Рішення

від 25.01.2018 по справі 923/8/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

                               25 січня 2018 року, м. Херсон, справа № 923/8/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., при секретарі судового засідання Бєловій О.С., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ВЕСМА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКУМУЛЯТОРНА БАЗА"

про стягнення 141951,69 грн,

без участі представників сторін,

в с т а н о в и в:

03.01.2018 до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ВЕСМА» (02091 м. Київ, вул. Архітектора Вербицького, буд. 1-Л; ідентифікаційний код 32250025) з вимогами, спрямованими до Товариства з обмеженою відповідальністю «Акумуляторна база» (73000 м. Херсон, проспект Ушакова, буд. 91, ідентифікаційний код 39463992) про стягнення 141951,69 грн, з яких: 131964 грн основної заборгованості, 2201,81 грн річних та 7785,88 грн інфляційних; які ґрунтуються на несвоєчасному виконанню відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 12-017 від 27.12.2016 щодо оплати вартості поставленого товару.

Ухвалою суду від 05.01.2018 порушене провадження у справі та її розгляд за правилами спрощеного провадження призначений на 25.01.2018 (без визнання явки сторін обов'язковою) та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Проте, відповідачем відзив на позов не наданий, у зв'язку з чим розгляд справи проведений за наявними матеріалами.

Крім викладеного судом встановлено, що 27.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ВЕСМА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Акумуляторна база» укладений договір поставки № 12-017, за умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачу мастильні матеріали за його замовленнями.

На виконання умов договору позивачем на підставі накладної № 11920 від 19.05.2017 поставлено відповідачу товар на загальну суму 131964 грн, проте останнім вартість товару не сплачена.

За таких обставин відповідач заборгував позивачу 131964 грн.

Через несвоєчасне виконання зобов'язання щодо оплати вартості товару позивачем нараховані 2201,81 грн річних та 7785,88 грн інфляційних за період з 30.05.2017 по 18.12.2017.

Встановлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору, свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов'язань, в силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов'язань (майново-господарських зобов'язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на його підставі, з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір поставки. Зокрема, згідно з приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, невиконання відповідачем взятого на себе зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару, є порушенням взятих ним на себе зобов'язань та вказаних правових положень.

Вирішуючи правомірність нарахованих та заявлених до стягнення сум річних та інфляційних, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Безпосередньо правові наслідки порушення грошових зобов'язань передбачені приписами статті 625 ЦК України. Так, у відповідності до частини 2 цієї статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити заборгованість з урахуванням інфляції та три проценти річних від простроченої суми.

Сплата інфляційних та трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічні правові висновки викладені в пункті 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»

Таким чином, відповідач, порушивши грошове зобов'язання, повинен, за вказаних правових приписів, сплатити позивачу 2201,81 грн річних та 7785,88 грн інфляційних, розрахунок яких судом перевірений та він є правомірним як за результатами математичних дій по їх нарахуванню, так і періоду нарахування.

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, з урахуванням факту невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, несплати нарахованих позивачем сум в добровільному порядку, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки спір виник з вини відповідача, а позовні вимоги підлягають задоволенню, судовий збір у розмірі 2129,28 грн покладається на відповідача.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України,

                                        в и р і ш и в :

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Акумуляторна база» (73000 м. Херсон, проспект Ушакова, буд. 91, ідентифікаційний код 39463992) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ВЕСМА» (02091 м. Київ, вул. Архітектора Вербицького, буд. 1-Л; ідентифікаційний код 32250025) – 131964 грн основної заборгованості, 2201,81 грн річних, 7785,88 грн інфляційних та 2129,28 грн компенсації по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 25.01.2018

                               Суддя                     М.К. Закурін