Рішення

від 07.05.2007 по справі 2/39

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/39

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

07.05.07 р.                                                                               Справа № 2/39                               

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі  судового засідання Трубачовій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Нікопольський завод феросплавів”, м. Нікополь

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Технопром”, м. Дебальцеве

про стягнення в сумі 73757,72 грн.

При участі представників сторін:

від позивача: Горбань О.С. – за довір.  

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство „Нікопольський завод феросплавів”, м. Нікополь звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Технопром”, м. Дебальцеве про стягнення неустойку у сумі 73758,72 грн., а також, з метою забезпечення позову накласти арешт на майно та грошові кошти відповідача, заборонити розрахункові операції за поточними рахунками відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не виконанані зобов'язання щодо строків поставки за договором від 14.03.06р. № 871, у зв'язку з чим, відповідач повинен сплатити пеню на підставі п. 8.2 договору у сумі 52684,80 грн.  Крім того, позивач, посилаючись на п. 8.1 договору та застосування Положення про поставки продукції № 888 від 25.07.88р., просить стягнути неустойку у розмірі 8% від суми непоставленої в строк продукції на загальну суму 21073,92 грн.  Правовими підставами для стягнення цих сум, позивач вважає норми ст.ст. 526, 530, 549-552, 599, 614622, 627-629, 662, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 234 Господарського кодексу України.  

          Представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив або заперечення на позовні вимоги не надав, незважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи.

Відповідно до інформації із Витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 28.03.07р., Товариство з обмеженою відповідальністю “Технопром”, код ЄДРПОУ 31816481 знаходиться у державному реєстрі, його місцезнаходженням є адреса: 84700, Донецька обл., м. Дебальцеве, вул. Радянська, буд. 77. Про час та місце судових засідань позивач повідомлявся шляхом надіслання йому рекомендованих листів за вказаною адресою, а також за адресою, що вказана у позовній заяві та доданому до неї договору із повідомленнями про вручення поштових відправлень, що підтверджується реєстрами вихідної кореспонденції суду.  Зазначені конверти повернуті органами поштового зв'язку із відміткою про відсутність такої організації та спливу строку зберігання листів. З урахуванням даних, що містить зазначений витяг з державного реєстру, суд вважає належним виконання обов'язку щодо повідомлення відповідача про вчинені судом процесуальні дії та можливим розглянути спір, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами. До того ж, згідно ст. 59 ГПК України, надання відзиву на позов є правом відповідача.

Заперечення позовних вимог або документальні докази в підтвердження належної та своєчасної поставки продукції за договором відповідачем під час розгляду справи суду не надані.

Ухвалою Голови господарського суду Донецької області від 04.04.07р. процесуальний строк вирішення спору продовжувався на місяць.

Заслухавши у судовому засіданні представника позивача, розглянувши наявні матеріали справи та дослідивши надані позивачем докази, суд

ВСТАНОВИВ:

           14.03.06р. між ВАТ “Нікопольський завод феросплавів”, м. Нікополь (далі за текстом – Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Технопром”, м. Дебальцеве (далі за текстом - Постачальник) був укладений договір № 871, предметом якого є зобов'язання Постачальника виготовити та поставити продукцію вуиробничо-технічного призначення за номенклатурою, кількістю та у строки, вказані у Спеціфікації № 1, яка є невід'ємною частиною даного договору, а Замовник зобов'язався приймати від Постачальника продукцію за номенклатурою, кількістю та в строки, вказані у Спецціфікації № 1 до даного договору, та сплатити її на умовах, викладених у даному договорі.

Зазначений договір за своїм предметом та змістом є договором постачання, у зв”язку з чим, законодавство, що регулює зазначені правовідносини є загальні положення про поставку передбачені статтями  712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 265-271 Господарського кодексу України.  

          Сторонами була складена, узгоджена та підписана спеціфікація № 1 до вказаного договору на постачання продукції у 2006 році. Зазначеною Спеціфікацією найменування муфт, номери їх чертежів, визначення за вимогами ТУ та ДОСТ, ціна за єдиницю, строки поставки та кількість поставки у відповідні строки за кожним із кварталів, загальна кількість поставляємих муфт кожного виду, загальна вартість та вартість з податком на додану вартість.

          Згідно п. 3.1 договору, постачальки зобов'язаний поставити продукцію на умовах СРТ, м. Нікополь (склад Замовника) у строки вказані у Спеціфікації № 1 (додаток до даного договору).

          До відвантаження плануємої поставки за не пізніш ніж 15 днів, Постачальник повідомляє Замовника будь-яким видом зв'язку, у якому повідомляє про готовність до відвантаження, дату такого відвантаження, найменування, кількість продукції, вид транспорту.

          Відповідно до пункту 4 договору, сплата за поставлену продукцію здійснюється за фактом поставки шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника з відстрочкою платежу на протязі 5 банківських днів на підставі рахунку.

          Укладений Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із Спеціфікації № 1 до договору, сторони визначили строки поставки обумовлених муфт по кварталам 2006 року. Зокрема, у першому кварталі 2006 року, відповідач повинен був поставити 85 муфт на загальну суму 131096,4 грн. з ПДВ, у другому кварталі – 52 муфти на загальну суму 51728.4 грн., у третьому кварталі – 26 муфт на загальну суму 45520,80 грн. з ПДВ, у четвертому кварталі – 33 муфти на загальну суму 35078,4 грн. з ПДВ.

Враховуючи те, що сторони передбачили строки поставки зазначених муфт кварталами 2006 року, та у відповідності до п. 2, 3 ст. 254 Цивільного кодексу України, такі строки закінчуються у відповідне число останнього місяця строку, а саме, строк постачання муфт у першому кварталі 2006 року спливає 31 березня 2006р., відповідно у другому карталі – 30 червня 2006р., у третьому кварталі – 31 вересня 2006 року, у четвертому кварталі – 31 грудня 2006 року.    

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи, досліджених судом, письмових та усних пояснень позивача, встановлено, що ТОВ „Технопром” взагалі не виконало свої зобов'язання з виготовлення та поставки продукції у встановлені договором та спеціфікацією строки.

Згідно п. 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ч. 3 ст. 232 ГК України вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено.

Пунктом 8.1 Договору сторони встановили, що відповідальність за неналежне виконання або невиконання зобов'язань за даним договором регламентується чинним законодавством та „Положенням про поставки”, затвердженим Радою Міністрів РССР № 888 від 25.07.88р. в частині що не суперечить чинному законодавству України.

В пункті 8.2 Договору сторони передбачили, що за недотримання строків поставок передбачених даним договором або узгоджених стороанмит письмово, замовник за кожний день просточки сплачує пеню у розмірі 5% від вартості непоставленої у строк продукції, але не більш ніж 20 % від суми просточеної поставки.

Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем зобов'язань за Договором по поставке продукції у встановлені строки та нарахуванням за допущене порушення штрафних санкцій (ст. 234 ГК України, ст.ст. 549-552 ЦК України, п.п. 8.1, 8.2 договору, п. 57 Положення про поставки продукції № 888 від 25.07.88р.).

В позовній заяві та у наданому позивачем листі від 26.04.07р. наведено розрахунок суми позову, виходячи із кількісті днів просточення поставки – 24 дні, які позивач обраховує починаючи з 01.01.07р. до 24.01.07р. При цьому, вказує, що останнім днем поставки продукції на всю суму 263424 грн. є 31.12.06р. Тобто, позивач зазначає, що прострока поставки продукції мала місце з 01.01.07р. до 24.01.07р. Остання дата, на думку позивача, є датою складання позову.

У зв'язку з цим позивач просить стягнути пеню на підставі п. 8.1 договору у розмірі 52684,80 грн. При цьому розраховує її виходячі із встановленого предельного розміру пені 20% від вартості непоставленої в строк продукції, а саме, 263424 х 20% = 52684,80 грн.

Перевірівши арифметично розрахунок пені на підставі п. 8.2 договору, суд вважає такий порядок нарахування суми пені таким, що не відповідає вимогам п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, якою передбачено, що нарахування штарфних санкцій за просточення викоання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

          Як вбачається з розрахунку ціни позову, позивач обчислює штафні санкції виходячи із загальної суми непоставленої продукції за всі квартали 2006р., а саме 263424 грн. Проте, як вказувалось, договором та спеціфікацією до нього встановлені строки поставки за кварталами 2006 року, що відповідає змісту пункту 2 ст. 266 та п.  4 ст. 267 Господарського кодексу України.

У зв'яку з цим, та на підставі п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за непоставку продукції у першому та другому кварталі 2006 року припинилося відповідно 30 вересня 2006р. та 31 грудня 2006р.

Як видно із розрахунку ціни позову, позивач просить стянути пеню, вказуючи період її нарахування саме 24 дні: з 01.01.07р. до 24.01.07р. У цьму періоді можливо нараховувати пеню лише за третій та четвертий квартал 2006р. Оскільки у цьому періоді пеня за просточення поставки у 1 та 2 кварталах 2006р. не може нараховуватись.

За спеціфікацією у тертьому кварталі 2006 року відповідач повинен був поставити муфт на суму 45520,80 грн. з ПДВ, а у четвертому кварталі 2006р. – 35078,4 грн. з ПДВ.

У зв'язку з чим, сума пені, що підлягає стягненню з відповідача за умовами п. 8.2 договору складає 16119,84р. (45520,80 +35078,40 = 80599,20 грн. х 5% = 4029,96 грн.; у зв'язку з обмеженням максимального розміру пені 20% вартості непоставленої в строк продукції, розмір пені складає 16119,84 грн.

Що стосується нарахування штрафних санкцій на підставі п. 8.1 Договору, суд виходить з наступного.

Пунктом 57 Положення про поставки продукції передбачено, що за прострочку поставки або недопоставку продукції постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі 8% вартості непоставленої в строк продукції за окремими найменуваннями номенклатури (асортименту). За розрахунком позивача зазначений розмір неустойки складає 21073,92 грн.

Судом встановлено, а відповідачем ніяким чином не спростовано факт невиконання постачальником (відповідачем) договірних зобов'язань шляхом прострочення поставки продукції та обумовлена цим наявність підстав для стягнення з порушника передбаченої договором та п. 57 Положення про поставки продукції неустойки та пені.

Отже, пунктом 57 Положення про поставки встановлена відповідальність у вигляді неустойки, на застосуванні якої наполягає позивач.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено два різновиди неустойки – штраф та пеня.

Виходячи  із змісту п. 8.2 договору, сторони передбачили такий вид забезпечення виконання зобов'язання як неустойка.

Пунктом 2 статті 551 Цивільного кодексу України встновлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.  

У зв'язку з тим, що сторонами у договорі від 14.03.06р. № 871 (пункт 8.2) передбачений розмір неустойки у вигляді пені у розмірі 5% за кожний день від вартості непоставленої в строк продукції, предметом якої є грошова сума, а ні інше майно, то застосування позивачем у даному випадку розміру неустойки 8% від вартості непоставленої в строк продукції, розмір якої врегульований актом цивільного законодаства, а саме, п. 57 Положення о поставках продукції, суперечить чинному законодавству і у цій частині не підлягає застосуванню, що й передбачено п. 8.1 Договору.

Крім того, ст. 61 Конституції України визначено: ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Фактично пунктами 8.1 та 8.2 передбачені господарські санкції у виді штрафних санкцій за непоставку в строк продукції. Поняття штрафної санкцій, згідно ст. 230 ГК України, включає і неустойку, і пеню, й штраф.

Таким чином, цими пунктами сторони двічі встановили у договорі одну й ту же відповідальність у вигляді штрафних санкцій за одне й те саме правопорушення – непоставка в строк продукції, що суперечить вказаній нормі конституції України.    

З урахуванням вищевикладеного вимоги позивача в частині стянення неустойки на підставі п. 8.1 договору в сумі 21073,92 грн. не підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача, заборони розрахункових операцій за поточними рахунками відповідача, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна тощо на момент виконання рішення. Інших підстав для застосування заходів забезпечення позову, закон не передбачає.

Як видно із матеріалів справи, позивачем не надано жодного доказу на доведення та  огрунтування утруднення чи неможливості виконання рішення господарського суду. У зв'язку з цим, такі вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

Суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні. А в разі присутності представника лише однієї сторони - за згодою цього представника. У зв'язку з чим, судом оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення по справі.

На підставі ст. 61 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 610, 611, 612, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193, 230, 231, 232, 265-271 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Нікопольський завод феросплавів”, м. Нікополь до Товариства з обмеженою відповідальністю „Технопром”, м. Дебальцеве про стягнення неустойки у розмірі 73758,72 грн.

         Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Технопром”, м. Дебальцеве (84700, Донецька обл., вул. Радянська, 77, код ЄДРПОУ 31816481, п/р 260014240 в ДОД АППБ “Аваль” м Донецьк, МФО 335076) на користь Відкритого акціонерного товариства „Нікопольський завод феросплавів”, м. Нікополь (53213, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310, код ЄДРПОУ 00186520, п/р 26001060030490 у Нікопольської філії ЗАТ КБ “Приватбанк”, МФО 305891) неустойку в сумі 16119,84 грн., витрати з державного мита в сумі 162,26 грн., та 26 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

 В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

          Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

  Повний текст рішення підписаний 14.05.2007 р.

Суддя