Рішення

від 22.01.2018 по справі 910/20528/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 22.01.2018Справа №  910/20528/17 Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., при секретарі судового засідання Коверги П.П., розглянувши матеріали господарської справи за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства “Полтаватеплоенерго” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Неруд Імпекс” про стягнення боргу в сумі 72   220,88 грн. Представники сторін: не з'явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства “Полтаватеплоенерго” звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю “Неруд Імпекс” про стягнення боргу в сумі 72  220,88 грн. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором оренди приміщення котельної з обладнання за адресою: м. Полтава, вулиця П.Юрченка, 1 № 02-12-16/1 від 02.12.20016, в частині здійснення оплати за оренду приміщення у період з 01.06.2017 по 31.10.2017. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2017 порушено провадження у справі № 910/20528/17, зобов'язано сторін надати свої пояснення щодо поданого позову, заперечення до відзиву та призначено розгляд справи на 18.12.2017. 15.12.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи. 15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017р. N2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції. Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2017 призначено справу № 910/20528/17 до розгляду по суті у порядку спрощеного позовного провадження на 22.01.2018. Представники сторін у судове засідання не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляли. Згідно з ч. 1 ст. 202  ГПК України  неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами. На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи. Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами. У судовому засіданні 22.01.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,                                                                     ВСТАНОВИВ: 02.12.2016 між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (далі – орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Неруд Імпекс» (далі – орендар, відповідач)  укладено Договір оренди приміщення котельної з обладнанням за адресою: м. Полтава, вулиця П.Юрченка, 1, № 02-12-16/1  (далі – Договір), за умовами якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування  майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області (далі – майно) – приміщення котельної з обладнанням загальною площею 72 м2 за адресою: м. Полтава, вул. Петра Юрченка, 1. Майно передається в оренду з метою виробництва теплової енергії з використанням твердопаливних котлів (п. 1.2 Договору). Відповідно до п. 2.1 Договору майно, що передається в оренду, має бути передане орендареві не пізніше ніж через шість місяців з дня набрання чинності Договором, але не раніше одержання орендарем ліцензії на відповідний вид діяльності. Про передачу майна в оренду представниками орендодавця та орендаря складається відповідний акт. Орендар отримує у користування майно з моменту підписання Акту приймання-передачі вказаного майна (Додаток № 1). Стан майна зазначається в акті на момент укладення Договору. Згідно з пунктами 3.1-3.2 Договору на термін дії цього Договору майно передається орендареві в платне користування. Розмір орендної плати визначається відповідно до Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад області. Розмір орендної плати визначається, враховуючи вартість орендованого об'єкта  за результатами його оцінки, проведеної в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. У разі якщо протягом строк дії Договору оренди окремі активи, надані орендарю у складі об'єкта оренди, виводяться з експлуатації у зв'язку з їх списанням, внаслідок чого такі активи не використовуються орендарем у його господарській діяльності, проводиться перерахунок розміру орендної плати шляхом зменшення бази розрахунку орендної плати на вартість таких активів, визначену на день надання їх в оренду. За умовами п. 3.4 Договору розрахунок розміру орендної плати за користування майном відображається в Акті узгодження розрахунків (Додаток № 2) додається до цього Договору і є його невід'ємною частиною та на момент укладення Договору розмір орендної плати за перший місяць оренди складає: 13   708,33 грн., крім того ПДВ – 2   741,67 грн., разом – 16   450 грн. У відповідності до п. 3.5 Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру плати за попередній місяць на індекс інфляції. Протягом 2016 року індексація орендної плати не здійснюється. У пунктах 3.6 та 3.7 Договору сторонами погоджено, що нарахування орендної плати проводиться починаючи з дати передачі майна в оренду, відповідно до п.п. 2.1 Договору. Перерахування орендної плати проводиться до 10 числа наступного за звітним місяцем на рахунок орендодавця, з якої останній перераховує 50 %- до обласного бюджету, про що орендодавець подає щоквартальний звіт управлінню майном до 15 числа місяця наступного за звітним. Орендна плата вноситься орендарем в безготівковій формі незалежно від результатів його господарської діяльності, у розмірі та строки, визначені цим Договором. Згідно з п. 4.1.9 Договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі перераховувати на рахунок орендодавця орендну плату. Термін дії Договору оренди з 02.12.2016 до 02.11.2019 (п. 7.1 Договору). Додатком № 2 до Договору сторонами викладено Акт узгодження розрахунків плати за оренду приміщення загальною площею 72 кв.м. та виробничого обладнання котельної за адресою: м. Полтава, вул. П.Юрченка, 1, відповідно до п. 2.1 якого погоджено, що розмір місячної орендної плати складає 16   450 грн. з ПДВ. Надалі, за актом прийому-передачі об'єкту оренди від 01.06.2017 до Договору, орендодавець передав, а орендар прийняв приміщення котельної загальною площею 72 м2 з обладнанням, розташованої за адресою: м. Полтава, вулиця П.Юрченка, 1. Також, у зазначеному акті сторонами визначено перелік обладнання, що передається в оренду. Як зазначає позивач, ТОВ «Неруд Імпекс» належним чином не виконано взяті на себе зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної сплати орендної плати, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість за період з червня 2017 року по вересень 2017 року включно у розмірі 66   228,36 грн. Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку. Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України. Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічні положення містить ст. 759 ЦК України. У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України   предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Відповідно до ч. 1, 3 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. За умовами п. 3.4 Договору розрахунок розміру орендної плати за користування майном відображається в Акті узгодження розрахунків (Додаток № 2) додається до цього Договору і є його невід'ємною частиною та на момент укладення Договору розмір орендної плати за перший місяць оренди складає: 13 708,33 грн., крім того ПДВ – 2 741,67 грн., разом – 16 450 грн. Додатком № 2 до Договору сторонами викладено Акт узгодження розрахунків плати за оренду приміщення загальною площею 72 кв.м. та виробничого обладнання котельної за адресою: м. Полтава, вул. П.Юрченка, 1, відповідно до п. 2.1 якого погоджено, що розмір місячної орендної плати складає 16 450 грн. з ПДВ. У відповідності до п. 3.5 Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру плати за попередній місяць на індекс інфляції. Протягом 2016 року індексація орендної плати не здійснюється. Згідно з ч. 5 ст. 762 ЦК України, ч. 3 ст. 285 ГК України та п. 4.1.9 Договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі перераховувати на рахунок орендодавця орендну плату. З доданого позивачем до позовної заяви розрахунку вбачається, що відповідачу у період з червня 2017 року по вересень 2017 року включно зобов'язаний був оплатити на користь позивача орендну плату у загальному розмірі 66   228,36 грн. За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пунктом 3.6 Договору сторони погодили, що нарахування орендної плати проводиться починаючи з дати передачі майна в оренду, відповідно до п.п. 2.1 Договору. Перерахування орендної плати проводиться до 10 числа наступного за звітним місяцем на рахунок орендодавця, з якої останній перераховує 50 %- до обласного бюджету, про що орендодавець подає щоквартальний звіт управлінню майном до 15 числа місяця наступного за звітним. Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Отже, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань, в частині своєчасної та повної сплати орендної плати, підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 66   228,36 грн. Крім основної заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 3   046,19 грн., інфляційні втрати в розмірі 2   582,96 грн. та 3 % річних в розмірі 363,37 грн. Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках  від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен день прострочення виконання. Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом  неустойки  є  грошова  сума,  її  розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. У п. 6.3 Договору сторонами погоджено, що за несплату або неповне внесення орендної плати протягом двох місяців з дня встановленого строку, відповідно до чинного законодавства України, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних за кожний день прострочення. Пеня нараховується за весь період заборгованості. Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Здійснивши власний розрахунок пені, суд дійшов висновку, про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 3   046,19 грн. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У п. 1.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України). Пунктами 3.1 та 3.2 Постанови визначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Відповідно до п. 4.1 Постанови сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. За результатом перевірки наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що позивачем не вірно здійснено нарахування інфляційних втрат, а відтак стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 363,37 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1   794,84 грн. Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість. За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 – 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити частково.       2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Неруд Імпекс» (01034, м. Київ, вулиця Велика Житомирська, будинок 20; ідентифікаційний код: 35136100) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (36008, Полтавська обл., місто Полтава, вулиця Комарова, будинок 2-А; ідентифікаційний код: 03338030) заборгованість в розмірі 66 228 (шістдесят шість тисяч двісті двадцять вісім) грн. 36 коп., пеню в розмірі 3 046 (три тисячі сорок шість) грн. 19 коп., 3% річних в розмірі 363 (триста шістдесят три) грн. 37 коп., інфляційні втрати в розмірі 1   794 (одна тисяча сімсот дев'яносто чотири) грн. 84 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі у розмірі 1   584 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. 3. В іншій частині позову відмовити. 4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складено 24.01.2018. Суддя                                                                                                    О.А. Грєхова