Постанова

від 17.01.2018 по справі 922/2688/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2018 р. Справа № 922/2688/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Ільїн О.В.,

за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,

за участю представників:

позивача - Циганенка О.П., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №669 від 20 липня 2001 року,

відповідача - Кобзар О.М.,свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1178, серія ХВ №000046, від 03 вересня 2014 року,

3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3. (керівник), наказ № 1 від 28 травня 2015 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №3213 Х/1-42) на рішення Господарського суду Харківської області від 09 жовтня 2017 року (місто Харків, суддя Калініченко Н.В., повний текст рішення складено 13 жовтня 2017 року) у справі №922/2688/17,

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Нордхавен", м. Таллін,

до - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ентекс", смт. Мала Данилівка,

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фамкор", смт. Мала Данилівка,

про визнання недійсним рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 09 жовтня 2017 року у справі №922/2688/17 (суддя Калініченко Н.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Позивач з вказаним рішенням суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2017 року апеляційну скаргу прийнято провадження та призначено до розгляду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27 листопада 2017 року з огляду на неявку у судове засідання представника 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, з метою забезпечення необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, колегією суддів було відкладено розгляд справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2017 року з огляду на необхідність надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Фамкор" інформації щодо матеріально-фінансового стану підприємства та можливості виконання зобов'язань боржника за договором позики № 3 від 03 березня 2011 року, з метою забезпечення необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, колегією суддів було відкладено розгляд справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03 січня 2018 року враховуючи непроведення судового засідання 22 грудня 2017 року з огляду на відпустку судді-доповідача Россолова В.В. та відсутністю підстав для здійснення повторного автоматизованого розподілу даної справи, розгляд апеляційної скарги призначено на 17 січня 2018 року.

У судове засідання, яке відбулось 17 січня 2018 року, з'явились належні представники сторін.

В ході проведення судового засідання від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Нордхавен" надійшла заява про виклик свідка (вх.№543) - директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фамкор" ОСОБА_3 задля встановлення обставини платоспроможності підприємства.

За змістом статті 87 Господарського процесуального кодексу України, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка (стаття 87 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до приписів частини 1 статті 89 Господарського процесуального кодексу України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Відтак, передумовою для виклику судом свідка у судове засідання в порядку статті 89 Господарського процесуального кодексу України є наявність викладених ним у письмовому вигляді показань, як доказу по справі.

В той же час, матеріали справи не містять жодних письмових показань директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фамкор" ОСОБА_3 на підтвердження певних фактів та обставин по справі, що виключає можливість виклику свідка в порядку статті 89 Господарського процесуального кодексу України та є підставою для відмови в задоволенні заяви.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила наступні обставини спору.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нордхавен", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Ентекс", про визнання недійсною передачі відповідачем прав та обов'язків за договором позики № 3 від 03 березня 2011 року, укладеним між позивачем та відповідачем, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фамкор". Позовні вимоги мотивовано тим, що передача прав та обов'язків за договором позики № 3 від 03 березня 2013 року може бути вчинена відповідачем виключно зі згоди позивача, яка відсутня. Вищевикладені обставини, на думку позивача, у відповідності до ст.ст. 3, 13, 14, 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, є підставою визнання недійсною передачі прав та обов'язків за вказаним договором позики.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що "виділ" та "передача прав та обов'язків, як заміна боржника у зобов'язанні" є самостійними та різними за змістом поняттями, які регулюються різними правовими нормами, що свідчить про непорушення з боку позичальника пункту 7.1 договору. Одночасно судом було прийнято до уваги звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Ентекс" до обслуговуючого банку та Національного банку України задля здійснення реєстрації змін до договору позики № 3 від 03 березня 2011 року та до позивача з проханнями вчинити дії, необхідні для відновлення реєстрації договору.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю "Нордхавен" вказує про надання судом неналежної оцінки пункту 7.1 договору, оскільки останній містить пряму заборону передачі прав та обов'язків позичальником за договором позики без згоди позивача, у тому числі щодо нової юридичної особи, створеної шляхом виділу. Крім того апелянтом наголошується на практичній неможливості виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Фамкор" зобовязань за договором позики.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає в повній мірі нормам законодавства зважаючи на наступне.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що 03 березня 2011 року між ТОВ "Нордхавен" та відповідачем ТОВ "Ентекс" було укладено договір позики № 3 (Том 1, а. с. 11-16).

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України). За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно наданих сторонами копій платіжних доручень (Том 1, а.с. 116-122) судом встановлено, що протягом 2012-2013 років Товариством з обмеженою відповідальністю "Нордхавен" було перераховано Товариства з обмеженою відповідальністю "Ентекс" грошові кошти у розмірі 520 000, 00 євро.

Положення статті 525 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Нордхавен" умов договору позики, створило для Товариства з обмеженою відповідальністю "Ентекс" зобов'язання у вигляді повернення позивачеві грошових коштів в розмірі 520 000, 00 євро.

В межах пункту 7.1. договору позики № 3 від 03 березня 2011 року сторони передбачили, що позикодавець та позичальник не мають права передавати свої права та обов'язки по цьому договору або будь-які інтереси, що виникають з нього, третім особам без попередньої письмової згоди сторін.

Тобто, сторонами було узгоджено застереження щодо заборони передачі права та обовязків по цьому договору або будь-які інтереси, що виникають з нього, третім особам без попередньої письмової згоди сторін.

Колегія суддів, надавши пункту 7.1. договору правову оцінку, зауважує, що передача ТОВ "Ентекс" обов'язку з повернення кредиторові 520 000, 00 євро за договором позики № 3 від 03 березня 2011 року можлива лише за умови існування попередньої письмової згоди Товариства з обмеженою відповідальністю "Нордхавен" на проведення такої дії.

Разом з тим, з копії протоколу загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Ентекс" від 25 травня 2015 року (Том 1, а. с. 17-19) вбачається, що 11 березня 2015 року відбулися загальні збори учасників ТОВ "Ентекс"; з другого питання порядку денного прийнято рішення про виділ з ТОВ "Ентекс" нової юридичної особи - ТОВ "Фамкор", формування статутного капіталу та встановлення розподілу часток; з четвертого питання порядку денного вирішили встановити строк для заявлення кредиторами вимог - протягом 2 місяців з дня публікації повідомлення про виділ, а також здійснення всіх інших передбачених законодавством заходів, повязаних з прийняттям рішення про виділ; з пятого питання порядку денного вирішили повідомити відповідного державного реєстратора про прийняте рішення щодо створення юридичної особи шляхом виділу та подати йому в установленому законодавством порядку необхідні документи для внесення до Єдиного державного реєстру відповідних записів.

Згідно з ст. 109 ЦК України, виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

На сторінці 65 у розділі "Повідомлення про прийняття засновниками (учасниками), судом або уповноваженим органом рішення про виділ" спеціалізованого друкованого засобу масової інформації "Бюлетень державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" № 312 (7) від 17 березня 2015 року опубліковано повідомлення "Ентекс" про виділ. Державною реєстраційною службою України визначено кінцевий термін для заявлення вимог кредиторами 17 травня 2015 року, про що зазначено в повідомленні (виписка з друкованого засобу "Бюлетень державної реєстрації юридичних осіб", Том 1, а.с. 61-62).

28 травня 2015 року до Єдиного державного реєстру внесено запис № 1 456 136 0000 022125 про державну реєстрацію створення юридичної особи ТОВ "Фамкор", що є правонаступником ТОВ "Ентекс".

Наявними в матеріалах справи доказами, а також усними поясненнями представників відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача підтверджено, що ТОВ "Фамкор" дійсно є правонаступником ТОВ "Ентекс", до якого за розподільчим балансом (копія розподільчого балансу на 1 травня 2015 року Том 1, а.с. 128-132) перейшли, права та обовязки відповідача за договором позики № 3 від 03 березня 2011 року.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

При цьому колегія суддів приймає до уваги позицію Верховного Суду України стосовно рівнозначності поняття "недійсності" та "незаконності" правочину, викладеної судом у "Практиці розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними", як правової можливості застосування приписів статті 203, статті 215 ЦК України при розгляді позову про визнання правочину незаконним.

Оскільки в ході виділу та створення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фамкор" Товариством з обмеженою відповідальністю "Нордхавен" не надавалось згоди на передачу прав та обов'язків за договором позики № 3 від 03 березня 2011 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ентекс" не мало необхідного обсягя цивільної дієздатності на проведення дії з фактичного переведення боргу. Таким чином, передача прав та обов'язків за договором позики № 3 від 03 березня 2011 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ентекс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фамкор" в силу пункту 7.1 договору є незаконною, та підлягає визнанню недійсною в порядку ст. 215 ЦК України.

Надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Фамкор" докази на підвердження можливості виконання обовязку Товариства з обмеженою відповідальністю "Ентекс" за договором позики № 3 від 03 березня 2011 року не впливають на оцінку судом правомірності позовних вимог, оскільки пункт 7.1 договору встановлює заборону передачі права та обов'язків по цьому договору третім особам без попередньої письмової згоди сторін, в незалежності від можливості подальшого виконання такими особами самого зобов'язання.

Колегія суддів не погоджується з позицією місцевого господарського суду з приводу нетотожності в даному випадку поняття "передачі", як зміни боржника у зобов'язанні, та "переходу" прав та обовязків за розподільчим балансом до новоствореної особи, оскільки за розподільчим балансом (що підтверджується усіма учасниками спору) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фамкор" було передано конкретний обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю "Ентекс" за договором позики № 3 від 03 березня 2011 року.

Зазначений Товариством з обмеженою відповідальністю "Ентекс" аргумент з приводу обрання Товариством з обмеженою відповідальністю "Нордхавен" неналежного способу захисту, як підстави для відмови в задоволенні позову, визнається судом також неправомірним, оскільки в силу статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Виходячи з того, що обраний позивачем спосіб захисту не суперечить закону, та, на думку особи, здатний захистити його права та інтереси, позовна вимога підлягає задоволенню у визначеному Товариством з обмеженою відповідальністю "Нордхавен" вигляді.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, а тому вказане рішення слід скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Керуючись статтею 275,276 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нордхавен" (10126, Естонія, м.Таллін, вул.Вільмсі 22-43) задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 09 жовтня 2017 року у справі №922/2688/17 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нордхавен" (10126, Естонія, м.Таллін, вул.Вільмсі 22-43) задовольнити.

Визнати недійсною передачу Товариством з обмеженою відповідальністю "Ентекс" (62341, Харківська обл., Дергачівський район, селище міського типу Мала Данилівка, Кільцевий шлях, будинок 3, ідентифікаційний код юридичної особи 14064073) прав та обов'язків за договором позики № 3 від 03 березня 2011 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нордхавен" (10126, Естонія, м.Таллін, вул.Вільмсі 22-43) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ентекс" (62341, Харківська обл., Дергачівський район, селище міського типу Мала Данилівка, Кільцевий шлях, будинок 3, ідентифікаційний код юридичної особи 14064073), до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фамкор" (62341, Харківська обл., Дергачівський район, селище міського типу Мала Данилівка, Кільцевий шлях, будинок 3, ідентифікаційний код юридичної особи 39807694).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 січня 2018 року.

Головуючий суддя В.В.Россолов

Суддя Р.А.Гетьман

Суддя О.В.Ільїн