Рішення

від 18.01.2018 по справі 911/3319/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2018 р. Справа № 911/3319/17

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., при секретарі судового засідання Гришко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства Київський метрополітен

до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Технополіс

про стягнення 4 860, 96 грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: не з'явилися

Обставини справи:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 4 860, 96 грн. штрафу за прострочення виконання зобов'язання за договором № 651-Ш-16 від 30.09.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо поставки товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.11.2017 порушено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 30.11.2017 та зобов'язано сторін надати певні документи.

29.11.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшов супровідний лист № 12/04-1313 від 29.11.2017 (вх. № 25478/17 від 29.11.2017), до якого додано витребувані судом документи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.11.2017 розгляд справи відкладено на 21.12.2017 у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача та невиконанням ним вимог суду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.12.2017, у зв'язку з набуттям чинності Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-VIII від 03.10.2017, розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 11.01.2018 та зобов'язано сторін вчинити певні дії.

До господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення по справі № 12/04-17 від 09.01.2018 (вх. № 215/18 від 09.01.2018).

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.01.2018 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 18.01.2018.

Присутній у судовому засіданні 18.01.2018 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду справи, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 та ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 18.01.2018, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

30.09.2016 між сторонами укладено договір № 651-Ш-16, за умовами якого відповідач зобов'язався поставити та передати у власність позивача у встановлений термін Причепи та напівпричепи; контейнери код 29.20.2 згідно з ДК 016-2010 (великогабаритні контейнери, код 44613000-0 за ДК 021:2015), надалі - товар, визначений в якості, кількості та за ціною, які зазначені у Специфікації (додаток 1) до договору, що є його невід'ємною частиною, а позивач зобов'язався прийняти товар і сплатити його вартість.

Відповідно до п. 3.1 та 3.2 договору ціна на товар встановлюється в національній валюті України - гривні та з урахуванням вартості тари (упаковки), транспортування і всіх накладних витрат.

Згідно з п. 3.3 договору сума цього договору становить 31 980, 00 грн., в тому числі ПДВ 5 330, 00 грн.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що розрахунок за поставлений товар здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування позивачем грошових коштів на поточний рахунок відповідача протягом 10 календарних днів з дати поставки товару на підставі видаткової накладної.

Відповідно до п. 5.1 договору поставка товару здійснюється протягом 10 календарних днів з дати підписання сторонами та скріплення печатками сторін даного договору.

Згідно з п. 5.2 договору поставка товару здійснюється на умовах DDP - склад позивача (відповідно до Міжнародних правил Інкотермс - 2010 ) за адресою: 04209, м. Київ, вул. Озерна, 3, проммайданчик електродепо Оболонь .

Пунктом 5.5 договору передбачено, що датою поставки партії товару є дата, коли товар був переданий у власність позивача в місці поставки.

Відповідно до п. 5.6 договору зобов'язання відповідача щодо поставки товару вважаються виконаними у повному обсязі з моменту передачі поставленого товару у власність позивача у місці поставки на підставі видаткової накладної.

Згідно з п. 6.3.1 договору відповідач зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені даним договором.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та даним договором.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі затримки поставки товару, або поставки товару не в повному обсязі, відповідач сплачує штраф у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару за кожен день затримки, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого товару.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2016.

Згідно з п. 10.3 договору закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Додатком № 1 до договору сторони узгодили Специфікацію та Технічні дані щодо товару, який повинен бути поставлений згідно договору № 651-Ш-16 від 30.09.2016.

Позивач стверджує, що відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань щодо поставки товару у строк встановлений договором, а саме до 10.10.2016.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача направлялися листи № 16/10-1266 від 12.10.2016 та № 16/10-1350 від 02.11.2016 з проханнями надати інформацію щодо орієнтовної дати поставки товару, прискорити термін поставки товару та дотримуватися умов договору.

Крім того, позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія № 12/04-204 від 01.03.2017 з вимогою сплатити відповідно до п. 7.2 договору штраф у розмірі 6 268, 08 грн. у зв'язку з непоставкою товару. В підтвердження направлення вказаної претензії позивач надав до суду фіскальний чек № 0642 від 01.03.2017, копія якого долучена до матеріалів справи.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач товар не поставив, на претензію не відповів та штрафу не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Згідно з п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, у судове засідання своїх представників не направив, належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання ним зобов'язань за договором № 651-Ш-16 від 30.09.2016 суду не надав.

Судом встановлено, що відповідно до п. 5.1 договору поставка товару повинна була бути здійснена відповідачем позивачу протягом 10 календарних днів з дати підписання сторонами та скріплення печатками сторін договору № 651-Ш-16 від 30.09.2016, тобто до 11.10.2016.

Оскільки строк поставки товару настав, доказів його поставки не надано, суд дійшов висновку, що до відповідача можуть бути застосовані заходи відповідальності за порушення умов договору № 651-Ш-16 від 30.09.2016, передбачені чинним законодавством України та даним договором.

Так, позивач, посилаючись на п. 7.2 договору, ст. 230 Господарського кодексу України та ст. 549 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару за кожен день затримки, який за розрахунком позивача за період з 11.10.2016 по 31.12.2016 складає 2 622, 36 грн., та штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого товару, який складає 2 238, 60 грн.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини 1, 2 ст. 217 Господарського кодексу України).

Штрафними санкціями відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України).

Видами забезпечення виконання зобов'язання за змістом положень ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов'язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений ст. 627 Цивільного кодексу України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов'язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

За змістом положень ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що пунктом 7.2 договору сторони визначили, що у разі затримки поставки товару, або поставки товару не в повному обсязі, відповідач сплачує штраф у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару за кожен день затримки, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого товару.

Тобто розмір однієї із передбачених договірної штрафної санкції (0,1 % від вартості непоставленого товару за кожен день затримки) обраховано у відсотковому розмірі за кожну добу прострочення, що за визначенням ст. 549 Цивільного кодексу України відповідає поняттю пеня .

Між тим для договірної практики та практики правозастосування сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, практичного значення не має. У такому випадку слід виходити з мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов'язання у вигляді штрафної санкції - забезпечення належного виконання зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 08.02.2017 у справі № 910/29752/15 (3-1217гс16).

Судом перевірено розрахунок штрафних санкцій, здійснений позивачем, та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

З огляду на вищезазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 860, 96 грн. штрафу за прострочення виконання зобов'язання за договором № 651-Ш-16 від 30.09.2016, що включають в себе: штраф у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару за кожен день затримки, який складає 2 622, 36 грн. та штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого товару, який складає 2 238, 60 грн., є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73-74, 76-79, 86, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства Київський метрополітен задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Технополіс (08150, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код - 32170772) на користь Комунального підприємства Київський метрополітен (03056, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 35, ідентифікаційний код - 03328913) 4 860 (чотири тисячі вісімсот шістдесят) грн. 96 коп. - штрафу та 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 24.01.2018.

Суддя Т.В. Лутак