Постанова

від 22.01.2018 по справі 301/1076/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 301/1076/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 січня 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів ДЖУГИ С.Д., ГОТРИ Т.Ю.

при секретарі ВОЛОЩУК В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 301/1076/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 освіти Іршавської районної державної адміністрації Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_3, про визнання незаконним і скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іршавського районного суду від 9 червня 2017 року, головуюча суддя Пітерських М.О., -

встановив:

ОСОБА_1 22.05.2017 звернулася до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2 освіти Іршавської райдержадміністрації мотивуючи таким. Позивач працює вчителем із музичного мистецтва в Імстичівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. Наказом начальника ОСОБА_2 освіти Іршавської РДА від 22.02.2017 № 85 позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за порушення ст. 24 Закону України Про загальну середню освіту , п. 3.2. Інструкції з ведення класного журналу учнів 5 - 11 (12) класів загальноосвітніх навчальних закладів, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 03.06.2008 № 469. Накладення дисциплінарного стягнення є необґрунтованим і незаконним.

Так, заява матері учня ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зобов'язала позивача скоригувати оцінку цьому учню. Пояснення позивача не були взяті до уваги, позивач змушений був скоригувати оцінку учневі з 9 на 10 балів. Твердження про те, що позивач користується в роботі документами, які втратили чинність, та про те, що він невірно оцінює учнів - безпідставні, оскільки відповідні критерії із посиланням на наказ МОН України від 21.08.2013 № 1222 були надані позивачу директором шкоди на початку навчального року.

Незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності спричинило у позивача душевні переживання, хвилювання за можливу втрату роботи та засобів існування сім'ї. Це принизило позивача в колективі, спричинило шкоду здоров'ю. Розмір відшкодування завданої моральної шкоди позивач оцінює у 2000,00 грн.

Посилаючись на ці обставини, на норми КЗпП України, позивач ОСОБА_1 просила визнати незаконним і скасувати наказ від 22.02.2017 № 85 і стягнути на її користь із відповідача 2000,00 грн у рахунок компенсації завданої моральної шкоди.

Рішенням Іршавського районного суду від 19.06.2017 у позові відмовлено. Додатковим рішенням цього ж суду від 07.08.2017 стягнуто зі ОСОБА_1 1280,00 грн судового збору на користь держави.

Позивач ОСОБА_1 оскаржила рішення суду від 19.06.2017 як незаконне та необґрунтоване. Зазначає, що факти порушення нею вимог законодавства, якими обґрунтовувався наказ про накладення дисциплінарного стягнення, не знайшли свого підтвердження і не були доведені відповідачем. Крім того, відповідна комісія була створена в школі, при цьому, позивача не було ознайомлено ані зі зверненням матері учня, ані з наказом про створення комісії, а дисциплінарне стягнення було накладене за фактами, які були відомі і перевірялися ще в грудні 2016 року, тому стягнення у лютому 2017 року було застосоване за цими фактами із пропуском установленого ст. 148 КЗпП України місячного строку. Просить рішення скасувати, позов - задовольнити.

У письмових запереченнях на апеляцію відповідач ОСОБА_2 освіти Іршавської райдержадміністрації вказує на її необґрунтованість, просить скаргу відхилити, рішення суду - залишити без змін. Посилається, серед іншого, на те, що дисциплінарний проступок мав місце, права позивача в частині обізнаності з обставинами перевірки не були порушені, а з урахуванням предмету відповідних перевірок не був пропущений і строк накладення дисциплінарного стягнення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4, який апеляцію підтримав, представника відповідача ОСОБА_2 освіти Іршавської РДА ОСОБА_5, який скаргу не визнав, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, оцінивши докази в сукупності, апеляційний суд приходить до такого.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову по суті внаслідок його необґрунтованості та недоведеності. Втім, погодитись із таким рішенням не можна, оскільки своїх висновків суд дійшов із порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ст. 2 ч.ч. 1, 3, ст. 3 ч. 1, ст.ст. 10, 11, 27, 31 ЦПК України в редакції, що була чинною на час звернення позивача до суду та вирішення справи судом першої інстанції, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів і на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета спору. Сторонами у справах позовного провадження є позивач - особа, яка вважає, що її право порушене і яка пред'явила вимогу про захист порушеного права, і відповідач - особа, яку відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу визначає позивач і яка, виходячи із заявленої тим правової позиції, порушує (не визнає, оспорює, заперечує) його право та має відповідати за позовом (ст. 26 ч. 1, ст.ст. 30, 33 ЦПК України). Аналогічно ці питання регулюються нормами ЦПК України в редакції, чинній на час апеляційного розгляду справи (ст. 3 ч.ч. 1, 3, ст. 4 ч. 1, ст.ст. 12, 13, ст. 41 ч. 1, ст.ст. 43, 48, 49, 51). Таким чином, по захист своїх порушених прав особа може звернутися до суду не в будь-який спосіб, а в той, що передбачений законом, правомірній вимозі відповідає обов'язок належного відповідача усунути порушення права.

Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення (ст. 303 ч. 3 і ст. 367 ч. 4 відповідних редакцій ЦПК України). Оскільки розгляд справи покладається на суд першої інстанції, а в апеляційному порядку здійснюється перевірка судового рішення, яким закінчено провадження в справі, під час апеляційного розгляду справи позивач у справі за позовом, що виник із трудових правовідносин (зокрема, про накладення дисциплінарного стягнення та відшкодування завданої неправомірними діями роботодавця моральної шкоди) не вправі змінювати позовні вимоги шляхом їх збільшення, апеляційний суд не вправі змінювати склад відповідачів у справі, зміни у складі учасників процесу допустимі лише у прямо передбачених цивільним процесуальним законом випадках (ст.ст. 27, 31-34, ст. 37 ч. 1, ст. 45 ч.ч. 2, 3, ст.ст. 107, 291, 292, ст. 304 ч. 1 і ст. 23 ч. 1, ст. 24 ч. 1, ст.ст. 43, 49-52, ст. 55 ч. 1, ст. 56 ч.ч. 2, 3, 6, ст.ст. 351, 352, ст. 368 ч. 1 відповідних редакцій ЦПК України).

Як убачається з матеріалів справи, вчитель музичного мистецтва і психолог Імстичівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів ОСОБА_1 поставила питання про визнання незаконним і скасування наказу від 22.02.2017 № 85, виданого начальником ОСОБА_2 освіти Іршавської райдержадміністрації ОСОБА_3, про застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани, та про стягнення з ОСОБА_2 освіти 2000,00 грн у якості компенсації завданої моральної шкоди (а.с. 1-2).

На підтвердження своїх правових позицій у справі та відповідних доводів як позивач, так і відповідач посилалися на обставини, зафіксовані в класному журналі (а.с. 40-41), довідці за результатами перевірки в Імстичівській ОСОБА_6 ступенів (а.с. 30-31), наказі начальника ОСОБА_2 освіти Іршавської РДА від 22.02.2017 № 85 про оголошення догани вчителю ОСОБА_1 (а.с. 3-4, 32-33), матеріалах засідання апеляційної комісії Імстичівської ОСОБА_6 ступенів у грудні 2016 року (а.с. 54, 56), заявах матері учня 6-го класу ОСОБА_7 - ОСОБА_8 від 26.12.2016 і від 20.01.2017 (а.с. 39, 57), письмових поясненнях вчителя ОСОБА_1 (а.с. 35, 36, 53, 60), інших документах і матеріалах справи.

Цими документами зафіксовано, зокрема, що заяву від 26.12.2016 про проведення оцінювання з предмету Музичне мистецтво учня ОСОБА_7 з огляду на претензії щодо неналежного оцінювання мати учня подала директору Імстичівської ОСОБА_6 ступенів ОСОБА_9 (а.с. 57). Саме наказом директора школи від 26.12.2016 № 64 була створена апеляційна комісія для розгляду зазначеної заяви (а.с. 59), письмові пояснення від 30.12.2016 вчитель ОСОБА_10 написала теж на ім'я директора школи (а.с. 53, 60) і відповідно до протоколу засідання апеляційної комісії Імстичівської ОСОБА_6 ступенів (протокол № 1 від 29.12.2016 (а.с. 54), проте витяг з протоколу засідання комісії - від 27.12.2016 року (а.с. 56)) цією створеною в школі комісією було зобов'язано ОСОБА_1 скоригувати оцінки учням 6-го класу.

Наступна заява від 20.01.2017 матір'ю учня з приводу неправомірних, на її думку, дій вчителя ОСОБА_1 була подана на ім'я начальника ОСОБА_2 освіти Іршавської РДА ОСОБА_3 (а.с. 39). Зважаючи на подання цієї заяви начальник ОСОБА_2 освіти Іршавської РДА ОСОБА_3 видала 26.01.2017 наказ № 32, яким для перевірки правильності виставлення семестрових оцінок з музичного мистецтва вчителем Імстичівської ОСОБА_6 ступенів ОСОБА_1 була створена комісія відділу (а.с. 37). В рамках перевірки правильності виставлення оцінок вчитель ОСОБА_1 давала письмові пояснення як на ім'я начальника відділу освіти ОСОБА_3 (пояснення від 26.01.2017, а.с. 35), так і на ім'я заступника директора Імстичівської ОСОБА_6 ступенів ОСОБА_11 (пояснення від 01.02.2017, а.с. 36). В результаті роботи комісії була складена вищевказана довідка з фіксацією виявлених під час перевірки фактів і обставин, на підставі якої начальник ОСОБА_2 освіти Іршавської РДА від 22.02.2017 № 85 керуючись ст. 24 Закону України Про загальну середню освіту , п. 3.2. Інструкції з ведення класного журналу учнів 5-11 (12) класів загальноосвітніх навчальних закладів, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 03.06.2008 № 496, видав наказ про оголошення догани вчителю ОСОБА_1, законність якого оспорена позивачем.

З матеріалів справи випливає серед іншого, що одні й ті самі обставини стосовно оцінювання принаймні учня ОСОБА_7 були предметом обох указаних перевірок.

Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом…, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган… зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю… і угодою сторін (ст. 21 ч. 1 КЗпП України, тут і далі норми матеріального права в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до указаних положень закону, норм передбачених ст.ст. 2, 4, 5-1, ст. 23 ч. 1 п. 1, ст. 24 ч.ч. 1, 3 КЗпП України, трудовий договір є угодою між працівником і роботодавцем, що ґрунтується на добровільному, вільному волевиявленні сторін, на підставі якого між сторонами виникають та реалізуються взаємні права та обов'язки у сфері трудових відносин.

Трудові відносини педагогічних працівників у системі загальної середньої освіти регулюються КЗпП України, Законами України Про освіту (Закон № 1060-XII), Про загальну середню освіту (Закон № 651-XIV), іншими нормами трудового законодавства (ст. 54 Закону № 1060-XII, ст. 26 Закону № 651-XIV). Орган управління освітою (ОСОБА_2 освіти Іршавської РДА (код ЄДРПОУ 36990540)) і комунальний загальноосвітній навчальний заклад (комунальна організація Імстичівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Іршавської районної ради Закарпатської області (код ЄДРПОУ 22100073)) є відповідно до ст.ст. 10, 11, 15, 18 Закону № 1060-XII, ст.ст. 8, 10, 35-37 Закону № 651-XIV юридичними особами.

Призначення на посаду та звільнення з посади педагогічних працівників державного та комунального загальноосвітнього навчального закладу здійснюється відповідним органом управління освітою за поданням керівника загальноосвітнього навчального закладу (ст. 26 ч. 2 Закону № 651-XIV). Права та обов'язки педагогічних працівників системи загальної середньої освіти визначаються Конституцією України, Законом України № 1060-XII, КЗпП України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 28 Закону № 651-XIV).

ОСОБА_2 освіти Іршавської РДА як орган управління освітою наділено повноваженнями щодо фінансування витрат на утримання закладів освіти, що є комунальною власністю, за рахунок бюджетних коштів та інших джерел (ст.ст. 14, 61 Закону № 1060-XII, ст.ст. 36, 37 Закону № 651-XIV).

Поряд із цим, Інструкцією про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженою наказом Міносвіти України від 15.04.1993 № 102 (реєстрація в Мінюсті України від 27.05.1993 за № 56), передбачено, що школі як закладу освіти належать повноваження в галузі організації та оплати праці із затвердження структури, штату, встановлення посадових окладів і ставок заробітної плати, надбавок, доплат, премій, тобто, відповідні повноваження у сфері визначення штату працівників, встановлення та регулювання умов оплати педагогічних працівників (п.п. 1, 3, 4, 5, 52, 53, 64), оплата праці провадиться виходячи із встановлених ставок заробітної плати (посадових окладів) з врахуванням підвищень, фактичного обсягу педагогічної роботи, доплат та надбавок (п. 63), а пунктом 6 Інструкції прямо визначено, що відповідальність за своєчасне і правильне встановлення працівникам ставок заробітної плати, посадових окладів, обчислення заробітної плати покладається на керівників та головних бухгалтерів (бухгалтерів) установ і закладів освіти, керівників вищестоящих органів управління.

Інструкцією з ведення класного журналу 5 - 11(12)-х класів загальноосвітніх навчальних закладів, затвердженою наказом МОН України від 03.06.2008 № 496, встановлено, що ведення журналу здійснюється класним керівником та вчителями, вони несуть особисту відповідальність за своєчасність, стан та достовірність записів (п. 2.1.); перевірка керівником (заступником керівника) навчального закладу стану ведення журналу здійснюється протягом навчального року не менше 4 разів; контроль за станом ведення класних журналів та їх збереженням як архівних документів покладається на керівника навчального закладу (п. 2.2.).

Отже, з урахуванням наведеного та приписів, зокрема, ст. 80, ст. 81 ч. 2 абз. 3, ст. 96 ч.ч. 1, 3 ЦК України, ст. 21 КЗпП України, ст.ст. 1, 4 Закону України Про оплату праці , ст. 1 Закону України Про організації роботодавців, їх об'єднання, права і гарантії їх діяльності , ст.ст. 26, 28-30 і ст.ст. 42, 46-48 відповідних редакцій ЦПК України, у ОСОБА_1 виникли трудові відносини з Імстичівською ОСОБА_6 ступенів , роботодавцем є юридична особа, яка в межах трудових відносин використовує та оплачує працю фізичної особи, є стороною в цивільній справі і за загальним правилом, оскільки іншого не передбачено, повинна самостійно відповідати за позовом у трудовому спорі. Особливості (порядок) призначення та звільнення позивача як педагогічного працівника (вчителя) зазначеної школи відповідним органом управління освітою на реалізацію повноважень такого державного органу наведеного не спростовують.

За змістом положень ст.ст. 139-142 КЗпП України, працівник зобов'язаний дотримуватися трудової дисципліни, а роботодавець зобов'язаний забезпечити належні умови для виконання цього обов'язку працівником. Догана та звільнення передбачені ст. 147 КЗпП України як стягнення за порушення трудової дисципліни, а ст. 147-1 встановлено, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

За обставинами справи, порушення трудової дисципліни, за яке було застосоване дисциплінарне стягнення, кваліфікувалося таким, що вчинене вчителем під час виконання ним трудових обов'язків, у школі, внаслідок неналежного виконання цих обов'язків, порушення вимог щодо оцінювання учнів, ведення документації тощо. Перевірка обставин дисциплінарного проступку, які у відповідній частині збігаються, здійснювалася встановленим порядком як безпосередньо школою (юридичною, з якою позивач перебуває в трудових відносинах) на реалізацію її повноважень, так і органом управління освітою (іншою юридичною особою), який в силу особливостей регулювання трудових відносин педагогічних працівників управнений на такі дії. Трудовий спір (спір щодо законності застосування дисциплінарного стягнення) має місце між ОСОБА_1 та Імстичівською ОСОБА_6 ступенів, де позивач обіймає штатну посаду. Саме школа у випадку задоволення позову про відшкодування моральної шкоди матиме обов'язок за рахунок коштів, що надходять на фінансування навчального закладу (безвідносно до особливостей такого фінансування), оплатити позивачу відповідні кошти, тож саме для школи можуть настати відповідні матеріально-правові наслідки та обов'язки сторони у трудових відносинах у зв'язку з вирішенням спору. Крім того, саме з подальшою трудовою діяльністю позивача в школі пов'язуються наслідки вирішення спору щодо законності дисциплінарного стягнення, оскільки результат спору безпосередньо впливатиме на цю діяльність, зокрема, на умови застосування дисциплінарного стягнення у разі порушення трудової дисципліни.

Відтак, трудовий спір прямо стосується Імстичівської ОСОБА_6 ступенів як роботодавця, її законних прав, обов'язків та інтересів як сторони трудового договору. Роботодавець не може бути позбавлений права при розгляді трудового спору судом (ст.ст. 150, 232, 235, 237-1 КЗпП України) захищати свою правову позицію, заперечувати доводи позову, наводити доводи щодо законності своїх дій тощо.

Таким чином, за вимогами позову, що розглядається, належним відповідачем є Імстичівська ОСОБА_6 ступенів. Водночас із урахуванням специфіки порядку призначення позивача на посаду та його звільнення, застосування дисциплінарного стягнення, способу фінансування школи та фактичної спільної відповідальності школи і органу управління освітою за дотримання порядку виплати коштів педагогічним працівникам у зв'язку з їх трудовою діяльністю, залежно від підстав і предмету конкретного позову, формулювання вимог ОСОБА_2 освіти Іршавської РДА як орган, якому надано право прийняття на роботу (призначення на посаду) працівника та застосування щодо нього дисциплінарного стягнення (ст. 147-1 КЗпП України), теж може бути належним відповідачем у справі. Саме цьому державному органу у разі задоволення позову слід буде профінансувати додаткові витрати роботодавця, що, однак, не виключає необхідності участі в трудовому спорі передусім відповідача-роботодавця, який, власне, і несе відповідальність перед працівником за порушення його прав.

Попри вищенаведене, позивач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами і пред'явив позов лише до ОСОБА_2 освіти Іршавської РДА, тоді як роботодавець, про права та обов'язки якого власне йдеться, не брав участі в справі. Суд першої інстанції правильно зазначив у рішенні, що ОСОБА_2 освіти Іршавської РДА є органом, уповноваженим застосовувати дисциплінарне стягнення щодо вчителя ОСОБА_1, і вірно виходив із належності цього відповідача в справі. Водночас особливостей спірних правовідносин у контексті суб'єктного складу сторін у справі суд не врахував, у порядку, передбаченому ст. 10 ч. 4, ст. 33, ст. 130 ч. 1, ч. 6 п.п. 1, 2, 8, ст. 160 ч. 2 відповідної редакції ЦПК України, питання про участь Імстичівської ОСОБА_6 ступенів в якості відповідача (співвідповідача) в справі не обговорив.

Тим часом, саме сторона у справі повинна доводити обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і саме відповідачу належить право визнавати, заперечувати позов, пред'явити зустрічний позов тощо (ст. 10 ч. 3, ст. 31 ч.ч. 2, 3, ст. 60 ч. 1, ст.ст. 123, 128, 174 ЦПК України у редакції на час вирішення справи місцевим судом). Докази, які оцінюються в цивільній справі, факти, що на їх підставі встановлюються, за сукупністю яких вирішується питання про права і обов'язки сторін, ухвалюється судове рішення, мають правове значення, якщо ці дії вчиняються у процесі, участь в якому беруть належні учасники у належному процесуальному статусі. У даному випадку факти щодо прав і обов'язків сторін у трудових відносинах мають правове значення, якщо встановлені у справі, в якій є належний відповідач, а саме - роботодавець.

Тож позов не був пред'явлений, а справу не було вирішено щодо всіх належних відповідачів. Суд не мав процесуальних підстав за відсутності належного відповідача для вирішення спору, як щодо його прав, так і щодо прав позивача по суті, що, крім іншого, може тягти наслідки, які випливають із положень ст. 292 ч. 1 і ст. 352 ч. 1 відповідних редакцій ЦПК України. Таке вирішення справи є неправильним у процесуальному розумінні, рішення суду не відповідає вимогам ст.ст. 212-215 ЦПК України на час вирішення справи (ст.ст. 89, 263-265 чинної редакції цього Кодексу), вищенаведені обставини виключали можливість задоволення позову, проте, не внаслідок його необґрунтованості та недоведеності, як це випливає з рішення місцевого суду, а через відсутність у справі належного відповідача, без якого про законність розв'язання спору не йдеться. Питання обґрунтованості позову по суті, інші обставини наразі значення не мають.

Виходячи з наведеного, з урахуванням положень ст. 303 ч. 3 ЦПК України в редакції на час ухвалення оскаржуваного рішення, вирішення справи без участі в ній усіх належних та необхідних для вирішення спору відповідачів було обов'язковою підставою для скасування рішення суду, а положення ст. 367 ч. 4, ст. 376 ч. 3 п. 4 чинної редакції ЦПК України прямо встановлюють, що прийняття судом рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі, є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Відтак, на підставі ст. 376 ч. 1 п. 4, ч. 3 п. 4 ЦПК України апеляцію слід задовольнити частково, рішення суду скасувати, у позові відмовити з наведених вище процесуальних підстав - внаслідок пред'явлення його не до всіх належних відповідачів.

Керуючись ст. 367 ч. 4, ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п. 4, ч. 3 п. 4, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Іршавського районного суду від 9 червня 2017 року скасувати, у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 освіти Іршавської районної державної адміністрації Закарпатської області про визнання незаконним і скасування про накладення дисциплінарного стягнення та відшкодування моральної шкоди відмовити внаслідок пред'явлення позову не до всіх належних відповідачів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 25 січня 2018 року.

Судді