Постанова

від 23.01.2018 по справі 2а-6686/12/1470

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.01.2018 Київ К/9901/466/18 2а-6686/12/1470 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Стивідорна компанія Агроконтракт на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 р. (судді: Запорожан Д.В., Яковлев Ю.В., Жук С.І.) у справі № 2а-6686/12/1470 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Стивідорна компанія Агроконтракт до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

26 грудня 2012 року Стивідорна компанія Агроконтракт (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 103808 грн., з яких: за основним платежем - 74026,00 грн., штрафні (фінансові) санкції у розмірі 29782 грн.

Позивач мотивував свої позовні вимоги тим, що це податкове повідомлення-рішення не відповідає чинному законодавству.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року позов задоволено повністю з мотивів правомірності формування позивачем податкового кредиту на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, які відображають реальність господарських операцій, та спричинили реальні зміни майнового стану платника податків.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 17 жовтня 2013 року постанову суду першої інстанції скасував, а в задоволенні позову відмовив з мотивів визначення позивачем об'єктів оподаткування на підставі неповних даних первинної документації, яка б свідчила про наявність змін майнового стану платника податків у зв'язку зі здійсненням господарських операцій.

Суди попередніх інстанцій встановили, що податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Де Карга (код ЄДРПОУ 37104678) за серпень, грудень 2010 року, лютий, червень - листопад 2011 року, лютий 2012 року, Приватним підприємством ВКФ Універсал-центр (код ЄДРПОУ 32884421) за лютий 2011 року, результати якої викладені в акті перевірки від 07.12.2012 року № 3861/22-200/30396991, у якому зафіксовані порушення пп.7.4.1, пп.7.4.5, п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР), п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 74026 грн.

На підставі акту перевірки згідно пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 та абз.1, 2, 3, 4 п.123.1 ст.123, п.7 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25 грудня 2012 року № 0001360231 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму у 103808 гривень (основний платіж - 74026 гривень, штрафні (фінансові) санкції - 29782 гривень). Правовими підставами збільшення суми податкового зобов'язання податковим органом визначені ті ж самі норми, що викладені у висновках акту перевірки.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність обов'язків або прав одного платника податків вимагати від іншого суб'єкта господарювання інформації чи підтвердження фактів належного подання ними звітності, сплати податків до бюджету, або контролювати показники податкової звітності.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, вказав на недостатність первинних документів, зокрема, відсутність актів інвентаризації активів та зобов'язань, бухгалтерського обліку та фінансової звітності на підтвердження наявності змін його майнового стану у зв'язку зі здійсненням господарських операцій. Крім того, апеляційний суд в постанові зазначив, що всупереч основному виду діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Де Карга , яким є роздрібна торгівля з лотків та на ринках, позивач задокументував отримання від цього контрагенту послуг з розвантаження вантажів, які перевозилися пароплавами.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати це рішення та залишити в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року.

Доводами касаційної скарги Товариство спростовує висновок суду апеляційної інстанції, який ґрунтується на положеннях пп. г п.3 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 року N 69, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 серпня 1994 р. за N 202/412, зазначивши, що у цій нормі йдеться лише про певні види фактів, який може встановлювати керівник підприємства щодо дій своїх посадових осіб. Дана норма не передбачає обов'язку контролюючого органу встановлювати факти зловживань в господарській діяльності. Натомість, скаржник послався на п.20.1.9. ст. 20 ПК України, який встановлює обов'язок платників податків проводити інвентаризацію за вимогою контролюючого органу. Відповідачем під час перевірки не вимагалось здійснення Товариством інвентаризації особових засобів.

В касаційній скарзі Товариство посилається на безпідставність доводів суду апеляційної інстанції відносно того, що послуги з розвантаження не є основним видом діяльності контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю Де Карга . Позивач зазначає, що довідка статистичного управління є лише результатом статистичного спостереження та не обмежує діяльність юридичної особи.

Податковим органом, надані заперечення на касаційну скаргу, в яких викладені фактичні обставини, встановлені перевіркою контролюючого органу.

Учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду якої повідомлені належним чином. Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 345 КАС України.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Водночас, пункт 198.3 статті 198 ПК встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Аналіз норм Податкового кодексу України та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV) свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, в тому чисті податковими накладними, які відображають реальність таких операцій, та спричинили реальні зміни майнового стану платника податків.

Оцінка документів, як письмових доказів здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 70 КАС України, частиною четвертою якої передбачалось, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Аналогічна норма закріплена частиною другою статті 74 КАС України (в редакції Закону від 3.10.2017 року).

У даній справі в основу складу податкового правопорушення покладені взаємовідносини позивача з його контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю Де Карга та Приватним підприємством ВКФ Універсал-центр .

Належність та достовірність первинних документів, складених позивачем за результатом здійснення господарських операцій з двома контрагентами встановлена судом першої інстанції.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо не підтвердження реальності здійснення Товариством господарських операцій. Суд апеляційної інстанції обґрунтовує свої висновки фактами, які самі по собі не впливають на здійснення господарських операцій (відсутність актів інвентаризації, відсутність контрагентів за місцем їх знаходження, виконання контрагентом послуг, які не є його основним видом діяльності). Таким чином, суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме, принцип допустимості доказів, за яким обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування відповідно до частини другої статті 74 КАС України.

Відтак, збільшення грошового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення положень пункту 198.6 статті 198 ПК України (податкове правопорушення) платником податків пов'язане з правомірністю віднесення до податкового кредиту суми податку та одночасним виконанням усіх трьох умов такого віднесення. Податок має бути сплачений (нарахований), нарахування проводиться у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, формування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної.

В межах розгляду даної справи має місце неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до скасування цим судом рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, що є підставою для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції і залишення в силі рішення суду першої інстанції відповідно до статті 352 КАС України.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Стивідорна компанія Агроконтракт задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року у справі № 2а-6686/12/1470 скасувати.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року у справі № 2а-6686/12/1470 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді І.А.Васильєва

С.С.Пасічник