Рішення

від 17.01.2018 по справі 480/780/17

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/780/17

Провадження № 2/480/102/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

17 січня 2018 року

Миколаївський районний суд Миколаївської області, в складі головуючого судді Шаронової Н.О., за участю: секретаря судового засідання Шуріної Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовом Миколаївського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

встановив:

10 травня 2017 року Миколаївський районний центр зайнятості (далі - позивач) звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення коштів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що 30 вересня 2016 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до позивача Миколаївського районного центру зайнятості, з метою працевлаштування. 03 жовтня 2016 року відповідачу надано статус безробітного, і з 07 жовтня 2016 року відповідачу призначена допомога по безробіттю, яку він мав отримувати у період з 07 жовтня 2016 року по 01 жовтня 2017 року, включно.

Позивач зазначив, що при проведенні позивачем обміну даними з ОСОБА_1 обласним центром екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Миколаївської обласної ради, позивачем було з'ясовано, що відповідач ОСОБА_2 з 01 грудня 2016 року по теперішній час перебуває в трудових відносинах з ОСОБА_1 обласним центром екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Миколаївської обласної ради, відповідно до витягу з наказу № 515-к від 28.11.2016. Позивач вказував на те, що відповідачем були надані недостовірні відомості, що призвело до того, що сприяло незаконному отриманню відповідачем допомоги по безробіттю за період з 01 грудня 2016 року по 05 грудня 2016 року на загальну суму 287 грн. 18 коп.

Вказану суму заборгованості позивач просив стягнути з відповідача.

Усудове засідання представник позивача, не з'явився; з заяви, поданої представником позивача 17 січня 2018 року до суду, вбачається, що позивач позовні вимоги підтримує, просить розглянути справу без участі його представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач без повідомлення причин у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час, дату і місце судового засідання; відзив не подав.

Відповідно до положень ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд ухвалив розглядати справу в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

Відповідно до копії персональної картки № 146816092900003, а також копії заяви від 30 вересня 2016 року про надання статусу безробітного, 30 вересня 2016 року, на підставі ч. 1 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення" відповідачу ОСОБА_2 надано статус безробітного (а. с. 6, 7).

Згідно з копією Акту розбіжностей даних про доходи під час обміну інформації між центром зайнятості та ДПА від 09.03.2017 встановлено, що ОСОБА_2 дійсно перебуває у трудових відносинах з ОСОБА_1 обласним центром екстреної медичної допомоги та медицини катастроф з 01.12.2016 по сьогодення (а. с. 9).

Так, судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_2, під час перебування на обліку в Миколаївському районному центрі зайнятості,не подано відомостей про працевлаштування з 01 грудня 2016 року.

Відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 9 Закону України "Про зайнятість населення" кожен має право на соціальний захист у разі настання безробіття, що реалізується шляхом участі в загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття, яке передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття.

Відповідно до п. 2) ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Згідно з п. 8) ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 7, ч. ч. 1, 2 ст. 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття, зокрема право на допомогу по безробіттю, мають застраховані особи в разі настання страхового випадку (відсутності або втрати роботи, заробітку).

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Разом з цим згідно з ч. 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України "Про зайнятість населення" відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

Згідно з розрахунком боргу позивача ОСОБА_2 за період його незаконного перебування на обліку у Миколаївському районному центрі зайнятості, у період з 01 грудня 2016 року по 05 грудня 2016 року йому було нараховано коштів, у розмірі 287 грн. 18 коп. (а. с. 10).

13 березня 2017 року позивачем направлено повідомлення - претензію відповідачу про необхідність повернення нарахованих коштів у розмірі 287 грн. 18 коп., а також попереджено про наслідки (а. с. 11).

Станом на день розгляду спору суму виплачену суму коштів відповідач у добровільному порядку позивачу не повернув.

За таких обставин, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, ч. 1 ст. 81, ч. 6 ст. 141, ст. ст. 258, 259, ст. ст. 264 - 265, ст. 280- 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позов Миколаївського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; номер і серія паспорта НОМЕР_2) на користь Миколаївського районного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 23086174; МФО 826013; р/р № 37170305800230 у ГУДКСУ у Миколаївській області; місцезнаходження: 54036, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Веселинівська, 45) кошти в сумі 287 грн. 18 коп.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з положеннями ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно до ст. 289 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н. О. Шаронова

17.01.2018