Вирок

від 24.01.2018 по справі 208/8923/13-к

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА 

справа № 208/8923/13-к

№ провадження 1-кп/208/6/18

ВИРОК

Іменем України

24 січня 2018 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №42013040800000044 від 18.02.2013 року відносно ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чигирин Черкаської області, громадянина України, освіта середня, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, -

встановив:

Згідно протоколу № б/н зборів засновників ТОВ «Автомир» та наказу ТОВ «Автомир» №1 «Про прийняття на роботу» від б/д директором товариства з 20.08.2009 року назначений ОСОБА_4 .

Згідно п.11.1 Статуту товариства, виконавчим органом Товариства вважається Директор; п.11.2 Статуту, Директор вирішує усі питання стосовно поточної діяльності Товариства, за винятком тих, які відносяться до компетенції учасників; п.11.3 Статуту, Директор підзвітний учасникам і організовує виконання рішень. Директору не дозволяється приймати рішення стосовно питань, що належать до компетенції Учасників.

Відповідно до положень п.11.4 Статуту ТОВ «Автомир», Директор товариства діє у межах, встановлених законодавством України та цим Статутом.

Згідно п.11.5 Статуту, директор товариства: несе повну відповідальність за стан діяльності товариства; діє без довіреності від імені товариства, представляє його в усіх підприємствах, установах та організаціях; укладає договори, видає довіреності, відкриває в установах банків розрахунковий та інші рахунки.

Учасниками ТОВ «Автомир» (код ЄДРПОУ 20245407), згідно п.4.1 Статуту товариства, є ОСОБА_6 , яка до одруження мала прізвище ОСОБА_7 , розмір частки якої у статутному капіталі товариства становить 80%, що складає 35 000 грн, ОСОБА_8 , частка якого у статутному капіталі товариства дорівнює 10%, що складає 5 000 грн та ОСОБА_9 , розмір частки якої у статутному капіталі товариства становить 10%, що складає 5 000 грн.

Згідно до положень абз. «н» ч.1 п.10.1 Статуту ТОВ «Автомир», до компетенції учасників належить ухвалення угод щодо відчуження, придбання та заставу майна.

На підставі протоколу № 06 зборів засновників ТОВ «Автомир» від 04.01.2013 року, наказу ТОВ «Автомир» №01 від 08.01.2013 року, ОСОБА_4 з 08.01.2013 року звільнений з посади директора товариства.

15.01.2013 року в зв`язку зі зміною директора, ТОВ «Автомир» проведена інвентаризація товарно-матеріальних цінностей товариства за результатами якої встановлено, що 08.10.2009 року між ПП ОСОБА_10 та ТОВ «Автомир», в особі директора ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу обладнання для шиномонтажа Е505.007 Балансувальний стенд V555A, S182.011 шиномонтажний стенд RАЕ 2102.СЕ (12-22) вартістю 84 141, 67 грн, вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Білоцерковського міського нотаріального округу ОСОБА_11 .

В ході інвентаризації ТМЦ виявлена нестача обладнання для шиномонтажа Е505.007 Балансувальний стенд V555A, S182.011 шиномонтажний стенд RAE 2102.СЕ (12-22) вартістю 84 141, 67 гривень за час роботи на посаді директора ТОВ «Автомир» ОСОБА_4 .

Вказане вище майно ТОВ «Автомир» без оформлення договору та первинних бухгалтерських документів, за відсутності згоди засновників товариства на укладання угоди щодо відчуження майна, у жовтні 2009 року було безоплатно передано директором ТОВ «Автомир» ОСОБА_4 у власність ОСОБА_12 , для здійснення підприємницької діяльності у приміщенні майстерні за адресою: АДРЕСА_2 , у зв`язку з чим товариство було позбавлено права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися на власний розсуд цим майном.

Будь-які договори, зокрема договір купівлі-продажу майна між директором ТОВ «Автомир» ОСОБА_4 або іншими повноважними особами та ОСОБА_12 не укладались, первинні бухгалтерські документи щодо сплати вартості відчуженого майна у ТОВ «Автомир» та громадянина ОСОБА_12 відсутні.

ОСОБА_12 обладнання для шиномонтажу Е505.007 Балансувальний стенд V555A, S182.011 шиномонтажний стенд RAE 2102.СЕ (12-22), в період часу з жовтня 2009 року по теперішній час, використовує для здійснення господарської діяльності та отримання прибутку, шляхом надання платних послуг.

Положенням ст.55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» з 1 січня 2009 року встановлено розмір мінімальної заробітної плати 605 гривень, з 1 квітня 2009 року - 625 гривень, з 1 липня 2009 року - 630 гривень, з і жовтня 2009 року - 650 гривень, з 1 листопада 2009 року - 744 гривні на місяць. Тобто у жовтні 2009 року розмір майнової шкоди, завданої умисними діями ОСОБА_4 охоронюваним законом інтересам ТОВ «Автомир» перевищує більш ніж в 250 разів неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Таким чином, ОСОБА_4 , будучи посадовою особою, а саме директором ТОВ «Автомир», у жовтні 2009 року, діючи умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, достовірно знаючи про відсутність згоди засновників вказаного товариства на укладання угоди щодо відчуження майна, вчинив розтрату майна ТОВ «Автомир», тобто вчинив незаконне безоплатне відчуження майна, яке перебувало в його віданні, шляхом безоплатної передачі обладнання для шиномонтажу Е505.007 Балансувальний стенд V555A, S182.011 шиномонтажний стенд RAE 2102.СЕ (12-22) вартістю 84 141, 67 гривень у власність ОСОБА_12 , чим завдав матеріальних збитків ТОВ «Автомир» на суму 84 141 гривня 67 копійок.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 провину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав у повному обсязі, суду пояснив, що майно купувалось за особисті кошти, на баланс підприємства ніколи на ставилось. У період придбання обладнання товариство не вело господарської діяльності, і як наслідок, не мало коштів на його придбання. Інвентаризація, якою було виявлено відсутність обладнання, є недійсною, оскільки проведена без його виклику та присутності.

Представник потерпілого, ОСОБА_13 , суду пояснив, що його донька, ОСОБА_6 , була головним учасником товариства, були внесені грошові кошти до уставного фонду та в подальшому було придбане шиномонтажне обладнання та передано ОСОБА_12 . ОСОБА_9 та ОСОБА_4 були помічені у розтратах та звільнені. Його син, на той час директор підприємства, звернувся з заявою про кримінальне правопорушення, коли була виявлена нестача обладнання. Кошти на придбання цього обладнання були списані з рахунку ТОВ «Автомир». Наразі це обладнання відсутнє. Господарські спори щодо претензій ОСОБА_9 на право участі у товаристві вирішені не в її користь. Згоди на передачу обладнання ОСОБА_12 учасники товариства не давали, протоколи з цього приводу відсутні. ОСОБА_4 звільнила ОСОБА_6 .

Допитаній у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що з обвинуваченим та представником потерпілого знайомий поверхнево, у нього з`явилось підприємство, яке треба було обслуговувати і він домовився з цього приводу з ОСОБА_9 . Шиномонтажне обладнання було придбано у Білій Церкві, працювало на його території у м. Дніпро, потім між учасниками товариства виникли суперечки та майно було вивезено. Фактична доля майна йому невідома. На обладнанні працював ОСОБА_12 . На час перебування обвинуваченого ОСОБА_4 директором товариства йому не відомо, чи вело підприємство фінансову діяльність.

Допитаній у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що у 2009 році він, обвинувачений, який є його вітчимом та ОСОБА_8 купили шиномонтажне обладнання у м. Біла Церква, гроші на яке давав він. Але так як обладнання не могла купити фізична особа, гроші були перераховані через ТОВ «Автомир». Частково гроші були взяті у кредит. Шиномонтажем займався лише він, кредит виплачував він. Між його матір`ю, ОСОБА_9 та ОСОБА_13 виникли непорозуміння, матір віддала йому фірму, хоча всі гроші сплачувала вона. Обладнання він продав рік тому, угода посвідчена нотаріально.

Допитаній у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що мала намір купити для свого сина шиномонтажне обладнання, позичила гроші та знайшла необхідне обладнання у Білій Церкві. Гроші частково були переведені через ТОВ «Автомир», фактично саме вона займалась поточними справами цього підприємства та придбане шиномонтажне обладнання ніколи не ставилось на баланс ТОВ «Автомир». Також зазначила, що директор одноособово не мав права відчужувати майно без згоди учасників товариства.

Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_4 підтверджується письмовими доказами, дослідженими у ході судового розгляду, а саме:

- договором купівлі-продажу від 08.10.2009 року, згідно якого саме ТОВ «Автомир» виступило покупцем обладнання для шиномонтажу Е505.007 Балансувальний стенд V555A, S182.011 шиномонтажний стенд RAE 2102.СЕ (12-22) зі сплаченою сумою у розмірі 84 141, 67 гривень, так як наслідок, стало його одноособовим власником;

- актом прийому-передачі обладнання від 10.09.2009 року, згідно якого, ТОВ «Автомир» в особі директора ОСОБА_4 безоплатно передало обладнання для шиномонтажу Е505.007 Балансувальний стенд V555A, S182.011 шиномонтажний стенд RAE 2102.СЕ (12-22) разом з технічною документацією ФОП ОСОБА_12 ;

- повідомленням ТОВ «Автомир» на запит слідчого № 17 від 25.06.2013 року, згідно якого, при звільненні ОСОБА_4 з посади директора ним не були надані акт приймання-передавання обладнання для шиномонтажу, складений між ПП ОСОБА_10 та ТОВ «Автомир», інвентарна картка ТОВ «Автомир» щодо обладнання шиномонтажу, платіжні доручення, складені за результатами перерахування коштів ПП ОСОБА_10 по договору купівлі продажу від 08.10.2009 року;

- наказом № 03 від 10.01.2013 року про проведення позапланової інвентаризації;

- актом контрольної інвентаризації товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів ТОВ «Автомир» за період з 01.02.2012 року по 08.01.2013 року, яким, зокрема, було виявлено відсутність обладнання для шиномонтажу Е505.007 Балансувальний стенд V555A, S182.011 шиномонтажний стенд RAE 2102.СЕ (12-22), який був придбаний за кошти товариства;

- абзацем «н» ч.1 п.10.1 Статуту ТОВ «Автомир», згідно якого, до компетенції учасників належить ухвалення угод щодо відчуження, придбання та заставу майна;

- пунктом 11.3 Статуту, згідно якого Директор підзвітний учасникам і організовує виконання рішень. Директору не дозволяється приймати рішення стосовно питань, що належать до компетенції Учасників;

- пунктом 11.4 Статуту ТОВ «Автомир», згідно якого Директор товариства діє у межах, встановлених законодавством України та цим Статутом;

- пунктом 11.5 Статуту, згідно якого директор товариства: несе повну відповідальність за стан діяльності товариства; діє без довіреності від імені товариства, представляє його в усіх підприємствах, установах та організаціях; укладає договори, видає довіреності, відкриває в установах банків розрахунковий та інші рахунки.

Посилання ОСОБА_4 та свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_9 відносно купівлі обладнання за особисті кошти та неперебування цього обладнання на балансі підприємства суд сприймає критично, оскільки в ході судового розгляду встановлений і доведений факт придбання обладнання саме ТОВ «Автомир» за повну його вартість, а саме 84 141, 67 гривень та факт відчуження цього майна без згоди учасників товариства, що підтверджується показаннями представника потерпілого ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , актом прийому-передачі обладнання від 10.09.2009 року, актом контрольної інвентаризації товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів ТОВ «Автомир» за період з 01.02.2012 року по 08.01.2013 року. Посилання обвинуваченого ОСОБА_14 та свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_9 щодо неперебування майна на балансі ТОВ «Автомир» теж не спростовують висунуте обвинувачення, оскільки неперебування майна на балансі юридичної особи не тягне за собою відсутності у неї права власності на це майно.

Суд, об`єктивно з`ясувавши фактичні обставини кримінального провадження №42013040800000044, підтверджені доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом і оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, доходить до висновку про встановленість та доведеність у судовому засіданні вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, тобто у привласненні та розтраті чужого майна, яке перебувало в його віданні, шляхом зловживання службовим становищем, вчинене у великих розмірах.

При обранні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за скоєний ним злочин, суд виходить із вимог ст.65 КК України, що стосується ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують його відповідальність.

Обставин, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 та 67 КК України, судом не виявлено.

При призначені покарання ОСОБА_4 суд також враховує, що обвинуваченим скоєно злочин, який відповідно до ч.4 ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Враховуючи характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, тяжкість скоєного злочину, особу та вік обвинуваченого, задовільну характеристику за місцем проживання, не перебування його на обліку лікарів психіатра та нарколога, суд приходить до висновку, що достатнім та необхідним для виправлення та попередження нових злочинів з його сторони є покарання, пов`язане з позбавлення волі. В той же час, суд доходить до висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, застосувавши ст.75 КК України.

По справі представником потерпілого ОСОБА_13 заявлено цивільний позов, при розгляді якого суд виходив з наступного. Відповідно до вимог ч.4 ст.128, ч.1 ст.129 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК. Якщо процесуальні відносини, що виникли у звязку з цивільним позовом, в КПК не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Ухвалюючи обвинувальний вирок суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Оскільки своїми умисними діями ОСОБА_4 спричинив потерпілій стороні матеріальну шкоду, привласнивши та розтративши її майно, яке перебувало в його віданні, вказана в позовній заяві та встановлена в ході судового розгляду вартість майна підлягає стягненню з обвинуваченого у повному обсязі.

Речові докази та судові витрати по справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.368, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України та призначити йому покарання у вигляді п`яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади та займатися підприємницькою діяльністю строком на один рік.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування призначеного йому основного покарання, якщо він впродовж іспитового строку тривалістю один рік не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього відповідно до ст.76 КК України обовязки:

- періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ТОВ «Автомир» (код ЄДРПОУ 20245407) матеріальну шкоду у розмірі 84 141, 67 грн (вісімдесят чотири тисячі сто сорок одна гривня шістдесят сім копійок).

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги через Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1