Рішення

від 17.01.2018 по справі 908/2180/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 17/130/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2018 Справа № 908/2180/17

Суддя господарського суду Запорізької області Корсун В.Л.,

при секретарі судового засідання Юсубовій Д.В.,

розглянувши матеріали справи № 908/2180/17

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю «РЕС Запоріжелектромашоптторг» , 70037, Запорізька обл., Вільнянський р-н, с. Люцерна, вул. Радгоспна, 9-а

до відповідача: публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» , 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14

про стягнення 84 550,08 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 1 від 01.01.17

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

31.10.17 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна товариства з обмеженою відповідальністю «РЕС Запоріжелектромашоптторг» (далі ТОВ «РЕС Запоріжелектромашоптторг» ) про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» 84 550,08 грн. заборгованості за договором про спільне використання технологічних електричних мереж від 01.01.13 № 1-32/2, з якої: 73 177,02 грн. основний борг, 6095,19 грн. пеня, 757,16 грн. 3 % річних, 4520,71 грн. інфляційні нарахування.

Позовні вимоги обґрунтовано ст.ст. 1, 8, 11, 12, 15, 16, 205, 208, 837 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 231 Господарського кодексу України, а також неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про спільне використання технологічних електричних мереж від 01.01.13 № 1-32/2 щодо сплати позивачу послуг наданих за вказаним договором за період з січня по вересень 2017 р. у загальній сумі 73 177,02 грн. Крім того, у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано відповідачу на підставі п. 9.2.1 договору пеню та на підставі ст. 625 ЦК України - 3 % річних, індекс інфляції.

31.10.17 автоматизованою системою розподілу судової справи вищевказаний позов передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 31.10.17 судом порушено провадження у справі № 908/2180/17, судове засідання призначено на 29.11.17.

При цьому, судом в ухвалі суду від 31.10.17 по даній справі визначено відповідачем публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» (надалі ПАТ «Запоріжжяобленерго» ), а не ВАТ «Запоріжжяобленерго» , як зазначено у позовній заяві, виходячи з того, що саме такою є повне та вірне найменування відповідача станом на час порушення провадження у справі згідно із відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

28.11.17 позивачем до суду подано заяву від 28.11.17 про відкладення розгляду справи № 908/2180/17, яка обґрунтована службовим відрядження представника ТОВ «РЕС Запоріжелектромашоптторг» та відповідним наказом про відрядження.

28.11.17 через канцелярію суду до матеріалів справи надійшов відзив ПАТ «Запоріжжяобленерго» від 28.11.17 № 007-33/18955 на позовну заяву, в якому відповідач посилаючись на критичне фінансове становище просить суд зменшити розмір пені до 1000,00 грн. та розстрочити виконання рішення на 12 календарних місяців, зі сплатою сум щомісячно рівними частинам. Також представником відповідача ОСОБА_2 у відзиві зазначено, що сума щодо стягнення 73 177,02 грн., яка заявлена позивачем у справі № 908/2180/17 відповідачем не оспорюється, а нараховані позивачем штрафні санкції (пеня), 3 % річні та інфляційні втрати здійснені вірно.

За клопотанням представника відповідача розгляд справи в судовому засіданні 29.11.17 здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

12.12.17 відповідачем через канцелярію суду подано клопотання із додатками про приєднання документів до матеріалів справи № 908/2180/17 згідно із переліком вказаним у клопотанні.

Ухвалою від 29.11.17 судом розгляд справи відкладено на 19.12.17.

19.12.17 ПАТ «Запоріжжяобленерго» через канцелярію суду до матеріалів справи подано доповнення від 15.12.17 № 33-33/20231 до відзиву від 28.11.17 № 007-33/18955, в якому відповідач зазначив, що позивачем невірно здійснено розрахунок індексу інфляції, у зв'язку із чим, просить суд в задоволені позовних вимог в частині стягнення індексу інфляції відмовити, зменшити розмір пені до 1000,00 грн. та розстрочити виконання рішення на 12 календарних місяців, зі сплатою сум щомісячно рівними частинами.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.17 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.17, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Згідно із п. 9 Перехідних положень ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.17 № 2147VІІІ, чинної з 15.12.17, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.17 № 2147VІІІ, чинної з 15.12.17, загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги, що розгляд справи № 908/2180/17 по суті спору розпочато в судовому засіданні 29.11.17, суд з'ясувавши думку представників сторін (які не заперечили проти розгляду справи № 908/2180/17 за правилами загального позовного провадження зі стадії розгляду справи по суті), визначив наступну форму господарського процесу та стадію розгляду справи, а саме: загальне позовне провадження, розгляд справи по суті.

У зв'язку з викладеним, розпочинаючи із 19.12.17, тобто після оголошення головуючим відкритим судового засідання у справі № 908/2180/17, подальший розгляд справи (судовий процес) проводився за правилами загального позовного провадження зі стадії розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 19.12.17 судом оголошено перерву в розгляді справи на 17.01.18 об 10 год. 00 хв.

20.12.17 до матеріалів справи ПАТ «Запоріжжяобленерго» через канцелярію суду подано клопотання від 20.12.17 № 007-52/20412 про долучення до матеріалів справи довідки від 20.12.17 № 007-52/20411 про суму боргу за договором від 01.01.13 № 1-32/2 за період з січня по вересень 2017 р.

16.01.18 позивачем через відділ документального забезпечення подано до суду пояснення від 15.01.18, в якому заявником зазначено про виявлення помилки у розрахунку пені. Так, згідно наведеного у поясненні позивача розрахунку пені (таблиця № 1), відповідач має сплатити 4 398,75 грн. пені, а не 6095,19 грн. згідно розрахунку, який міститься у позовній заяві (таблиця № 1). Також позивачем зазначено, що в розрахунку суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в сумі 4520,71 грн., який зазначено в таблиці № 2 до позову, борг, який відповідач мав сплатити не пізніше 22.02.17 в сумі 8130,78 грн. індексується за показником інфляції, який встановлений станом на березень 2017 р. в розмірі 101,8 %, борг, який відповідач мав сплатити не пізніше 23.03.17 в сумі 16 261,56 грн. індексується за показником інфляції, який встановлений станом на квітень 2017 р. в розмірі 100,9 %. І так далі.

Фіксування судових засідань 19.12.17 та 17.01.18 здійснювалось судом за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У засіданні суду 17.01.18, на підставі ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представника позивача повідомлено про дату виготовлення повного рішення.

Представник відповідача в судове засідання призначене на 17.01.18 не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до пунктів 1 і 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач згідно із розпискою від 19.12.17 належним чином повідомлений про судове засідання призначене на 17.01.18 об 10 год. 00 хв., а також те, що представник відповідач в судове засідання призначене на 17.01.18 не з'явився та не повідомив суду поважності причин такої неявки, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи по суті за відсутності такого учасника справи за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників по справі, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.13 між ТОВ «РЕС Запоріжелектромашоптторг» (Власник мереж) та ВАТ «Запоріжжяобленерго» (користувач) укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж № 1-32/2, за умовами якого (п.1.1) Власник мереж зобов'язався забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача та (або) інших суб'єктів господарювання (далі - субспоживачі), передачу електричної енергії яким забезпечує користувач, а Користувач зобов'язався своєчасно сплачувати вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього договору.

Пунктом 1 додаткової угоди № 8 від 06.12.17 до договору від 01.01.13 № 1-32/2 сторонами змінено в преамбулі та додатках до договору найменування ВАТ Запоріжжяобленерго на ПАТ Запоріжжяобленерго .

Умовами п. 4.1 розділу 4 Обов'язки користувача договору від 01.01.13 № 1-32/2 визначено, що Користувач зобов'язаний здійснювати оплату за використання електричних мереж Власника мереж за розрахунковий період. Розрахунок плати за використання електричних мереж Власника мереж здійснюється згідно з додатком № 4 «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж» .

Згідно із п. 7.1 договору, розрахунковим вважається період з 00 годин першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця.

Пунктом 7.2 договору (у редакції Додаткової угоди № 4 від 01.09.14 до договору ) закріплено, що вартість послуг власника мереж із утримання технологічних електричних мереж спільного використання зазначена у додатку № 4 Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж , розробленому відповідно до Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж , затв. постановою НКРЕ від 12.06.08 № 691, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.08.08 за № 732/15423, виходячи із узгодженого територіальним органом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Кошторису витрат на утримання технологічних електричних мереж Власника мереж , що є невід'ємною частиною договору.

У відповідності із п. 7.3. договору (в редакції додаткової угоди № 6 від 01.11.16 до договору ), за підсумками розрахункового періоду Власник мереж:

- у термін до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим направляє Користувачу рахунок та підписані уповноваженою особою Власника мереж та скріплені його печаткою два примірники ОСОБА_1 прийому-здачі наданих послуг (додаток № 5). Сума платежу визначається, виходячи з додатку № 4 «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж» ;

- у терміни передбачені законодавством зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Згідно із п. 11.5 договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2013 р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

Судом прийнято до уваги, що згідно із поясненнями позивача вказаний договір в установленому законом порядку не розірвано, його дія не припинена. Доказів зворотнього сторонами по справі суду не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п.п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Статтею 901 ЦК України унормовано, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як свідчать матеріали цієї господарської справи, позивачем на виконання умов договору від 01.01.13 № 1-32/2 за період з січня по вересень 2017 р. включно надані відповідачу послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання на загальну суму 73 177,02 грн., а в розрізі кожного місяця окремо - на суму 8 130,78 грн.

Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийму-здачі наданих послуг за січень - вересень 2017 р., які підписані уповноваженими особами з обох сторін та засвідчені відтисками печаток позивача та відповідача без жодних зауважень та заперечень.

Крім того, з наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що позивачем разом з екземплярами актів прийму-здачі надання послуг за відповідний місяць відповідачу надавались разом із супровідними листами для оплати платіжні вимоги-доручення, про дату отримання яких відповідачем зазначено на кожному з супровідних листів.

У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 1-32/2 від 01.01.13 в частині проведення розрахунків за січень - вересень 2017 р. включно позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно із п. 3 Додатку № 4 «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж» (у редакції додаткової угоди № 6 від 01.11.16, яка діє з 01.01.17 ) до договору від 01.01.13 № 1-32/2, сума, що підлягає відшкодуванню Власнику мереж за надані послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання у 2017 р. складає в розрізі місяців січень - грудень 2017 р. - суму 8 130,78 грн. за кожен місяць окремо, а всього за 2017 рік - 97 569,36 грн.

Відповідно до п. 7.4 договору, оплата Користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого Власником мереж рахунка та оформленого ОСОБА_1 прийому-здачі наданих послуг у термін, що не перевищує 20 днів з дня отримання документів, зазначених у п. 7.3 договору.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Разом з тим, як свідчать наявні матеріали справи № 908/2180/17, відповідач у порушення умов договору від 01.01.13 № 1-32/2 в обумовлений строк (терміни) оплату за послуги з утримання електричних мереж спільного використання за період з січня-вересень 2017 р. (включно) не здійснив. У зв'язку із чим, за ним рахується заборгованість за зазначений вище період в загальній сумі 73 177,02 грн.

Наявність боргу в сумі 73 177,02 грн. за договором від 01.01.13 № 1-32/2 за період з січня по вересень 2017 р. (включно) визнана відповідачем повністю. Дати отримання від позивача актів прийому-здачі надання послуг та платіжних вимог-доручень за спірний період відповідачем не оспорювались.

Враховуючи, що відповідач станом на час прийняття рішення у цій справі не надав суду доказів оплати суми основної заборгованості за спірний період, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення 73 177,02 грн. основної заборгованості за договором від 01.01.13 № 1-32/2 за період з січня-вересень 2017 р. (включно) є обґрунтованими та законними. У зв'язку із чим, підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України)

Відповідно до вимог Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань № 543/96-ВР від 22.11.96 платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання малу бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

За невиконання відповідачем грошових зобов'язання за договором №1-32/2 від 01.01.13 позивач у прохальній частині позовної заяви просить суд стягнути з ТОВ «РЕС Запоріжелектромашоптторг» 6095,19 грн. пені.

16.01.17 позивачем через канцелярію суду до матеріалів справи подано пояснення від 15.01.18, в якому позивач вказав на допущення помилки у застосуванні встановленого в договорі розміру пені, а також на те, що за розрахунком позивача наведеним у поясненні відповідач має сплатити пеню в розмірі 4 398,75 грн. (за загальний період з 23.02.17 по 27.10.17) із застосуванням ставки у 0,05 % за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 9.2.1. договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених п. 4.1 з порушенням терміну визначеного п. 7.4. цього договору, Користувач сплачує Власнику мереж пеню у розмірі 0,05 % за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені).

Факт прострочення виконання основного зобов'язання матеріалами справи № 908/2180/17 доведено.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за загальний період з 23.02.17 по 27.10.17 з урахуванням наданого пояснення від 15.01.18 та викладеного в ньому розрахунку, суд дійшов висновку, про те, що розрахунок по пені наведений у поясненні від 15.01.18 здійснено правомірно із застосуванням ставки 0,05 % за кожний день прострочення платежу, яка передбачена умовами договору та яка є меншою подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені.

Також судом враховано, що сторонами у п. 7.4. договору визначено, що нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання здійснюється по день фактичної оплати.

З огляду на викладене вбачається, що сторонами у договорі погоджено інший строк нарахування пені ніж той, який встановлено п. 6 ст. 232 ГК України. А тому, судом визнається правомірним нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов'язання понад 6 місяців від дня, коли основне зобов'язання мало бути виконане.

Враховуючи, що у судовому засіданні 17.01.18 позивач наполягав на задоволенні його вимог в частині стягнення пені в сумі 4 398,75 грн., а не в сумі 6095,19 грн., яка зазначена у прохальній частині позовної заяви, судом здійснено перевірку розрахунку пені на суму 4 398,75 грн. (за загальний період з 23.02.17 по 27.10.17), який викладений у поясненні від 15.01.18, та визнано його обґрунтованим, та таким що не суперечить умовам договору та положенням чинного законодавства.

Як вже було зазначено в тексті даного рішення, відповідач у відзиві просить суд врахувати його тяжкий фінансовий стан та зменшити розмір пені до 1 000,00 грн.

В обґрунтування зменшення суми пені, відповідач зазначає, що перебуває в край критичному фінансовому стані, що підтверджується, зокрема, висновком судового експерта, який надано в рамках проведеного економічного дослідження від 07.08.17 № 252д. Крім того, вказує, що не має можливості виконати рішення суду, у зв'язку із: відсутністю на поточних рахунках грошових коштів, арештом всіх поточних рахунків; наявної багатомільйонної заборгованості по заробітній платі, податкового боргу.

Така складна ситуація, на думку відповідача, утворилась не з його вини, а є наслідком дій регулятора в сфері електроенергетики - НКРЕКП, що вмотивовано низьким рівнем розрахунків з ДП «Енергоринок» , у т.ч. в наслідок надання судами розстрочки виконання рішень боржникам ПАТ «Запоріжжяобленерго» . При цьому, за твердженнями відповідача, НКРЕКП було фактично заблоковано надходження грошових коштів після розподілу на поточні рахунки відповідача. Підтвердженням чого є встановлення починаючи з грудня 2014 р. для відповідача нульового відсотку відрахувань коштів на поточні рахунки постачальника електричної енергії.

Поряд з викладеним, відповідач вказує, що не може впливати, ані на перерахування коштів та їх обсяг, ані на встановлення алгоритму, та фактично залежить від прийнятих рішень НКРЕКП щодо встановлення або нульового відсотку відрахувань, або встановлення щодобових мільйонних відрахувань, при яких кошти на поточний рахунок відповідача завідомо не надійдуть.

Позивач проти зменшення розміру пені заперечив.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України закріплено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення закріплено ст. 233 ГК України.

Вирішуючи, питання про зменшення розміру неустойки (пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Вбачається, що на думку заявника клопотання критичний фінансовий стан ПАТ «Запоріжжяобленерго» підтверджується висновком судового експерта від 07.08.17 № 252д (копія долучена до матеріалів справи разом із відзивом від 28.11.17 № 007-33/18955).

Однак, як свідчить зміст зазначеного вище висновку судового експерта по першому питанню, аналіз фінансового стану ПАТ «Запоріжжяобленерго» проведено за 2014-2016 р., і саме станом на 31.12.16 основні економічні показники підприємства відповідача охарактеризували фінансовий стан підприємства ознаками критичної неплатоспроможності, фінансової нестабільності та потенційного банкрутства.

При цьому, у висновку судового експерта по другому питанню зазначено, що провести дослідження змін у фінансовому стані ПАТ «Запоріжжяобленерго» за 1 півріччя 2017 р. станом на 01.07.17 не надається за можливе.

Судом враховано, що відповідачем станом на 17.01.18 не надано суду проміжну фінансову звітність за 2017 рік, у склaдi балансу (звіт про фінансовий стан) тa звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід), тобто доказів скрутного фінансового стану саме станом на час звернення до суду із клопотання про розстрочення рішення.

Крім того, суду не надано фінансової звітності за 2014 р, 2015 р., 2016 р. (про які йде мова у висновку експертного дослідження від 07.08.17 № 252д).

Водночас, надані суду 8 довідок (як зазначено в їх змісті - за місцем вимоги, але не вказано, що вказані довідки надаються господарському суду запорізької області) відповідача датовані 15.11.17 за №№ 003-09/321-003-09/328, про наявність дебіторської, кредиторської заборгованості, щодо дефіциту обігових коштів, нормативи відрахувань, не є належними доказами в розумінні суду, які б могли підтвердити скрутне фінансове становище відповідача станом на час розгляду судом клопотанням про зменшення суми пені, тобто станом на 17.01.18. Більш того, судом прийнято до уваги ту обставину, що вказані довідки надані за підписом директором з економіки та фінансів ПАТ «Запоріжжяобленерго» ОСОБА_3, тобто однією (одним) з посадових осіб відповідача, яка (який) є (може бути) зацікавленою особою в частині відомостей, які зазначені у наведених вище довідках.

Також судом відхиляються через безпідставність посилання відповідача на постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт коштів боржника - ВАТ «Запоріжжяобленеро» від 28.12.16 по виконавчому провадженню № 50684873, яке відкрито за наказом господарського суду Запорізької області від 15.05.15 по справі № 908/841/15-г, у межах суми 31 914 916,27 грн. з огляду на те, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.10.17 по справі № 908/841/15-г (яка залишена без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.17) було, у т.ч. визнано постанову ВПВР Департаменту ДВС МЮУ від 28.12.16 про арешт коштів ВАТ «Запоріжжяобленерго» по ВП № 50684873 недійсною, зобов'язано ВПВР Департаменту ДВС МЮУ зняти арешт з коштів ВАТ «Запоріжжяобленерго» накладений постановою від 28.12.16 по ВП № 50684873 в межах суми 31914916,27 грн.

Крім того, як свідчить зміст зазначеної вище ухвали по справі № 908/841/15-г (роздруківка якої з Бази даних Діловодство спеціалізованого суду долучена до матеріалів справи № 908/1280/17), саме за скаргою ВАТ «Запоріжжяобленерго» на дії ВПВР Департаменту ДВС МЮУ господарським судом було визнано зазначену вище постанову ВПВР Департаменту ДВС МЮУ від 28.12.16 про арешт коштів по ВП № 50684873 недійсною та зобов'язано ВПВР Департаменту ДВС МЮУ зняти арешт накладений постановою від 28.12.16 по ВП № 50684873.

Враховуючи викладене, суд оцінивши наведені відповідачем обставини та надані докази в обґрунтування необхідності зменшення пені, правову позицію позивача з цього питання (заперечив повністю), умови договору, майнові інтереси обох сторін, ненадання належних і допустимих доказів у підтвердження наявності винятковості випадку необхідного для зменшення розміру пені, а також те, що викладені відповідачем у своєму клопотанні обставини не спростовують факт наявності його вини у простроченні виконання грошового зобов'язання та тривалості його невиконання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені в даному випадку та про відмову в задоволені клопотання про зменшення розміру пені викладеного у відзиві від 28.11.17 № 007-33/18955.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 3 % річних в сумі 757,16 грн. за загальний період з 23.02.17 по 27.10.17 та 4 520,71 грн. інфляційних нарахувань за загальний період з березня 2017 р. по листопад 2017 р. (з урахуванням наданого пояснення від 15.01.18 щодо періоду за який позивачем здійснено нарахування інфляційних витрат).

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці розрахунку 3 % річних судом встановлено, що позивачем під час здійснення вказаного розрахунку не було враховано приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України, та у зв'язку із чим, невірно визначено дату початку періоду нарахування 3 % річних на суму боргу 8130,78 грн. за серпень 2017 р., а саме, що останнім днем виконання грошового зобов'язання по сплаті коштів за зазначений період є 25.09.17, а наступний за ним день - 26.09.17 є датою початку прострочення виконання зазначеного зобов'язання.

З урахуванням викладеного, суд перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунок позивача по 3 % річних за загальний період з 23.02.17 по 27.10.17, дійшов висновку, що розмір 3 % річних має становити 756,43 грн.

З підстав викладених вище, судом задовольняється вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 756,43 грн., в іншій частині вимога про стягнення 3 % річних судом відхиляється через необґрунтованість.

Щодо розрахунку індексу інфляції, суд зазначає про наступне.

Згідно із п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р.

Згідно із рекомендаціями Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, які викладені в листі від 03.04.97 № 62-97р, для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою. При цьому, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

З урахуванням викладеного вище, суд перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань здійснених позивачем (з урахуванням наданого пояснення від 15.01.18 щодо наведеного в позові розрахунку щодо періодів нарахування інфляційних), дійшов висновку про те, що останнім не враховано рекомендацій Верховного Суду України викладених в листі від 03.04.97 № 62-97р в частині того, що для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Крім того, суд зауважує, що позивачем невірно визначено індекси за наступні місяці 2017 р.: червень - листопад 2017 р.

Згідно із п. 1.12 роз'яснень викладених у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13 № 14, у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи, що позивачем неправильно здійснено розрахунок індексу інфляції, суд самостійно не виходячи за межі визначеного позивачем періоду часу нарахування індексу інфляції (загальний період березень-листопад 2017 р. включно), та зазначеного позивачем максимального розміру індексу інфляції (4520,71 грн.) здійснив перерахунок інфляційних нарахувань за кожен місяць надання послуг окремо (починаючи з січня і по вересень 2017 р. включно) та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимоги позивача в частині стягнення 3 836,19 грн. індексу інфляції за загальний період з березня - листопад 2017 р. (включно)

В іншій частині вимоги про стягнення індексу інфляції судом відхиляються через необґрунтованість з підстав викладених вище.

Як вже зазначалось у тексті даного рішення, відповідачем у відзиві викладено клопотання про розстрочку виконання рішення на 12 місяців, зі сплатою сум щомісячно рівними частинами. Клопотання про розстрочку виконання рішення відповідач обґрунтовує тими ж підставами, що і клопотання про зменшення суми пені.

Згідно із ч. 1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Положенням ч 3 ст. 331 ГПК України передбачено, зокрема, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення (ч 4 ст. 231 ГПК України), суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.5 ст. 331 ГПК України).

Аналіз наведених вище норм свідчить, що ГПК України не визначено переліку обставин, які свідчать про істотне ускладнення виконання рішення або обставин, які роблять його виконання неможливим, а тому оцінка доказів, що підтверджують зазначені обставини повинна бути здійснена судом за правилами ст. 86 ГПК України.

Проаналізувавши доводи відповідача викладені у відзиві щодо розстрочення виконання судового рішення по справі та надані в обґрунтування вказаного клопотання докази, з'ясувавши правову позицію позивача щодо вказаного клопотання (заперечив повністю), а також враховуючи ті аргументи, які викладені судом вище щодо відмови у задоволенні клопотання про зменшення суми пені щодо ненадання належних доказів критичного (скрутного) фінансового становища станом на 17.01.18, суд дійшов висновку, що відповідач не довів наявність у нього виняткового випадку, тобто, обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, як підстави для розстрочення виконання судового рішення по цій справі.

Зокрема, те що підприємство відповідача перебуває в скрутному фінансовому положенні, яке станом на час прийняття рішення унеможливлює його виконання у порядку та у спосіб визначений рішенням.

При цьому, судом враховано, що позивач і відповідач є суб'єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики. А тому, довготривале невиконання відповідачем зобов'язань з оплати отриманих послуг за договором про спільне використання технологічних мереж від 01.08.12 № 1-141/1 за період з січня - вересень 2017 р. може мати негативний вплив на діяльність підприємства позивача.

В той же час, судом прийнято до уваги, що відповідач взагалі не обґрунтував, яким чином він планує здійснювати щомісячні платежі у випадку розстрочення суми боргу за рішенням по справі № 908/2180/17 рівними частинами на 12 місяців, з огляду на те, що його рахунки арештовані, а також з огляду на те, що як вказує сам відповідач, він не може впливати, ані на перерахування коштів та їх обсяг, ані на встановлення алгоритму, та фактично залежить від прийнятих рішень НКРЕКП щодо встановлення або нульового відсотку відрахувань, або встановлення щодобових мільйонних відрахувань, при яких кошти на поточний рахунок відповідача завідомо не надійдуть.

З підстав викладених вище, суд не вбачає підстав для надання відповідачу розстрочки виконання рішення в даному випадку, та як наслідок, відмовляє у задоволенні клопотання ПАТ «Запоріжжяобленерго» про надання розстрочення виконання рішення (викладене у відзиві від 28.11.17 № 007-33/18955 з урахуванням доповнення від 15.12.17 № 33-33/20231).

Разом з тим, суд вважає за необхідне роз'яснити відповідачу, що він не позбавлений права при наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, звернутися до господарського суду з заявою про відстрочення або розстрочення рішення на стадії виконання із наданням належних доказів у підтвердження відповідної заяви (клопотання).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір в розмірі 1554,93 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 24, 129, 236, 237, 238, 240 та Розділом ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «РЕС Запоріжелектромашоптторг» (70037, Запорізька обл., Вільнянський р-н, с. Люцерна, вул. Радгоспна, 9-а, код ЄДРПОУ 24514206) - 73 177 (сімдесят три тисячі сто сімдесят сім) грн. 02 коп. основного боргу, 4 398 (чотири тисячі триста дев'яносто вісім) грн. 75 коп. пені, 756 (сімсот п'ятдесят шість) грн. 43 коп. 3 % річних та 3 836 (три тисячі вісімсот тридцять шість) грн. 19 коп. індексу інфляції, 1554 (одну тисячу п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 93 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.

Повне рішення складено 25.01.18.

Суддя В.Л. Корсун