Ухвала

від 16.01.2018 по справі 757/68717/17-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі ОСОБА_4

за участю прокурора ОСОБА_5

представника ОСОБА_6

особи в інтересах якої подано скаргу ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 16 листопада 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю Департаменту процесуального керівництва кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 , та накладено арешт на майно, а саме на грошові кошти, які були вилучені 15 листопада 2017 року в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_1 , в сумі 100 000 гривень та 6000 доларів США.

Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що заявником доведена наявність підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження з метою збереження речових доказів.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_7 , адвокат ОСОБА_6 , просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання слідчого відмовити. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що вилучені грошові кошти не є власністю ОСОБА_9 , а належать його матері ОСОБА_7 , у якої відсутній процесуальний статус підозрюваної чи обвинуваченої в рамках кримінального провадження № 42017000000000104. Вказані кошти, як стверджує представник, ОСОБА_7 отримала в борг. Дані обставини, на думку апелянта, спростовують доводи слідчого з приводу того, що вилучене майно є предметом злочину. Будь-яких даних, які б давали підстави вважати, що грошові кошти мають ознаки речових доказів, згідно доводів апеляційної скарги, стороною обвинувачення не надано. Таким чином, представник вважає, що підстави для накладення арешту на майно відсутні, оскільки слідчим не доведено тих обставин, на які він послався у поданому клопотанні.

Також, апелянт ставить питання про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді, посилаючись на ті обставини, що розгляд клопотання про арешт майна відбувся без повідомлення його власника, а копію постановленого судом рішення останнім було отримано 29 листопада 2017 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника та особи в інтересах якої подано скаргу, які підтримали подану апеляційну скаргу і просили її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання слідчого про арешт майна відбувся без повідомлення його власника, колегія суддів погоджується з доводами викладеними в клопотанні про поважність причин пропуску строку та вважає за можливе його поновити.

Що стосується посилань апелянта про відсутність підстав для накладення арешту на майно, то колегія суддів, дослідивши надані їй матеріали, вважає їх безпідставними з огляду на такі обставини.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя, під час розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на майно, в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000000104 від 18 січня 2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 382 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що службові особи ГУ ДФС у Київській області та ГУ ДФС у місті Києві, виконуючи покладені на них обов`язки щодо боротьби з протидії незаконному обігу підакцизних товарів, з метою особистого збагачення, діючи умисно за попередньою згодою з представниками ТОВ «ТК «ТОП Логістік плюс» протягом 2016-2017 років організували та використовують схему незаконного заволодіння майном юридичних та фізичних осіб та не виконують судові рішення, що набрали законної сили, чим завдають шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб.

При цьому, встановлено, що організатори і члени групи, з метою прикриття власної протиправної діяльності використовують низку юридичних осіб, зареєстрованих як на учасників так і на осіб, які не мають реального відношення до їх фінансово-господарської діяльності, зокрема: ТОВ «ТК «ТОП Логістік плюс», ТОВ «Мітлс МФК», ТОВ «АГНКС Заправка», ТОВ «Енергетик-2016», ТОВ «Складсервіс Україна», ТОВ «Аріоліс», ТОВ «Іско Сервіс», ТОВ «Жуляни торг сервіс». Саме вказані підприємства використовуються для реалізації вилучених підакцизних нафтопродуктів через низку підконтрольних невеликих автозаправних станцій.

Загалом протягом 2014-2017 років співробітникам ДФС України, без погодження із власниками (ТОВ «Форінт», ФОП ОСОБА_10 , ТОВ «Екооілгруп», ТОВ «Інлекс-груп» та інші) вилучене в ході обшуків, або під час складання адміністративних протоколів майно передавалось на відповідальне зберігання до ТОВ «ТК «ТОП Логістік плюс», директором якого до 10 жовтня 2017 був ОСОБА_11 . До теперішнього часу майно у повному обсязі більшості підприємств не повернуто у зв`язку із частковою відсутністю його на складах підприємства, або через вимагання вказаної комерційної структури оплатити грошові кошти нібито за його зберігання.

Встановлено, що ОСОБА_9 , за участі співробітників правоохоронних органів (оперативних працівників та слідчих податкової міліції, підрозділів Національної поліції), організував схему незаконної реалізації, вилучених в кримінальних та адміністративних провадженнях товарно-матеріальних цінностей у суб`єктів господарювання (в більшості випадків підакцизних товарів), із залученням підконтрольних підприємств, внесених у реєстр як ті, що можуть надавати відповідні послуги.

Для реалізації своїх намірів, ОСОБА_9 організував групу в яку входять ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та інші, яка має стійку ієрархічну структуру з визначеними функціональними обов`язками, обізнаністю членів про роль один одного та єдиною протиправною метою, скерованою на вчинення злочинів.

15 листопада 2017 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2017 року було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 100000 грн. та 6000 доларів США.

Звертаючись з клопотанням про арешт вилученого майна, слідчий зазначив, що метою застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження є збереження цього майна як речового доказу.

Враховуючи вище зазначені обставини, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, дотримався вимог ст. 170 КПК України і прийшов до обґрунтованого висновку з приводу наявності підстав для задоволення вказаного клопотання та накладення арешту на зазначене в ньому майно.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт майна з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

На думку колегії суддів, доводи клопотання та додані до нього матеріали містять достатньо даних, які вказують на ті обставини, що вилучені грошові кошти містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, або набуті кримінально протиправним шляхом, а тому відповідають критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України.

Що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність у ОСОБА_7 статусу підозрюваної чи обвинуваченої у даному кримінальному провадженні, що на думку апелянта виключає можливість накладення арешту на майно, то відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Посилання представника на ті обставини, що грошові кошти належать матері ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , на підставі займу, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки останнім не надано належних доказів на їх підтвердження. Додані до апеляційної скарги копії розписок не містять відомостей про їх нотаріальне посвідчення, а тому не може бути належним доказом.

Таким чином, з урахуванням вище наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки надані слідчим матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

У зв`язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак, подана апеляційна скарга, за викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Клопотання представника ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_6 , про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 16 листопада 2017 року, задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 16 листопада 2017 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю Департаменту процесуального керівництва кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 , та накладено арешт на майно, а саме на грошові кошти, які були вилучені 15 листопада 2017 року в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_1 , в сумі 100 000 гривень та 6000 доларів США, залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_6 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не

підлягає.

Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/796/50/2018 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанціїОСОБА_17

Доповідач ОСОБА_1