Рішення
від 25.01.2018 по справі 910/21473/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.01.2018Справа № 910/21473/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участю секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясні зорі-Полтавщина" (39220, Полтавська обл., Кобеляцький район, смт. Білики, вул. Будівельна, 1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛІКАТЕС ГРУП" (03040, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, буд. 98/2)

про стягнення 55 999,98 грн.

Представники:

від позивача: Калатур Р.В.

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 24.01.2018, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясні зорі-Полтавщина" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛІКАТЕС ГРУП" (далі - відповідач) про стягнення 55 999,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.07.2015 між сторонами укладено договір про постачання № 22412 (надалі - Договір). На виконання умов договору позивач зобов'язався передати у власність відповідачу товар, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити вказаний товар відповідно до умов Договору. За доводами позивача, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за Договором щодо оплати послуг, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 55 999,98 грн. - основний борг, 2 453,00 грн. - 3% річних, 10 740,02 грн. - інфляційні, 29 839,54 грн. - пеня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 порушено провадження у справі № 910/21473/17, розгляд справи призначено на 24.01.2018.

Представник позивача у судовому засіданні 24.01.2018 просив суд розглядати справу за правилами спрощеного провадження.

Суд відзначає, що з 15.12.2017 введено в дію зміни до Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до пункт 9 частини 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2018 суд ухвалив здійснювати розгляд справи №910/21473/17 у порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні, призначеному на 24.01.2018.

У судовому засіданні 24.01.2018 представник позивача підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення 0103044526798, з якого вбачається, що ухвалу суду відповідач отримав 12.12.2017.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом направлення на адресу суду поштовим відправленням.

З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

22 липня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ясні зорі-Полтавщина" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕЛІКАТЕС ГРУП" (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки №22412 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця або зазначеного ним вантажоодержувача товар (мясопродукція свинина), а покупець прийняти і оплатити зазначений товар на умовах даного договору (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору асортимент, кількість, категорійність, строки та умови поставки зазначається в погоджених сторонами замовленнях (додатках).

Поставка товару здійснюється партіями протягом строку дії договору на основі погодженої сторонами замовлення (п.3.1. договору).

За умовами п. 3.2. договору постачальник поставляє товар разом з супровідною документацією: товарна накладна, товарно-транспортна накладна, рахунок-фактура, ветеринарне свідоцтво.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що ціна товару встановлюється в гривні, є договірною, згідно діючих відпускних цін постачальника на товар на момент погодження сторонами замовлення. Ціна товару на кожну окрему партію товару відображається у погоджених сторонами замовленнях, що є невід'ємною частиною даного договору. Ціна на товару, погоджена сторонами в замовлені, є незмінною і перегляду не підлягає.

Згідно п.п. 2.2.1 Договору та додаткової угоди № 1 від 10.09.2015 покупець здійснює оплату вартості поставленого товару на основі виставлених постачальником рахунків шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника наступним чином:

2.2.1. оплата кожної партії товару проводиться на умовах післяоплати протягом трьох календарних днів з моменту поставки товару.

2.2.2. різниця суми, необхідної до сплати за товар, згідно погодженій заявці покупця і вартість по фактично відвантаженій кількості товару, підлягає доплаті шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 7-ми (семи) календарних днів з моменту отримання товару на умовах виставленого постачальником рахунку, або враховується в рахунок майбутніх платежів.

Відповідно до п. 10.3. даний договір вступає в силу з дати його підписання сторонами і діє протягом одного року. У випадку, якщо в 15-ти денний строк до закінчення дії договору, жодна із сторін даного договору не заявила щодо його розірвання, договір вважається пролонгованим на той же строк та на тих же умовах.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов даного договору позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 75 856,45 грн., що підтверджується видатковою накладною №3085 від 30.05.2016, товарно-транспортною накладною №Р3085 від 30.05.2016 та видатковою накладною №3352 від 10.06.2016, товарно-транспортною накладною №Р3352 від 10.06.2016, а також довіреністю на отримання товару до договору №22412 від 22.07.2015.

За доводами позивача, спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що відповідач всупереч умовам договору належним чином не виконав свого зобов'язання щодо своєчасного та повного розрахунку за поставлений товар, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 55 999,98 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Укладений між сторонами договір за своєю природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до умов договору позивач на підставі видаткової накладної №3085 від 30.05.2016, ТТН №Р3085 від 30.05.2016 та видаткової накладної №3352 від 10.06.2016, ТТН №Р3352 від 10.06.2016 поставив відповідачу товар, який згідно довіреності був прийнятий директором Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛІКАТЕС ГРУП" Стародубовим А.О. без жодних претензій та зауважень щодо якості та кількості поставленого товару.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, відповідач в порушення умов договору та додаткової угоди до нього не здійснив повну оплату за поставлений товар, внаслідок чого станом на день вирішення спору у відповідача існує непогашена заборгованість перед позивачем у розмірі 55 999,98 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Приймаючи до уваги зазначене та враховуючи, що відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов'язання щодо повної оплати отриманого товару та не спростовано заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором № 22412 від 22.07.2015 належним чином доведений, документально підтверджений та строк оплати, у відповідності до умов договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 55 999,98 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання умов договору у розмірі 29 839,54 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.3.1 Договору передбачено, що у випадку прострочення оплати поставленого постачальником товару/, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від суми неоплаченого товару, за кожен календарний день такої прострочки, рахуючи з моменту початку прострочки.

Згідно ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано .

В пункті 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що: "Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України . Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України , строку, за який нараховуються штрафні санкції".

З урахуванням викладеного, судом здійснено наступний перерахунок розміру пені, а саме на суму 45 050,00 грн.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення 45050.00 03.06.2016 - 03.12.2016 184 0.1 % 8289.20

та на суму 10 949,00 грн.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення 10949.00 14.06.2016 - 14.12.2016 184 0.1 % 2014.62

Таким чином з урахування здійсненого розрахунку, вимога позивача щодо стягнення пені підлягає частковому задоволенню, а саме на загальну суму 10 303,82 грн., в іншій частині пені слід відмовити.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано 3% річних у розмірі 2 453,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 10 740,02 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, суд встановив, що їх розмір становить суму більшу, ніж заявлено позивачем. Оскільки суду не надано право виходити за межі позовних вимог, то до стягнення підлягає сума у розмірі, заявлена позивачем, а саме 10 740,02 грн.

Що стосується 3 % річних, то за перерахунком суду їх розмір становить 2 394,18 грн., тобто менше, ніж заявлено позивачем, у зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем відзиву на позовну заяву, контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не надано, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясні зорі-Полтавщина" та стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 79 438,00 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 236-239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛІКАТЕС ГРУП" (03040, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, буд. 98/2, ідентифікаційний код 38314680) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясні зорі-Полтавщина" (39220, Полтавська обл., Кобеляцький район, смт. Білики, вул. Будівельна, 1) основну суму боргу у розмірі 55 999 (п'ятдесят п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 98 коп., пеню у розмірі 10 303 (десять тисяч триста три) грн. 82 коп., 3% річних у розмірі 2394 (дві тисячі триста дев'яносто чотири) грн. 18 коп., інфляційні втрати у розмірі 10 740 (десять тисяч сімсот сорок) грн. 02 коп. та судовий збір у розмірі 1 283 (одна тисяча двісті вісімдесят три) грн. 42 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.01.2018

Суддя Пукшин Л.Г.

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення25.01.2018
Оприлюднено26.01.2018
Номер документу71797535
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/21473/17

Ухвала від 24.01.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Пукшин Л.Г.

Рішення від 25.01.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Пукшин Л.Г.

Рішення від 24.01.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Пукшин Л.Г.

Ухвала від 05.12.2017

Господарське

Господарський суд міста Києва

Пукшин Л.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні