Рішення

від 15.01.2018 по справі 910/21916/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.01.2018Справа № 910/21916/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФІЛАЙТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР КОМПЛЕКТАЦІЇ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ"

про стягнення 36 540,50 грн.

Суддя Мельник В.І.

за участю секретаря судового засідання Федорової О.В.

Представники сторін:

від позивача - Чередніченко Є.М., довіреність №01-10/2017 від 01.10.2017

від відповідача - не з`явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СОФІЛАЙТ" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР КОМПЛЕКТАЦІЇ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ" про стягнення 36 540,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням договору поставки № 17-1906/43430 від 19.06.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 порушено провадження у справі №910/21916/17, зобов'язано сторін надати свої пояснення щодо поданого позову, заперечення до відзиву та призначено розгляд справи на 15.12.2017.

В судове засіданні 15.12.2017 представник позивача з?явився, підтримав свою заяву про зменшення розміру позовних вимог, подану через відділ діловодства суду та в судовому засіданні заявив клопотання в якому просив суд не здійснювати фіксацію судового процесу технічними засобами.

15.12.2017р. набрав чинності Закон України від 03.10.2017р. N2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017р. N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Розглянувши матеріали справи № 910/21916/17, господарський суд дійшов висновку, що справу № 910/21916/17 слід розглядати за правилами загального позовного провадження, оскільки справа є складною з огляду на наявні в ній матеріали.

18.12.2017 відділом діловодства суду від представника позивача отримано додаткові документи у справі та заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою суду від 15.12.2017 призначено підготовче засідання у справі №910/21916/17 на 15.01.2018.

В судовому засіданні 15.01.2018 представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги із врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на той самий день.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом з'ясовано наступне.

19.06.2017 між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки №17-1906/43430, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати (поставити), у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари) вказаний в замовленні, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар на підставі видатково-прибуткових накладних (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 3.1 Договору загальна кількість товарів, що поставляються на умовах даного договору, асортимент, ціна за одиницю та загальна вартість товару визначаються і замовленнях, рахунках - фактурах та видатково-прибуткових накладних (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору строк поставки кожної узгодженої партії товару становить 3 календарних дні з дати узгодження партії поставки в замовленні.

Ціни на товари, що постачаються постачальником, є вільними відпускними і вказуються у прайс-листку постачальника (п. 7.1 Договору).

Згідно п. 8.1 Договору, покупець повинен сплати поставлений товар не пізніше 10 календарних днів з дати поставки товару постачальником. Оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленої партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в цьому договорі.

Позивач зазначив, що виконав взяті на себе зобов'язання у повному обсязі та поставив відповідачеві товар, останній в свою чергу вартість поставленого товару сплатив не в повному розмірі, в зв'язку із чим утворилась заборгованість в розмірі 31327,60 грн.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 31327,60 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

З огляду на прострочення відповідачем оплати за товар, поставлений згідно спірних видаткових накладних, позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 1547,76 грн., інфляційних втрат в розмірі 399,93 грн., 30% річних в розмірі 1754,47 грн.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до п. 9.3 Договору, за порушення грошових зобов'язань за Договором винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період припущення порушення винною стороною від вартості товару, поставку якого прострочено, за кожний день прострочення в поставці.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 1547,76 грн. Розрахунок пені відповідає матеріалам справи та умовам договору.

Відповідно до п. 8.5 Договору , в разі прострочення покупцем оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов'язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30 % річних, які нараховуються на суму заборгованості покупця за весь період користування ним грошовими коштами, які належать до сплати постачальнику.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України , боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що дії відповідача є порушенням грошового зобов'язання, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України .

Перевіривши розрахунок позивача 30% річних з простроченої суми та інфляційних, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 1754,47 грн. - 3% річних та 399,93 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76 , 77-79 , 86 , 91 , 129 , 236-241 Господарського процесуального кодексу України , Господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю ЦЕНТР КОМПЛЕКТАЦІЇ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ (02222, м. Київ, вул. Беретті, буд. 12, кВ. 126, ідентифікаційний номер 38342849) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СОФІЛАЙТ (04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових 8а, ідентифікаційний номер 39364360) основну заборгованість в розмірі 31327 (тридцять одну тисячу триста двадцять сім) грн. 60 коп., пеню в розмірі 1547 (одна тисяча п'ятсот сорок сім) грн. 76 коп., інфляційні втрати в розмірі 399 (триста дев'яносто дев'ять) грн.93 коп., 30% річних в розмірі 1754 (одна тисяча сімсот п'ятдесят чотири) грн. 47 коп., судовий збір в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

3. Видати наказ.

Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України ).

Повне рішення складено 22.01.2018.

Суддя В.І. Мельник