Постанова

від 18.01.2018 по справі 904/2059/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2018 року Справа № 904/2059/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Орєшкіної Є.В., Антоніка С.Г.

при секретарі судового засідання : Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача : ОСОБА_1, довіреністьб/н від 10.01.2018 р., ;

від відповідача-1: ОСОБА_2, довіреність б/н від 19.06.2017 р., ;

від позивача: ОСОБА_3, довіреність б/н від 16.01.2018 р., ;

представники відповідача-2 та третьої особи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином,

розглянувши апеляційну скаргу Об'єднання громадян "АКАЦІЯ", смт. Ювілейне на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2017 року у справі № 904/2059/16, ухвалене суддею Ніколенко М.О., повний текст якого складений 23.10.2017 року,

за позовом Об'єднання громадян "АКАЦІЯ", смт. Ювілейне

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зірковий 1", смт. Ювілейне

відповідача-2: Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Коринф" , смт. Ювілейне

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальне підприємство " Дніпроводоканал", м. Дніпро

про витребування майна,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області звернулось Об`єднання громадян "АКАЦІЯ" з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зірковий 1" про витребування майна.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2016 року в задоволені позову відмовлено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 року рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2016 року залишено без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України № 904/2059/16 від 04.07.2017 року постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2016 у справі № 904/2059/16 - скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи вищезазначені постанову і рішення у цій справі та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Вищий господарський суд України зазначив, що суди попередніх інстанцій встановивши, що Виробнича компанія "Коринф" діяча за дорученням учасників дольового будівництва, не дали належної правової оцінки доводам позивача щодо того, що згідно з довідкою ВК "Коринф" від 12.11.2001 учасниками дольового будівництва було 24 фізичних особи (власники індивідуальних житлових будинків) та 4 юридичних особи, не визначили правової природи правовідносин, що склались між сторонами у зв'язку з будівництвом, в тому числі спірного об'єкта, не визначили правового статусу Об'єднання громадян "Акація", та як наслідок не визначили які правові норми підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Таким чином, господарські суди, відмовляючи у задоволенні заявленого віндикаційного позову зазначеного не врахували, належним чином не встановили чи набуто майно з відповідних правових підстав, чи є підстави набуття законними, чи є відповідач добросовісним набувачем майна та чи вибуло майно з володіння власника поза його волею.

Суди попередніх інстанцій при вирішенні даного спору не врахували підстави набуття права власності, в даному випадку на новостворене майно (каналізаційна насосна станція), належним чином не дослідили за рахунок чиїх коштів здійснювалось будівництво цього майна, а отже суди достеменно не встановили правомірність набуття права власності на спірне майно, подальше його відчуження гр. ОСОБА_4 та внесення останнім спірного майна до статутного фонду відповідача.

Поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось також питання чи передалась спірне майно, як інженерна споруда, позивачу власниками будинків та учасниками дольового будівництва, які увійшли до складу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Об'єднання власників житлових будинків "Акація".

Окрім того, господарські суди, зіславшись на розпорядження Голови райдержадміністрації № 134-Р від 25.04.2001, яким визнано право власності на об'єкт: Водопровід діаметром 100 мм довжиною 825 м, водопровідна насосна станція, напорний канаїізаційний колектор 2x157 мм довжиною 3087 м з каначізаційною насосною станцією, самопливні каналізаційні мережі діаметром 200 мм довжиною 785 м. в с. Ювілейне за замовником виробничою компанією "Коринф" і на розпорядження Голови районної державної адміністрації за №1219-р від 04.10.2006 "Про внесення змін та доповнень до розпорядження голови райдержадміністрації від 25.04.2001 № 134-р", яким внесено зміни до абзацу третього розпорядження голови Дніпропетровської райдержадміністрації від 25.04.2001 № 134-р "Про затвердження актів Державної комісії про прийняття в експлуатацію та признати право власності закінченого будівництвом об'єкту, побудованого в Дніпропетровському районі", не перевірили та не врахували результат розгляду іншої господарської справи, предметом спору у якій є визнання недійсними зазначених розпоряджень.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2017 року по справі №904/2059/16 (головуючий суддя Ніколенко М.О.) в позові відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що у позивача відсутнє право власності на водопровід діаметром 100 мм довжиною 825 м, водопровідна насосна станція, напірний каналізаційний колектор 2 х 157 мм довжиною 3087 м з каналізаційною насосною станцією, самопливні каналізаційні мережі діаметром 200 мм довжиною 785 м. Також на спірне майно, як на новостворене, правомірно набуло власності ТОВ "Виробнича компанія "Коринф.

Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду Об`єднання громадян "АКАЦІЯ" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Об`єднання громадян "АКАЦІЯ" задовольнити повністю, прийняти ухвалу, якою заяву об'єднання громадян "Акація" про забезпечення позову задовольнити повністю.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі не погоджується з вказаним рішенням, вважає його таким, що підлягає скасуванню, оскільки під час його прийняття суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, визнав встановленими обставини, які є недоведеними, висновки суду, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи, суд припустився порушень норм матеріального та процесуального права

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що судом під час нового розгляду справи не виконано вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, а саме:

- не надано належної правової оцінки доводам позивача щодо того, що згідно з довідкою ВК "Коринф" від 12.11.2001 учасниками дольового будівництва було 24 фізичних особи (власники індивідуальних житлових будинків) та 4 юридичних особи;

- не визначено правову природу правовідносин, що склались між сторонами у зв'язку з будівництвом, в тому числі спірного об'єкта;

- не визначено правового статусу Об'єднання громадян "Акація", та як наслідок не визначено, які правові норми підлягають застосуванню до спірних правовідносин;

- не встановлено, чи набуто майно з відповідних правових підстав, чи є підстави набуття законними;

- не встановлено чи, є відповідач добросовісним набувачем майна та чи вибуло майно з володіння власника поза його волею;

не враховано підстави набуття права власності в даному випадку на новостворене майно (каналізація насосна станція);

- належним чином не досліджено за рахунок чиїх коштів здійснювалось будівництво цього майна;

- достеменно не встановлено правомірність набуття права власності на спірне майно, подальше його відчуження ОСОБА_4 та внесення останнім спірного майна до статутного фонду відповідача.

Вважає, що суд дійшов до хибного висновку, що у позивача відсутнє право власності на спірне майно, як на новостворене.

Судом не враховано, що позивач є титульним володільцем майна, і при розгляді спорів про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння, суду необхідно враховувати, що позивачем за таким позовом може бути також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором, в оперативному управлінні, а також на інших підставах встановлених законом.

Суд помилково виходить із того, що позивач повинен бути замовником та безпосередньо фінансувати будівництво, мати первинні документи, які б підтверджували, його участь у будівництві, підтверджувати виникнення у нього права власності на майно тощо.

Позивач неодноразово клопотав перед судом про вирішення його клопотання про забезпечення позову, що також підтверджується звуковим записом судового засідання, проте суд не тільки не вирішив клопотання про забезпечення позову по суті, але й залишив всі усні клопотання представника позивача про необхідність його вирішення поза увагою, не надавши їм жодної оцінки (ані відмови, ані задоволення).

Посилання суду та відповідача на те, що рішенням райдержадміністрації визнано право власності на спірне майно, не можна визнати таким, яке відповідає вимогам закону для здійснення державної реєстрації нерухомого майна.

Посилання відповідача на те, що фізична особа ОСОБА_5 придбав у ТОВ ВК Коринф спірне майно по договору купівлі-продажу від 14.11.2006 для подальшого внесення майна до статутного фонду відповідача-1 документально не підтверджується.

Крім того, не можна вважати належним та допустимим доказом без серії та номеру копію свідоцтва про право власності ТОВ ВК Коринф на спірний об'єкт від 21.10.2006 року.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-1: Товариство з обмеженою відповідальністю "Зірковий 1" просить рішення господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.11.2017 року

прийнято апеляційну скаргу та призначено до розгляду на 30.11.2017 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 року розгляд справи відкладено на 21.12.2017 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.12.2017 року розгляд справи відкладено на 18.01.2018 року.

В судовому засіданні 18.01.2018 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом була оголошена вступна та резолютивна частина постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

Вулиці Єкатеринославська та Звьоздна в смт. Ювілейне Дніпропетровського району входять до мікрорайону, який знаходиться на 871 км автошляху Волгоград - Кишинів, нині 10 км автошляху Дніпропетровськ - Новомосковськ. Забудова мікрорайону відбувалась протягом 1996-2001 років. Будівництво здійснювалось кількома підрядниками-юридичними особами. В тому числі ПК «Коринф» та ПП «Легат» . Внаслідок віддаленості в часі, сторонами не було надано всіх необхідних первинних документів за якими здійснювалось замовлення та фінансування будівництва. Однак, з наявних у справі документів, можна дійти висновків, що будівництво здійснювалось за принципом дольової участі і учасниками були юридичні особи та фізичні особи.

Одночасно з будівництвом нерухомого майна, підрядниками здійснювалось будівництво інженерних комунікацій, в тому числі водопровід діаметром 100 мм довжиною 825 м, водопровідна насосна станція, напірний каналізаційний колектор 2 х 157 мм довжиною 3087 м з каналізаційною насосною станцією, самопливні каналізаційні мережі діаметром 200 мм довжиною 785 м (далі - Інженерні мережі).

25.04.2001 року згідно з розпорядженням Голови Дніпропетровської районної державної адміністрації № 134-р затверджено Акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації, згідно з яким об'єкт містобудування - водопровід діаметром 100 мм довжиною 825 м, водопровідна насосна станція, напірний каналізаційний колектор 2 х 157 мм довжиною 3087 м з каналізаційною насосною станцією, самопливні каналізаційні мережі діаметром 200 мм довжиною 785 м (далі - Інженерні мережі), готовий до введення в експлуатацію.

Замовником будівництва Інженерних мереж є учасники дольового будівництва житлового масиву по вулицях Єкатеринославська та Звьоздна в смт. Ювілейне, Дніпропетровського району. Відповідно до довідки ВК "Коринф" від 12.11.2001 року учасниками дольового будівництва було 24 фізичні особи (власники індивідуальних житлових будинків) та 4 юридичні особи, за кошти яких здійснювалось будівництво інженерних мереж.

На підставі розпоряджень Голови районної державної адміністрації від 25.04.2001 року № 134-р та від 04.10.2006 року № 1219-р, які є обов'язковими для виконання, ТОВ "ВК "Коринф" було видано два свідоцтва про права власності на нерухоме майно (Свідоцтво від 21.10.2006р. на водонапірну насосну станцію, А 50,7 кв.м., замощення 1 та Свідоцтво від 21.10.2006р. на каналізаційно-насосну станцію, А 35,6 кв.м., каналізаційно-напорний колектор Б) та отримані технічні паспорти на об'єкти.

ТОВ "ВП "Коринф" як власником нерухомого майна, що підтверджує свідоцтво про право власності на нерухоме майно (т.1, а.с.137), 14.11.2006 року укладено договір купівлі-продажу цих об'єктів з фізичною особою ОСОБА_4. ОСОБА_4 вніс у статутний фонд товариства внесок у розмірі 338 027,07 грн., що склало 59,78% частки в статутному фонді Відповідача.

Власники будинків цього мікрорайону з метою утримання та використання житлових будинків та інженерно-технологічних комунікацій створили об'єднання громадян "Акація". Згідно Статуту Об'єднання громадян "Акація" завданням та предметом діяльності об'єднання є:

- належне утримання будинків та прибудинкової території;

- забезпечення реалізації прав власників будинків на володіння та користування загальним майном членів об'єднання;

- забезпечення сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань з діяльністю об'єднання;

- здійснення господарської діяльності для забезпечення власних потреб.

Згідно п. 3.1 Статуту позивача ( т.1 а.с. 26) визначено склад майна. Так, до загального майна належить:

- допоміжні приміщення, технічне обладнання, яке не може бути поділене між власниками будинків, та без яких не може бути належного утримання будинків і прибудинкової території (приміщення охорони);

- технічне обладнання будинків - інженерні комунікації та технічні пристрої, які забезпечують санітарно гігієнічні умови та безпечну експлуатацію будинків, дороги, водогін та водогінна насосна станція, каналізація та каналізаційна напірна станція, а також елемент благоустрою прибудинкової території.

Проте докази перебування спірного майна на балансі позивача відсутні.

З 2001 року до теперішнього часу для забезпечення водопостачання та водовідведення стічних вод житлових будинків по вулицях Єкатеринославська та Звьоздна в смт. Ювілейне, Дніпропетровського району Позивач користується Інженерними мережами, в тому числі каналізаційно-насосною станцією, що знаходиться за адресою: вул. Єкатеринославська, 1-а, смт.Ювілейне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область. Відповідно до довідки ВК "Коринф" від 12.11.2001 року балансова вартість каналізаційно-насосної станції 111132,84грн.

На даний час діє Договір № 7552 від 2005 року на надання послуг з водопостачання та водовідведення житлового масиву по вулицях Єкатеринославська та Звьоздна в смт.Ювілейне, Дніпропетровського району, укладений між позивачем та Міським комунальним виробничим підприємством "Дніпроводоканал".

У 2015 році до Позивача надійшла вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Зірковий 1" укласти договір на водовідведення каналізаційних стоків від будинків вулиць Єкатеринославська та Звьоздна. Вказана вимога обґрунтована правом власності на каналізаційно-насосну станції на підставі відповідного рішення виконавчого комітету Ювілейної селищної ради, яке було прийнято 16.04.2008 року за № 146. Право власності на каналізаційно-насосну станцію було оформлено, у зв'язку з внесенням ОСОБА_4 спірної каналізаційно-насосної станції до статутного капіталу Відповідача.

В свою чергу, Позивач заперечує факт існування права власності на спірну каналізаційно-насосну станцію у відповідача-1, з підстав викладених в позові, що і стало передумовою звернення з позовом до суду.

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Як встановлено ст. 319 ЦК, власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто правомочності власника не є безмежними, закон може встановлювати певні обмеження здійснення права власності. Такі обмеження встановлюються з метою забезпечення рівноваги в суспільстві та здійснення майнових прав усіма суб'єктами права.

За положеннями статей 182, 331, 334 ЦК, основною умовою для визначення статусу нерухомого майна будь-якого об'єкта нерухомості є державна реєстрація прав на нього.

На об'єкти нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, право власності у набувача за договором відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК виникає з дня державної реєстрації (ст.182 ЦК), а не в момент фактичного передання майна або в будь-який інший момент, визначений угодою сторін.

При передачі для набуття набувачем права власності на майно і з іншого боку припинення права власності на цей об'єкт у відчужувача майна необхідна наявність таких складових: укладення договору (в передбачених статтями 208, 209 ЦК випадках - нотаріальне посвідчення або письмова форма); виконання договору та у визначених законом випадках - державна реєстрація нерухомого майна як вкладу до статутного (складеного) капіталу юридичної особи право власності на таке майно виникає з моменту державної реєстрації права за такою юридичною особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статей 330, 334 ЦК право власності на нерухоме майно виникає у добросовісного набувача з дня державної реєстрації, якщо відповідно до ст. 388 ЦК майно не може бути витребуване у нього.

При розгляді спорів про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння необхідно враховувати, що позивачем за таким позовом може бути власник майна (фізичні, юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів), який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором, зокрема на підставі цивільно-правових договорів (зберігання, майнового найму тощо), в оперативному управлінні, на праві повного господарського відання, а також на інших підставах, встановлених законом.

Відповідачем у справах цієї категорії є особа, яка на момент подання позову фактично володіє майном без підстав, передбачених законом, адміністративним актом чи договором. Позов про витребування майна від особи, у незаконному володінні якої це майно перебувало, але в якої його на момент розгляду справи в суді немає, не підлягає задоволенню, що не виключає можливості стягнення з цієї особи відшкодування завданих збитків, якщо про це заявлено вимогу.

У разі відчуження майна за відплатним договором відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК власник має право витребувати це майно від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі (пункти 1 - 3 зазначеної норми). Наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.12.2010 року по справі N 3-13г10.

Відповідно до матеріалів справи спірна каналізаційно-насосна станція існує як окремий об'єкт нерухомості з усіма його ознаками (правовий статус нерухомого майна): нерозривно пов'язаний з землею, окремо встановлена забудова, має окрему адресу, складено технічний паспорт, зареєстровано в реєстрі як нерухомий об'єкт у відповідності до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", видано свідоцтво про право власності на це майно.

Учасники, що фінансували будівництво каналізаційно-насосної станції, які викупили 10 часток, створили ТОВ «Зірковий 1» .

Предметом даного спору і є вимога про витребування вищевказаних Інженерних мереж з чужого незаконного володіння. Такий позов відноситься до категорії віндикаційних позовів.

Незаконність володіння майном відповідачем має бути доведена позивачем у судовому процесі.

Отже, вирішальним для цього спору є визначення власника спірного майна або особи, в якої майно перебувало у володінні за законом або договором, на момент подання позову.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, саме відповідач є власником спірної каналізаційно-насосної станції, право власності якого підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно (т.1, а.с. 108), Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (т.1, а.с. 109), Технічним паспортом (т.1, а.с. 110-119) та довідкою № 1 від 18.04.2016 року (т.1,а.с.140) на спірну каналізаційно-насосну станцію (смт.Ювілейне, вул.Єкатеринославська, буд. 1а).

Вищий господарський суд, скасовуючи винесені по цій справі рішення, зазначив, що господарські суди, зіславшись на розпорядження Голови райдержадміністрації № 134-Р від 25.04.2001, яким визнано право власності на об'єкт за замовником виробничою компанією "Коринф" і на розпорядження Голови районної державної адміністрації за №1219-р від 04.10.2006 року, не перевірили та не врахували результат розгляду іншої господарської справи, предметом спору у якій є визнання недійсними зазначених розпоряджень.

Так, Господарським судом Дніпропетровської області 04.05.2017 прийнято рішення у справі № 904/4167/16. Це рішення було предметом розгляду в апеляційній інстанції. За наслідками розгляду апеляційної інстанції, Дніпропетровським апеляційним господарським судом 17.07.2017 прийнято постанову, за якою апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення - без змін.

Вищевказаними рішеннями судів у справі № 904/4167/16 встановлено, що докази перебування спірного майна на балансі позивача відсутні.

З наданих договорів підряду вбачається, що замовниками були фізичні особи, а не позивач. Відсутні первинні акти приймання виконаних робіт, що є належним доказом передачі цих робіт замовнику. Предметом цих договорів є тільки комплекс робіт щодо геодезичних, гідрогеологічних пошуків і розробка проектної документації. Самі ж договори дольової участі у будівництві відсутні, тому неможливо зробити висновок про участь конкретних суб'єктів у будівництві.

Довідка про балансову вартість не може підтверджувати обставини, які мають бути підтверджені тільки договором.

З цієї причини не може бути взято до уваги акт від 05.02.2006, з якого вбачається, що від імені власників 46 житлових будинків виступає голова загальних зборів. Проте, в матеріалах справи відсутній протокол загальних зборів від 05.02.2006, а тому не може бути з'ясовано коло осіб, які приймали участь у даних зборах та уповноважили відповідну особу діяти від їх імені. Також, відсутній перелік власників житлових будинків і в Акті приймання-передачі від 05.02.2006 року.

Крім цього, на час складання Акту приймання-передачі від 05.02.2006 року Дніпропетровською районною державною адміністрацією вже було прийнято розпорядження про визнання права власності на водопровідну та каналізаційну насосні станції за ТОВ ВК "КОРИНФ» .

Таким чином, судом встановлено, що власники житлових будинків не мали правових підстав для передачі Об'єднанню громадян "Акація" вищезазначеного майна, не набувши законних прав на це майно і не зареєстрували це право.

Також, судом встановлено, що позивач не надав докази, що підтверджують безпосередньо участь Об'єднання громадян "Акація" у фінансуванні будівництва спірних водопровідної та каналізаційної насосних станцій і наявність у нього відповідних прав, як про це вказано у його Статуті. Не встановлено підставності виникнення права власності у позивача на спірне майно через відсутність первинних документів, які б підтверджували фінансування дольової участі, факт передачі йому майна, знаходження його на балансі тощо. Довідка про вартість будівництва не відображає факт оплати дольової участі у будівництві.

Суд також встановив, що неможливо погодитися з тим, що спірні об'єкти є невід'ємною приналежністю будинків як речі, оскільки вони мають функціональну властивість - каналізаційно-насосне забезпечення і як мережі є предметом окремого правового регулювання, відмінного від проживання у будинку. Об'єкти знаходяться поза межами земельних ділянок фізичних осіб і їх будівель.

Тобто вказівки, які були зазначені касаційною інстанцією, в тому числі щодо визначення правової природи правовідносин, що склались між сторонами у зв'язку з будівництвом спірного об'єкта; визначення правового статусу Об'єднання громадян "Акація" у спірних правовідносинах; встановлення добросовісності відповідача при набутті права на майно; дослідження за рахунок чиїх коштів здійснювалось будівництво цього майна, були розглянути судом першої інстанції, чим спростовуються відповідні доводи апеляційної скарги.

Частиною 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно п. 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Таким чином, у зв'язку із набранням законної сили рішенням господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/4167/16, яким встановлено, що у позивача відсутнє право власності або право оперативного управління на водопровід діаметром 100 мм довжиною 825 м, водопровідна насосна станція, напірний каналізаційний колектор 2 х 157 мм довжиною 3087 м з каналізаційною насосною станцією, самопливні каналізаційні мережі діаметром 200 мм довжиною 785 м., та що на спірне майно, як на новостворене, правомірно набуло право власності ТОВ "Виробнича компанія "Коринф, а також у зв'язку з ненаданням позивачем доказів, які входять до предмету доказування, господарським судом підставно прийнято рішення про відмову у позові.

Доводи апеляційної скарги про неналежність та недопустимість як доказів свідоцтв про права власності на спірний об'єкт, виданих відповідачу-2 та відповідачу-1, є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно (якій діяв у період реєстрації цього майна відповідачем у 2008 році), пункту 8.1. розділу VIII. Особливості оформлення права власності на нерухоме майно встановлено, що оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно:

а) органами місцевого самоврядування:

- юридичним особам у разі внесення до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) об'єктів нерухомого майна їх засновниками (учасниками);

Отже, Рішенням Виконавчого комітету Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району, Дніпропетровської області від 16.04.2008 за № 146 Про оформлення права власності на каналізаційно-насосну станцію, яка розташована за адресою: смт. Ювілейне, вул. Єкатеринославська, 1а було вирішено:

- оформити право власності на каналізаційно-насосну станцію, яка розташована за адресою: смт. Ювілейне, вул. Єкатеринославська, 1а - за ТОВ Зірковий 1,

- КП Дніпропетровського району БТІ підготувати та видати свідоцтво про право власності взамін договору купівлі-продажу від 14.11.2006р.

Тобто орган місцевого самоврядування прийняв рішення оформити право власності за ТОВ Зірковий 1 на каналізаційно-насосну станцію в межах та на підставі діючого законодавства. Та в цьому рішенні вказані дії, які повинен зробити орган, на якого покладено функцію законодавством по видачі свідоцтва.

Отже, КП Дніпропетровського району БТІ видано Свідоцтво про право власності /ЯЯЯ № 15495/ 05.05.2008 на нерухоме майно каналізаційно-насосну станцію, А, 35,6 кв.м., каналізаційно-напірний колектор, Б, і зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності 05.05.2008 Дніпропетровським районним КП БТІ. Договір купівлі-продажу від 14.11.2006р. як попередній документ, на підставі якого оформлено право власності за громадянином ОСОБА_6 був наданий ДКП БТІ.

Рішення Виконавчого комітету Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 16.04.2008 за № 146 та Свідоцтво про право власності /ЯЯЯ № 15495/ 05.05.2008 на нерухоме майно є чинними відповідно до норм ст.204 ЦК України (презумпція правомірності правочину), тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За положеннями ч. 1 ст. 115 ЦК України господарське товариство є власником майна, переданого йому учасником товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Діючим законодавством України встановлено загальну презумпцію правомірності набуття права власності - ч.2 ст.328 ЦК. Тобто припускається, що право власності набуте на законних підставах, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (наприклад, коли право власності набуте внаслідок укладення правочину, визнаного недійсним).

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач є титульним володільцем спірного майна на підставі його Статуту та Акту від 05.02.2006р. приймання-передачі майна в оперативне управління, від імені власників 46 житлових будинків головою загальних зборів, та визначення правового статусу Позивача за Законом України від 29.11.2001р. Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку , в якому не встановлено вимог щодо необхідності попередньої передачі майна в управління чи на баланс об'єднання, колегією суддів не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до Статуту позивача у редакції 2006 року діяльність об'єднання громадян Акація регулюється Законом України Про об'єднання громадян (від 16 червня 1992 року N 2460-ХІІ, втратив чинність 01.01.2013 р.) Цивільним, Житловим, Земельним кодексом, нормативно-правовими актами.

За твердженням позивача, спірне майно належало власникам індивідуальних житлових будинків улиць Єкатеринославська і Звьоздна смт. Ювілейне та вони передали в оперативне управління ОГ Акація це майно на підставі Акту від 05.02.2006р., тому позивач є титульним володільцем цього майна.

В той же час, статтею 21 Власність об'єднань громадян Закону України Про об'єднання громадян , який регулює діяльність позивача встановлено, що: об'єднання громадян може мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення його статутної діяльності.

Об'єднання громадян набуває право власності на кошти та інше майно, передане йому засновниками, членами (учасниками) або державою, набуте від вступних та членських внесків, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, а також на майно, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборонених законом.

Кошти та інше майно об'єднань громадян, в тому числі тих, що ліквідуються, не може перерозподілятись між їх членами і використовується для виконання статутних завдань або на благодійні цілі, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за рішенням суду спрямовується в доход держави.

Отже за змістом норми цього закону вбачається, що діючим законодавством не передбачено поняття оперативного управління майном об'єднання, яке належить членам цього об'єднання. Законодавством передбачено лише право власності об'єднання на майно.

Згідно Статуту Позивача, пункту 3 Майно об'єднання встановлено, що до загального майна об'єднання належить, в тому числі водогінна насосна станція і каналізаційна насосна станція. Індивідуальні ознаки майна не встановлено: чи це йдеться мова про спірне майно, чи про інше майно.

Тобто за аналізом норм закону та Статуту позивача можливо зробити висновок що майно, передане об 'єднанню громадян його засновниками, членами, повинно перебувати саме у власності об'єднання.

Таким чином існують розбіжності у складених документах позивача та діючим законодавством: за Актом майно передано в оперативне управління, але Статут та закон передбачають лише право власності об'єднання на майно, передане йому засновниками чи членами.

Крім того, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ст. 182 ЦК).

До того ж, стаття 24 Закону України Про об'єднання громадян встановлено, що об'єднання громадян, створені ними установи та організації зобов'язані вести оперативний та бухгалтерський облік , статистичну звітність, зареєструватись в органах державної податкової інспекції та вносити до бюджету платежі у порядку і розмірах, передбачених законодавством.

Відповідно до статті 8 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансова звітність підприємства включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.

Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Одним з основних критеріїв визначення законності володіння майном і відображення його на балансі підприємства с джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства) .

Як встановлено рішенням господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/4167/16 докази перебування спірного майна на балансі позивача відсутні.

Позивачем не доведено на підставі якого чинного законодавства позивач, як юридична особа у формі об'єднання громадян, може прийняти майно в оперативне управління.

Крім того, через не відображення на балансі позивача спірного майна , позивачем не доведено належними та допустимими доказами як право власності на це майно, так і право оперативного управління.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо не вирішення господарським судом клопотання позивача про забезпечення позову, колегія суддів зазначає наступне.

24.03.2016 року на адресу господарського суду Дніпропетровської області Об`єднанням громадян "АКАЦІЯ" подано заяву про забезпечення позову.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2016 року по справі №904/2059/16 (головуючий суддя Петренко Н.Е., судді: Мартинюк С.В., Кеся Н.Б.) в задоволенні позову відмовлено, в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Отже, господарським судом не було винесено відповідної ухвали, а розглянуто заяву про забезпечення позову лише з прийняттям рішення по суті справи, спростовується наступним.

Як вже було зазначено вище, Постановою Вищого господарського суду України № 904/2059/16 від 04.07.2017 року постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2016 у справі № 904/2059/16, яким розглянуто заяву про забезпечення позову - скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що під час нового розгляду справи господарським судом не розглянуто клопотання позивача про забезпечення позову.

В той же час, дане порушення процесуального законодавства не призвело до прийняття судом невірного рішення та не є підставою для скасування правильного по суті рішення, оскільки відповідно до абз. 2 частини 2 статті 277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного вирішення справи.

Апелянт не довів, яким чином вищезазначене порушення норм процесуального права призвело до прийняття неправильного рішення у даній справі.

Колегією суддів ухвалою від 30.11.2017 року розглянуто заяву позивача про забезпечення позову.

Інші доводи апелянта є безпідставними і висновків суду першої інстанції не спростовують.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права (за виключенням залишення без розгляду заяви про забезпечення позову), що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 275, 281, 282, 283 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Об`єднання громадян "АКАЦІЯ", смт. Ювілейне - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2017 року у справі № 904/2059/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 23.01.2018 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя С.Г. Антонік