Рішення

від 15.01.2018 по справі 917/2009/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2018 Справа № 917/2009/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіілто - Клей", 04073, м.Київ, вул.М. Вовчка, 14, ідент. код 33346440

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРФОРЕСТ ГРУП", 39630, м.Кременчук, вул.Ярмаркова, буд. 9, ідент. код 40288545

про стягнення 126094, 41 грн.

Суддя Іванко Лідія Андріївна

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов.№ 03/18 від 03.01.2018 року

від відповідача: не з"явились

Розглядається позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Кіілто - Клей" до товариства з обмеженою відповідальністю "УКРФОРЕСТ ГРУП" про стягнення 126094, 41 грн. заборгованості за Договором № 146П/16 від 12.09.2016 року, з яких: 118116,00 грн. основного боргу, 7137,92 грн. пені, 840,49 грн. - 3%річних від простроченої суми.

Ухвалою господарського суду від 04.12.2017 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 р. № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017 р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_2 з ч. ч. 1-5 ст. 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку:

1) наказного провадження;

2) позовного провадження (загального або спрощеного).

Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

З врахуванням зазначених норм, суд вважає за необхідне продовжувати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати поставленого Товару.

Відповідач відзив на позов не надав. Ухвали суду від 04.12.2017 року та від 14.12.2017 року надіслані на його адресу згідно позову: Полтавська область, м.Кременчук, вул.Ярмаркова,9 повернулися з відміткою поштового відділення: «за закінченням встановленого строку зберігання» .

ОСОБА_2 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманим на запит господарського суду Полтавської області, станом на 04.12.2017 року місцезнаходженням ТОВ "УКРФОРЕСТ ГРУП" є: Полтавська область, м.Кременчук, вул.Ярмаркова,9.

Таким чином, вбачається, що ухвали суду направлені відповідачу на юридичну адресу, зазначену в Єдиному державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи. Відповідно до ст. 165 п.9 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст.240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, встановив:

12.09.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіілто-Клей" і Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРФОРЕСТ ГРУП" укладено договір № 146П/16, відповідно до умов якого позивач зобов"язався передати відповідачу товар, а відповідач зобов"язався прийняти товар та оплатити його. Товар відвантажується на умовах відстрочення платежу на 14 днів за кожну окрему партію.

На виконання умов Договору позивач 17.07.2017 року відвантажив партію товару на загальну суму 88896 грн., а відповідач прийняв його. Зазначене підтверджується видатковою накладною № 001418539 від 17.07.2017 року (арк. спр.8). За умовами договору строк оплати наступив 31.07.2017 року.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті виконав частково, сплативши 60000 грн.(платіжне доручення № 1431 від 04.08.2017 року).

Крім цього, 23.08.2017 року позивач відвантажив товар на суму 89220 грн., а відповідач прийняв його.

Зазначене підтверджується видатковою накладною № 001419243 від 23.08.2017 року (арк. спр.10). За умовами договору строк оплати наступив 06.09.2017 року.

Таким чином, позивач у позові стверджує, що відповідач розрахувався за отриманий товар частково, на момент подання позову до суду заборгованість відповідачем не сплачена та складає 118116 грн.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача 118116,00 грн. основного боргу, 7137,92 грн. пені, 840,49 грн. - 3%річних від простроченої суми.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

ОСОБА_2 з ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як роз'яснено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 за № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

ОСОБА_2 з п. 1 та п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, договору; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що підписаними сторонами видатковими накладними підтверджується факт поставки позивачем товару відповідачу на суму 178116 грн. З них, оплачено відповідачем 60000 грн. (підтверджується платіжним дорученням № 1431 від 4.08.2017 року).

Тобто, неоплаченим залишається отриманий відповідачем товар на суму 118116 грн.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Факт невиконання умов договору в частині оплати поставленого Товару в сумі 118116 грн. відповідач не заперечує.

За даних обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 118116 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В зв"язку з недотриманням відповідачем умов договору щодо оплати товару, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від простроченого платежу за кожен день прострочення. нарахований позивачем розмір пені склав 7137,92 грн.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

ОСОБА_2 з ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Враховуючи вказані законодавчі положення, пеня є договірним способом забезпечення зобов язання, тобто підлягає стягненню тільки в тому разі, коли її розмір визначено в договорі.

Ухвалою господарського суду від 04.12.2017 року (п.3), від 14.12.2017 року (п.2) позивача зобов язано надати суду належним чином завірену копію договору № 146П/16 від 12.09.2016 року, умовами якого, за інформацією позивача, передбачена сплата пені.

Позивач вимоги суду не виконав, при цьому, в наданому суду поясненні (вх.№ 428 від 15.01.2018 року) зазначив про відсутність у нього оригіналу та належним чином завіреної копії Договору № 146П/16 від 12.09.2016 року.

Таким чином, позивачем не доведено обов язок сплати відповідачем пені у даному випадку.

Отже, вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.

На підставі вищезазначених норм позивач нарахував відповідачеві 3% річних в розмірі 840,49 грн.(розрахунок додається), що становить:

- за період з 01.08.2017 року по 03.08.2017 року - 21,92 грн.;

- за період з 04.08.2017 року по 06.09.2017 року - 80,75 грн.;

- за період з 07.09.2017 року по 21.11.2017 року - 737,82 грн.

При цьому, позивач в письмових поясненнях від 15.01.2018 року зазначив, що пов"язує право вимоги до відповідача з 28.10.2017 року, оскільки саме 27.10.2017 року сплив обов"язок для добровільного виконання зобов"язання відповідачем з урахуванням спливу семиденного терміну після дати отримання листа - попередження, як це передбачено ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України.

Таким чином, позивачем безпідставно нараховані 3% річних за період з 01.08.2017 року по 27.10.2017 року.

З огляду на викладене, сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача повинна становити 252,41 грн. (а саме, 118116,00*3*26/365/100)

В іншій частині вимога про стягнення 3% річних задоволенню не підлягає.

ОСОБА_2 з ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об"єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРФОРЕСТ ГРУП"( 39630, м.Кременчук, вул.Ярмаркова, буд. 9, ідент. код 40288545) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіілто - Клей" (04073, м.Київ, вул.М. Вовчка, 14, ідент. код 33346440) 118116 грн. основного боргу, 252,41 грн. 3% річних, 1775,53 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). ОСОБА_2 ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 25.01.2018 року

Суддя Іванко Л.А.