Постанова

від 18.01.2018 по справі 179/1964/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 33/774/109/18 Головуючий у І-й інстанції - Ковальчук Т.А.

Справа № 179/1946/17-п Головуючий в ІІ інстанції - Мазниця А.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2018 року м. Дніпро

Суддя Апеляційного суду Дніпропетровської області Мазниця А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року, якою

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, не працюючого, мешканця АДРЕСА_1,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, та стягнуто судовий збір у розмірі 320 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови суду першої інстанції, ОСОБА_1 11 листопада 2017 року о 05.00 год. в с. Гупалівка по вул. Центральній керував автомобілем ВАЗ - 21099, державний номерний знак НОМЕР_1, з явними ознаками наркотичного сп'яніння (зіниці очей не реагують на світло, сухість порожнини рота), та в порушення вимог п. 2.5 Правил Дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. № 1306, згідно якому "водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин", від проходження медичного огляду на встановлення стану сп'яніння відмовився в присутності двох свідків, вчинивши тим самим адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк апеляційного оскарження, оскаржувану постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити.

Обґрунтовуючи своє клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, зазначає, що він участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо нього не приймав та з оскаржуваною постановою суду був ознайомлений 26 грудня 2017 року, про що свідчить розписка, наявна в матеріалах справи.

Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною, винесена в порушення норм матеріального та процесуального закону, і не відповідає фактичним обставинам справи.

Зазначає, що його дійсно було зупинено працівниками поліції 11 листопада 2017 року та запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, від якого він відмовився у зв'язку з тим, що в той час в межах крайньої необхідності та їхав до хірургічного відділення ВЧ № А4615 для отримання медичної допомоги, оскільки має хворобу, що підтверджується доданими до апеляційної скарги доказами, та для полегшення нестерпного болю змушений був прийняти ліки - спазмолітини, уросептики, щоб уникнути загрози яка загрожувала його здоров'ю на той момент. Вказує, що працівниками поліції його пояснення не були прийняті та залишені поза увагою, так само зазначає, що в поясненнях свідків також наявні посилання на те, що він вживав ліки.

Апелянт також вказує, що жодних доказів факту керування ним транспортним засобом в матеріалах провадження немає, свідки, яких не було допитано у судовому засіданні, не бачили щоб він керував автомобілем, у зв'язку з чим його безпідставно притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому його вину у вчинені даного правопорушення не було доведено.

Крім того вказує, що в матеріалах провадження відсутні докази його відсторонення від керування транспортним засобом та передачі його іншій особі для керування згідно ст. 266 КУпАП, що говорить про порушення з боку працівників поліції даної норми.

Також апелянт акцентує свою увагу на тому, що судом першої інстанції було порушено вимоги ст. 268 КУпАП та позбавлено права на участь у судовому зсіданні, а справу розглянуто без нього та без належного повідомлення про день та час її розгляду.

Зазначає, що призначене йому адміністративне стягнення оскаржуваною постановою не відповідає вимогам законодавства, матеріалам та обставинам справи, оскільки він протягом року до адміністративного відповідальності за порушення правил дорожнього руху не притягувався, а враховуючи малозначність вчиненого ним правопорушення яке не спричинило тяжких наслідків суд мав застосувати положення ст. 22 КУпАП та звільнити його від покарання.

Суд апеляційної інстанції, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, приходить до наступних висновків.

Вирішуючи клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне його задовольнити, оскільки доводи останнього про те, що він про день та час розгляду справи не повідомлявся, при винесенні згаданої постанови не був присутній та отримав її копію за межами строку апеляційного оскарження, підтверджуються матеріалами справи, а отже є підстави для висновку, що строк апеляційного оскарження був пропущений ним з поважної причини.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, таким, що відповідає фактичним обставинам справи, які встановлені правильно та підтверджуються дослідженими судом доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, складеним уповноваженою особою з дотриманням вимог, передбачених ст. ст. 254 - 256 КУпАП, який ОСОБА_1 підписав без зауважень; рапортом поліцейського; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3; письмовими поясненнями самого правопорушника в яких він не заперечував факт своєї відмови від проходження медичного огляду.

Відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП настає зокрема у випадку відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху.

Вказані положення кореспондують положенням п. 2.5. Правил дорожнього руху України, згідно з якими водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

При цьому, як зазначено у п. 6 Розділу ІX Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07 листопада 2015 року, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Суд звертає увагу на те, що апелянт як у своїх первинних письмових поясненнях, так і в суді апеляційної інстанції підтвердив факт своєї відмови від проходження медичного обстеження на предмет виявлення стану наркотичного сп'яніння у медичному закладі. Такі фактичні обставини збігаються і зі змістом письмових пояснень свідків, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, встановлені обставини в їх сукупності об'єктивно і в повній мірі підтверджують факт відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння на вимогу працівників поліції, які виявили у нього ознаки сп'яніння, визначені Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що і стало підставою для вимоги пройти медичний огляд.

Апеляційним судом не встановлено допущених під час складання протоколу про адміністративне правопорушення порушень Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1103, а також Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09.11.2015 року № 1452/735, у зв'язку з чим відповідні доводи апеляційної скарги апелянта є неприйнятними.

При розгляді справи судом порушень ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, частково погоджуючись з доводами апеляційної скарги, вважає, що при призначенні ОСОБА_1 адміністративного стягнення судом першої інстанції не було враховано достатньою мірою фактичні обставини вчинення адміністративного правопорушення, особу правопорушника та інші обставини, що мають значення.

Так, ОСОБА_1 згідно наданим матеріалам раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, має статус учасника бойових дій та, приймаючи участь в АТО, захворів на сечокам'яну хворобу, у зв'язку з якою втратив працездатність та йому був присвоєний статус інваліда третьої групи. На даний час він не працевлаштований, проживає у сільській місцевості, перебуває під постійним наглядом лікаря-уролога. Адміністративне правопорушення, в якому він обвинувачується, будь-яких негативних наслідків для інших осіб не потягло.

Згідно його поясненням в суді апеляційної інстанції, які матеріалами справи не спростовуються, у день та час, коли він був зупинений працівниками поліції, ОСОБА_1 їхав до м. Дніпропетровська до військового госпіталю в/ч А4615, до якого був госпіталізований 13.11.2017 р. з діагнозом Сечокам`яна хвороба з частими нападами ниркової коліки, відходженням камінців, помірним порушенням функції. Вторинний хронічний лівобічний пієлонефрит з помірним порушенням функції нирки , оскільки відчув напад ниркової коліки та потребував медичної допомоги. Його відмова від проходження медичного огляду була пов'язана із поганим самопочуттям, а також з тим, що він не перебував у стані будь-якого сп'яніння, а наслідки такої відмови не були йому роз'яснені. У вчиненому щиро кається.

Аналізуючи вищенаведені обставини, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що вони істотно знижують ступень суспільної небезпеки вчиненого адміністративного правопорушення, якому застосоване до ОСОБА_1 безальтернативне стягнення за своїм видом та розміром явно не відповідає внаслідок суворості, та визнання цього адміністративного правопорушення малозначним у розумінні ст. 22 КУпАП, що тягне звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності.

Керуючись ст. ст. 22, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

П О С Т А Н О В И В :

Строк апеляційного оскарження рішення - поновити .

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати в частині накладення адміністративного стягнення.

Прийняти у цій частині нову постанову, якою ОСОБА_1 звільнити від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпаП за малозначністю правопорушення, обмежившись усним зауваженням.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя

Апеляційного суду

Дніпропетровської області А.А. Мазниця