АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4
за участю
представника ОСОБА_5
власника майна ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 01 грудня 2017 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС Першого відділу Першого управління ДР ГСУ СБ України ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 , та накладено арешт на майно, а саме на грошові кошти в сумі 20000 доларів США, які були вилучені в ході проведення обшуку житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_9 .
Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявність підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження з метою збереження речових доказів.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_5 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна відмовити. Так, апелянт зазначає про відсутність підстав для накладення арешту на майно, посилаючись на ті обставини, що ОСОБА_9 не має статусу підозрюваного в рамках кримінального провадження № 42016000000004101. Також, на думку представника, слідчим не доведено тих обставин, що грошові кошти були набути злочинним шляхом та можуть бути використані як доказ. До того ж апелянт стверджує, що вилучені грошові кошти належать дружині ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , на підставі договору займу. Крім того, апелянт вважає, що обшук житлового приміщення ОСОБА_9 є незаконним, так як в ухвалі слідчого судді, якою надано дозвіл на його проведення, зазначено кримінальне провадження від 28 грудня 2017 року натомість як обшук проводився в рамках кримінального провадження № 42016000000004101 від 28 грудня 2016 року.
Також апелянт ставить питання про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді, посилаючись на ті обставини, що 01 грудня 2017 року було оголошено лише резолютивну частину судового рішення, а копію повного тексту він отримав 07 грудня 2017 року.
Прокурор, будучи повідомлений належним чином про дату розгляду справи, в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника та особи в інтересах якої подано скаргу, які підтримали подану апеляційну скаргу і просили її задовольнити, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Враховуючи ті обставини, що 01 грудня 2017 року було проголошено лише резолютивну частину постановленого судом рішення, колегія суддів погоджується з доводами викладеними в клопотанні про поважність причин пропуску строку та вважає за можливе його поновити.
Що стосується посилань апелянта про відсутність підстав для накладення арешту на майно, то колегія суддів, дослідивши надані їй матеріали, вважає їх безпідставними з огляду на такі обставини.
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на майно в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, Головним слідчим управлінням СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000004101 за фактом вчинення злочинів, передбачених ч. 4 ст. 110-2 ч. 2 ст. 364 КК України.
Відповідно до наданих суду матеріалів, в ході досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_10 , ОСОБА_11 за попередньою змовою з ОСОБА_9 , який на даний час є керівником ПАТ «Компанія «Бастіон», ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , організували проведення в АР Крим та на підконтрольній території України господарської діяльності, що пов`язана зі сплатою податків, доходів, зборів та інших платежів до бюджетів установ та організацій окупаційної влади Російської Федерації в АР Крим, що має на меті зміну меж території або державного кордону України.
28 листопада 2017 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 08 листопада 2017 року проведено обшук житлового приміщення за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого серед іншого було виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 20000 доларів США.
Постановою старшого слідчого в ОВС 1 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_14 від 29 листопада 2017 року, вилучені грошові кошти було визнано речовим доказом.
Звертаючись з клопотанням про арешт вилученого майна, слідчий зазначив, що метою застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження є збереження цього майна як речового доказу.
Враховуючи вище зазначені обставини, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, дотримався вимог ст. 170 КПК України і прийшов до обґрунтованого висновку з приводу наявності підстав для задоволення вказаного клопотання та накладення арешту на зазначене в ньому майно.
Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт майна з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.
На думку колегії суддів, доводи клопотання та додані до нього матеріали містять достатньо даних, які вказують на ті обставини, що вилучені грошові кошти відповідають критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України.
Що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність у ОСОБА_9 статусу підозрюваного чи обвинуваченого у даному кримінальному провадженні, що на думку апелянта виключає можливість накладення арешту на майно, то відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Посилання представника на ті обставини, що грошові кошти належать дружині ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , на підставі договору займу, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки останнім не надано належних доказів на їх підтвердження. Додана до апеляційної скарги копія розписки не містить відомостей про її нотаріальне посвідчення, а тому не може бути належним доказом.
Також, не погоджується колегія суддів і з доводами представника з приводу незаконності проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 . Так досудове розслідування здійснюється у кримінальному провадженні № 42016000000004101 від 28 грудня 2016 року. В рамках цього провадження слідчий звернувся до суду з клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку в житловому приміщенні за місцем фактичного проживання ОСОБА_9 розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , яке ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 08 листопада 2017 року було задоволено. Зі змісту вказаного судового рішення вбачається, що предметом розгляду було саме це клопотання слідчого у кримінальному провадженні № 42016000000004101 від 28 грудня 2016 року. Дані обставини підтверджуються і наданими апеляційному суду матеріалами, а тому вказівка суду на те, що кримінальне провадження № 42016000000004101 від 28 грудня 2017 року замість 28 грудня 2016 є очевидною технічною опискою. Будь яких даних які б вказували на незаконність проведення такої слідчої дії, в матеріалах провадження не міститься.
Таким чином, з урахуванням вище наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки надані слідчим матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
У зв`язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак, подана апеляційна скарга, за викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Клопотання представника ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_5 , про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 01 грудня 2017 року, задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 01 грудня 2017 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС Першого відділу Першого управління ДР ГСУ СБ України ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 , та накладено арешт на майно, а саме на грошові кошти в сумі 20000 доларів США, які були вилучені в ході проведення обшуку житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_9 , залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_5 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не
підлягає.
Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/796/60/2018 Категорія ст. 170 КПК України
Слідчий суддя суду 1-ї інстанціїОСОБА_15
Доповідач ОСОБА_1
Суд | Апеляційний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 16.01.2018 |
Оприлюднено | 27.02.2023 |
Номер документу | 71719248 |
Судочинство | Кримінальне |
Кримінальне
Апеляційний суд міста Києва
Присяжнюк Олег Богданович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні