Рішення

від 22.01.2018 по справі 307/2803/17

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/2803/17

Провадження № 2/307/283/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2018 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі

головуючого судді Розман М.М.

при секретарі Цех Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лопухівської сільської ради, де третя особа Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області про визнання права власності на самочинне будівництво,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Лопухівської сільської ради, де третя особа Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області про визнання права власності на самочинне будівництво. В позовній заяві зазначила, що нею в 2016-2017 роках самочинно побудовано торгово-виробничий комплекс, який включає в себе адмінбудівлю та цех(навіс) для переробки деревини, що знаходиться за адресою в с.Лопухів, вул.. Полонинська, 76 а , Тячівського району. Після цього у 2016 році під уже збудований торгово-виробничий комплекс нею отримано земельну ділянку кадастровий номер 2124484400:03:002:0016, площею 0.1422 га з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд, підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. А після отримання земельної ділянки виготовлено технічну документацію на вказане нерухоме майно, згідно якої площа адмінбудувлі становить 23.4 м.кв., а площа цеху (навісу) для переробки деревини становить 384.8 м.кв. Під час проведення будівельних робіт нею були дотримані будівельні, архітектурні, санітарні та екологічні норми та права інших осіб даним будівництвом не порушені.

З врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить визнати за нею право власності на самовільно збудований торгово-виробничий комплекс, загальною площею 384.2 м.кв., що знаходиться в с.Лопухів по вул.Полонинській, 76 а , Тячівського району Закарпатської області.

Представник позивачки в судове засідання не з'явився, однак згідно поданої до суду заяви просив провести розгляд справи у його та позивачки відсутності, позовні вимоги підтримує та просить позов задоволити, а тому суд в порядку ст. 223 ч.1 ЦПК України розглянув справу у їх відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Представник Лопухівської сільської ради в судове засідання не з'явився, однак згідно поданої до суду заяви просив провести розгляд справи у відсутності представника, проти задоволення позову не заперечує, а тому суд в порядку ст. 223 ч.1 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Представник Державної архітектурно-будівельної інспекції України в судове засідання не з'явився, хоч належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому суд в порядку ст. 223 ч.1 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

На підставі ст. 247 ч. 2 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 самовільно побудувала нежитлову будівлю - торгово-виробничий комплекс, загальною площею 384.2 м.кв., який включає в себе цех (навіс) для переробки деревини та адмінбудівлю, що розташований в с.Лопухів по вулиці Полонинській, 76 а , Тячівського району Закарпатської області України.

Об'єкт побудовано на земельній ділянці площею 0.1422 га., кадастровий номер 2124484400:03:002:0016, що розташована в с.Лопухів по вулиці Полонинській, Тячівського району Закарпатської області , яка належить позивачці ОСОБА_1 на праві приватної власності згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ( а.с.7).

На даний час виготовлено проект технічної документації на самовільно побудований торгово-виробничий комплекс (а.с.8-13).

Листом управління ДАБІ в Закарпатській області № 1007-1.20/2/1538Х від 27.11.2017 року позивачку повідомлено про неможливість прийняття об'єкта в експлуатацію, так як об'єкт будівництва не підпадає під дію Порядку прийняття в експлуатацію і проведення технічного обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт.

Цим же листом рекомендовано вирішити питання про визнання права власності на будівлю у судовому порядку та відповідно подати декларацію про готовність до експлуатації ( а.с.23).

Відповідно до довідки Лопухівської сільської ради від 26.06.2017 року за №1597 встановлено, що поштову адресу вул.. Полонинська, 34, змінено на поштову адресу с.Лопухів, вул.. Полонинська, 76 а (а.с.6).

Згідно із частиною першою статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до вимог статей 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), якою вона має право володіти, користуватися та розпоряджатися.

Згідно частини третьої статті 375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Виходячи із положень ч.ч. 3, 5 статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пунктах 3, 4, 9 Постанови від 30.03.2012 р. № 6 Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва) роз'яснено, що право власності у порядку, передбаченому частиною третьою статті 376 ЦК України, може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або нерухоме майно, яке створено у зв'язку зі знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом. При розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Судам слід мати на увазі, що відповідно до статті 26 Закону № 2780-XII спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства. За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК, частина перша статті 3 Цивільного процесуального кодексу України. У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Пунктом 12 цієї ж постанови роз'яснено, що у справах, пов'язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК). Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 ЦК). Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

У правовій позиції висловленій Верховним Судом України при розгляді справи N 6-1328цс15 зазначено, що згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним. Водночас згідно із частиною третьою статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду. При цьому слід ураховувати положення частини першої статті 376 ЦК України, а саме: наявність в особи, що здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об'єкті нерухомості.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що до правовідносин сторін слід застосувати правила ч.3 ст.376 ЦК України і позов про визнання права власності на зазначене будівництво задовольнити.

Судові витрати в частині сплати судового збору слід покласти на позивачку.

Керуючись ст.ст. 12 , 13 , 223 ч.1, 229 , 247 , 258 , 259 , 263-265 ЦПК України , ст. 376 ч.3 ЦК України,

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженкою ІНФОРМАЦІЯ_2 України право власності на об'єкт нерухомого майна - торгово-виробничий комплекс, загальною площею 384.2 м.кв., що розташований с. Лопухів по вулиці Полонинській, №76 а , Тячівського району Закарпатської області України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області в 30-денний строк з дня його проголошення (складання), при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу 13 Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Повний текст рішення складено 22 січня 2018 року.

Головуючий: М.М.Розман