Рішення

від 04.01.2018 по справі 823/1833/17

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2018 року справа № 823/1833/17

10 год. 16 хв. м. Черкаси

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гаращенко В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до головного управління Держгеокадастру у Черкаській області в якому просить визнати протиправною відмову відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства та зобов'язати головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути і вирішити по суті заяву щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач листом від 01.11.2017 №9650/6-17 повідомив про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га.

В листі зазначено, що подана заява не відповідає вимогам статті 118 Земельного кодексу України, а саме: місце розташування земельної ділянки, зазначеної на графічних матеріалах не дозволяє визначити та перевірити його вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

Позивач вважає таку відмову надуманою, невмотивованою та протиправною, тому просить суд зобов'язати відповідача повторно розглянути і вирішити по суті заяву щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства.

Позивач в судове засідання не з'явилась, проте в заяві від 27.12.2017 просила справу розглянути без її участі.

Представник відповідача в письмовому відзиві на позов просила в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, зазначивши, що відмова Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області є законною та обґрунтованою, прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, оскільки надані позивачем графічні матеріали, на яких зображено бажане місце розташування земельної ділянки, не дозволяють визначити та перевірити їх на відповідність вимогам законів та підзаконних актів.

У поданій до суду заяві від 04.01.2018 просила суд провести судове засідання без її участі.

Розгляд справи розпочато у відкритому судовому засіданні, однак, у зв'язку з не прибуттям у судове засідання 04.01.2018 всіх учасників справи, судом постановлено ухвалу, згідно якої вирішив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 03.10.2017 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га. в приватну власність для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Погибляцької сільської ради Лисянського району Черкаської області.

До заяви додано копії: паспорта; ідентифікаційного номера; довідку відділу у Лисянському районі головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 27.09.2017 з графічними матеріалами, на яких зображено бажане місце розташування земельної ділянки; довідку Погибляцької сільської ради Лисянського району Черкаської області від 26.09.2017 №208 про те, що земельна ділянка, площею 2 га., поле №6, є вільною, не приватизована та не передана в оренду.

В свою чергу, головне управління Держгеокадастру України у Черкаській області листом від 01.11.2017 №9650/6-17 повідомило позивача, що подана заява не відповідає вимогам статті 118 Земельного кодексу України, а саме: місце розташування земельної ділянки, зазначеної на графічних матеріалах не дозволяє визначити та перевірити його вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 2 ст. 22 ЗК України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

При цьому, п. а ч.3 ст. 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Пунктом в ч. 3 ст. 116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Частиною 4 ст. 122 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою вказаної статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 вказаного Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Вказана норма кореспондується із положеннями ч. 3 ст. 123 ЗК України, за якою відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із наведених правових норм Земельного кодексу України вбачається, що підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою.

Виходячи з аналізу вказаних законодавчих положень у системному їх зв'язку, суд приходить до висновку, що перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Судом досліджено матеріали, які подавались позивачем разом з заявою, а саме: довідку відділу у Лисянському районі головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 27.09.2017 з графічними матеріалами, на яких зображено бажане місце розташування земельної ділянки; довідку Погибляцької сільської ради Лисянського району Черкаської області від 26.09.2017 №208 про те, що земельна ділянка, площею 2 га., поле №6, є вільною, не приватизована та не передана в оренду.

З досліджених матеріалів вбачається, що вони створені відповідальними особами за допомогою програмного забезпечення та містять необхідні дані, зокрема, найближча земельна ділянка має кадастровий номер 7122885000:03:001:0230, що дозволяє визначити місце розташування земельної ділянки по відношенню до навколишньої території та меж адміністративно-територіальних утворень для встановлення відповідності місця розташування об'єкта.

Таким чином, позивач, при зверненні до відповідача з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, подала всі необхідні та належні документи, передбачені нормами Земельного кодексу України.

Проте, відповідач відмовив позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, з тих підстав, що подана заява не відповідає вимогам статті 118 Земельного кодексу України з посиланням на невідповідність графічних матеріалів.

Земельним кодексом України передбачено механізм безоплатної передачі земель сільськогосподарського призначення у власність та вичерпні підстави для відмови в цьому, а тому відповідач не мав право відмовляти позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність за наявності поданих та перевірених судом документів.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що із аналізу статей 118, 122 Земельного кодексу України вбачається, що отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розроблення проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою особі при дотриманні ним вимог вказаних статей Земельного кодексу України.

Згідно чинного правового регулювання земельних відносин у державі, право розпорядження землями сільськогосподарського призначення відбувається виключно на підставі норм Земельного кодексу України, а тому відповідач з підстав зазначених в листі від 01.11.2017 року №9650/6-17 та у відзиві на позов протиправно відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні.

Щодо вирішення питань про зобов'язання головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути і вирішити по суті клопотання по відведенню у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, суд зазначає про належно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, оскільки саме по собі судове рішення про визнання відмови у наданні дозволу протиправною не відновлює порушене право позивача.

При цьому суд зазначає, що при прийнятті в подальшому відповідачем рішення, останній не вправі відмовляти позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з тих самих підстав, за яких судом визнані протиправними дії відповідача.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою, викладену в листі від 01.11.2017 №9659/6-17.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути і вирішити по суті заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Погибляцької сільської ради Лисянського району Черкаської області.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 131, код ЄДРПОУ 39765890) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (19315, Черкаська обл., Лисянський район, с. Погибляк) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Суддя В.В. Гаращенко