Постанова

від 24.01.2018 по справі 805/1445/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 року справа №805/1445/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., при секретареві судового засідання - Борисові А.А., за участю представника відповідача - Сенникова А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року в справі № 805/1445/17-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Автотехтранс до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Автотехтранс звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням уточнень просило скасувати податкове повідомлення-рішення Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області № 0004171200 від 21.09.2016 про сплату штрафу в сумі 59318,23 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено частково, внаслідок чого скасовано спірне рішення податкового органу в частині нарахування штрафних санкцій за затримку сплати грошового зобов'язання в сумі 27327,40 грн.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не врахування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що податковим органом на підставі проведеної перевірки встановлено порушення ТОВ Автотехтранс граничних строків сплати узгоджених сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість. Керуючись нормами податкового законодавства та Конституції України контролюючим органом нараховано штрафні санкції. Апелянт звертає увагу суду, що штрафні санкції не нараховуються за порушення термінів сплати розстрочених сум податкового боргу, визначених у договорі про розстрочення податкового боргу, однак за порушення термінів сплати узгоджених грошових зобов'язань по податковим деклараціям нараховуються. Отже, враховуючи наявний факт несплати суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених податкових кодексом, та факту погашення суми податкового боргу, Добропільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області наголошує на правомірності застосування штрафних санкцій та прийняття податкового рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник позивача до апеляційного суду не прибув, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання. Позивач надав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, а постанову суду залишити без змін з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Автотехтранс (далі - позивач, товариство) перебуває на обліку Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - відповідач, податковий орган, Добропільська ОДПІ).

Позивач подав до Добропільської ОДПІ податкову звітність з податку на додану вартість за травень-грудень 2014 року, січень-вересень 2015 року, листопад-грудень 2015 року із самостійно визначеною сумою грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

На підставі договору № 8/05-07-23-12-3 від 24.02.2016 розстрочено суму податку на додану вартість у розмірі 384739,67 грн (у т.ч. основний платіж - 243882,64 грн, штраф - 36313,99 грн, пеня - 104543,04 грн).

У період з 02.09.2016 по 05.09.2016 податковим органом проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ Автотехтранс з питання порушення граничних строків сплати узгоджених сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.08.2014 по 23.08.2016. За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено акт № 379/05-07-12/35237111 від 05.09.2016.

На підставі акту перевірки 21.09.2016 податковим органом сформовано, зокрема, податкове повідомлення-рішення № 00004171200, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) товариство зобов'язано сплатити штраф у сумі 59318,23 грн.

Реалізуючи право на адміністративне оскарження цього рішення позивач подав до податкових органів вищого рівня скарги, у тому числі на спірне податкове повідомлення-рішення. За результатом розгляду цих скарг рішенням Головного управління ДФС у Донецькій області № 6663/10/05-99-10-01-12-1 від 21.11.2016 та рішенням Державної фіскальної служби України № 3743/6/99-99-11-03-01-25 від 23.02.2017 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Вважаючи, що Добропільською ОДПІ в порушення вимог чинного податкового законодавства застосовано штрафні санкції, ТОВ Автотехтранс звернулось до суду з вказаним позовом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно із п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

За приписами ст. 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Пунктом 38.1 ст. 38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У відповідності до п. 32.2 ст. 32 ПК України, зміна строку сплати податку здійснюється у формі розстрочки, відстрочки.

Правове регулювання надання відстрочки та розстрочки платникам податків регламентовано статтею 100 ПК України.

За приписами п. 100.1 ст. 100 ПК України розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

Положеннями п. 100.6 ст. 100 ПК визначено, що розстрочені суми грошових зобов'язань або податкового боргу (в тому числі окремо - суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення.

Рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу у межах одного бюджетного року, відповідно до підпункту 100.8 статті 100 ПК України, приймається у такому порядку:

стосовно загальнодержавних податків та зборів - керівником контролюючого органу (його заступником);

стосовно місцевих податків і зборів - керівником контролюючого органу (його заступником) та затверджується фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки чи збори.

Згідно з п. 100.13 ст. 100 ПК України порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків встановлюється центральним органом державної податкової служби або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи в межах їх повноважень.

З метою реалізації наведеної норми Міністерством доходів і зборів України 10 жовтня 2013 року видано наказ № 574 Про затвердження Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків (далі - Порядок № 574).

Відповідно до п. 1.9 Порядку № 574 строк дії розстрочення (відстрочення) податкового боргу починається з дати прийняття органом доходів і зборів рішення про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу) та закінчується датою, зазначеною у договорі про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу), за винятком випадків дострокового погашення такого податкового боргу.

На розстрочені (відстрочені) грошові зобов'язання (податковий борг) пеня та штрафи не нараховуються з дати укладання (підписання) договору до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) податкового боргу (п. 3.9 Порядку № 574).

Таким чином, відповідно до наведених вище положень Порядку № 574 пеня та штрафні санкції не нараховуються у разі прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення (відстрочення) сплати грошового зобов'язання (податкового боргу) саме з дати прийняття такого рішення.

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій до спірного податкового повідомлення-рішення нарахування штрафних санкцій було здійснено через несвоєчасну сплату грошового зобов'язання з ПДВ: за податковою декларацією за серпень 2014 року, вересень 2014 року, жовтень 2014 року, листопад 2014 року, за рішенням про розстрочення податкового боргу № 8/05-07-23-12-3 від 24.02.2016.

Матеріалами справи підтверджено та не оспорюється сторонами, що до складу договору про розстрочення увійшли: основний борг у розмірі 243882,64 грн, який складається з часткової суми самостійно визначеного податкового зобов'язання за листопад 2014 року в сумі 14959,64 грн, уточнюючі розрахунки за грудень 2015 року за січень-грудень 2015 року; штрафні санкції у сумі 36313,99 грн за ППР № 0000211500 від 05.02.2015, № 0002041500 від 30.06.2015, № 0002031500 від 30.06.2015, № 0008711500 від 09.11.2015; пеня в розмірі 104543,04 грн, нарахована на суму боргу станом на 19.02.2016.

Тобто, у складі штрафних санкцій наявні суми за рішенням про розстрочення податкового боргу, відповідно до якого укладено договір про розстрочення податкового боргу, на які не може бути нараховано штрафні санкції.

Отже, враховуючи викладене, з дати прийняття відповідачем рішення про розстрочення податкового боргу та до закінчення строку дії договору про розстрочення податкового боргу відсутні підстави для нарахування пені та штрафів, оскільки розстрочення прямо передбачає перенесення строків сплати, а в договорі про розстрочення ці строки прямо визначені.

За таких обставин колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо неправомірного застосування податковим органом штрафних санкцій за несвоєчасну сплату розстроченого у визначеному ПК України порядку податкового боргу.

Щодо нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання за податковими деклараціями суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 16.1.4 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України та законами з питань митної справи.

За приписами п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий борг, відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Вказаною нормою Податкового кодексу України визначено обов'язок податкового органу на зарахування усіх платежів на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Визначальним при застосуванні приписів цієї статті є наявність податкового боргу.

Зміст графи призначення платежу у платіжних дорученнях за будь-яких умов не має значення, що прямо передбачено п. 87.9 ст. 87 ПК України.

Отже, сплачені позивачем суми були зараховані податковим органом в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від наміру сплати, визначеного позивачем у платіжному доручені.

Окрім цього, Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, 02 вересня 2014 року прийнято Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції № 1669-VII (надалі Закон № 1669-VII), згідно зі ст. 1 якого період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Стаття 10 Закону № 1669-VII регламентовано, що єдиним належним та достатнім документом, який підтверджує настання обставин непереборної сили як підставу для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) своїх податкових зобов'язань є наявність у такого суб'єкта господарювання Сертифікату Торгово-промислової палати про засвідчення форс мажорних обставин.

Враховуючи відсутність такого сертифікату, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ТОВ Автотехтранс не вчинено усіх можливих заходів для реалізації наданого йому права на звільнення від відповідальності протягом серпня-листопада 2014 року. Що зумовлює необхідність часткового задоволення позовних вимог товариства.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статями 139, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року в справі № 805/1445/17-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Автотехтранс до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року в справі № 805/1445/17-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 24 січня 2018 року. Повний текст постанови складений 25 січня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після складення повного тексту в порядку, визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів М. Г. Сухарьок

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук