Рішення від 25.01.2018 по справі 826/14479/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 січня 2018 року 08:00 № 826/14479/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у склад судді Пащенка К.С, за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ініціатор доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про представники сторін:скасування податкового повідомлення-рішення, позивача: Почекай М.В., відповідача: Мазира Н.О., ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Ініціатор (далі - позивач, ТОВ Компанія Ініціатор ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.06.2016 № 0041791203 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем Орендна плата з юридичних осіб на суму податкового зобов'язання у розмірі 89182,01 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 22295,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте за результатами камеральної перевірки, проведеної під час дії мораторію на проведення перевірок.

Представник відповідача в своїх запереченнях посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято у межах та на підставі наявних у контролюючого органу повноважень, виходячи з порядку розрахунку плати за землю (орендну плату), встановленого положеннями Податкового кодексу України.

В судовому засідання представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засідання заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні.

Під час розгляду справи в судовому засіданні 12.12.2017 суд, на підставі приписів ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 06.07.2005 № 2747-IV з наступними змінами, перейшов за згодою присутніх представників сторін до її розгляду в подальшому у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Враховуючи те, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 06.07.2005 № 2147-VIII (далі - КАС України), слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Таким чином, справа розглядається з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 50 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як видно з матеріалів справи, 27.07.1996 між Київською міською державною адміністрацією та ЗАТ Ініціатор укладено договір на право тимчасового довгострокового користування землею (у тому числі на умовах оренди) (далі - Договір).

Відповідно до п.п. 1.1 цього договору Київська міська державна адміністрація на підставі розпорядження від 01.07.1996 № 1022 надає, ЗАТ Ініціатор приймає в тимчасове користування земельну ділянку площею 1440 кв.м, в тому числі за рахунок громадської забудови - 1440 кв.м (капітальна 1-2 поверхова 410 кв.м, допоміжна та прилегла територія - 1030 кв.м) строком на 49 років для експлуатації та обслуговування адміністративного будинку на вул. Саксаганського, 36-б у Старокиївському районі м. Києва.

Згідно п. 2.1 договору плата за землю вноситься землекористувачем відповідно до Закону України Про плату за землю у вигляді орендної плати у розмірі двох земельних податків.

25.05.2016 на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75, п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України (далі - ПК України) відповідачем проведено камеральну перевірку з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати орендної плати ТОВ Компанія Ініціатор за період з 01.05.2013 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт № 725/26-50-15-03-17/13694033, яким встановлено порушення позивачем ст. 21 Закону України Про оренду землі та пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України, що призвело до заниження позивачем податкового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.06.2016 № 0041791203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за землю у розмірі 89782,01 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 22295,50 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення від 10.06.2016 № 0041791203 на відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд зазначає про наступне.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до п. 288.1 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Підпунктами 288.5.1 та 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 ПК України встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Аналізуючи зазначені норми в сукупності, суд приходить до висновку, що з 01.01.2011, на адміністрування орендної плати та відносини, що виникають при оренді земельної ділянки комунальної та державної власності, поширюються приписи Податкового кодексу України з усіма правилами обрахування орендної плати та наслідками недотримання порядку нарахування та справляння даного обов'язкового платежу.

Суд зазначає, що саме із зазначеного часу мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3 відсотки від їх грошової оцінки.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Враховуючи викладені норми, суд приходить до висновку, що з набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого договором оренди розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у п. 5.2 ст. 5 ПК України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України. Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного суду України від 02.12.2014 № 21-274а14 та від 14.07.2015 № 21-1699а15.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, з системного аналізу зазначених обставин, суд приходить до висновку що з 01.01.2011, відповідно до пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України, позивач зобов'язаний сплачувати орендну плату за земельну ділянку у розмірі 3 відсотка від її грошової оцінки.

Разом з тим, відповідно до ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п. 76.1 ст. 71 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України).

При цьому, згідно з п. 3 роз. ІІ Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 № 71-VІІІ Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи установлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

з 01.01.2015 на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість.

з 01.07.2015 на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Аналізуючи зазначену норму, суд приходить до висновку, що обмеження стосовно проведення перевірок (в частині їх проведення виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України) стосуються лише підприємств, з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній рік. Підприємства, у яких обсяг доходів перевищує 20 мільйонів гривень за попередній рік, не підпадають під ці обмеження. Тобто, визначальним у даному випадку є обсяг доходів за попередній рік.

Таким чином, на переконання суду, п. 3 роз. II Прикінцевих положень Закону № 71-VIII встановлюється обмеження щодо проведення всіх видів перевірок контролюючими органами суб'єктів господарювання у 2015 та 2016 роках з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік, у тому числі камеральних перевірок.

Аналогічна правова позиція викладена як у листі ДФС України від 06.05.2015 № 16102/7/99-99-15-02-02-17 Щодо проведення камеральних перевірок декларацій з податку на прибуток підприємств у 2015 - 2016 роках , так і у рішенні Вищого адміністративного суду України від 14.03.2017 у справі № 818/1452/15.

В той же час, як видно з матеріалів справи, зокрема з фінансового звіту позивача, обсяг доходів останнього за 2015 рік не перевищує 20 мільйонів гривень. Крім того, як встановлено судом позивач будь-яких заяв до відповідача щодо проведення перевірки не подавав. До суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари товариство також не відноситься. Відповідачем не надано доказів наявності дозволу Кабінету Міністрів України на проведення зазначеної перевірки, а також того, що оскаржувану перевірку проведено згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

У судовому засіданні представник відповідача також не зміг пояснити, у зв'язку з чим відповідачем проведено камеральну перевірку позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що камеральна перевірка позивача проведена відповідачем всупереч встановленим чинним законодавством обмеженням на проведення перевірок протягом 2015-2016 років.

Крім того, суд зазначає, що податкова декларація з плати за землю за 2013 рік подана позивачем контролюючому органу 12.12.2013, що підтверджується квитанцією № 2, копія якої наявна в матеріалах справи.

Разом з тим, наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013 № 165 затверджено Методичні рекомендації щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця (далі - Рекомендації).

Так, відповідно до п. 2.1 зазначених рекомендацій рекомендовано проводити камеральні перевірки даних, заявлених у податковій звітності, протягом 30 календарних днів (якщо інше не передбачено Кодексом), що настають за граничним терміном отримання такої звітності.

Судом встановлено, що граничним терміном подання податкової декларації з плати за землю за 2013 рік є 20.02.2013, а отже проведення камеральної перевірки даних такої декларації необхідно було провести протягом 30 календарних днів. Разом з тим, така перевірка проведена лише 25.05.2016, тобто за межами строку передбаченого для проведення камеральних перевірок, що свідчить про порушення відповідачем наведених норм.

Таким чином, враховуючи те, що перевірку позивача проведено із порушенням строків проведення камеральних перевірок, а також зважаючи на той факт, що таку перевірку проведено у період дії мораторію на її проведення, суд приходить до висновку, що прийняте за наслідками камеральної перевірки податкове повідомлення - рішення від 10.06.2016 № 0041791203 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення оскаржуваного рішення.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Позивач про присудження судових витрат на його користь не просив.

Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ініціатор (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 36-б, код ЄДРПОУ: 13694033) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 10.06.2016 № 0041791203 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем Орендна плата з юридичних осіб на суму податкового зобов'язання у розмірі 89182,01 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 22295,50 грн., прийняте Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 23, код ЄДРПОУ: 39468461).

Рішення відповідно до ст. 255 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Суддя К.С. Пащенко