Рішення

від 24.01.2018 по справі 910/21884/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. КИЇВ

24.01.2018Справа № 910/21884/17

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Пукшин Л.Г. , за участю секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (36039, м. Полтава, вул. Європейська, 57)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал-Альт" (04060, м. Київ, вул. Академіка Грєкова, 15-А, кв. 4)

про стягнення 42520,70 грн.

Представники:

від позивача Дещенко А.С. від відповідачане з'явились

В судовому засіданні 24.01.2018, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал-Альт" про стягнення 42520,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір № 127359 про надання послуг з організації перевезення відправлень від 28.10.2016, на виконання умов якого позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 27 792,85 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт. За доводами позивача, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором не здійснив оплату вартості робіт, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 42 520,70 грн., з яких: 27 792,85 грн. - сума основного боргу, 5 575,83 грн. - пеня, 6 448,11 грн. - 30 % річних та 2 703,91 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2017 було порушено провадження у справі № 910/21884/17 та призначено до розгляду на 24.01.2018.

23.01.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшли додаткові документи позивача для долучення до матеріалів справи, а саме: витяг з ЄДР щодо ТОВ "Нова Пошта" від 04.01.2018, довідка № 523 від 22.01.2018 та письмове підтвердження про відсутність аналогічного спору.

У судовому засіданні 24.01.2018 представник позивача надав пояснення щодо розгляду даного спору за правилами спрощеного позовного провадження та просив розглянути спір по суті без участі відповідача.

Суд відзначає, що з 15.12.2017 введено в дію зміни до Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до пункт 9 частини 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2018 суд ухвалив розглядати справу № 910/21884/17 за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні 24.01.2018.

У судовому засіданні, призначеному на 24.01.2018, представник позивача підтримав позовні вимоги та надав пояснення по справи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

28 жовтня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (надалі - позивач/експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал-Альт" (надалі - відповідач/замовник) укладено Договір № 127359 про надання послуг з організації перевезення відправлень (надалі - договір), за умовами якого експедитор зобов'язався за плату та за рахунок замовника організувати перевезення відправлення та надання комплексу інших послуг, пов'язаних із організацією перевезення відправлення, а замовник зобов'язався їх прийняти й оплатити на умовах, визначених договором (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 2.2. договору експедитор надає замовнику послуги на умовах цього договору та згідно з умовами, затвердженими експедитором.

Пунктом 2.3. договору встановлено, що за надані експедитором послуги замовник сплачує експедитору винагороду згідно з чинними тарифами експедитора, розміщеними на офіційному сайті експедитора novaposhta.ua.

Згідно з п. 5.1. договору загальна ціна цього договору складається із вартості послуг, наданих експедитором протягом строку дії договору. Оплата вартості наданих експедитором послуг відбувається за чинними тарифами експедитора шляхом перерахування замовником на поточний рахунок експедитора коштів у розмірі 100 % вартості наданих послуг упродовж 2 (двох) банківських днів після виконання замовлення на підставі актів наданих послуг Експедитора та рахунку - фактури.

Пунктом 8.1. договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє протягом 1 (одного) року з дати підписання, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно з цим договором. У разі, якщо ні одна із сторін договору, письмово за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії договору не повідомить іншу сторону про припинення дії договору, строк дії договору пролонгується (продовжується) на один рік на тих же самих умовах.

На виконання умов договору позивачем були надані відповідачу послуги з організації перевезення на загальну суму 27 792,85 грн., про що свідчать складені та підписані між сторонами Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг):

- Акт № НП/2-0035139 від 10.02.2017 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 12602,75 грн.;

- Акт № НП/2-0045022 від 20.02.2017 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 7012,87 грн.;

- Акт № НП/2-0053501 від 28.02.2017 здачі-прийняття (надання послуг) на суму 8 177,23 грн.

За твердженням позивача, спір у даній справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, зокрема, в частині оплати наданих послуг, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 27 792,85 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 ЦК України).

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором транспортного експедирування, який підпадає під правове регулювання норм статей 929-935 Цивільного кодексу України, статті 316 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Як встановлено судом, позивачем у лютому 2017 року було надано відповідачу послуги, пов'язані із організацією перевезення відправлення, на загальну суму 27792,85 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП/2-0035139 від 10.02.2017, № НП/2-0045022 від 20.02.2017, № НП/2-0053501 від 28.02.2017, які підписані з боку відповідача без жодних заперечень та зауважень, а також скріплені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал-Альт".

Статтею 931 Цивільного кодексу України визначено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.1 Договору сторони передбачили, що оплата вартості наданих експедитором послуг відбувається за чинними тарифами експедитора шляхом перерахування замовником на поточний рахунок експедитора коштів у розмірі 100% вартості наданих послуг упродовж 2 банківських днів після виконання замовлення на підставі актів наданих послуг експедитора та рахунку-фактури.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та пункту 5.1 Договору, з огляду на факт підписання актів наданих послуг, відповідач повинен був оплатити надані позивачем послуги в строк протягом 2 банківських днів після підписання відповідного акту. Відтак, станом на час розгляду справи строк виконання відповідачем грошових зобов'язань, щодо яких заявлено позов, настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Приймаючи до уваги зазначене та враховуючи, що відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов'язання щодо оплати отриманих послуг та не спростовано заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором № 127359 від 28.10.2016 належним чином доведений, документально підтверджений та строк оплати, у відповідності до умов договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 27 792,85 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за прострочення виконання відповідачем зобов'язання за договором позивачем нараховано пеню у розмірі 5 575,83 грн., 30 % річних у розмірі 6 448,11 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2 703,91 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.3.1 Договору передбачено, що за несвоєчасну та/або неповну оплату наданих експедитором послуг замовник сплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу та 30 % річних від суми заборгованості. Строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань є більшим, ніж це передбачено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, і становить 1 рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що відповідачем у встановлений строк свого обов'язку з оплати наданих послуг не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховано пеню.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 5 575,83 грн. суд встановив, що останній є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних.

Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

За умовами договору сторони погодили, що замовник сплачує постачальнику 30% річних за несвоєчасну та/або неповну оплату наданих експедитором послуг.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем 30% річних у розмірі 6 448,11 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2 703,91 грн., суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем відзиву на позовну заяву, контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не надано, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" та стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 42 520,70 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал-Альт" (04060, м. Київ, вул. Академіка Грєкова, 15-А, кв. 4, ідентифікаційний код 40697185) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (36039, м. Полтава, вул. Європейська, 57, ідентифікаційний код 31316718) основну суму боргу у розмірі 27 792 (двадцять сім тисяч сімсот дев'яносто дві) грн. 85 коп., пеню у розмірі 5 575 (п'ять тисяч п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 83 коп., 30 % річних у розмірі 6 448 (шість тисяч чотириста сорок вісім) грн. 11 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 703 (дві тисячі сімсот три) грн. 91 коп. та судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.01.2018.

Суддя Пукшин Л.Г.