Рішення

від 24.01.2018 по справі 910/20794/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 24.01.2018Справа №  910/20794/17 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Пукшин Л.Г., при секретарі судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянув матеріали господарської справи за позовом  Київської міської клінічної лікарні №6 (03126, м. Київ, пр.-т Комарова, 3) до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "НОВА" (02660, м. Київ, вул. М. Раскової, 11) про стягнення 4 610,00 грн.         Представники: від позивача       не з'явились від відповідачане з'явились В судовому засіданні 24.01.2018, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Київська міська клінічна лікарня №6 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "НОВА" про стягнення 4 610,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач в порушення умов договору № 30/3/14-12 від 29.05.2012 належним чином не виконав своїх зобов'язань щодо вчасного розрахунку за надані позивачем послуги, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість у розмірі 3 639,88 грн. Крім того, за неналежне виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано до стягнення 3% річних у розмірі 169,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 801,12 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2017 порушено провадження у справі № 910/20794/17 та призначено до розгляду на 20.12.2017. У судове засідання, призначене на 20.12.2017, з'явився представник позивача, який надав через канцелярію суду документи для долучення до матеріалів справи. 15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017р. N2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції. Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2017 було ухвалено здійснювати розгляд справи №910/20794/17 у порядку спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 17.01.2018. У судове засідання 24.01.2018 представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Клопотань щодо відкладення розгляду справи до суду не направляли. Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України     неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки. Відповідно до ч. 2     ст.178 Господарського процесуального кодексу України     у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом направлення на адресу суду поштовим відправленням. З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив. 29 травня 2012 року між Київською міською клінічною лікарнею №6 (надалі- позивач, виконавець) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "НОВА" (надалі - відповідач, замовник) укладено договір про надання медичної допомоги № 30/3/14-12 (надалі - договір), яким регулюються відносини сторін по наданню виконавцем замовнику  медичних послуг застрахованим особам (клієнтам) замовника. Згідно з п. 1.2. договору замовник проводить оплату за медичні послуги, надані виконавцем клієнтам на умовах і в порядку, визначеними в розділі 5 цього договору. Відповідно до п. 2.1.1. договору виконавець зобов'язаний забезпечити надання послуг клієнтам відповідно до умов договору, згідно з ліцензії на право медичних послуг (додаток №2) та прейскуранту на медичні послуги (Додаток № 1), який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється їх печатками. За умовами п. 2.3.2 замовник зобов'язаний здійснювати оплату за надані виконавцем послуги згідно умов і в порядку, визначеному даним договором. Пунктом 3.1. договору передбачено, що вартість медичних послуг визначається прейскурантом виконавця, письмово погодженим із Замовником (Додаток №5). Відповідно до п. 5.1. договору оплата медичних послуг виконавця здійснюється замовником на підставі наступних документів: - рахунку виконавця на оплату фактично наданих послуг клієнтам в звітному місяці; - медичної довідки/медичного висновку та/або виписки з історії хвороби стаціонарного хворого з підписом та печаткою лікаря; - акт наданих послуг з переліком наданих медичних послуг згідно форми, викладеної у Додатку № 8; - заяви клієнта на здійснення страхової виплати (Додаток №9). Документація зазначена у п. 5.1. договору, надається виконавцем замовнику не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним місяцем (п. 5.2 договору). За умовами п. 5.3 договору оплата замовником рахунку здійснюється протягом 14 (чотирнадцяти) робочих днів з моменту одержання від виконавця рахунку та іншої належним чином оформленої документації, що зазначена у п.5.1. договору. Згідно з п. 11.1. договору даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2012 року. Якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не висловила бажання щодо його розірвання чи зміни, шляхом направлення рекомендованого листа, він вважається пролонгованим на такий же термін та на таких самих умовах. Кількість пролонгації необмежено. На виконання умов даного договору позивач надав медичні послуги клієнтам відповідача на загальну суму 3 639,88 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи актами виконаних робіт від 05.04.2016 на суму 22,30 грн. та від 08.04.2016 на суму 3     617,58 грн. та для їх оплати у відповідності з умовами п. 3.3. договору направив на адресу відповідача рахунки № 000000000161 від 08.04.2016 на суму 3 617,58 грн. та № 000000000149 від 05.04.2016 на суму 22,30 грн. Факт направлення на адресу відповідача зазначених актів виконаних робіт та рахунків підтверджується наявною в матеріалах справи копією журналу вихідної документації КМКЛ №6 за 2016 рік. Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо надання медичних послуг. Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням  відповідачем зобов'язань за договором № 30/3/14-12 від 29.05.2012, а саме в частині оплати наданих медичних послуг, у зв'язку з чим у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "НОВА" виникла заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 4 610,00 грн. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами. Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно зі ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Судом встановлено, що відповідач мав здійснити оплату медичних послуг протягом  14 робочих днів з моменту одержання від позивача рахунку та іншої належним чином оформленої документації: медичної довідки/медичного висновку та/або виписки з історії хвороби стаціонарного хворого з підписом та печаткою лікаря; акт наданих послуг з переліком наданих медичних послуг згідно форми; заяви клієнта на здійснення страхової виплати. Отже, матеріалами справи, її фактичними обставинами, зокрема актами виконаних робіт та рахунками, підтверджено належне виконання позивачем зобов'язання за договором № 30/3/14-12 від 29.05.2012, проте зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг в сумі     3     639,88 грн. у термін, встановлений договором, відповідачем не виконано, доказів сплати вказаної заборгованості в добровільному порядку відповідачем не надано. Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України. Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи, що факт надання позивачем медичних послуг клієнтам замовника та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати за надані послуги, підтверджені матеріалами справи і не спростовані відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 3     639,88 грн. Крім того, за прострочення оплати наданих послуг позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 169,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 801,12 грн. Як визначено частиною 2    статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку     ст. 625 ЦК України     є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. За перерахунком суду, розмір 3 % річних та інфляційних нарахувань в межах визначеного позивачем періоду є більшим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем. Проте, виходячи з того, що суд не вправі самостійно збільшувати розмір позовних вимог, зокрема, в частині 3 % річних та інфляційних втрат, тому позовні вимоги цій в частині підлягають задоволенню в сумі, нарахованій позивачем, а саме у розмірі 169,00 грн. – 3 % річних та 801,12 грн. – інфляційних втрат. Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести          ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до     ст. 86 Господарського процесуального кодексу України     суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов'язку оплатити надані послуги в заявленому позивачем розмірі. За таких обставин, дослідивши надані позивачем матеріали та врахувавши принцип диспозитивності та змагальності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у відповідності до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст. ст. 129, 236 – 239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "НОВА" (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, 11, ідентифікаційний код 31241449)  на користь Київської міської клінічної лікарні №6 (03126, м. Київ, пр.-т Комарова, 3, ідентифікаційний код 25680355) основну суму боргу у розмірі 3     639 (три тисячі шістсот тридцять дев'ять) грн. 88 коп., 3 % річних у розмірі 169 (сто шістдесят дев'ять) грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 801 (вісімсот одна) грн. 12 коп. та судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. 3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.         Повний текст рішення складено 25.01.2018                                  Суддя                                                                                                                  Пукшин Л.Г.