Постанова

від 23.01.2018 по справі 916/2969/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/2969/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: С.В. Таран,

Суддів : К.В. Богатиря, В.В. Лашина,

при секретарі судового засідання Г.Є. Бєлянкіній,

за участю представників сторін:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали;

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Гедирима Олександра Анатолійовича

на рішення Господарського суду Одеської області, прийняте головуючим суддею Н.Д.Петренко, суддями О.Ю. Оборотовою, О.В. Цісельським, 17.07.2017 о 16 год, м.Одеса, повний текст складено 18.07.2017,

у справі №916/2969/16

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Хейстек"

до відповідача: фізичної особи-підприємця Гедирима Олександра Анатолійовича

про стягнення 385696 грн

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Хейстек" (далі - ТОВ "Хейстек") звернулось з позовом з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог б/н від 17.01.2017 до фізичної особи-підприємця Гедирима Олександра Анатолійовича (далі- ФОП Гедирим О.А.) про стягнення з останнього на користь ТОВ "Хейстек" 385696грн збитків, з яких: 378696 грн збитків, заподіяних пропажею орендованого обладнання в розмірі його заставної вартості та 7000 грн витрат, понесених позивачем для відновлення свого порушеного права.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань по поверненню зворотної тари та обладнання за договором поставки №15-95 від 28.05.2015, укладеним між сторонами.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.07.2017 у справі №916/2969/16 (головуючий суддя Н.Д. Петренко, судді: О.Ю. Оборотова, О.В. Цісельський) позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з ФОП Гедирима О.А. на користь ТОВ "Хейстек" 244 800,23грн збитків та 3643,23 грн судового збору; в решті позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, фізична особа-підприємець Гедирим О.А. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 17.07.2017 у справі №916/2969/16 в частині задоволення позовних вимог скасувати та в цій частині позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що спір був розглянутий за відсутності відповідача не повідомленого належним чином про час та місце засідання суду. Крім того, скаржник, не заперечуючи факту укладення з ТОВ "Хейстек" договору поставки №15-95 від 28.05.2015, зазначає про те, що за видатковими накладними №1242 від 28.05.2015, №1561 від 23.06.2015, №1584 від 25.06.2017, №1585 від 25.06.2017 він товар не отримував та нікого не уповноважував на отримання вказаної продукції.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надіслав.

У судовому засіданні 23.01.2018 представники позивача та відповідача участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 236-241). Копії ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 про прийняття апеляційної скарги до провадження надіслані на адресу позивача та відповідача, були повернуті органом поштового зв'язку з відміткою на конверті: "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 81-83).

Проте Одеський апеляційний господарський суд вважає учасників справи такими, що були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, виходячи з приписів частини сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи; у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвала Одеського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 відповідно до приписів статті 120 Господарського процесуального кодексу України була надіслана на адресу позивача, вказану ним у позовній заяві (65098, м. Одеса, вул. Балківська, 120/1) та на адресу відповідача, зазначену останнім у його апеляційній скарзі (67700, Одеська обл., м.Білгород-Дністровськ, вул. Комсомольска, 49-а). Учасники судового процесу про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання суд не повідомляли.

За таких обставин, Одеський апеляційний господарський суд вжив усіх заходів для повідомлення позивача та відповідача про час і місце проведення судового засідання, направляючи рекомендованою кореспонденцією ухвалу про прийняття апеляційної скарги до провадження за вказаними цими учасниками адресами, а тому вважає ТОВ Хейстек та ФОП Гедирим О.А. належним чином сповіщеними про час та місце проведення судового засідання, оскільки саме вони несуть відповідальність за всі можливі наслідки неподання відомостей стосовно змін свого місцезнаходження/ місця проживання.

Колегією суддів при цьому враховано, що ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 явка повноважних представників сторін в судове засідання 23.01.2018 обов'язковою не визнавалась.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

28.05.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хейстек" ( постачальник ) та фізичною особою-підприємцем Гедиримом О.А. ( покупець ) було укладено договір поставки №15-95 (далі - договір поставки №15-95 від 28.05.2015), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити (передати у власність), а покупець прийняти і оплатити продукцію (пиво, безалкогольні напої, інші товари) в асортименті та у кількості, згідно з заявкою покупця.

Відповідно до пунктів 2.2, 5.3 договору поставки №15-95 від 28.05.2015 ціна, вартість і розгорнутий асортимент продукції вказується в накладній, яка є невід'ємною частиною договору; факт приймання продукції покупцем за кількістю та якістю підтверджується відміткою в накладній, з проставленням на ній печатки (штампа) покупця або підписом особи, уповноваженої довіреністю на отримання продукції.

У пунктах 7.1, 7.2, 7.3 договору поставки №15-95 від 28.05.2015 передбачено, що продукція постачається покупцю в металевих кегах, право власності на які залишається за третіми особами, що надали їх; металеві кеги об'ємом 30л, 50л, 25л є зворотною тарою і підлягають обов'язковому поверненню протягом 15 днів з моменту відвантаження.

Заставна вартість зворотної тари: металевих кег об'ємом 30л та 50л складає 1000грн без ПДВ; кег об'ємом 20 л - 1200 грн без ПДВ; кег об'ємом 20л, 25л, 30л з маркуванням Heineken, Paulaner Newcastle Gosser Krusovice Edelweiss - 1500 грн, в т.ч. ПДВ; кег об'ємом 30л і 50л з маркуванням Diageo Kronenbourg - 1200 грн без ПДВ (пункт 7.6 договору поставки №15-95 від 28.05.2015).

Сторонами у пункті 7.7 договору поставки №15-95 від 28.05.2015 узгоджено, що у разі неповернення зворотної тари або невиплати її заставної вартості покупцем постачальнику в 10-ти денний строк з дня настання строку її повернення, встановленого цим договором або з моменту встановлення факту її пошкодження, втрати або випадкового знищення, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі її заставної вартості; ризик випадкового знищення або пошкодження тари несе покупець з моменту отримання ним продукції в поворотній тарі.

Пунктами 10.1, 10.2 договору №15-95 від 28.05.2015 визначено, що при поставках продукції в кегах постачальник може передати покупцю в суборенду обладнання виключно з метою для розливу пива і безалкогольних напоїв, а також інше обладнання, яке сприяє просуванню і продажу продукції, що поставляється постачальником; передача і повернення обладнання здійснюється уповноваженими представниками сторін по актам приймання-передачі, в яких вказується найменування, перелік, кількість та заставна вартість переданого обладнання з посиланням на цей договір.

Згідно з пунктами 10.6, 10.7 договору №15-95 від 28.05.2015 у разі розкрадання, псування, пропажі, поломки або випадкової загибелі обладнання покупець повинен відшкодувати постачальнику заставну вартість обладнання, після чого постачальник має право розірвати договір поставки, або провести заміну обладнання і продовжити дію договору; ризик випадкової загибелі і псування обладнання несе покупець; у разі неповернення у визначений договором строк отриманого в суборенду обладнання покупець зобов'язаний сплати постачальнику штраф у розмірі його заставної вартості і по вибору постачальника чи повернути це обладнання, чи сплатити його заставну вартість постачальнику.

На виконання умов зазначеного договору позивачем передано відповідачу обладнання з розливу пива, що підтверджується актами приймання-передачі обладнання №10143 від 29.05.2015, №10174 від 02.06.2015, №10501 від 04.07.2015, №10502 від 08.07.2015, №10534 від 11.07.2015, №10638 від 01.08.2015.

Крім того, за видатковими накладними №1242 від 28.05.2015, №1561 від 23.06.2015, №1584 від 25.06.2015, №1585 від 25.06.2015 позивачем було поставлено відповідачу продукцію (пиво, квас) в асортименті. Вказана продукція постачалась у металевих кегах об'ємом 50л та 30л. Загальна вартість зворотної тари, визначена у вказаних накладних, становить 256500 грн без урахування ПДВ.

За отриманий за вказаними накладними товар відповідач розрахувався частково, про що свідчать наявні в матеріалах справи банківські виписки по рахунку позивача від 06.07.2015, 13.07.2015, 18.07.2015.

На підставі прибуткових накладних №6504 від 20.06.2015, №6165 від 15.06.2015, №6053 від 13.06.2015, №5660 від 09.06.2015 відповідачем було повернуто позивачу зворотну тару на загальну суму 98700 грн з урахуванням ПДВ.

Враховуючи неповернення відповідачем частини зворотної тари та обладнання, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення з фізичної особи-підприємця Гедирима О.А. на користь ТОВ "Хейстек" 244800,23 грн збитків у розмірі заставної вартості втраченої тари місцевий господарський суд виходив з наявності у діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для стягнення збитків, а у частині відмови про стягнення 133896 грн збитків, заподіяних втратою обладнання, та 7000грн витрат, пов'язаних з відновленням порушеного права, - недоведеністю позивачем належними та допустимими доказами факту понесення таких збитків та витрат.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1)договори та інші правочини; 2)створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3)завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4)інші юридичні факти.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у статті 16 Цивільного кодексу України, договором або іншим законом.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України, що кореспондується з положеннями частини першої статті 224 Господарського кодексу України, визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За змістом частини другої статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Відповідно до частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З огляду на положення статті 22 Цивільного кодексу України, статтей 224, 225 Господарського кодексу України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства (частина перша статті 225 Господарського кодексу України).

Сторонами у пункті 7.6 договору №15-95 від 28.05.2015 визначена заставна вартість зворотної тари, а у пункті 7.7 узгоджено застосування до покупця штрафних санкції за неповернення тари протягом 10 днів з дня настання строку на повернення у розмірі її заставної вартості.

В силу приписів частини першої статті 232 Господарського кодексу України якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.

В матеріалах справи відсутні докази сплати або застосування штрафних санкцій, передбачених пунктом 7.7 договору №15-95 від 28.05.2015 за неповернення тари, вимога про їх стягнення позивачем не заявляється, що виключає можливість реалізації норми статті 232 Господарського кодексу України.

Протиправна поведінка відповідача полягає в тому, що отримавши товар разом зі зворотною тарою, він не повернув її в повному обсязі у визначений договором №15-95 від 28.05.2015 строк. Збитки полягають у вартості втраченого майна, яка визначена сторонами у договорі у розмірі заставної вартості кег (тари). Наявний також причинний зв'язок між протиправною поведінкою ФОП Гедирим О.А. щодо втрати ним зворотної тари та понесеними збитками. При цьому, останнім не надано жодного доказу на підтвердження відсутності його вини у порушенні зобов'язання.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність у діях ФОП Гедирим О.А. всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення у спірних правовідносинах, у зв'язку з чим із відповідача обгрунтовано стягнуто на користь позивача 244800 грн збитків, до складу яких входить вартість неповернутої (втраченої) покупцем тари.

Обгрунтовано враховано при визначенні розміру заподіяних збитків і той факт, що відповідності до пункту 189.2 статті 189 Податкового кодексу України у разі якщо у строк більш ніж 12 календарних місяців з моменту надходження зворотної тари вона не повертається відправнику, вартість такої тари включається до бази оподаткування отримувача, а відтак до заставної вартості тари має бути додано 20% ПДВ.

Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147-VIII від 03.10.2017 внесено зміни, зокрема, до Господарського процесуального кодексу України та викладено його в новій редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017.

Відповідно до пункту 9 частини першої розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України у зазначеній редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Оскільки ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 у справі №916/2969/16 було відкрито апеляційне проводження та призначено справу до розгляду, суд апеляційної інстанції продовжив розгляд апеляційної скарги за правилами Господарського процесуального кодексу України в редакції, що набрала чинності з 15.12.2017.

Відповідно до частини першої 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не був належним чином сповіщений про час та місце проведення судового засідання спростовуються наступним.

Ухвали Господарського суду Одеської області у справі №916/2969/16, в тому числі ухвала про відкладення розгляду справи від 03.07.2017, були повернуті органом поштового зв'язку з відміткою на конверті "за закінченням терміну зберігання". Проте Одеський апеляційний господарський суд вважає відповідача таким, що належним чином був повідомлений про час та місце проведення судових засідань, в тому числі і того, на якому було прийнято оскаржене рішення Господарського суду Одеської області, виходячи з наступного.

Ухвали про порушення провадження у справі №916/2969/16, про відкладення розгляду справи місцевим господарським судом надсилались на адресу відповідача, вказану в позовній заяві, а саме: 67700, Одеська область, м.Білгород-Дністровський, вул. Комсомольська, 49-А.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №10003515013, отриманим за запитом головуючого судді, фізична особа-підприємець Гедирим О.А. зареєстрований за адресою: 67700, Одеська область, м.Білгород-Дністровський, вул. Комсомольська, 49-А.

Отже, про зміну свого місцезнаходження відповідач державного реєстратора не повідомляв. ФОП Гедирим О.А. несе відповідальність за всі можливі наслідки неподання відомостей стосовно змін свого місцезнаходження.

Відповідно до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 №01-8/1228 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибув, „адресат відсутній і т.п., можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом процесуальних дій.

Таким чином, місцевий господарський суд вжив усіх залежних від нього заходів для повідомлення відповідача про час і місце проведення судового засідання, направляючи рекомендованою кореспонденцією процесуальні документи по даній справі за місцем реєстрації відповідача.

При цьому колегією суддів враховується, що відповідач особисто брав участь у судових засіданнях 21.12.2016, 11.01.2017, 17.01.2017, а у судових засіданнях 18.01.2017, 19.01.2017, 27.02.2017 брав участь його повноважний представник, що відображено у протоколах судових засідань, зауваження на які в матеріалах справи відсутні.

Спростовуються наявними матеріалами справи і доводи скаржника про те, що підпис на накладних не належить відповідачеві і він не отримував товар за накладними №1242 від 28.05.2015, №1561 від 23.06.2015, №1584 від 25.06.2015, №1585 від 25.06.2015.

Зокрема, банківські виписки по рахунку позивача від 06.07.2015, 13.07.2015, 18.07.2015 свідчать про те, що ФОП Гедирим О.А. за отриманий за цими накладними товар здійснив часткові розрахунки, що вбачається із рядків "призначення платежу", які містять посилання саме на зазначені накладні.

При цьому колегією суддів враховується той факт, що під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем клопотання про проведення почеркознавчої експертизи не заявлялось. Не подано скаржником такого клопотання і на стадії апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду.

За таких обставин, перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції об'єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із чим дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм права при прийнятті рішення від 17.07.2017 не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування цього рішення колегія суддів не вбачає.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Гедирима Олександра Анатолійовича залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 17.07.2017 у справі №916/2969/16 - без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на фізичну особу-підприємця Гедирима Олександра Анатолійовича.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 23.01.2018.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя К.В. Богатир

Суддя В.В. Лашин