).

Враховуючи те, Івано-Франківська міська рада, як власник земельної ділянки, була орендодавцем за договором оренди землі від 03.10.2006 р., який діяв до 05.12.2009 р. включно, а тому позивачу було відомо про припинення його дії та відсутність іншого укладеного договору оренди землі та її використання відповідачем, оскільки на даній земельній ділянці розташовані нежитлові приміщення відповідача.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що у даному випадку позовну давність слід обраховувати з моменту складання комісією з визначення збитків власнику землі при виконавчому комітеті Івано-Франківської міської ради акту визначення збитків власнику землі від 29.11.2016 р. Даний акт затверджений рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 17 від 12.01.2017р. Тобто, виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради факт заподіяння збитків внаслідок користування земельними ділянками встановлено 12.01.2017р. і саме з цього моменту слід обраховувати строк позовної давності.

Однак з такими висновками суду першої інстанції не можна погодитись, оскільки право особи на звернення до суду з вимогою про захист свого права виникає з моменту, коли право цієї особи порушене (особа довідалася про порушення свого права), тобто з моменту закінчення строку дії договору оренди землі.

ОСОБА_4 ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У висновках Верховного Суду України від 01.08.2014р. у спорах щодо застосування позовної давності зазначено, що ч.4, ч.5 ст. 267 ЦК передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Отже, коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення заявлено про застосування позовної давності, та встановлено, що цей строк пропущено без поважних причин, суд на підставі ст. 267 ЦК ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності. У разі визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту.

Позивач звернувся до суду з даним позовом лише 31.07.2017р. тобто, після спливу трьох років загальної позовної давності. Проте, причин поважності чи наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, позивачем суду не подано.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, №22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» ).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта в частині пропуску позовної давності та приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків за період з 29.11.2013 р. по 31.07.2014р. у зв'язку із пропуском позовної давності.

Таким чином, зробивши перерахунок розміру збитків, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 60536,47 грн збитків за період з 01.08.2014р. по 29.11.2016р.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, часткове скасування рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 31.10.2017р. у цій справі та прийняття нового, яким позов задоволити частково та стягнути з ТОВ "Прикарпатекосервіс" на користь Івано-Франківської міської ради 60536,47 грн. збитків за період з 01.08.2014 р. по 29.11.2016р. В решті позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

ОСОБА_4 ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

ОСОБА_4 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ОСОБА_4 ч. 14 ст. 129 ГПК України суд змінює розподіл судових витрат, а тому з ТОВ "Прикарпатекосервіс" на користь Івано-Франківської міської ради слід стягнути 1051,08 грн. судового збору за розгляд позовної заяви, а з Івано-Франківської міської ради на користь ТОВ "Прикарпатекосервіс" 603,81 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 252, 254, 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задоволити частково. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 31.10.2017р. у цій справі скасувати частково і прийняти нове рішення.

2. Позов задоволити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатекосервіс" (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Левинського, 3а, код ЄДРПОУ 32873100) на користь Івано-Франківської міської ради (76004, м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 21, код ЄДРПОУ 33644700) 60536,47 грн. збитків за період з 01.08.2014 р. по 29.11.2016р. В решті позову відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатекосервіс" (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Левинського, 3а, код ЄДРПОУ 32873100) на користь Івано-Франківської міської ради (76004, м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 21, код ЄДРПОУ 33644700) 1051,08 грн. судового збору за розгляд позовної заяви.

4. Стягнути з Івано-Франківської міської ради (76004, м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 21, код ЄДРПОУ 33644700) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатекосервіс" (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Левинського, 3а, код ЄДРПОУ 32873100) 603,81 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з ст.ст. 282, 284, 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 19.01.2018р.

Головуючий суддя Дубник О.П.

Суддя Хабіб М.І.

Суддя Юрченко Я.О.