Рішення

від 18.01.2018 по справі 384/413/17

ГОЛОВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 384/413/17

Провадження № 2/386/64/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2018 року смт. Голованівськ

Голованівський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Шкамерда К. С.

секретаря судового засідання Максютенко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики в якій вказав, що між ним на ОСОБА_2, укладено договір позики від 13.08.2014 року, за яким ОСОБА_2 позичає у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 157 500 грн., та зобов?язався повернути дану суму коштів у строк до 13.10.2014 року. Таким чином, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей і може не співпадати з датою складання розписки , яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг. Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов?язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов?язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Однак, ОСОБА_2 свої зобов?язання за розпискою не виконав, грошові кошти у строк до 13.10.2014 року не повернув та станом на 15.06.2017 року за ним рахується заборгованість в сумі 157500 грн., які він зобов?язний повернути. Боржник також зобов?язаний повернути борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми в загальній сумі 302220,45грн.

Позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість за договором позики від 13.08.2014 року в сумі 302220,45грн., та понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 3022,20 коп.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 не з?явились, представник позивача подав заяву про слухання справи у їх відсутність. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Проти ухвалення заочного рішення заперечують.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання 12.12.2017 року, 18.01.2018 року, не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, відповідно до ст. 128 ЦПК України, рекомендовані листи з судовими повістками повернулися буз вручення з відміткою інші причини, що не дали змоги виконати обов язки щодо пересилання поштового відправлення , не проживає .

Відповідно до довідки Вільшанського районного сектору УДМС України в Кіровоградській області від 26.07.2017 року №529 відповідач ОСОБА_2, зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому суд у відповідності до ч. 6 ст. 128 ЦПК України, вважає, що судовий виклик вручений відповідачу належним чином.

Оскільки позивач та його представник заперечували проти розгляду справи в заочному порядку, суд розглядає справу в загальному порядку.

Враховуючи, що сторони до суду не з?явились, суд, відповідно до ст.247 ЦПК України , вважає за доцільне ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів без участі сторін та без фіксації процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи, заяви сторін, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, укладено договір позики (розписка) від 13.08.2014 року, відповідно до якого ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 157 500 грн. без відсотків, та зобов?язався повернути дану суму коштів у строк до 13.10.2014 року (а-с.6).

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

На підтвердження вищевказаної домовленості між сторонами, та укладення договору позики, відповідачем була написана та власноручно підписана розписка позивачу. Доказів, що розписка написана не ОСОБА_2 у суду відсутні.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що незважаючи на вищенаведене, відповідач кошти до часу встановленого договором позики не повернув позивачу, таким чином, умови договору не виконав.

Згідно вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином з відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України , позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Як слідує із змісту ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки, в судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що відповідач, станом на день розгляду справи, свої зобов'язання за договором позики, в обумовлений сторонами термін, не виконав, а отже зобов'язаний повернути позивачу борг за розпискою в сумі 157500 грн., індекс інфляції за період з 13.10.2014 року по 13.06.2017 року в сумі 132111,45 грн., а також три відсотки річних в сумі 12609,00 грн.

Суд приймає до уваги розрахунок заборгованості за договором позики (розпискою), складений позивачем та перевірений судом в судовому засіданні.

Таким чином, оцінивши зібрані і дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що сумарна сума заборгованості, яку слід стягнути з відповідача в користь позивача, за прострочення виконання зобов'язання, становить 302220, 45 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Позивачем при подачі позову було сплачено судовий збір в сумі 3022,20 грн., що стверджується квитанцією від 15.06.2017 року, що підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 1 3, 76-77, 89, 263, 265 ЦПК України , ст.ст. 525,526, 530, 1046, 1047 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_4, заборгованість за договором позики від 13.08.2014 року в сумі 302220 грн. 45коп. та судовий збір в сумі 3022грн.20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через Голованівський районний суд Кіровоградської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний суддею 23.01.18 р.

Суддя Шкамерда К. С.